Рішення

від 12.10.2020 по справі 904/4079/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4079/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "РЕМА"

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 460 323,65 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 460 323,65 грн., з яких: 372 450,00 грн. - основний борг, 47 149,61 грн. - пеня, 26 071,50 грн. - штраф, 6 356,54 грн. - індекс інфляції, 8 296,00 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 призначено справу №904/4079/20 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до п.4.2. Договору №783/13/43Е від 04.09.2020 Покупець здійснює оплату товару по факту його поставки з відстрочкою платежу 40 календарних днів. Враховуючи, що Позивачем здійснено поставку товару згідно з видатковими накладними від 11.09.2019 №РН-0000588 та від 20.09.2019 №РН-0000614, то остаточний розрахунок мав би відбутися не пізніше 21.10.2019 та 31.10.2019 відповідно. 24.07.2020 згідно з платіжним дорученням №12100 Відповідачем сплачено 50 000,00 грн. основного боргу. Таким чином, сума основного боргу складає 322 450,00 грн. Щодо підстав нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат, то, як вбачається з умов укладеного Договору від 11.09.2020 №803/13/250Е, сторони передбачили, що штрафні санкції стягуються у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, проте, розмір пені за прострочку оплати сторонами не визначено. Відповідно, правові підстави для стягнення пені відсутні. Також, Позивачем застосовано абзац третій ч. 2 ст. 231 ГК України при нарахуванні штрафу 7 % за порушення Відповідачем грошового зобов`язання. Разом з тим, Позивач ігнорує п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яким визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. З урахуванням викладеного, Відповідач вважає, що нарахування штрафу 7 % є безпідставним. Розрахунок інфляційних втрат Позивачем здійснено не вірно, а саме: основна сума боргу за Договором з 22.10.2019 до 22.07.2020 - 248 250,00 грн., розрахунок інфляційних втрат здійснюється за період листопад 2019-липень 2020 та складає 3 223,87 грн., основна сума боргу за Договором з 31.10.2019 до 22.10.2019 - 124 200,00 грн., розрахунок інфляційних втрат здійснюється за період листопад 2019-липень 2020 та складає 1 612,91 грн.

У відповіді на відзив, Позивач вказав, що не погоджується з позицією Відповідача, пунктом 7.4. Договору сторони узгодили, що за прострочення виконання грошових зобов`язань, відповідач несе відповідальність відповідно до ст. 231 ГК України. А отже або відповідач (покупець) намагався уникнути відповідальності зі свого боку, при цьому детально прописуючи в договорі відповідальність постачальника (позивача), що є порушенням принципу цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності цивільних відносин, або сторони узгодили відповідальність з боку покупця за невиконання грошових зобов`язань у розмірі від ставки НБУ за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару, до подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати - що цілком відповідає принципу справедливості, оскільки хоча б якась відповідальність за невиконання грошових зобов`язань недобросовісним відповідачем в договорі таки передбачена. Отже, на думку Позивача зобов`язання відповідача сплатити пеню на користь позивача є справедливою відповідальністю відповідача за прострочення оплати товару, яка передбачена договором та законом, при застосуванні їх у сукупності.

Відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №12100 від 24.07.2020 про сплату на користь Позивача 50 000,00 грн.

Судом досліджено надані сторонами докази.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2019 сторонами укладено Договір №783/13/43ЕПП про закупівлю товарів (далі Договір), за п.1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов`язався поставити Покупцеві (Відповідачеві) товари, зазначені в п.1.2. Договору, а Покупець прийняти і оплатити такі товари.

Постачальник зобов`язується поставити Апаратуру для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, код 3315 (Рукав нафтосорбуючий, біодеструктивний нафтопоглинаючий сорбент) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною Договору (п.1.2. Договору).

Сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації №1 становить 310 375,00 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 62 075,00 грн. Загальна сума становить 372 450,00 грн. з урахуванням ПДВ 20 % (п.3.1. Договору).

Покупець здійснює оплату отриманої партії товарів по факту їх поставки з відстрочкою платежу 40 календарних днів (п.4.2. Договору).

Поставка товарів здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточняється у заявках. Термін поставки кожної партії товарів протягом 20-х календарних днів після отримання заявки. Заявка може направлятися Постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів (п.5.1. Договору).

Поставка товарів здійснюється на умовах DDP (склад Покупця, с. Неопалимівка, Кіровоградський район, Кіровоградська обл., шахта Інгульська) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (п.5.2. Договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п.6.1.1. Договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (п.6.3.1. Договору).

За порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України (п.7.4. Договору).

Сторонами підписано Специфікацію №1, у якій погоджено найменування продукції, кількість та ціна товару.

Відповідно до Специфікації №1 загальна сума товару становить 372 450,00 грн., з урахуванням ПДВ 20%.

Позивач поставив Відповідачеві товар за видатковими накладними: №РН-0000588 від 11.09.2019 на суму 248 250,00 грн., №РН-0000614 від 20.09.2019 на суму 124 200,00 грн.

За даними Позивача, Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим за ним обліковується борг у розмірі 372 450,00 грн.

З посиланням на п.7.4. Договору Позивач нарахував Відповідачеві 47 149,61 грн. - пені за період з 22.10.2019 по 01.05.2020, 26 071,50 грн. - штрафу. Нарахування проводилося окремо за кожною накладною.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачеві 8 296,00 грн. - 3 % річних за період з 22.10.2019 по 22.07.2020, 6 356,54 грн. - індексу інфляції за період листопад 2019 - липень 2020. Нарахування проводилося окремо за кожною накладною.

Позивач стверджує, що направив Відповідачеві претензію про погашення заборгованості, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Відповідач надав до матеріалів справи копію платіжного доручення № 12100 від 24.07.2020, яке підтверджує часткову оплату боргу за Договором у сумі 50 000,00 грн.

Позивач не надав спростування інформації Відповідача про сплату за Договором 50 000,00 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про закупівлю товарів, строк дії договору, умови поставки та розрахунків за товар, наявність часткових оплат, правильність нарахування основного боргу та штрафних санкцій.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позов заперечує з наведених у відзиві підстав.

У відзиві на позов Відповідач повідомив про сплату 50 000,00 грн. з основного боргу. На підтвердження часткової оплати основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. Відповідач надав копію платіжного доручення № 12100 від 24.07.2020, яке підтверджує часткову оплату боргу до звернення Позивачем з даним позовом. Позивач не подав суду заперечень щодо інформації Відповідача про часткову сплату боргу. У зв`язку з цим, вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо решти основного боргу, Відповідач не надав доказів його відсутності (погашення), тому суд визнає обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи (договір з додатками, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, претензія, відзив Відповідача) вимоги Позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 322 450,00 грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача 47 149,61 грн. - пені, 26 071,50 грн. - штрафу, 6 356,54 грн. - індексу інфляції, 8 296,00 грн. - 3 % річних, то слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 4, 6 ст. 231 ГК України).

Законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, таким чином підлягають застосуванню штрафні санкції, передбачені договором.

Відповідно до п. 7.4. договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Отже, суд не вбачає підстав для стягнення пені та штрафу нарахованих Позивачем, оскільки, їх розмір не визначений та не передбачений умовами укладеного сторонами Договору.

Позивач, підписуючи Договір, погодився з умовами, викладеними у ньому, у тому числі щодо відповідальності сторін за порушення зобов`язання. Правом застосування "Хоча б якоїсь відповідальності", як стверджує Позивач, суд чинним законодавством не наділений.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції позивачем проведено правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до стягнення належать: 322 450,00 грн. - основного боргу, 8 296,00 грн. - 3% річних, 6 356,54 грн. - індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. При цьому за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Позивач при звернені з позовом сплатив 7 096,69 грн. судового збору, а виходячи із ціни позову, мав сплатити 6 904,85 грн., тобто переплата становить 191,84 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "РЕМА" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2 (код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "РЕМА", 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Теплична, буд. 27 с (код 42139084) 322 450,00 грн. - основного боргу, 8 296,00 грн. - 3% річних, 6 356,54 грн. - індексу інфляції 5 056,53 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 12.10.2020

Суддя С.Г. Юзіков