Постанова

від 13.10.2020 по справі 340/1551/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1551/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №340/1551/20 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійські лазерні технології" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійські лазерні технології" про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 59314,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення ст.ст.19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2019 році не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не виконав нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості - 1 особа та не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування інвалідів у розмірі 59314,48 грн. Суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році відповідачем не сплачено.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони повідомлені про день розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійські лазерні технології" подано до позивача Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ (Річна Поштова), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики №42 від 10.02.2007 (а.с.3).

Згідно звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає - 29 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0.

Відповідно до нормативу, на підприємстві повинно бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю, але не працевлаштована жодна особа з інвалідністю.

З огляд на не виконання відповідачем відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", позивач здійснив відповідний розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що становить 58837,93 грн., та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій - 476,55 грн. (а.с.4).

З метою стягнення вищевказаних санкцій та пені з відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не допущено порушення приписів статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , оскільки відповідач відзвітувала про наявність вільних вакансій та не відмовляла центру зайнятості у працевлаштуванні осіб, яким встановлена інвалідність.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно зі ст. 17 цього Закону метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою (стаття 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ).

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Так, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Оскільки у відповідача не працевлаштовано інвалідів відповідачем згідно зі ст. 20 цього Закону нараховані адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні від 06.10.2005 року за №2961-IV і розуміється як: - робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; - спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов`язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов`язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону №875.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16.

Судом встановлено, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 було витребувано від Олександрійського міськрайонного центру зайнятості: інформацію чи подавалась ТОВ "Олександрійські лазерні технології" (код 40603301) звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у 2019-2020; засвідчені належним чином копії звітності форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що подавалась ТОВ "Олександрійські лазерні технології" (код 40603301) у 2019-2020 (якщо подавалась); відомості чи направлялися центром зайнятості до ТОВ "Олександрійські лазерні технології" (код 40603301) особи з інвалідністю для працевлаштування у 2019-2020 (а.с.37-38).

На виконання ухвали суду Олександрійський міськрайонний центр зайнятості листом від 10.07.2020 р. №05-17/547/05 надав до суду документи та повідомив, що протягом 2019 року ТОВ "Олександрійські лазерні технології" (код 40603301) подана інформація до Олександрійського МРЦЗ про дві вакансії для осіб з інвалідністю (Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН), а саме: 04.02.2019 року за професіями інженер-конструктор, менеджер із збуту, 22.01.2020 року підприємством також подано до Олександрійського МРЦЗ надано дві вакансії за професіями інженер-конструктор, менеджер із збуту. Безробітні особи з інвалідністю на дані вакансії не направлялись у зв`язку з відсутністю у них відповідної кваліфікації. Також, в 2019 році представники підприємства приймали участь в ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю, які проводились в приміщенні Олександрійського МРЦЗ 12.03.2020 р. та 11.09.2020 р., з метою підбору працівників на подані вакансії для осіб з інвалідністю (а.с.39-44).

Відтак, відповідачем виконані вимоги статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та прийняття заходів для їх працевлаштування, і не порушувалися вимоги статті 19 цього Закону (не мало місце безпідставної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які звернулися до роботодавця самостійно чи були направлений до нього державною службою зайнятості).

Частиною першою статті 20 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

З аналізу наведених норм слідує, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Відповідач може нести адміністративно-господарську відповідальність саме за вчинення правопорушення, а невід`ємним елементом останнього є наявність вини.

Вищевикладене свідчать про те, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки відсутня вина відповідача у тому, що на підприємстві за 2019 рік не було виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем виконаний обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства, зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, що обумовлює відсутність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №340/1551/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак