Рішення

від 12.10.2020 по справі 420/2730/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2730/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - Іорданова В.П.,

представника відповідача - Кучеренко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Приватного підприємства «Макс-Агро» (вул. Шкільна, 2-а, с. Кирнички, Ізмаїльський район, Одеська область, 68650, код ЄДРПОУ 33555794) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Макс-Агро» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області за результатом якого позивач просить суд визнати протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.02.2020р. №185730 про стягнення з Приватного підприємства МАКС-АГРО 34 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03.01.2020 року Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2020 року №198645, яким зафіксовано, на думку зазначеного органу, порушення чинного законодавства у сфері перевезень вантажів з боку ПП МАКС- АГРО , а саме - перевезення вантажу з перевищенням максимально допустимих навантажень на одиночну вісь без відповідного дозволу

24.02.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.02.2020р. №185730, згідно якої на ПП МАКС-АГРО накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з винесеною постановою ПП МАКС-АГРО оскаржило її у встановленому чинним законодавством порядку до Державної служби України з безпеки на транспорті.

Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 23.03.2020р. вих. №2643/03/15-20 повідомила ПП МАКС-АГРО про залишення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.02.2020р. №185730 без змін, а скарги ПП МАКС-АГРО - без задоволення. Рішення обґрунтовано тим, що скаржником пропущено 10- денний строк на оскарження, який, на думку органу, слід обчислювати з дня відправлення постанови, тобто 26.02.2020р.

Позивач вважає, що в порушення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин у механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 не було складено та надано жодного документ за результатом зважування. Також позивач зазначає, що в порушення порядку №879 не зазначено проведення повірки вагів, метрологічної атестації, відсутність відомостей, які ідентифікують ваги. Крім того, на думку позивача, оскаржувана постанова не містить вказівки на використану під час перевірки методику вимірювання.

Позивач зазначає, що аналіз оскаржуваної постанови у системному зв`язку з нормами чинного законодавства дає підстави стверджувати, що вказана постанова не є законною та обґрунтованою, а тому її має бути визнана протиправною та скасована з вищевикладених підстав.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 27.04.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

19.06.2020 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначено, що довідкою № 025669 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.01.2020року, встановлено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 керуючи автомобілем MAN TGA державний номер НОМЕР_1 з причепом Scmitz S01 державний номер НОМЕР_2 , допустив значне перевантаження на другу вісь транспортного засобу на підставі чого складено Акт № 040699 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

03.01.2020 року, працівниками Укртрансбезпеки складено Акт № 198645 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом яким зафіксовано норму закону яку було порушено перевізником (копія надається).

Відповідач зазначає, що документи відповідності вимірювального обкладення містяться у співпрацівників Укртрансбезпеки при виконанні ними службових обов`язків і не являються ні для кого чимось забороненим чи таємничими.

Також відповідач вважає, що а ні формою складання Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а ні формою Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу не передбачено внесення інформації щодо вимірювальних пристроїв.

Крім того відповідач зазначає, що працівниками Відповідача не вбачалась небезпека для подальшої експлуатації транспортного засобу а ні для водія, а ні для інших учасників дорожнього руху, завдяки чому, з метою не перешкоджати господарській діяльності позивача, водію було дозволено подальший рух.

Позивачем було подано відповідь на відзив, згідно якої вважає що ані відзив, ані жоден долучений до нього документ, складений відповідачем, не містить вказівки на використану під час перевірки ПП МАКС-АГРО методику вимірювання ваги, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідачем у порушення приписів ст. 77, ч. 3 ст. 79 КАС України не надано належних та допустимих доказів зважування транспортного засобу ПП МАКС-АГРО саме тих вагах, свідоцтво про повірку яких долучено до відзиву.

Позивач вважає, що по-перше, жоден із долучених відповідачем документів - Довідка №025669 від 03.01.2020р., Акт №040699 від 03.01.2020р. чи Акт №198645 від 03.01.2020р. - не містить доказів того, що зважування здійснювалося саме на тих вагах, свідоцтво про повірку яких долучено до Відзиву.

По-друге, згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №908/М від 03.07.2019р. на САВПВ-20 із заводським номером №0001 дозволено максимальне зважування вагою 20000 кг, тобто 20т.

Водночас, згідно долучених Довідки №025669 від 03.01.2020р. та Акта №040699 від 03.01.2020р. загальна фактична вага транспортного засобу ПП МАКС-АГРО склала 36,75т.

Таким чином, у разі заїзду транспортного засобу з такою вагою на ваги з максимально допустимою вагою зважування у 20000 кг (20т) вказаний прилад не зміг би засвідчити ані повну фактичну вагу транспортного засобу позивача, ані його осьове навантаження.

Позивач зазначає, що зважаючи на це, можна дійти висновку, що долучені Відповідачем до Відзиву документи містять суперечливі між собою відомості та заслуговують критичної оцінки.

Непершкоджання посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області подальшому рухові транспортного засобу ПП МАКС-АГРО також є додатковим доказом відсутності порушення з боку позивача.

Доказів заборони руху транспортного засобу ПП МАКС-АГРО відповідачем не надано.

Позивач вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність порушення з боку ПП МАКС- АГРО , внаслідок чого оскаржувана Постанова від 24.02.2020р. №185730 не є законною та обґрунтованою.

Ухвалою судді від 22.09.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.

28.09.2020 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно яких зазначено, що відповідачем було виконано всі вимоги передбачені законодавством, з огляду на що визнання його дій протиправними як по складенню матеріалів перевірки так і застосування штрафу є безпідставним.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

03.01.2020р. Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2020р. №198645, яким зафіксовано, порушення чинного законодавства у сфері перевезень вантажів з боку ПП МАКС- АГРО , а саме - перевезення вантажу з перевищенням максимально допустимих навантажень на одиночну вісь без відповідного дозволу.

Довідкою № 025669 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.12.2019 року, встановлено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 керуючи автомобілем MAN TGA державний номер НОМЕР_1 з причепом Scmitz S01 державний номер НОМЕР_2 , допустив значне перевантаження на другу вісь транспортного засобу.

Зазначене перевищення навантаження вісь транспортного засобу також відображається у квитанції № 74538.

На адресу позивача, відповідачем направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, з проханням прибути 24.02.2020 року до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області для участі у розгляді справи.

24.02.2020р. Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.02.2020р. №185730, згідно якої на ПП МАКС-АГРО накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн.

Не погоджуючись з винесеною постановою ПП МАКС-АГРО оскаржило її у встановленому чинним законодавством порядку до Державної служби України з безпеки на транспорті.

Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 23.03.2020р. вих. №2643/03/15-20 повідомила ПП МАКС-АГРО про залишення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.02.2020р. №185730 без змін, а скарги ПП МАКС-АГРО - без задоволення. Рішення обґрунтовано тим, що скаржником пропущено 10- денний строк на оскарження.

Позивач, не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт» , «Про дорожній рух» , чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

Відповідно до п. 16 цієї Постанови, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30.

Згідно з п. 3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. (далі - Порядок №879).

Відповідно до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Згідно зі ст. 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст. 33 Закону №2344-III).

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За приписами пунктів 1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

З матеріалів справи вбачається, що ваги автомобільні тензометричні поосьового зважування САВПВ-20, заводський номер приладу 0001, відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2007 та паспорту ваг, та пройшла щорічну повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.07.2019 № 908/М зі строком дії до 03.07.2020, яке видане Державним підприємством Херсонський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації .

Однак, відповідачем до суду не було надано жодних підтверджуючих доказів, що ваги було клеймовані.

За таких обставин, ваги, які використовувались відповідачем при зважуванні ТЗ, не відповідають вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно застосовуватися для обладнання пересувного пункту габаритно-вагового контролю, та не можуть застосовуватись для зважування транспортних засобів у русі.

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що визначення вагових параметрів транспортного засобу використовуваного позивачем було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку № 879, а тому, на думку суду, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.

Окремо суд наголошує, що відсутність зазначення будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль у чеку (квитанції) такого приладу, тобто в документі, який встановлює обсяг ваги транспортного засобу, викликає обґрунтовані сумніви у суду щодо здійснення заходів такого контролю вказаним вище приладом на який посилається відповідач.

Таким чином, чек (квитанція), на підставі якої відповідачем складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має Свідоцтво про державну метрологічну атестацію, на яке посилається відповідач.

Суд звертає увагу, що свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки містить назву, позначення та порядковий номер, заводський номер вимірювальної техніки. В той же час, чек (квитанція), документ, який не має назви але наданий відповідачем в підтвердження проведення зважування транспортного засобу позивача - не містить реквізитів щодо назви, позначення, порядкового номеру, заводського номеру вимірювальної техніки, якою було проведено ваговий контроль. Крім того, вказаний документ не підписано жодною особою, яка проводила ваговий контроль, він не містить серійного номеру, ПІБ водія, моделі причіп, держ. номеру причіпу.

Крім того, відповідачем не було надано доказів, що ваги автомобільні тензометричні поосьового зважування САВПВ-20 заводський номер 0001 виробництва ПП ОСОБА_2 проходили оцінку відповідності та занесені до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки.

Крім того, відповідно до пункту 22 Порядку №879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення (частина 1 статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до пункту 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно з пунктом 24 Порядку №879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Матеріали справи не містять жодних доказів з приводу того, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водієві або власникові транспортного засобу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами чи доказів відмови водія або власника транспортного засобу привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

Наведені обставини ставлять під сумнів об`єктивність проведеного габаритно-вагового контролю та достовірність його результатів.

У зв`язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача проведений з порушенням процедури здійснення габаритно-вагового контролю, передбаченої Порядком № 879, у зв`язку із чим суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.02.2020р. №185730 про стягнення з Приватного підприємства МАКС-АГРО 34 000,00 грн. підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 2102, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «Макс-Агро» (вул. Шкільна, 2-а, с. Кирнички, Ізмаїльський район, Одеська область, 68650, код ЄДРПОУ 33555794) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування до Приватного підприємства «Макс-Агро» адміністративно-господарського штрафу від 24.02.2020 року №185730.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги,14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Приватного підприємства «Макс-Агро» (вул. Шкільна, 2-а, с. Кирнички, Ізмаїльський район, Одеська область, 68650, код ЄДРПОУ 33555794) судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.10.2020 року.

Суддя А.А. Радчук

.