Рішення

від 12.10.2020 по справі 147/222/20

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/222/20

Провадження № 2/147/231/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Подолян Т.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно.

В обгрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку та господарських споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 . Зазначений будинок, відповідно до довідки виконкому Новоободівської сільської ради, відносився до суспільної групи робочий двір, що підтверджується записами у погосподарській книзі Оляницької сільської ради. Спадкоємцем до майна покійної ОСОБА_2 за законом є її дочка ОСОБА_1 , яка своєчасно прийняла спадщину, тому що на момент смерті матері проживала разом з нею та вели спільне господарство, а також у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Позивач звернулася до Тростянецького державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. У видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на цілий житловий будинок та господарські споруди, які розташовані в АДРЕСА_1 , та належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 03.08.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до абз.3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встанолено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Оляниця Тростянецького району Вінницької області. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , її батьками записані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 (а.с.12).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Оляниця Тростянецького району у віці 71 року, про що 03.04.2006 р. зроблено відповідний актовий запис №8 (а.с.6).

Відповідно до довідки №945 від 28.10.2019 р., виданої Оляницькою сільською радою Тростянецького району Вінницької області, ОСОБА_1 , 1972 р.н. проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ЇЇ мати, ОСОБА_2 , 1935 р.н., була зареєстрована та проживала до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . У померлої таких спадкоємців, як малолітні, неповнолітні, неповнолітні непрацездатні діти, непрацездатний вдівець та непрацездатні батьки, відповідно до ст. 1241 ЦК України, які мали б право на обов`язкову частку, немає. Спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1261 ЦК України є її дочка ОСОБА_1 , 1972 р.н., яка своєчасно прийняла спадщину, тому що фактично вступив в управління спадковим майном та була зареєстрована і проживала разом із померлою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записами в погосподарській книзі Оляницької сільської ради. До складу спадкового майна належить житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 . За даними земельно-шнурової книги Оляницької сільської ради, запис №42, біля господарства за адресою: АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка площею 0,30 га, з правовим режимом: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та 0,05 га для ведення особистого селянського господарства. За інформацією Оляницької сільської ради, спадковий житловий будинок, побудований у 1970 році та належні до нього господарські споруди, що розташовані в АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_2 , 1935 р.н. та ОСОБА_1 на підставі записів в погосподарській книзі (а.с.7).

Згідно погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_3 , житловий будинок АДРЕСА_1 , відноситься до категорії робочих дворів. Станом на 01.01.1990 р. - 01.01.1995 р. склад двору наступний: голова двору ОСОБА_2 , 1935 р.н., члени двору: ОСОБА_1 , дочка, та ОСОБА_4 (а.с.27, 28).

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 59,8 кв.м., допоміжною площею 11,9 кв.м., складається з житлового будинку- А, будівлі входу в погріб - Б, погребу - бп, літнього душу, надвірної вбиральні - В, майданчику з твердим покриттям - І, хвіртки - 1.0, хвіртки - 1.1, хвіртки - 1.2, брами - 2, огорожі - 3, огорожі - 4. Даний будинок та господарські будівлі були побудовані 1970 р. (а.с.13-20).

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 13 грудня 1995 року.

Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння , у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

- виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що вказане домоволодіння побудовано відповідно до діючого на час його будівництва законодавства та належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі.

Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов`язковою для врахування судами України.

З огляду на викладене судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 належав житловий будинок та господарські споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі спадкової справи №393/06 р. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після її смерті зверталася дочка ОСОБА_1 . Заява надійшла до Тростянецької ДНК 22.09.2006 р. за №534.

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06.10.2020 р. №413/02-31 вказано, що так як документ, що посвідчує право власності спадкодавця на житловий будинок, що розташований в в АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 відсутній, вона має право звернутися до суду з позовом для визнання за нею права власності на житловий будинок після померлої .

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, в оформленні права на спадщину на спадкове майно та видачі відповідного свідоцтва позивачу, нотаріусом фактично було відмовлено у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на житловий будинок.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та нородженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і спадкоємцем до її майна за законом є дочка ОСОБА_2 , яка своєчасно прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою та у визначений законом термін звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому позовні вимоги про визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_2 , а саме житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які належали останній за життя, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно , - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок та господарські споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Оляницька сільська рада Тростянецького району Вінницької області, місцезнаходження якої: с.Оляниця, вулиця Б.Хмельницького,77, Тростянецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ-04331113.

Повний текст рішення складено 12.10.2020 р.

Суддя О.А. Натальчук