Рішення

від 12.10.2020 по справі 420/6012/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6012/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Кочурова А.О. за ордером,

представника відповідача Тарановського Р.В. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рассвет» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення оформлене листом від 21.02.2020 р. та зобов`язання включити до реєстрів платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2020 р., дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рассвет» до Головне управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд:

(1). Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ 43142370, оформлене листом №2641/10/15-32-55-04-10 від 21.02.2020 року, про виключення Сільськогосподарського виробничого кооперативу Рассвет (код ЄДРПОУ 03768150) з Реєстру платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи у 2020 році.

(2). Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ 43142370 включити Сільськогосподарський виробний кооператив "Рассвет" (код ЄДРПОУ 03768150) до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2020 року.

(3). Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ 43142370 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу Рассвет (код ЄДРПОУ 03768150) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Сільськогосподарський виробничий кооператив Рассвет код ЄДРПОУ 03768150 в березні 2020 року отримав від Головного управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ 43142370 лист № 2641/10/15-32-55-04- 10 від 21.02.2020 року, яким відповідач повідомив про неприйняття податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи у зв`язку з тим, що з 01.01.2020 року СВК Рассвет не є платником єдиного податку четвертої групи у 2020 році.

Також у листі зазначається, що підставою для прийняття рішення про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи є дані інформаційних систем центрального рівня ДПС, згідно яких за СВК Рассвет станом на 01 січня 2020 року рахується податковий борг в сумі 64827,28 грн. за кодом бюджетної класифікації 18010600 33 (орендна плата з юридичних осіб).

З метою отримання повної інформації про прийняте рішення до податкового органу був спрямований адвокатський запит № 42/2020 від 06.04.2020 року, в якому відповідача просили надати: оригінал рішення органу ДПС про виключення СВК Рассвет код 03768150 із реєстру платників єдиного податку; один примірник акта перевірки, на підставі якого було прийняте таке рішення (з посиланням на п. 86.2 ст. 86 ПКУ); копії документів (засвідчені належним чином), що підтверджують своєчасне направлення на адресу СВК Рассвет акта перевірки та рішення, їх вручення адресату або повернення без вручення.

У відповідь на адвокатський запит відповідач надав лист № 9608/К/15-32-52-04-12 від 18.05.2020 року, в якому відсутні посилання на витребувані документи і дані, та зазначено, що контролюючим органом направлено вмотивовану відмову позивачу від 21.02.2020 року № 2641/10/15-32-55-04-10 у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, в якій зазначено, що СВК Рассвет не є платником єдиного податку четвертої групи у 2020 році (недотримання умов п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПКУ).

Позивач вважає, що зазначений лист є прийнятим рішенням контролюючого органу, яке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку відповідно до ст. 56 ПКУ та вважає його протиправним, оскільки податковий борг на початок 2020 року виник не з його вини та через обставини, які від нього не залежали. Так, він своєчасно 11.12.2019 підготував платіжне доручення №249 на оплату суми орендної плати до бюджету в розмірі 64898,37 та передав його в банк в той же день. Проте банк сформував інше платіжне доручення №249 від 27.12.2019 і провів операцію тільки 27.12.2019 через затримку видачі кредитних коштів. Оскільки рахунок був зазначений невірно через зміну національного стандарту банківського рахунку та формування міжнародного номеру IBAN платіж був повернутий на рахунок клієнта в кінці робочого дня 27.12.2019 у зв`язку з тим, що банківська система вже не проводила операції за межі банку при завершенні поточного року.

Також позивач посилався на порушення порядку прийняття рішення. Зокрема, зазначав, що при прийнятті рішення відповідач не здійснив перевірку, не врахував період, за який утворився податковий борг, прийняв оскаржуване рішення у формі листа від 21.02.2020, що не відповідає чинним нормам ПК України.

(б) Позиція Відповідачів

31.07.2020 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що у відповідності до фактичних обставин справи, за даними інформаційних систем баз даних ДПС України по СВК Рассвет станом на 1 січня 2020 року рахується податковий борг в сумі 64827,28 грн., за кодом бюджетної класифікації 18010600 33 (орендна плата з юридичних осіб).

Представник відповідача зазначив, що на даний час відсутній законодавчо визначений Порядок формування реєстру платників єдиного податку четвертої групи. Відповідно з чим, контролюючим органом направлено письмову вмотивовану відповідь позивачу від 21.02.2020 р. №2641/10/154-32-55-04-10 у порядку, визначеному ст.42 ПК України, в якій зазначено, що СВК Рассвет не є платником єдиного податку четвертої групи у 2020 році. Зазначений лист є прийнятим рішенням контролюючого органу.

Представник відповідача вважає, що СВК Рассвет законно було виключено з платників єдиного податку четвертої групи, у зв`язку з наявністю заборгованості станом на 01.01.2020 р.

Крім того, представник заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. , оскільки вважав їх неспівмірними обсягу виконаних робіт.

ІІІ. Процедура та рух справи

10.07.2020 р. суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

17.09.2020 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2020 р.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Основний вид діяльності позивача 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.10-13).

Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування з 2015 р. по 2019 рік.

Позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а в подальшому платником єдиного податку четвертої групи , що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками (а.с.14-15).

Позивач 11 грудня 2019 року підготував платіжне доручення № 249 на оплату суми орендної плати до бюджету у розмірі 64898,37 грн. та передав його в банк (АТ Райффайзен Банк Аваль ) в той же день (а.с.20).

Однак банк сформував інше платіжне доручення № 249 від 27.12.2019 року і провів операцію лише 27.12.2020 року, про що свідчить виписка з рахунку позивача за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 (а.с.21).

Порівнюючи дані платіжні доручення, суд встановив, що в них міститься відмінне значення щодо рахунку отримувача.

Згідно з відповіддю Управління казначейської служби у Саратському районі Одеської області від 24.03.2020 року № 01-10/91: […] кошти сплачені платіжним дорученням від 11.12.2019 року № 249 в сумі 64898,37 грн. на рахунок НОМЕР_1 (штамп банку 27.12.2019) не відповідає рахунку, який вказано у виписці (рахунок 3210812015433)

У зв`язку з невірно зазначеними реквізитами рахунку отримувача кошти, сплачені платіжним дорученням від 11.12.2019 року № 249, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області повернуто в банк платника платіжним дорученням від 27.12.2019 року № 242026967 на суму 64898,37 грн. (а.с.26-27).

Відповідно до виписки з рахунку кошти у розмірі 64898,37 грн. повернулися на рахунок СВК РАССВЕТ як нез`ясовані, дата надходження - 27 грудня 2019 року (а.с.25).

Про причини затримки перерахування коштів до бюджету та зазначення невірного рахунку до банку позивача АТ Райффайзен банк Аваль Саратське відділення позивач направиа адвокатський запит № 38/2020 від 19.03.2020 року (а.с. 28).

Банком надано відповідь № В32-Р35/335 від 10.06.2020 року, згідно з якою встановлено, що платіж в сумі 64898,37 грн. до місцевого бюджету проведено 27.12.2019 року через затримку видачі кредитних коштів, які були видані 27.12.2019 року. Платіж був повернений на рахунок клієнта в кінці робочого дня 27.12.2019 з Держказначейства України. У зв`язку з тим, що 28.12.2019 року система банку вже не проводила операції за межі банку згідно з регламентом роботи банківських установ при завершенні поточного року, тому даний платіж не був проведений повторно, у зв`язку з закриттям 2019 р. банківськими установами. Рахунок зазначено невірно через зміну національного стандарту банківського рахунку та формування міжнародного номеру IBAY(а.с.29).

Позивач в березні 2020 року отримав від відповідача лист № 2641/10/15-32-55-04- 10 від 21.02.2020 року, яким повідомило про неприйняття податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи у зв`язку з тим, що з 01.01.2020 року СВК Рассвет не є платником єдиного податку четвертої групи у 2020 році.

Також у листі зазначається, що підставою для прийняття рішення про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи є дані інформаційних систем центрального рівня ДПС, згідно яких за СВК Рассвет станом на 01 січня 2020 року рахується податковий борг в сумі 64827,28 грн. за кодом бюджетної класифікації 18010600 33 (орендна плата з юридичних осіб).

06.04.2020 року позивач направив до відповідача адвокатський запит № 42/2020 від, в якому просив податковий орган надати: оригінал рішення органу ДПС про виключення СВК Рассвет код 03768150 із реєстру платників єдиного податку; один примірник акта перевірки, на підставі якого було прийняте таке рішення (з посиланням на п. 86.2 ст. 86 ПКУ); копії документів (засвідчені належним чином), що підтверджують своєчасне направлення на адресу СВК Рассвет акта перевірки та рішення, їх вручення адресату або повернення без вручення.

У відповідь на адвокатський запит відповідач надав лист № 9608/К/15-32-52-04-12 від 18.05.2020 року, в якому відсутні посилання на витребувані документи і дані, та зазначено, що контролюючим органом направлено вмотивовану відмову позивачу від 21.02.2020 року № 2641/10/15-32-55-04-10 у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, в якій зазначено, що СВК Рассвет не є платником єдиного податку четвертої групи у 2020 році (недотримання умов п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПКУ). Зазначений лист є прийнятим рішенням контролюючого органу, яке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку відповідно до ст. 56 ПКУ.

ІV Джерела права та висновки суду

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За пп. 291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до пп. 298.8,1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок; звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Згідно з п. 299.6 ст. 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб' єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

- невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу:

- наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

- недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Відповідно до пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно- правової форми; 6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; 8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; 9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності , яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 ст. 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Суд зазначає, що положення п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України та пп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу України містять вичерпні підстави для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, норми Податкового кодексу України свідчать про особливий порядок реєстрації, підтвердження вже зареєстрованого статусу та позбавлення суб`єкта господарювання статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Суд встановив, що позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а в подальшому платником єдиного податку четвертої групи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками (а.с.14-15).

З аналізу вказаних вище норм права суд погоджується з позицією позивача, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи лише для суб`єктів господарювання, які вперше набувають цей статус.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 29.03.2018 №804/2321/17, від 19.04.2019 № 821/884/18.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідач протиправно позбавив позивача статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2020 році, з підстав наявності у позивача заборгованості станом на 01.01.2020, оскільки ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі поведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати нас спрощеній системі оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 06.02.2018 №816/543/17, від 16.04.2018 №808/657/16, від 08.05.2018 №816/1088/17, від 19.04.2019 №822/2037/18.

Крім того, суд вважає, що виникнення боргу у позивача сталось через обставини, які від нього не залежали. Дана обставина підтверджується відповіддю банка № В32-Р35/335 від 10.06.2020 року; листом Управління казначейської служби у Саратському районі Одеської області від 24.03.2020 року № 01-10/91, випискою з банківського рахунку позивача.

Суд зазначає, що будь-які інших порушення з боку позивача відсутні, борг сплачено у січні, що підтверджується випискою по рахунку від 09.01.2020 р. (а.с.22-25)

Таким чином, суд робить висновок, що рішення Головного управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ 43142370, оформлене листом №2641/10/15-32-55-04-10 від 21.02.2020 року, про виключення Сільськогосподарського виробничого кооперативу Рассвет (код ЄДРПОУ 03768150) з Реєстру платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи у 2020 році є протиправне та належить до скасування.

Для належного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача включити Сільськогосподарський виробничий кооператив Рассвет (код , ЄДРПОУ 03768150) до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2020 року.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги обґрунтовані, належним чином підтвердженні та належать до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивач суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2102,00 грн. з відповідача рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо позовної вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 ст.30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 статті 139 КАС України).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Частиною 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, підставою для відшкодування витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв`язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Кочуров А.О. укладено договір про надання правової допомоги №б/н від 19.03.2020 року (а.с.30).

Відповідно до умов п.4.1., 4.4. Договору від 19.03.2020 р. розмір гонорару визначено у сумі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем до суду надано копії розрахунку гонорару, детальний опис робіт , виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 19.03.2020 р. (а.с.32-33).

Відповідно до розрахунку гонорару за надання правової допомоги від 19.03.2020 року, вартість послуг з правової допомоги становить 6000,00 грн.

Крім того вказаний розрахунок містить детальний опис робіт (наданих послуг), а саме:

- формування правової позиції у справі 1 година х 1000,00 грн = 1000,00 грн.

- збір доказів по справі, подання адвокатських запитів 2 години х1000,00 = 2000,00 грн.

- узагальнення судової практики в аналогічних справах 1 година х1000,00 грн. = 1000,00 грн.

- складання адміністративного позову 2 години х1000,00 грн. = 2000,00

Позивач сплатив адвокату гонорар у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується прибутково касовим ордером №19/03 від 19.03.2020 р. (а.с.31).

Таким чином, суд робить висновок, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ 43142370, оформлене листом №2641/10/15-32-55-04-10 від 21.02.2020 року, про виключення Сільськогосподарського виробничого кооперативу Рассвет (код ЄДРПОУ 03768150) з Реєстру платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи у 2020 році.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ 43142370 включити Сільськогосподарський виробний кооператив "Рассвет" (код ЄДРПОУ 03768150) до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2020 року.

4. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ 43142370 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу Рассвет (код ЄДРПОУ 03768150) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2102(дві тисячі сто дві),00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000(шість тисяч),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив Рассвет адреса: вул. Миру, буд.94, с. Михайлівка, Саратський район, Одеська область, 68252, код. ЄДРПОУ 03768150 .

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5; код ЄДРПОУ 43142370 .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 12 жовтня 2020 року.

Суддя О.Я. Бойко

.