Постанова

від 12.10.2020 по справі 580/1152/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1152/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

Суддя-доповідач: Л.В. Губська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Моринської сільської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Моринської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області щодо прийняття 17.10.2019 рішення № 23-32/VII Про відмову громадянам згідно списку заяв у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності в частині відмови позивачу;

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 17.10.2019 № 23-32/VII Про відмову громадянам згідно списку заяв у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності в частині відмови позивачу;

- зобов`язати Моринську сільську раду Корсунь-Шевченківського району Черкаської області надати позивачеві дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 7122581000:05:001:0041 комунальної форми власності, що розташована у с. Виграїв (за межами населеного пункту) Моринської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Позовні вимоги обґрунтовує протиправністю спірного рішення, з огляду на те, що статтею 118 Земельного Кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки й підстава, з якої виходив відповідач, а саме перебування зазначеної земельної ділянки в оренді, не входить до цього переліку. Більше того, разом із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивачем надавалась заява орендаря земельної ділянки СТОВ Агрофірма Корсунь , в якій надано згоду на поділ цієї земельної ділянки з подальшим виділенням ділянок для учасників бойових дій, зокрема і позивачу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у задоволення адміністративного позову відмовлено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на вимоги ст. 118 ЗК України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки. Водночас, оскільки положення ЗК України та Закону № 858-IV для правовідносин, що передбачають поділ земельної ділянки, не передбачають повноважень органу державної влади чи місцевого самоврядування для видачі рішення у формі дозволу на розробку проекту технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, не регламентовано чинним законодавством підстав для прийняття рішення у формі відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, відсутні правові підстави для зобов`язання його надати та скасувати спірне рішення.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що містяться в позовній заяві. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив норми матеріального права, зокрема положення статті 56 Закону № 858-IV, якою регламентовано вимоги до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Зазначає, що пункт є частини першої цієї статті визначає, що однією зі складових технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є згода власника земельної ділянки, разом з цим законодавство не вимагає від особи, яка звертається з клопотанням, наявності цієї згоди на момент подання відповідного клопотання. Вказує, що оскільки окремої процедури для безоплатної приватизації землі на підставі технічної документації Земельним Кодексом України не визначено, положення статті 118 цього Кодексу поширюються як на випадки безоплатної приватизації земельних ділянок на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки так і на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Також позивач вказує на порушення його прав бути заслуханим судом, внаслідок безпідставної відмови у проведенні відкритого судового засідання з розгляду його справи, у зв`язку із чим висуває заперечення в порядку ст. 293 КАС України проти ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Моринської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, площею 42,3110 га (кадастровий номер 7122581000:05:001:0041), що розташована в адмінмежах Виграївської сільської ради Моринської ОТГ для подальшого оформлення у власність земельної ділянки, площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства.

До заяви, з-поміж іншого, позивач надав заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корсунь , яке є орендарем вказаної земельної ділянки, в якій останнє не заперечує проти вилучення із вказаної земельної ділянки земельних ділянок орієнтовною площею 2,0000 га на користь ряду осіб, зокрема й позивача.

Рішенням Моринської сільської ради від 17.10.2019 № 23-32/VII відмовлено громадянам згідно зі списком заяв, у тому числі й позивачу, в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 7122581000:05:001:0041 та 7122581000:05:001:0007 до моменту закінчення дії договорів оренди на зазначені земельні ділянки.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Після подання позовної заяви відповідачем прийнято рішення № 30-14/VII від 30.04.2020, яким Виконавчому комітету Моринської сільської ради надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 42,3110 га (кадастровий номер 7122581000:05:001:0041), та формування 23 окремих земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що видача уповноваженим органом дозволу передбачена для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою, у зв`язку із чим у спірних правовідносинах права позивача відповідачем не порушені.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження, а також розмежування повноважень органів виконавчої влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до ст. 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно частин п`ятої та шостої цієї статті формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд першої інстанції зауважив, що дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок закон не передбачає його складовою.

Втім, колегія суддів вважає такий висновок хибним, оскільки передумовою для відведення громадянину у власність земельної ділянки, яка утворюється в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки, що перебуває у державній власності, є затверджена у встановленому порядку технічна документація із землеустрою щодо поділу такої раніше сформованої земельної ділянки.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів знаходить слушними доводи заявника апеляційної скарги про те, що оскільки окремої процедури для безоплатної приватизації землі на підставі технічної документації Земельним Кодексом України не визначено, положення статті 118 цього Кодексу поширюються як на випадки безоплатної приватизації земельних ділянок на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки так і на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Тобто, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що приймаючи спірне рішення, він виходив з того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач була виставлена на земельні торги з метою отримання надходжень до місцевого бюджету. Земельні торги відбулись 14 травня 2019 року. Переможцем торгів визначено СТОВ Агрофірма Корсунь , з яким укладено договір оренди.

Відповідач зазначає, що орендар, надаючи згоду на вилучення земельних ділянок, фактично позбавляє відповідача надходжень до бюджету, а також позбавляє землевласника права розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відтак, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, керувався власними майновими інтересами та прийняв спірне рішення всупереч приписів ч. 7 ст. 118 ЗК України, що не передбачено нормами ЗК України.

Крім того, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Розглядаючи вимогу позовної заяви про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації, судова колегія виходить з наступного.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними, у зв`язку із чим вимоги позивача є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Щодо заперечень апелянта проти ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За приписами ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріорітетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Аксен проти Німеччини , заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Варела Ассаліно проти Португалії , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Таким чином, з огляду на те, що дана справа є незначної складності, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, обґрунтованим є розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), а тому твердження апелянта в цій частині є безпідставними.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору - розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Моринської сільської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Моринської сільської ради щодо прийняття 17.10.2019 рішення № 23-32/VII Про відмову громадянам згідно списку заяв у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності в частині відмови ОСОБА_1 ;

Визнати протиправним і скасувати рішення Моринської сільської ради від 17.10.2019 № 23-32/VII Про відмову громадянам згідно списку заяв у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності в частині відмови ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Моринську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 7122581000:05:001:0041 комунальної форми власності, що розташована у с. Виграїв (за межами населеного пункту) Моринської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова