Постанова

від 12.10.2020 по справі 924/300/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 924/300/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області, від 13 липня 2020 року в справі №924/300/20 (суддя - Гладій С.В.)

за позовом Хмельницької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Гаврищишеної Марії Миколаївни

про стягнення 40382 грн 57 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада (надалі - Позивач) звернулась в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гаврищишеної Марії Миколаївни (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 36 900 грн 20 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Вінницьке шосе, 92 у м. Хмельницькому.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач є власником приміщення магазину загальною площею 115,3 кв. м. та нежитлового приміщення 19,8 кв. м. по вул. Вінницьке шосе, 92, в м. Хмельницькому. Рішенням 11 сесії Позивача № 60 від 25 січня 2017 року Відповідачу було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку по вул. Вінницьке шосе, 92, площею 348 кв. м. в короткострокову оренду терміном на 10 років. Між Позивачем та Відповідачем 8 червня 2017 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 348 кв. м. по вул. Вінницьке шосе, 92 для обслуговування нежитлового приміщення та приміщення магазину. Позивач зазначає, що Відповідач, з моменту набуття права власності на нерухоме майно по 2017 рік право користування (оренди) даною земельною ділянкою не оформив і користувався без достатніх правових підстав, не вносив плату за користування нею. На переконання Позивача, Відповідач не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, зберігає кошти, а тому, Позивачем, як потерпілим, втрачено належне йому майно (кошти від орендної плати). Отже, відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, Відповідач, на думку Позивача, є особою, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, а тому зобов`язана повернути потерпілому це майно та відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

12 травня 2020 року на адресу Господарського суду Хмельницької області від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с. 63-64), відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача 40382 грн 57 коп. у період з 1 січня 2015 року до 8 червня 2017 року, яка ухвалою Господарського суду від 27 травня 2020 року була прийнята до розгляду (а.с. 90).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , здійснений Позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 348 кв. м. є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за спірний період. Враховуючи усе встановлене в судовому рішенні, а саме: визначення орендної плати без нормативно-грошової оцінки, яка не визначена згідно з вимогами чинного законодавства, без встановлення площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, відсутністю в акті перевірки вищенаведених фактів, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів є неправомірним.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 135-140), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема виходив з того, що судом не було враховано та надано правову оцінку поданого Позивачем витягу з державного земельного кадастру, з якого вбачається, що земельна ділянка площею 348 кв.м. по вулиці Вінницьке шосе, 92 була сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав 2 листопада 2016 року. Окрім того, розрахунок орендної плати за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року було проведено шляхом арифметичного множення нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки на загальну площу земельної ділянки з врахуванням ставки річної орендної плати за спірний період, а розрахунок орендної плати за період з 1 січня 2017 року по 8 червня 2017 року було проведено на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23 квітня 2020 року станом на 2017 рік, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у хмельницькій області, який повністю відповідає вимогам статті 23 Закону України Про оцінку земель . Тому на переконання Позивача суд встановивши обгрунтованість хоча б частини позовних вимог повинен був провести свій розрахунок таких вимог.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14 серпня 2020 року за №01-04/417, на підставі службової записки секретаря судової палати № 1 від 14 серпня 2020 року, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №924/300/20. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2020 року було визначено колегії суддів для розгляду даної справи у складі: Василишина А.Р., головуючого судді; суддів - Мельника О.В., Грязнова В.В..

Розпорядженням керівника апарату суду від 17 серпня 2020 року за №01-04/450, на підставі службової записки головуючого судді по справі №924/300/20 від 17 серпня 2020 року, було призначено заміну судді-члена колегії у справі №924/300/20. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2020 року було визначено колегії суддів для розгляду даної справи у складі: Василишин А.Р., головуючого судді; суддів - Філіпової Т.Л., Бучинської Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2020 року справу № 924/300/20 було прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 924/300/20 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2102 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 210200 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 19 серпня 2020 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/300/20 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 19 жовтня 2020 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Позивача слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому, суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна фізична особа - підприємець Гаврищишина Марія Миколаївна є власником приміщення магазину площею 115,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 92, що зареєстроване за реєстраційним номер майна №7028750 від 30 серпня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу ВВК № 934796 від 18 серпня 2004 року, та є власником нежитлового приміщення, загальною площею 19,8 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 92, яке зареєстроване за реєстраційним номером № 9963620 від 21 лютого 2005 року на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2005 року (а.с. 17-19).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 7 липня 2017 року, Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вулиця Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, площею 0,0348 га - 2 листопада 2016 року (а.с. 41).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: земельної ділянки, що розташована у місті Хмельницькому, вулиця Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, площею 0,0348 га, державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку відбулась 11 липня 2017 року (а.с. 16).

Рішенням виконавчого комітету Позивача № 533 від 22 червня 2006 року надано дозвіл Відповідачу на розміщення та експлуатацію об`єкту торгівлі - магазину з кафетерієм МІО по торгівлі продовольчими товарами у власному приміщенні за адресою : Вінницьке шосе, 92, торговою площею 69,5 кв. м. (а.с. 118).

З листів, долучених Відповідачем до матеріалів справи (листи від 1 грудня 2006 року, від 7 квітня 2008 року, від 10 грудня 2008 року) вбачається, що за період з 2006 року по 2009 року Відповідач неодноразово звертався до Позивача з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування приміщення магазину (а.с. 46,47).

На заяви Відповідача було надано відповіді листами від 26 грудня 2006 року, від 27 травня 2008 року, від 26 грудня 2008 року, за березень 2012 року, згідно яких для винесення питання на розгляд виконавчого комітету про надання згоди на розробку проекту землеустрою необхідно подати додаткові документи та/або погодити надані документи немає можливості (а.с. 79, 81).

Рішенням 11-ї сесії Позивача № 60 від 25 січня 2017 року Відповідачу було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку в оренду по вул. Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, для обслуговування нежитлового приміщення та приміщення магазину, загальною площею 348 кв. м (а.с. 40).

Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 квітня 2017 року за № 18-28-99.10-2336/0/15-17, управлінню земельних ресурсів департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради надано інформацію, в тому числі і про вартість одного метра квадратного земельної ділянки що розташована по вул. Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, а саме: 2014 рік - 455 грн, 2015 рік - 568 грн, 2016 рік - 814 грн та 2017 рік - 863 грн (а.с. 22-23).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23 квітня 2020 року (який був поданий до заяви про збільшення позовних вимог; а.с. 66), нормативно грошова оцінка земельної ділянки що розташована по вул. Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020 за 2017 рік складає 298914 грн.

Відповідно до інформації ДПІ у м. Хмельницькому за № 6081/9/22-25-12-03 від 5 травня 2017 року наданої на запит департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, Відповідачем сплачено земельний податок за земельну ділянку розташовану в м. Хмельницькому, вул. Вінницьке шосе, 92 за 372 кв. м., в 2014 році - 581 грн 20 коп, в 2015 році - 647 грн 23 коп., в 2016 році - 924 грн 45 коп., в 2017 році - 983 грн 09 коп. (а.с. 22-23).

4 травня 2017 року представниками управління земельних ресурсів та земельної реформи було здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Вінницьке шосе, 92, про що складено відповідний акт (а.с. 20).

Актом обстеження встановлено, що Рішенням 19 сесії Позивача від 29 серпня 2012 року №52 Відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 348 кв. м. по вул. Вінницьке шосе, 92 для обслуговування нежилого приміщення. Рішенням Позивача від 25 січня 2017 року за № 60 дана земельна ділянка передана в оренду Відповідачу терміном на 10 років для обслуговування нежилого приміщення та магазину. При обстеженні земельної ділянки встановлено, що дана ділянка не огороджена.

8 червня 2017 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди землі №137/01 (надалі - Договір; а.с. 38-39).

Згідно пункту 1 Договору, Позивач надає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення одинадцятої сесії Позивача № 60 від 25 січня 2017 року із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 6810100000:20:006:0020, яка розташована в м. Хмельницькому, по вул. Вінницьке шосе, 92.

У відповідності до пункту 2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 348 кв.м..

Як зазначено в пункту 3 Договору, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - одноповерхова капітальна не житлова будівля, а також інші об`єкти інфраструктури - проїзди та площадки площею 161 кв.м.

Відповідно до пункту 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, на дату укладання договору становить 298914 грн.

Між сторонами складено та підписано акт передачі-прийому земельної ділянки, згідно якого Відповідач прийняв на підставі Договору земельну ділянку площею 348 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 92, для обслуговування нежитлового приміщення та приміщення магазину (а.с. 42).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна земельна ділянка, площею 348 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання земельної ділянки: для обслуговування нежитлового приміщення та приміщення магазину зареєстрована за реєстраційним номером 1299431268101 11 липня 2017 року, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Хмельницького в особі Позивача, а також зареєстроване право оренди земельної ділянки за Відповідачем (номер запису про інше речове право: 21376435 від 11 липня 2017 року) на підставі договору оренди землі №137/01 від 8 червня 2017 року (а.с. 16-19).

Згідно наданого Позивачем розрахунку, розмір орендної плати, визначався на підставі таких показників, як площа земельної ділянки (348 кв. м.), нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розмір річної орендної плати, розмір плати за місяць, період використання. Так, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, завдані за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року склали 15165 грн 89 коп., за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року склали 21734 грн 31 коп., за період з 1 січня 2017 року по 8 червня 2017 року склали 3482 грн 37 коп., а всього в сумі 40 382 грн 57 коп (а.с. 26; з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с. 65).

Позивач посилаючись на те, що Відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно та до укладення Договору, використовує земельну ділянку по вул. Вінницьке шосе, 92 без правовстановлюючих документів, звернувся з позовом до суду з метою захисту порушеного, на його думку права, з позовом про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 40382 грн 57 коп. за період з 1 січня 2015 року по 8 червня 2017 року.

Суд констатує, що конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В силу дії статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зважаючи на заперечення Позивача наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що дана земельна ділянка є сформованою має кадастровий номер та передана Відповідачу в оренду на підставі рішення Позивача від 25 січня 2017 року № 60, а відтак є безсумнівним володіння і користування Відповідачем спірною земельною ділянкою у визначний Позивачем період без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, яка була сформована ще 2 листопада 2016 року, то колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація земельної ділянки була проведена 2 листопада 2016 року (а.с. 41) проте, право речове право на дану земельну ділянку на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності було зареєстровано за Позивачем лише 11 липня 2017 року (а.с. 16).

Колегія суддів зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України: формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів констатує, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 7 липня 2017 року, Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вулиця Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, площею 0,0348 га, 2 листопада 2016 року , а відповідно до рішення 11-ї сесії Позивача № 60 від 25 січня 2017 року Відповідачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку в оренду по вул. Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, для обслуговування нежитлового приміщення та приміщення магазину, загальною площею 348 кв.м (а.с. 17; 40).

При цьому, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: земельної ділянки, що розташована у місті Хмельницькому, вулиця Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, площею 0,0348 га, державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку саме за Позивачем відбулась 11 липня 2017 року.

Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що формування земельної ділянки з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру та державна реєстрація у Державному земельному кадастрі відбулася 2 листопада 2016 року, при цьому, державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку за Позивачем відбулась лише 11 липня 2017 року.

Вказане ж приводить колегію суду до висновку, що не зважаючи на те, що земельну ділянку було сформовано ще 2 листопада 2016 року, у Позивача виникло право щодо цієї ділянки, як власника (а відповідно і право подавати позов щодо неї) лише з моменту реєстрації саме за ним права на цю земельну ділянку (тобто з 11 липня 2017 року). Відповідно, в даному позові Позивач просить стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти за період, коли він не зареєстрував за собою права на цю земельну ділянку, що апріорі ставить під сумнів порушення саме права Позивача в період з 2 листопада 2016 року по 11 липня 2017 року, і як наслідок вказує на безпідставність даного пощову.

Окрім того, апеляційний господарський суд надаючи оцінку вказаним витягам (а.с. 16-19; 41), яким встановлено, площі земельних ділянок та її кадастровий номер, зазначає, що відповідні документи є саме належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами у розумінні статтей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розміру спірної земельної ділянки та моменту виникнення її як об`єкту цивільних прав з присвоєнням їй кадастрового номеру.

Відповідно колегія суддів ще раз констатує, що Позивачем не надано до суду доказів існування протягом заявленого у позові періоду (а саме з 1 січня 2015 року по 2 листопада 2016 року) земельної ділянки кадастровий номер кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, площею 0,0348 га - як об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. В цілому ж Позивачем не доведено існування саме в нього права на цю земельну ділянку (як вже вказано вище в даній постанові) за весь період обумовлений в даному позові, а саме: з 1 січня 2015 року по 8 червня 2017 року.

Суд ще раз констатує, що реальну можливість передати зазначені земельні ділянки саме в оренду для Відповідача відповідно до Закону України Про оренду землі Позивач отримав лише з моменту сформування даної земельної ділянки. Відповідно, оскільки саме з вказаного часу земельна ділянка набула статусу об`єктів цивільних прав і до цього часу не була визначена відповідна нормативна грошова оцінка земельних ділянок, та, як наслідок, не могла бути розрахована орендна плата.

Подібну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду від 5 березня 2020 року в справі №922/926/19.

Окрім того, зважаючи на заперечення Позивача наведені в апеляційній скарзі з-приводу того, що враховуючи дату формування земельної ділянки, суд мав би самостійно визначити період, за який Відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та залишив поза увагою дату формування земельної ділянки, а саме 2 листопада 2016 року, то колегія суддів, окрім усього вищезазначеного і встановленого в даній судовій постанові, зауважує наступне.

Дійсно із Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 41; на котрий покликається Позивач в своїй апеляційній скарзі як на підставу своїй вірних розрахунків та періоду користування земельною ділянкою) вбачається, що державна реєстрація спірної земельної ділянки (тобто її офіційне формування) відбулося 2 листопада 2016 року, проте, Позивач залишає поза увагою іншу інформацію занесену до цього ж Витягу з земельного кадастру, а саме те, що графі Форма власності зазначено Інформація про зареєстроване речове право в Державному земельному кадастрі відсутня , і лише 11 липня 2017 року було проведено реєстрацію речового права зазначеної земельної ділянки за Позивачем.

В силу дії частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати , який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288. 14 Податкового кодексу України.

В той же час, матеріали справи свідчать, що відповідну нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки було проведено лише в квітні 2017 року, що свідчить про те, що станом на 1 січня 2015 року (початкова дата періоду з якої Позивач розраховує орендну плату) і аж до 23 квітня 2017 року така оцінка була відсутня.

Отже, в даному випадку має місце той факт, що розрахунки орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 1 січня 2015 року 23 квітня 2017 року зроблені Позивачем на підставі даних про нормативно грошову оцінку земельних ділянок станом на 23 квітня 2020 року.

Тобто, матеріали справи не містять відомості про прийняття Позивачем рішення про проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки для визначення розміру орендної плати саме станом на 1 січня 2015 року, а розрахунок орендної плати з січня 2017 року по 8 червня 2017 року Позивач зробив саме на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 23 квітня 2017 року (котра була долучена до матеріалів справи із заявою про збільшення позовних вимог), яку було занесено до Державного земельного кадастру 2 листопад 2016 року , а реєстрація зазначеної земельної ділянки за Позивачем була здійснена лише 11 липня 2017 року.

Окрім того колегія суддів зауважує, що заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 348 кв. м. , межі якої Позивачем взагалі не визначені шляхом складання акта обстеження земельної ділянки (а.с. 20).

Так, актом обстеження лише встановлено, що рішенням міської ради від 29 серпня 2012 року № 52 Відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 348 кв. м., рішенням Позивача від 25 січня 2017 року за № 60 дана земельна ділянка передана в оренду Відповідачу. При обстеженні земельної ділянки встановлено, що дана ділянка не огороджена.

Проте, вказаний акт не може вважатись належними та допустимим доказом визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки, оскільки даний акт складений без участі представників Відповідача, а координати земельної ділянки взагалі відсутні.

Колегія суддів зазначає, що зміст акту обстеження не дає можливості встановити факт безпосереднього використання Відповідачем спірних земельних ділянок, а тому наданий Позивачем акт не є належними та допустимими доказами, що підтверджує розмір площі спірної земельної ділянки, яку використовував Відповідач за спірний період з 1 січня 2015 року по 8 червня 2017 року.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що твердження Позивача про існування протягом спірного періоду земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, площею 0,0348 га , як об`єктів цивільних прав, не відповідають дійсності, а тому, Відповідач не міг безпідставно зберегти кошти у вигляді орендної плати за землю, якої не існувало як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти, набуті за рахунок використанням земельної ділянки без внесення орендної плати за період з 1 січня 2015 року по 8 червня 2017 року.

При цьому, Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на повідомлення управління Держземагенства у Хмельницькій області за №18-28-99.10-2336/0/15-17 від 13 квітня 2017 року, згідно якого, інформація про вартість 1 кв. м. земельної ділянки земельної ділянки по вул. Вінницьке шосе, 92, кадастровий номер 6810100000:20:006:0020, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), становить за 2014 рік - 455 грн, за 2015 рік - 568 грн, за 2016 рік - 814 грн та за 2017 рік -863 грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали цієї справи не містять відомостей про прийняття Позивачем рішення щодо проведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок для визначення розміру орендної плати починаючи саме з 1 січня 2015 року по 23 квітня 2017 року (дата коли було сформовано Витяг).

Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2018 року в справі №922/955/18, від 6 серпня 2019 року в справі №922/3560/18, від 10 вересня 2019 року в справі №922/96/19, від 6 листопада 2019 року в справі № 922/3607/18, від 29 січня 2020 року справа №922/2811/18, від 5 березня 2020 року в справі №922/926/19.

Відтак, враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", беручи до уваги встановлені обставини щодо відсутності у заявлений до стягнення період, а саме з 1 січня 2015 року по 8 червня 2017 року, та враховуючи те, що в спірний період за Позивачем не було зареєстровано право на земельну ділянку за користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, а також враховуючи факт відсутності будь-яких доказів виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, тобто доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, та відсутності доказів проведення відповідної нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю саме за вказаний період, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позову (за спірний період з 1 січня 2015 року по 8 червня 2017 року).

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області, від 13 липня 2020 року в справі №924/300/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області, від 13 липня 2020 року в справі №924/300/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №924/300/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.