Рішення

від 12.10.2020 по справі 903/633/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2020 року Справа № 903/633/20

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/633/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОЦ Шопена до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект про стягнення 51343,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ТОЦ Шопена надіслало на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект про стягнення 51343,19 грн. заборгованості, в т.ч.: 31626,25 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 166,36 грн. пеню за несвоєчасну сплату орендної плати, 5060,20 грн. проценти річних за несвоєчасну сплату орендної плати, 11708,81 грн. заборгованість по відшкодуванню спожитих комунальних послуг, 88,54 грн. пеню за несвоєчасну сплату відшкодування спожитих комунальних послуг, 2693,03 грн. проценти річних за несвоєчасну сплату відшкодування спожитих комунальних послуг.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди нежитлового приміщення №52 від 01.11.2019.

Ухвалою суду від 01.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 01.09.2020, яка була направлена рекомендованим листом за належною адресою відповідача (вул.Шопена, 22, м. Луцьк, Волинська область,43021) повернута 11.09.2020 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "інші причини".

14.09.2020 суд повторно направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.09.2020, однак остання повернута 22.09.2020 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала суду від 01.09.2020 була надіслана на електронну адресу відповідача, а саме: volynagroproekt@fk.lutsk.ua, яка зазначена позивачем у позовній заяві та значиться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвала суду про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами розміщена в мережі інтернет на веб-сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень України".

З огляду на відкритість інформації щодо справи, ТОВ Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект не було позбавлене права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.09.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Строк для подання відзиву - до 06.10.2020 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОЦ Шопена (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 52 (далі- договір, а.с.6-11).

Згідно якого Позивач зобов`язувався передати у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення; - кабінети № 32, № 32, 34 (в подальшому - Приміщення), що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Шопена 22, а Відповідач зобов`язувався прийняти їх та сплачувати орендну плату і відшкодовувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 3.1. Договору визначено розмір щомісячної плати за користування приміщенням становить 5760,00 грн. без ПДВ на місяць.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата починає нараховуватися з дня підписання Сторонами Акту прийому-передачі Приміщення в орендне користування і нараховується до підписання Сторонами Акту прийому-передачі Приміщення з орендного користування.

Приміщення передано в оренду в день укладення Договору - 01.11.2019 згідно акту прийому-передачі (а.с.12).

Згідно п. 3.3. Договору Відповідач зобов`язаний вносити оренду плату та інші платежі, передбачені Договором у безготівковій або, за згодою сторін, в іншій формі на розрахунковий рахунок Позивача, вказаний у договорі в гривнях України. Орендна плата вноситься з 1 -го до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим протягом 3-х р.д. з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п.3.5. договору відшкодування спожитих Орендарем комунальних послуг (опалення, електро-водопостачання та водовідведення, тощо), а також плата за утримання площ спільного використання (вивіз сміття, снігу, дезінфекція, дератизація, експлуатація, профілактика та ремонт телекомунікаційних систем, систем контролю, систем безпеки та доступу на територію, в будинки та приміщення майнового комплексу, пожежної сигналізації та системи пожежогасіння, поточні ремонти, податок на землю, податок на нерухоме майно відмінне від земельного податку, послуги Орендодавця з управління Приміщенням, спрямовані на забезпечення належного функціонування Будинку та прибудинкової території відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей), компенсуються Орендарем Орендодавцю протягом 3-х робочих днів з часу пред`явлення відповідного рахунку Орендодавцем за реквізитами, які зазначені у відповідному рахунку.

Пунктом 8.4. договору, передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення, Орендарем орендної плати у строки, встановленні цим Договором, Орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення.

У відповідності п. 8.7 договору, у випадку прострочення виконання Орендарем грошових зобов`язань за Договором, Орендар згідно ст. 625 ЦК України сплачує за час прострочення один відсоток за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Цей Договір діє з 01 листопада 2019 року по 31 жовтня 2020 року включно (п.9.1. договору).

Як слідує з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача Рахунки № СФ-0000011 від 30.11.2019 на суму 6416,48 грн., № СФ-0000080 від 31.12.2019 на суму 8013,55 грн., № СФ-0000010 від 31.01.2020 на суму 8501,36 грн., № СФ-0000084 від 29.02.2020 на суму 8674,46 грн., № СФ-0000157 від 31.03.2020 на суму 8465,33 грн., № СФ-0000235 від 30.04.2020 на суму 1715,76 грн., № СФ-0000314 від 31.05.2020 на суму 6089,17 грн., № СФ-0000392 від 30.06.2020 на суму 6249,18 грн. за користування Приміщенням та по відшкодуванню спожитих Відповідачем комунальних послуг за період з 01.11.2019 по 30.06.2020 (а.с.13-20), які отримані Відповідачем 28.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення, описом вкладення та квитанцією про відправку (а.с.21-23).

Отже, у відповідності до умов договору, а саме п.3.3, останнім днем оплати орендної плати та відшкодування спожитих комунальних послуг є 31.07.2020.

Як вбачається з доводів позивача, за період з 01.11.2019 по 30.06.2020 орендна плата становить 41760,00 грн. (сторони домовилися про те, що орендна плата за квітень місяць 2020 становитиме 1440,00 грн, у зв`язку з пандемією коронавірусу), а оплата по відшкодуванню спожитих комунальних послуг - 12365,29 грн.

В рахунок сплати орендної плати відповідач оплатив 10133,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 576 від 27.12.2019 на суму 5760,00 грн., № 645 від 7.04.2020 на суму 1514,91 грн. та № 35 від 29.05.2020 на суму 8576,52 грн. (в рахунок оплати за Договором зараховано з цього платіжного доручення одну третину - 2858,84 грн., так як у призначенні платежу зазначено три договори оренди без розподілу сум по кожному договору), (а.с.24-26).

Отже, заборгованість Відповідача по сплаті орендної плати станом на день подання позову становить 31626,25 грн.

В рахунок сплати за спожиті комунальні послуги відповідач оплатив 656,48 грн. (а.с.27), що підтверджується платіжним дорученням №581 від 27.12.2019. Отже, заборгованість Відповідача по сплаті за спожиті комунальні послуги становить 11708,81 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує із матеріалів справи, зобов`язання з оплати за оренду приміщення та комунальні послуги відповідач не виконав у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 8.4., 8.7. Договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення пені у розмірі 166,36 грн. (по орендній платі), 88,54 грн. (по відшкодуванню комунальних послуг) та 1% річних у розмірі 5060,20 грн. (по орендній платі), 2693,03 грн. (по відшкодуванню комунальних послуг) (а.с.5).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст. 216-218 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже зазначалось, згідно п.п. 3.3. Договору Відповідач зобов`язаний вносити оренду плату та інші платежі, передбачені Договором у безготівковій або, за згодою сторін, в іншій формі на розрахунковий рахунок Позивача, вказаний у договорі в гривнях України. Орендна плата вноситься з 1 -го до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим протягом 3-х р.д. з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Як вбачається з розрахунку позивача, визначені ТОВ ТОЦ Шопена періоди нарахування пені та відсотків по орендній платі є невірними (у відповідності до п.3.3 договору), однак, оскільки, суд не може вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог, то розрахунок здійснюється в межах періодів та сум визначених позивачем.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені та 1% річних, погоджується з ними частково.

Вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення, а саме:

- пеня в сумі 165,91 грн. (по орендній платі) за період з 11.08.2020 по 26.08.2020 (період зазначений позивачем в розрахунку);

- пеня в сумі 88,30 грн. (по відшкодуванню комунальних послуг) за період з 04.08.2020 по 26.08.2020 (період зазначений позивачем в розрахунку);

- 1% річних в розмірі 13,83 грн. (по орендній платі) за період з 11.08.2020 по 26.08.2020 (період зазначений позивачем в розрахунку);

- 1% річних в розмірі 7,36 грн. (по відшкодуванню комунальних послуг) за період з 04.08.2020 по 26.08.2020 (період зазначений позивачем в розрахунку)

В іншій частині стягнення пені в розмірі 0,45 грн. (по орендній платі), 0,24 грн. (по відшкодуванню комунальних послуг) та 1% річних в сумі 5046,37 грн. (по орендній платі), 2685,67 грн. (по відшкодуванню комунальних послуг) слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані (а.с.46-47).

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Контррозрахунку нарахування пені та 1% річних відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором оренди нежитлового приміщення №52 від 01.11.2019 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 43610,46 грн. в т.ч.: 31626,25 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 165,91 грн. пеня за несвоєчасну сплату орендної плати, 13,83 грн. процент річних за несвоєчасну сплату орендної плати, 11708,81 грн. заборгованість по відшкодуванню спожитих комунальних послуг, 88,30 грн. пеня за несвоєчасну сплату відшкодування спожитих комунальних послуг, 7,36 грн. проценти річних за несвоєчасну сплату відшкодування спожитих комунальних послуг. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1785,42 грн. (43610,46 грн. х 2102,00 грн. / 51343,19 грн) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256ПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект (вул. Шопена,22, м.Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 03577906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОЦ Шопена (вул.Ковельська, 22, офіс 316, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 43206046) 43610,46 грн. заборгованості (сорок три тисячі шістсот десять гривень сорок шість копійок), в т.ч.: 31626,25 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 165,91 грн. пеня за несвоєчасну сплату орендної плати, 13,83 грн. процент річних за несвоєчасну сплату орендної плати, 11708,81 грн. заборгованість по відшкодуванню спожитих комунальних послуг, 88,30 грн. пеня за несвоєчасну сплату відшкодування спожитих комунальних послуг, 7,36 грн. проценти річних за несвоєчасну сплату відшкодування спожитих комунальних послуг та 1785,42 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять гривень сорок дві копійки) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар