Рішення

від 05.10.2020 по справі 902/717/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2020 р. Cправа № 902/717/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Стафійчук І.С.,

За участю представників:

позивача Хомутов Г.В., довіреність 32/19 від 02.01.2019;

відповідача1 не з`явився;

відповідача2 не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "БІЗОН - ТЕХ 2006" (вул. Лесі Українки, буд.162, кв.11, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605)

до : Фермерського господарства "ЄВРО-ЛЕНД-ПЛЮС" (вул. Молодіжна, буд.11, село Коростівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23150)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 371 148,59 грн

В С Т А Н О В И В :

21.07.2020 Приватне підприємство "БІЗОН - ТЕХ 2006" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Фермерського господарства "ЄВРО-ЛЕНД-ПЛЮС" до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 371 148,59 грн заборгованості, з яких 201 480,74 грн - основного боргу, 6 798,50 грн - інфляційних втрат, 64 296,15 грн. - штрафу та 98 573,20 грн - процентів.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020, зазначену позовну заяву розподілено судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 07.08.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/717/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.09.2020.

Відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 зі змінами, 2.3 п. 16.1 Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області від 05.09.2016 зі змінами від 01.02.2018, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/717/20.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 справу № 902/717/20 передано на розгляд судді Маслію І.В.

Ухвалою від 12.08.2020 суддею Маслієм І.В. прийнято до провадження справу № 902/717/20 та розгляд справи по суті розпочато повторно з призначенням судового засідання на 07.09.2020.

18.08.2020 до суду від Приватного підприємства "БІЗОН - ТЕХ 2006" надійшло клопотання № 478/20-юр від 12.08.2020 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним за проведення відеоконференції один з перелічених судів а саме: Голосіївський суд м. Києва, Господарський суд м. Києва, Господарський суд Київської області, Київський апеляційний суд, Солом`янський районний суд м. Києва, Подільський районний суд м. Києва, Шевченківський районний суд м. Києва та Оболонський районний суд м. Києва.

Ухвалою суду від 18.08.2020 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з неможливістю бронювання залів судів, зазначених у клопотанні.

26.08.2020 до суду від Приватного підприємства "БІЗОН - ТЕХ 2006" надійшло клопотання № 499/20-юр від 25.08.2020 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним за проведення відеоконференції один з перелічених судів а саме: Господарський суд Запорізької області, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя та Запорізький апеляційний суд.

Ухвалою від 27.08.2020 суд відмовив у задоволенні зазначеного вище клопотання з підстав, наведених в ухвалі.

04.09.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло повідомлення №520/20-юр від 03.09.2020 про часткове погашення заборгованості та повернення в цій частині судового збору.

Крім того, 04.09.2020 позивачем подано клопотання № 521/20-юр від 03.09.2020 про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою від 07.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на 05.10.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

16.09.2020 на електронну адресу суду надійшла заява № 547/20-юр від 16.09.2020 (вх. № 01-34/8210/20 від 16.09.2020) представника Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" про участь у судовому засіданні, призначеному на 05.10.20 об 11:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему "EasyCon".

Ухвалою від 21.09.2020 задоволено заяву № 547/20-юр від 16.09.2020 представника Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" про участь у судовому засіданні, призначеному на 05.10.20 об 11:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему "EasyCon".

02.10.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло повідомлення №571/20-юр від 02.10.2020 про часткове погашення заборгованості та повернення частини судового збору.

05.10.2020 на електронну адресу суду від представника відповідача1 надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, що обґрунтоване неможливістю прибуття в судове засідання, в зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні та необхідністю проведення звірки розрахунків, в зв`язку з частковим погашенням боргу.

На визначену судом дату з явився представник позивача, в режимі відеоконференції, відповідачі правом участі своїх представників в суді не скористались, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином що стверджується наявними в справі доказами.

В судовому засіданні суд повідомив представника позивача про наявність в матеріалах справи клопотання представника відповідача1 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник позивача, в судовому засіданні заперечив щодо відкладення розгляду справи, зазначивши на обмежені строки розгляду справи.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача1 про відкладення розгляду справи, оскільки в розумінні положень законодавства не можливість прибуття представника сторони в судове засідання не є поважною причиною неявки сторони.

Крім того, статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзивів на день розгляду справи (05.10.2020) від відповідачів до суду не надходило. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягуванню судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.05.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.03.2019 між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (позивач, в договорі Постачальник) та Фермерським господарством "ЄВРО-ЛЕНД-ПЛЮС" (відповідач1, в договорі Покупець) було укладено договір поставки №ВН-132, відповідно до п 1.1. якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця такий товар: насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива, мінеральні добрива (далі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати цей Товар й оплачувати його.

Погоджені Сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами. Сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до Договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. У випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної Специфікації пріоритет мають умови такої Специфікації (п. 2.1. та 2.2. Договору).

У Специфікаціях і в накладних Сторонами вказується базова ціна товару. Повною ціною товару, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, є його базова ціна разом із сумою індексації ціни товару (порядок визначення якої наведено в розділі 5 Договору). У Специфікаціях Сторонами може вказуватися грошовий еквівалент базової ціни товару в іноземній валюті. У такому випадку, якщо інше не визначено певною Специфікацією, базова ціна Товару в гривнях визначається шляхом множення грошового еквіваленту його ціни в іноземній валюті на курс продажу цієї іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinfbrm.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення поставки товару день, і вказується в накладних. Враховуючи це, ціна в гривнях одного і той самого найменування товару, поставленого в різні дні, може бути різною і це не є помилкою. Якщо товар буде отриманий Покупцем за видатковою накладною, то вважається, що Покупець погодився на ціну товару в гривнях, що вказана в ній, проконтролював та погодив її в момент прийняття товару і в майбутньому не може її оспорювати. Дострокова оплата товару не є підставою для зменшення його ціни, якщо інше не вказано в Специфікації (п. 2.3. Договору).

Товар постачається Покупцю на таких умовах: FCA (склад Постачальника) або DAP (склад Покупця). Добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах СРТ. У Специфікації Сторони вказують, на яких саме умовах (базисах) постачається товар за нею і адресу місця поставки, під яким Сторони розуміють місце, в якому Постачальник зобов`язується передати товар Покупцеві, вантажоодержувачу або перевізнику. Якщо в Специфікації не визначені умови поставки, то товар за нею постачається Покупцю на умовах FCA (склад Постачальника), адреса якого повідомляється Покупцю на його запит. Усі базиси поставок розуміються Сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови Договору мають пріоритет над правилами Інкотермс. У Специфікації Сторони можуть вказати інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані в Договорі. 4.2. Строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий Покупцю або перевізнику, вказується в Специфікації. У ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за йою письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару. Постачальник зобов`язується передати Покупцю або перевізнику товар у строки, зумовлені Сторонами, тільки за умови надходження на поточний рахунок Постачальника у строки, визначені в Специфікації, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені у відповідній Специфікації, разом із сумою індексації ціни товару. Під попередньою оплатою, авансом, авансовим платежем Сторони розуміють платіж, що повинен бути здійснений Покупцем і отриманий Постачальником до моменту передачі Покупцю товару. Якщо Покупець прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже поставлений товар), то Постачальник має право пропорційно на час прострочення Покупця затримати поставку товару або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки товару за такою та/або іншими Специфікаціями, не несучи за це відповідальність. Постачальник має право поставити Покупцю товар і до отримання від нього попередньої оплати або авансових платежів, і такі дії Постачальника не є порушенням ним зобов`язань за цим Договором (п. 4.1. - 4.3. Договору).

Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем за 10 (десять) днів до граничної дати його поставки (передачі Покупцю або перевізнику). Якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника (перевізника). Оплата товару здійснюється Покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір. Кошти за добрива Покупець зобов`язується переказувати на окремий рахунок Постачальника, реквізити якого окремо вказані в цьому Договорі. Покупець за свій рахунок несе всі витрати, пов`язані з виконанням своїх грошових зобов`язань за Договором. Товар вважається (частково, повністю) оплаченим Покупцем, а кошти перерахованими ним, в момент їх надходження на поточний рахунок Постачальника. Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується (насіння, пестициди, добрива), реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації до Договору або накладної, якщо Специфікація не була підписана. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, Специфікації, договору або іншого зобов`язання між Сторонами зарахувати платіж Покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу. Якщо інше не буде вирішено Постачальником, то кошти, що надійшли від Покупця в оплату товару за цим Договором, погашають грошові зобов`язання (платежі) Покупця за цим Договором у хронологічній послідовності строків (термінів) їх виконання, тобто починаючи із зобов`язань (платежів) із самим ранніми строками виконання. У разі прострочення Покупцем виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Постачальник має право самостійно вирішити в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, або збитків, або основного непроіндексованого боргу, або суми індексації ціни товару тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням Покупцеві про таке зарахування (п. 5.1. - 5.4. Договору).

Сторони домовились, що грошове зобов`язання Покупця з оплати товару, що буде постачатися йому на умовах відстрочення (розстрочення) його оплати (далі - Кредитний товар), а також його обов`язок зі сплати Постачальнику суми індексації ціни товару, процентів, штрафних санкцій, втрат від інфляції і відшкодування збитків, повинно бути повністю забезпечено одним із таких способів: - банківською гарантією, виданою АТ „Райффайзен Банк Аваль» , ПАТ „Креді Агріколь Банк» або іншим банком, попередньо погодженим Постачальником; - заставою рухомого майна або іпотекою, при цьому предмет застави попередньо погоджується Постачальником; договором поруки, при цьому кандидатура поручителя попередньо погоджується Постачальником, а документ, підтверджуючий виникнення вищевказаного забезпечувального зобов`язання, Покупцем повинен бути наданий Постачальнику не менше ніж за десять днів до граничної дати поставки Кредитного товару. У разі ненадання Покупцем Постачальнику такого документу, то Постачальник вправі в односторонньому порядку відмовитися від своїх обов`язків з поставки Покупцю Кредитного товару (зобов`язання з оплати якого не було забезпечено у вищевказаному порядку), не несучи за це будь-якої відповідальності. Право визначення: який товар є передплатним, а який є Кредитним, належить Постачальнику, якщо в певній Специфікації цього не визначено (п. 8.1. Договору).

Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Усі підписані представниками Сторін у період дії цього Договору Специфікації та накладні про передачу Покупцю товару є невід`ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього Договору. Умови поставки, оплати товару за ними та відповідальність Покупця за прострочення оплати товару регулюється цим Договором. Якщо в період дії цього Договору між Сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником Покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю, а Покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеними цим Договором. Застосовуючи умови Договору для таких випадків (у т.ч. ті, що регулюють порядок індексації сум платежів за товар) Сторони домовились в них замість слова Специфікація застосовувати (читати) слово накладна. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару (п. 9.1. Договору).

25 березня 2019 року, на виконання п. 8.1. Договору поставки №НВ-132 від 25.03.2019, між фізичною особою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (відповідач2, в договорі Поручитель) та Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (позивач, в договорі Кредитор) укладено Договір поруки, відповідно до умов якого Боржник - це особа, яка є покупцем в Основному договорі та боржником Кредитора, і за яку Поручитель поручається перед Кредитором за цим Договором, а саме Фермерське господарство "ЄВРО-ЛЕНД-ПЛЮС". Під Основним Договором Сторони розуміють Договір поставки №ВН-132 від 25.03.2019, що укладений між Кредитором і Боржником, включаючи всі додаткові угоди та специфікації до нього, у т.ч. ті, що можуть бути підписані його сторонами в майбутньому (п. 1.1. Договору).

За цим Договором Поручниць поручився за своєчасне і належне виконання Боржником Забезпечених зобов`язань і зобов`язується відповідати перед Кредитором за порушення Боржником Забезпечених зобов`язань. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі що і Боржник за Основним договором. Боржник і Кредитор мають право змінювати Основний договір, укладати нові специфікації, збільшувати розмір відповідальності Боржника перед Кредитором за Основним договором, розмір Забезпечених зобов`язань, без повідомлення про це Поручителя і узгодження з ним таких дій, домовленостей і документів, а Поручитель надає свою згоду на такі дії і домовленості, заздалегідь погоджується з ними. У зв`язку з цим Порукою в повному обсязі забезпечується і всі майбутні обов`язки і зобов`язання Боржника перед Кредитором за Основним договором, вона поширюється на всі майбутні зміни та доповнення до Основного договору (п. 2.1. - 2.3. Договору поруки).

Підписуючи цей Договір Поручитель підтверджує, що отримав копію Основного договору, ознайомився в повному обсязі з його змістом та його додатками (специфікаціями), розуміє всі умови Основного договору та цього Договору, правові наслідки невиконання Боржником Основного договору, свої права та обов`язки, і погоджується з ними; володіє всією необхідною інформацією про Боржника, у т.ч. про його правовий статус, фінансовий і майновий стан; розуміє та зобов`язується відповідати за Боржника перед Кредитором всім своїм майном та коштами, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернуто стягнення (п. 2.4. Договору).

У разі порушення Боржником Забезпечених зобов`язань Поручитель зобов`язується сплатити Кредитору за будь-яких обставин усі суми, належні Кредитору від Боржника за Основним договором, на тих же умовах, що і Боржник. Факт порушення Боржником Забезпечених зобов`язань є достатньою самостійною підставою для Поручителя виконати їх на користь Кредитора. Пред`явлення Кредитором вимоги до Поручителя або до Боржника або здійснення їх попереднього повідомлення, надання будь-якої інформації або документів Поручителю не є обов`язковим і необхідним для виконання цього Договору Поручителем. Поручитель зобов`язується самостійно контролювати своєчасність і належність виконання Боржником Забезпечених зобов`язань. Поручитель має право сплатити Кредитору суми належні йому від Боржника за Основним договором, до порушення Боржником Забезпечених зобов`язань на тих же умовах, що і Боржник, якщо він розуміє, що Боржник не виконає своєчасно і належним чином Забезпечені зобов`язання. Кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт невиконання Боржником Забезпечених Зобов`язань. Причини невиконання Боржником Забезпечених зобов`язань ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за цим Договором. Часткове виконання Поручителем обов`язків за цим Договором не звільняє його від виконання своїх обов`язків у подальшому. Кредитор має право реалізувати будь-які свої права за цим Договором без надіслання Поручителю або Боржнику будь-якої вимоги або повідомлення. Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. При цьому Кредитор має право вимагати виконання Забезпечених зобов`язань частково або в повному обсязі як від усіх Поручителів разом, так і від будь-кого з них окремо, від Поручителя разом із Боржником, так і від будь-кого з них окремо (п. 3.1.-3.3. Договору поруки).

Порука (дія Договору) припиняється з припиненням Забезпечених зобов`язань, а також, якщо Кредитор протягом 5 років від дня настання строку виконання Забезпечених зобов`язань не пред`явить вимоги до Поручителя (п. 4.7. Договору поруки).

На виконання умов Договору поставки та специфікацій до нього, що є невід`ємною частиною договору, позивач поставив відповідачу1 товар на загальну суму 376336,32 грн, а саме: 29.03.2019 на суму 1291,68 грн, на суму 645,84, на суму 1400,00 грн, на суму 10099,68 грн, на суму 50643,02 грн, на суму 15145,08 грн, на суму 2944,08 грн, на суму 78832,90 грн, що стверджується видатковими накладними № 7472, № 7473, № 7474, № 7475, № 7478, № 7481, №7482 та № 7484; 15.04.2019 на суму 1456,80 грн, на суму 2913,60 грн, на суму 12271,08 грн, на суму 8974,80 грн, на суму 7104,24 грн та на суму 2368,08 грн, що стверджується видатковими накладними № 14264, № 14266, № 14270, № 14273, № 14286 та № 14289; 16.04.2019 на суму 6303,60 грн та на суму 18910,80 грн, що стверджується видатковими накладними № 14274 та №14282; 26.04.2019 на суму 19052,16 грн, на суму 6006,24 грн та на суму 3114,54 грн, що стверджується видатковими накладними № 19495, №19504 та №19510; 07.05.2019 на суму 18878,15 грн, що стверджується видатковою накладною № 22118; 20.05.2019 на суму 23311,32 та на суму 4124,40 грн, що стверджується видатковими накладними № 25972 та №25986; 21.05.2019 на суму 23874,32 грн, що стверджується видатковою накладною № 26438; 22.05.2019 на суму 3924,76 грн, що стверджується видатковою накладною №26618; 27.05.2019 на суму 10641,36 грн, що стверджується видатковою накладною №27745; 12.06.2019 на суму 9248,21 грн, що стверджується видатковою накладною №32686; 19.06.2019 на суму 32855,58 грн, що стверджується видатковою накладною №34044 (а.с. 27-71).

Відповідно до підписаних між сторонами Специфікацій відповідач1 мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар не пізніше 15.10.2019 (а.с. 27-43).

Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату 27.03.2019 в розмірі 22000,00 грн, що стверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 72).

Кім того, відповідач1 на підставі накладної на повернення від покупця № 630 від 27.06.2019 повернув позивачу товар на загальну суму 32855,58 грн (а.с. 71).

Разом з тим, відповідач1 в строки визначені Специфікаціями не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого Товару.

20.01.2020 сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в якому відповідачем визнано заборгованість в розмірі 321480,74 грн.

31.03.2020 та 01.04.2020 відповідач1 здійснив часткові оплати в розмірі 70000,00 грн та в розмірі 50000,00 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 73-74).

В зв`язку з не виконанням відповідачем1 взятих на себе зобов`язань за договором поставки та невиконанням відповідачем2 взятих на себе зобов`язань за договором поруки, щодо оплати поставленого відповідачу1 товару, позивач був змушений звернутись з позовом до суду в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 201480,74 грн - основного боргу, 64296,15 грн - штрафу, 6798,50 грн - інфляційних втрат та 98573,20 грн - 48% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем1, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки №ВН-132 від 25.03.2019, не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 201480,74 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача1 основної заборгованості у розмірі 201480,74 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути 64 296,15 грн. - штрафу, 6 798,50 грн - інфляційних втрат та 98 573,20 грн - 48 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної вище норми, вбачається, що законодавець надав можливість сторонам договору самостійно встановити інший розмір процентів річних.

В п. 7.2.4. Договору поставки сторони передбачили, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання ; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1.3. Договору поставки, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 20 (двадцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошовою зобов`язання..

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення штрафу та 48% річних в системі «Ліга Закон» , за період визначений позивачем, суд помилок не виявив, тому вимоги позивача про стягнення 64 296,15 грн. - штрафу та 98 573,20 грн - 48 % річних, за період з 16.10.2019 по 14.07.2020 є правомірними.

Позовні вимоги в частині стягнення 6798,50 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 4550,00 грн. - інфляційних втрат відповідно до розрахунку, здійсненого судом в системі Ліга Закон , за період з 16.10.2019 по 14.07.2020.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідач1 частко сплатив заборгованість що стверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про часткове погашення, а саме 03.08.2020 на суму 20000,00 грн, 04.08.2020 на суму 10000,00 грн та 24.09.2020 на суму 40000,00 грн, що стверджується копіями банківських виписок доданих позивачем до повідомлень.

Згідно поданих позивачем повідомлень від 03.09.2020 та 02.10.2020 суми здійснених відповідачем1 проплат зараховані позивачем в рахунок погашення заявлених до стягнення штрафу та інфляційних втрат відповідно до п. 5.4. Договору, де сторонами визначено, що у разі прострочення Покупцем виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Постачальник має право самостійно вирішити в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, або збитків, або основного непроіндексованого боргу, або суми індексації ціни товару тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням Покупцеві про таке зарахування.

Дані повідомлення позивачем направлено на адресу відповідачів 03.09.2020 та 28.09.2020, відповідно до п. 5.4.Договору.

Згідно яких, позивач зазначив що ним зараховано 70000,00 грн, з яких погашено 64 296,15 грн. - штрафу та 5703,85 грн - інфляційних втрат.

З огляду на викладене, за розрахунком позивача на день прийняття рішення у відповідача1 перед ним рахується заборгованість 201480,74 грн - основного боргу, 98573,20 грн - 48 % річних та 1094,65 грн - інфляційних втрат.

Разом з тим, як зазначалось вище, судом було здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, згідно якого вірними є 4550,00 грн -інфляційних втрат.

Тобто, в зарахування погашених інфляційних втрат слід застосовувати розмір визначений судом, а саме 4550,00 грн, а решту проплати в сумі 1153,85 грн слід зарахувати до 48% річних (98573,20 - 1153,85 = 97419,36).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 70000,00 грн, які зараховано в погашення 64296,15 грн - штрафу, 4550,00 грн - інфляційних втрат та 1153,85 грн - 48% річних після відкриття провадження у справі, позовні вимоги в цій частині підлягають закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

В зв`язку з закриттям провадження у справі позивачем заявлено клопотання про повернення частини судового збору з Державного бюджету.

Пунктом 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду , у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

З огляду на викладене вище, судовий збір в сумі 1067,30 грн, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ухвали суду.

З огляду на викладене, за розрахунком суду на день прийняття рішення у відповідача1 перед позивачем рахується заборгованість 201480,74 грн - основного боргу та 97419,36 грн - 48 % річних.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приймає рішення про зменшення розміру 48% річних, з власної ініціативи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини Постанови Великої палати Верховного Суду України від 18.03.2020 у справі №902/417/18 слідує, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Як зазначалось вище, з поставленої вартості товару на загальну суму 376336,32 грн до подачі позовної заяви до суду відповідач за поставлений товар було сплачено 142000,00 грн та повернуто товару на суму 32855,58 грн, крім того після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено ще 70000,00 грн, які позивачем зараховано не в основну заборгованість а в погашення штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних відповідно до умов договору.

Сума боргу за договором поставки, станом на момент звернення з позовом становить 201480,74 грн., позивачем нараховано санкцій в загальному розмірі 169667,85 грн (6798,50 грн - інфляція, 64296,15 грн - штраф та 98573,20 грн - проценти річних) що майже дорівнює сумі основного боргу.

З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, інфляційних і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір заявлених процентів річних на 50% від розміру який залишився після погашення частини заборгованості (97419,36/2=48709,68) , оскільки штраф відповідачем погашено в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на пред`явлення позову про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Згідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Статтею 553 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки у разі порушення Боржником Забезпечених зобов`язань Поручитель зобов`язується сплатити Кредитору за будь-яких обставин усі суми, належні Кредитору від Боржника за Основним договором, на тих же умовах, що і Боржник.

З огляду на викладене слідує, що оскільки зобов`язання відповідача1 перед позивачем не виконані, отже поручитель відповідач2 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу та процентів річних.

Таким чином, вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів є обґрунтованою.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому в частині зменшення судом неустойки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи зменшення неустойки.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві позивач просить зазначити в резолютивній частині рішення наступне: Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 48 розмір процентів; КДП кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 15.07.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів на користь Приватного підприємства "БІЗОН - ТЕХ 2006".

Розглянувши дану вимогу суд зазначає наступне.

Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

Згідно приписів ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дії встановленої ч.10 ст.238 ГПК України.

Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

На підставі ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Ч.10 ст. 238 ГПК України введена в дію з 01.01.2019. Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Відповідно до ч.ч.11,12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» , якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За таких обставин, клопотання позивача про зазначення у резолютивній частині рішення формули про нарахування та стягнення на користь позивача відсотків - до моменту виконання судового рішення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 232 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі у частині стягнення 64296,15 грн - штрафу, 4550,00 грн - інфляційних втрат та 1153,85 грн - 48% річних закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "ЄВРО-ЛЕНД-ПЛЮС" (вул. Молодіжна, буд.11, село Коростівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23150, код ЄДРПОУ 35651395) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський р-н, Запорізька обл., 70605, код ЄДРПОУ 34216986) 201480,74 грн - основного боргу; 48709,68 грн - 48% річних та 4466,33 грн - витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

4. У частині стягнення 48709,68 грн - 48% річних та 2248,50 грн - інфляційного збільшення відмовити.

5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, простроченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Щербини", (код ЄДРПОУ 40148610) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ); 48 розмір процентів; КДП кількість днів прострочення солідарної сплати суми основного боргу за період: з 01.02.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині солідарної сплати основного боргу, КДР кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і солідарно стягнути отриману суму процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини", (код ЄДРПОУ 40148610) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (код ЄДРПОУ 34216986).

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Винести ухвалу про повернення позивачу 1067,30 грн судових витрат.

8. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 12 жовтня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Лесі Українки, буд.162, кв.11, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605)

3 - відповідачу1 (вул. Молодіжна, буд.11, село Коростівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23150)

4 - відповідачу2 ( АДРЕСА_1