Постанова

від 13.10.2020 по справі 280/1941/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1941/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (суддя Сацький Р.В., повний текст рішення складено 16.12.2019) в адміністративній справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС № 0001294706 від 15.04.2019.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС було проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за грудень 2018 року за податковою декларацією з ПДВ № 9306972115 від 17.01.19, за результатами якої складено Акт від 20.02.2019 № 96/28-10-47-06/00186536.

Згідно з висновками Акту камеральної перевірки ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна порушено вимоги абз. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 1 п. 4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду та суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за податковою декларацією за грудень 2018 року на суму 401342,00 грн.

Позивачем було надано заперечення на Акт камеральної перевірки, що стало підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна з питань, що стали предметом заперечень підприємства, а саме дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Дніпротехмет , ТОВ ВЕРАГРУП , ПП Чорметремонт , ПП НВФ Промхімекспорт-2005 , ТОВ ЗАПОРІЗЬКА ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ , ПП СКС-ГРУП за період грудень 2018 року.

За результатами перевірки складено Акт № 37/28-10-47-06/00186536 від 08.04.2019, за висновками якого ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по декларації за грудень 2018 року (р. 19) на суму 401342,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2018 року (р. 20.2.1) на суму 401342 грн.

На підставі Акту перевірки № 37/28-10-47-06/00186536 від 08.04.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001294706 від 15.04.2019, згідно з яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 401342,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 200671,00 грн.

В обґрунтування такого рішення податковий орган в Акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність реально здійснених господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Дніпротехмет , ТОВ ВЕРАГРУП , ПП Чорметремонт , ПП НВФ Промхімекспорт-2005 , ТОВ ЗАПОРІЗЬКА ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ , ПП СКС-ГРУП . В ході перевірки не підтверджено можливість перелічених контрагентів здійснити відображені господарські операції по ланцюгу постачання/придбання товарів/послуг, а також у зв`язку з недостатністю трудових та матеріальних ресурсів. Вказані висновки ґрунтуються на інформації, яка міститься у податкових базах даних.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна та ТОВ Дніпротехмет , ТОВ Верагруп , ТОВ СКС-груп , ТОВ Промхімекспорт-2005 було укладено договори поставки.

Матеріали справи містять копії первинних документів, які також були надані під час перевірки, що підтверджують виконання умов договорів та подальше використання товарів у власній господарській діяльності позивача: прибуткові ордери, товарно-транспортні-накладні, видаткові накладні, накладні на відпуск товарів, оборотно-сальдові відомості, специфікації, податкові накладні. Оплата за договорами проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Податковий орган за вказаними договорами зазначає про недостатність трудових ресурсів у контрагентів на вчинення господарської операції, не відображення у податковому обліку останніх взаємовідносин з суб`єктами, які здійснювали перевезення товару, а також не підтвердження на час проведення перевірки розрахунків по окремим контрагентам. Також відповідач зазначає про відсутність сертифікатів якості на поставлений товар.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами укладених договорів постачальником товарів були саме ТОВ Дніпротехмет , ТОВ Верагруп , ТОВ СКС-груп , ТОВ Промхімекспорт-2005 , які самостійно організовували та здійснювали перевезення відповідного товару. Факт постачання товару підтверджується належно складеними первинними документами, до яких відсутні будь-які зауваження з боку контролюючого органу.

Щодо відсутності доказів оплати за поставлений товар на час проведення перевірки, суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами договорів передбачено відстрочення платежу 60-90 днів з моменту поставки, а тому вказана обставина не може свідчити про нереальність господарських операцій. При цьому позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано докази повної оплати товару за договорами поставки з вищевказаними контрагентами.

Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сертифікат якості на товар не є первинним документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Також матеріалами справи підтверджується, що між ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна та ТОВ Запорізька виробничо-будівельна компанія , ТОВ Чорметремонт було укладено договори про виконання ремонтних робіт, виконання яких підтверджується актами форми КБ-2 та КБ-3, податковими накладними, дозволами Державної служби України з питань праці на проведення відповідних робіт та ліцензіями ДАБІ України, рахунками на оплату, платіжними дорученнями. Також позивачем надано довідки про кількість працівників, залучених до виконання робіт, акти-допуски та наряди-допуски на виконання робіт, акти на списання ТМЦ.

Відповідач не прийняв до уваги акти виконаних робіт, як належні докази підтвердження реальності їх здійснення, оскільки останні не містять відомостей про залучення субпідрядників.

Проте окремі недоліки первинного документа не можуть вважатися беззаперечним доказом не виконання/не отримання окремих робіт/послуг. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що типові форми актів КБ-2 та КБ-3 були затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554, який втратив чинність на підставі наказу Мінрегіонрозвитку, будівництва та ЖКГ Украйні від 20.01.2014 № 16. Таким чином, вказані форми актів не є обов`язковими для застосування, а тому не відображення в останніх окремої інформації не може вважатися недоліком у складанні первинного документа.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що акти виконаних робіт містять назву, дату і місце їх складання, назву замовника та підрядника, вид здійсненого ремонту, перелік використаних матеріалів, одиниці їх виміру, поточну ціну, обсяг та вартість виконаних робіт та інформацію, яка в повній мірі дає можливість встановити та перевірити характер та обсяг виконаних робіт, що відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом жодним належним та допустимим доказом.

Доводи апеляційної скарги та висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими та розцінює як припущення, адже відповідач не довів належними доказами, що вищезазначені договори було визнано недійсними в судовому порядку. Жодних недоліків щодо оформлення первинних бухгалтерських документів в ході виконання правочинів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції також не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарської операції контрагентами позивача, адже такі доводи ґрунтуються на підставі інформаційних баз даних ДПС і не підтверджені належними доказами. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сукупність викладених обставин, свідчить про необґрунтованість висновків, здійснених за результатами перевірки, що потягло за собою прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення, наслідком чого є його скасування.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року в адміністративній справі № 280/1941/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 13 жовтня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 13 жовтня 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров