Постанова

від 08.10.2020 по справі 922/479/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р. Справа № 922/479/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агрослобода» (вх. №1758Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2020 (рішення ухвалено суддею Бураковою А.М. 25.06.2020 о 12:14 год., у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 25.06.2020) у справі №922/479/20

за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Харків, в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Фермерського господарства «Агрослобода» , с. Мурафа

про стягнення 88031,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/479/20 позов задоволено повністю, стягнуто з Фермерського господарства «Агрослобода» на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 88031,25 грн.; стягнуто з Фермерського господарства «Агрослобода» на користь прокуратури Харківської області суму судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Фермерське господарство «Агрослобода» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/479/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фермерського господарства «Агрослобода» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 88031,25 грн. відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив відповідність даних щодо обладнання, яким проводилось зваження, у зв`язку з чим прийняв помилкове рішення. Так, відповідач зазначає, що зі змісту наданого позивачем до матеріалів справи чеку зважування, наданих актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане ним при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами провадилось зважування транспортного засобу відповідача, який відсоток похибок таких ваг; вказаний чек не містить реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю та не можливо встановити відповідність саме тим вагам, якими проводилось зважування автомобіля відповідача. Надане позивачем свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки не є свідоцтвом того вимірювального засобу, яким здійснювалось зважування 27.06.2019. Окрім того, відповідач зазначає, що перевозив сипучий вантаж, який не є статистичним під час руху автомобіля, його маса постійно перерозподіляється, що в свою чергу не дає можливості за відсутністю відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з переваженням вагових обмежень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Агрослобода» на рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/479/20, встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 22.09.2020.

17.08.2020 від Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просив залишити рішення без змін (вх.№7626).

18.08.2020 від Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін (вх.№7719).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

У судовому засіданні 22.09.2020 оголошено перерву до 08.10.2020.

05.10.2020 від Укртрансбезпеки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із хворобою представника та неможливості його прибуття у судове засідання.

07.10.2020 від Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області надійшли письмові пояснення (вх.№9560).

07.10.2020 від Укртрансбезпека електронною поштою надійшов лист, до якого додано копію повідомлення Дергачівської місцевої прокуратури в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 05.02.2020 за №40/4-801вих.-20 з доказами його отримання (вх. №2595/0/7-20 від 11.02.2020).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, зазначені у клопотанні обставини не підтверджені заявником жодними доказами, учасники справи були повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання (про що свідчить протокол судового засідання від 22.09.2020), а також те, що позивач виклав свою позицію у заявах по суті справи та в судовому засіданні, виходячи зі змісту статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФГ "Агрослобода" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 88031,25 грн.

В обґрунтування позову керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області посилається на те, що 27.06.2019 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області під час здійснення габаритно-вагового контролю згідно Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879), відносно ФГ "Агрослобода" складено: акт №0015398 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.06.2019%; довідку №0023769 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.06.2019, та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 2961 євро, що еквівалентно 88031,25 грн. Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на адресу ФГ Агрослобода надсилалося відповідне повідомлення з додатками для подальшої оплати за проїзд згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0015398 від 27.06.2019. Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем за проїзд не сплачена, вона набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню.

Прокурор, обґрунтовуючи своє право на звернення до суду в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті зазначав, що в даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв`язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем. Органом до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо вжиття заходів щодо стягнення плати є Державна служба України з безпеки на транспорті. Однак, вказаний орган не здійснює заходи щодо стягнення нарахованої ФГ Агрослобода плати та не звертається до суду з позовом, що, на думку прокурора, свідчить про неналежне здійснення наданих йому законодавством повноважень.

До позову прокурором додано, зокрема:

- лист Укртрансбезпеки у Полтавській області №40655/33/24-19 від 16.08.2019 Про направлення матеріалів , в якому вона зазначала, що згідно Закону України Про автомобільний транспорт та положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Укртрансбезпека та її органи не наділені повноваженнями звертатися до суду із позовами про стягнення плати за проїзд. У зв`язку з чим, просила прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування по стягненню в дохід Державного бюджету України грошових коштів в розмірі 2961,00 Євро, які в добровільному порядку ФГ Агрослобода не сплачені. Також Укртрансбезпека просила прокуратуру розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення вищезазначеної плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування;

- лист Укртрансбезпеки у Полтавській області №3248/33/23-19 від 06.09.2019, в якому вона зазначала, що ані Конституцією України, ані законами України Укртрансбезпеку не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів. У зв`язку з чим, Управління Укртрансбезпеки просило прокуратуру звернутись до суду для забезпечення захисту інтересів держави, з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ФГ Агрослобода

05.02.2020 прокуратура направила Державній службі України з безпеки на транспорті повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , в якому повідомляла, що Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, готується позовна заява до ФГ Агрослобода про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв`язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі. Оскільки відповідач не звертався до органів Укравтодору для отримання дозволу на проїзд та не вніс до початку руху великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу плату за такий проїзд, суд, перевіривши розрахунок плати за проїзд, встановив правомірність та обґрунтованість нарахування заявлених до стягнення сум.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що несплата коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави. Згідно Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 Укртрансбезпека здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Проте, вказаним органом до теперішнього часу не здійснюється заходів щодо стягнення з ФГ "Агрослобода" нарахованої плати. Отже з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором правомірно заявлено позов в інтересах держави.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, зокрема, щодо права прокурора на звернення з даним позовом в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено, зокрема, такі правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Статтею 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті (п. 3 Положення).

Підпунктом 15 п. 5 Положення передбачено, що Уктрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з цим, 03.05.2018 набрали чинності зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320 до пп. 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, відповідно до яких Укртрансбезпека здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Колегія суддів вважає, що сам факт не звернення до суду центрального органу виконавчої влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи частину 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів зазначає, що прокурор набуває право на представництво, зокрема, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно. Водночас "не здійснення захисту" виявляється в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Державна служба України з безпеки на транспорті, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, протягом тривалого часу у зв`язку з неправильним розумінням цих повноважень, не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості перед державним бюджетом України з плати за проїзд, що є свідченням неналежного виконання цим органом своїх повноважень, а тому у прокурора були обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Відповідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором було здійснено попереднє повідомлення органів Укртрансбезпеки до звернення до суду (що не заперечується останньою), проте відповідним органом так і не було вжито заходів щодо захисту вказаних інтересів держави. Та навіть за встановлених судом обставин наявності у вказаного органу відповідних повноважень щодо звернення до суду, позивач, хоча і підтримує поданий прокурором позов, не вбачає у своїх діях неправомірної бездіяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за даних обставин прокурором підтверджено підстави представництва інтересів держави в суді.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

27.06.2019 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області під час здійснення габаритно-вагового контролю згідно Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, відносно Фермерського господарства "Агрослобода" (код ЄДРПОУ 34643954) складено акт №0015398 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.06.2019, довідку №0023769 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.06.2019 та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 2961,00 євро, що еквівалентно 88031,25грн.

Габаритно-ваговий контроль здійснювався під час рейдової перевірки згідно з щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області у період з 24.06.2019 по 30.06.2019, направленням на перевірку №008023 від 24.06.2019, затвердженого начальником управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

Так, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області відповідно до Порядку зупинення транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20.05.2013, було зупинено транспортний засіб марки МАЗ модель 6501А8 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки МАЗ модель 856103-010 реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобільний перевізник згідно товарно-транспортної накладної Фермерське господарство "Агрослобода".

Згідно з накладною - пункт навантаження транспортного засобу: с. Мурафа, Краснокутського району Харківської області; пункт розвантаження: Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, вулиця Володимиривська, 203.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ модель 6501А8 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки МАЗ модель 856103-010 реєстраційний номер НОМЕР_2 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області складено довідку №0023769 від 27.06.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0015398 від 27.06.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Зокрема, встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 63,14 т при нормативно допустимій 40т.

Згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0015398 від 27.06.2019, проведеним згідно п. 31-1 Постанови КМУ №879 від 27.06.2007 плата за проїзд автомобілем марки МАЗ модель 6501А8 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки МАЗ модель 856103-010 реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобільний перевізник ФГ "Агрослобода", згідно товарно - транспортної накладної, становить 2961 євро. Наведена сума еквівалентна 88031,25 грн. по курсу валют Національного Банку України станом на 27.06.2019.

Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області звернулося до ФГ "Агрослобода" з вимогою про внесення оплати за проїзд згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту №0015398 від 27.06.2019. Проте, вказану оплату відповідачем здийснено не було.

Статтею 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації. Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі також - Порядок №879).

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

У відповідності до пп. 4 п. 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5. Правил дорожнього руху.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів здійснюється за спеціальними правилами у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 28 Порядку №879 визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Матеріали справи містять усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема довідку №0023796, акт № 0015398 та розрахунок плати за проїзд до цього акта, які були складені працівниками Укртрансбезпеки у Полтавської області 27.06.2019

Також, з матеріалів справи вбачається, що розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що за наданими позивачем доказами не можливо встановити відповідність саме тим вагам, якими проводилось зважування автомобіля відповідача, оскільки надане ним свідоцтво не є свідоцтвом того вимірювального засобу, яким здійснювалось зважування 27.06.2019, колегія суддів суд зазначає, що, як свідчать матеріали справи, в пункті габаритно-вагового контролю в Полтавській області 27.06.2019 використовувались ваги - "Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWIA серійний номер приладу 419. Факт використання саме цього приладу зафіксовано в талоні № 573 від 27.06.2019, де зазначено серійний номер приладу. Також, у вказаному талоні № 573 була зазначена швидкість, з якою транспортний засіб проїжджав по ваговому обладнанню кожною віссю. Таким чином доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Колегія суддів зазначає, що зміст і призначення закріпленої у Порядку №879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв`язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агрослобода» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/479/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.10.2020

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель