Постанова

від 08.10.2020 по справі 380/375/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 рокуСправа № 380/375/20 пров. № А/857/4713/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (суддя Кухар Н.А., м.Львів, повний текст складено 2 березня 2020 року) у справі за позовом Приватного підприємства Садок Родина Медікавер до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Приватне підприємство Садок Родина Медікавер (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску від 19.11.2019 №0081485105 (далі - Рішення).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги обмежившись цитуванням норм матеріального права вказує, що за результатами проведеної камеральної перевірки ПП з питань несплати (неперерахування) або несвоєчасності сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску. Відповідачем на підставі частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) було прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 19793,82 грн (20%) за період з 21.05.2019 до 22.10.2019 та нараховано пеню у розмірі 4489,15 грн. (0,1% суми недоїмки).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 1 частини другої статті 6, пункту 8 статті 9 Закону №2464-VІ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 11 статті 25 Закону №2464-VІ.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ПП з 20.09.2018 перебуває на обліку в Головного управління як платник єдиного внеску. Основний вид діяльності КВЕД 85.10 дошкільна освіта.

19.11.2019 відносно позивача відповідачем прийнято Рішення, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штраф у розмір 19793,82 грн (20%) за період з 21.05.2019 по 22.10.2019 та нараховано пеню у розмірі 4489,15 грн разом до сплати 24282,97 грн (а.с.21-22).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до положень частин сьомої, восьмої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

За змістом частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до пункту 11 статті 9 Закону №2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а осадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно із законом.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З матеріалів справи видно, що протягом спірного періоду позивачем сплачено єдиний внесок на бюджетний рахунок №37197201001304, що підтверджується копіями платіжних доручень. Усі суми єдиного внеску були сплачені вчасно і в повному обсязі (5-16).

Наявність недоїмки з єдиного внеску виникла через помилкову сплату коштів на некоректний рахунок, а саме № НОМЕР_1 замість № НОМЕР_2 .

В подальшому кошти на сплату єдиного внеску скеровувалася позивачем на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджуються копіями платіжних доручень від 07.10.2019, 18.10.2019, 22.10.2019, 30.10.2019 (а.с.17-20).

ПП в особі директора зверталося до контролюючого органу із заявою, в якій просило помилково сплачені кошти на рахунок 37197201001304 перерахувати на рахунок НОМЕР_3 (а.с.29).

Водночас, помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів - податкового органу не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк.

Як встановлено матеріалами справи платіжні документи на перерахування єдиного внеску були прийняті банком до виконання та платежі проведено в ті самі дні або наступні після них дні.

Згідно з частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Нормами частини п`ятої статті 45 БК передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок

Аналіз норм цього Кодексу дає підстави суду зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок , затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.200 за №594/6882; далі - Положення №122) та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 Положення №122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Тобто, зі змісту пунктів Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.

Правовий аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що здійснення платником помилок під час перерахування сум єдиного внеску на не бюджетні казначейські рахунки в строк, встановлений частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті задекларованої суми єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частиною десятою і пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону№2464-VI. Оскільки такі суми єдиного внеску були сплачені на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску невірного рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми внеску у визначений відповідною нормою Закону строк.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 1 частини другої статті 6, пункту 8 статті 9 Закону №2464-VІ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VІ.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, 7 лютого 2019 року у справі №820/3561/16 тощо.

Допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року.