Рішення

від 09.10.2020 по справі 640/24581/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 року м. Київ № 640/24581/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння"

до Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство Конструкторське бюро Артилерійське озброєння (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6, код ЄДРПОУ 34297075) з позовом до Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києві (03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-А), в кому просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойки Людмили Романівни;

- скасувати постанову головного державного виконавця Штойки Л.Р. про арешт майна боржника від 02.12.2019 по ВП №59078756;

- скасувати постанову головного державного виконавця Штойки Л.Р. про стягнення виконавчого збору від 18.11.2019 по ВП №59078756;

- зобов`язати головного державного виконавця Штойку Л.Р. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №59078756 на підставі п.9 ст.39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (податковою вимогою ГУ ДФС у м. Києві від 14.03.2019 №Ю-153310-17У.)

В обґрунтування позову зазначає, що 13.05.2019 року на підставі податкової вимоги Головного управління ДФС у м. Києві №Ю153310-17У від 14.03.2019 року головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. було відкрито виконавче провадження №59078756 щодо стягнення з Державного підприємства Конструкторське бюро Артилерійське озброєння заборгованості по сплаті ЄСВ на суму 933 848,09 грн.

Вказує, 10.07.2019 року підприємством до відповідача направлено лист про сплату боргу за виконавчим провадженням №59078756 з оригіналом платіжного доручення №363 від 08.07.2019 року на суму 946 726,47 грн.. Зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору, якою зобов`язано Державне підприємства Конструкторське бюро Артилерійське озброєння сплатити виконавчий збір у розмірі 93384.80 грн. від 18.11.2019 року, підлягає скасуванню, оскільки податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві було виконано добровільно. Також зауважив, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України " Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами .

Ухвалою суду від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на адміністративний позов до суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття провадження від 11.05.2019 року головним державним виконавцем виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойкою Людмилою Романівною відкрито виконавче провадження №59078756 з виконання вимоги №Ю-153310-17 У, виданої 14.03.2019 року ГУ ДФС у м. Києві, про стягнення з Державного підприємства Конструкторське бюро Артилерійське озброєння на користь держави боргу у сумі 933848,09 грн.

Згідно п.3 вищезазначеної постанови з боржника підлягає стягненню виконавчий збір в розмірі 10% від суми боргу, та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

19 червня 2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойкою Людмилою Романівною винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - Державного підприємства Конструкторське бюро Артилерійське озброєння .

05 липня 2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойкою Людмилою Романівною винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднано виконавчі провадження №59078756, №59454792 у зведене виконавче провадження №59474982.

18 листопада 2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойкою Людмилою Романівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 93384,80 грн. у виконавчому провадженні №59078756 з Державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" на користь Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

02 грудня 2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойкою Людмилою Романівною винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Не погоджуючись з постановами головного державного виконавця про арешт майна боржника від 02.12.2019 року та про стягнення виконавчого збору від 18.11.2019 по ВП №59078756, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу .

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов`язок по примусовому виконанню виконавчих документів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною 2 цієї статті встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З матеріалів справи вбачаться, що листом від 10.07.2019 року №488 підприємство зверталось до Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києві повідомило про сплату боргу за виконавчим провадженням №59078756.

Отже, виходячи з вимог частини 2 статті 39 та статті 40 Закону №1404-VIII, відповідач мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження, зняти накладені у виконавчому провадженні арешти та інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження №53831546) встановлювалось, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша). Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частина друга).

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (пункти 1-6). Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи тлумачення статтям 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд у постанові від 19.04.2018 справа №825/739/17 дійшов висновку про помилковість доводів апеляційного суду про те що, Закон України "Про виконавче провадження" не містить такого положення, як стягнення виконавчого збору незалежно від здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання, то стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, що призвели до фактичного стягнення за виконавчим листом грошових коштів, які в подальшому були передані стягувачу, відповідно помилковими є висновки, що оскільки стягнення не відбулось, то стягнення виконавчого збору є помилковим.

Верховний Суд вказав, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, норми Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, 20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України від 02.10.2019 N 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (далі - Закон).

Пунктом 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону передбачено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Отже, Законом встановлена пряма заборона виконавцю вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні щодо об`єкта права державної власності, який на день набрання чинності Законом був включений до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників (за винятком, вказаним в Законі).

Відповідно до Додатку 1 до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 07.07.1999 № 847-XIV Державне підприємство "Конструкторське бюро спеціальної техніки"

252062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, включене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 28.10.2005 року №405 було реорганізовано у ДП Конструкторське бюро Артилерійське озброєння .

За вказаних обставин, існує заборона вчиняти виконавчі дії щодо позивача.

З цього приводу суд зазначає, що в даному Законі не йде мова про якесь окреме майно, відсутні будь-які виключення, а лише чітко зазначено про заборону щодо вчинення будь-яких виконавчих дій щодо відповідних об`єктів, до яких і належить позивач

Враховуючи наведене, суд вважає доведеними обґрунтування, наведені позивачем в адміністративному позові, та вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства Конструкторське бюро Артилерійське озброєння (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6, код ЄДРПОУ 34297075) задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойки Людмили Романівни.

Скасувати постанову головного державного виконавця Штойки Л.Р. про арешт майна боржника від 02.12.2019 по ВП №59078756.

Скасувати постанову головного державного виконавця Штойки Л.Р. про стягнення виконавчого збору від 18.11.2019 по ВП №59078756.

Зобов`язати головного державного виконавця Штойку Л.Р. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №59078756 на підставі п.9 ст.39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (податковою вимогою ГУ ДФС у м. Києві від 14.03.2019 №Ю-153310-17У.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) .

Суддя Н.Г. Вєкуа