Ухвала

від 09.10.2020 по справі 905/1746/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

09.10.2020 Справа № 905/1746/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Умвельт Бахмут (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Незалаженості, будинок 218; код ЄДРПОУ 37071627)

до боржника фізичної особи-підприємця Мордіної Вікторії Антонівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 )

про видачу судового наказу, -

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю Умвельт Бахмут звернулось до Господарського суду Донецької області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Мордіної Вікторії Антонівни 7 377,79 гривень заборгованості.

Дослідивши вищевказану заяву та додані до неї документи, судом встановлено наступне.

Частиною 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5)перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4)інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Положеннями статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання фізичною особою-підприємцем Мордіною Вікторією Антонівною грошових зобов`язань за договором №694 від 15.11.2018 в частині оплати наданих та прийнятих послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів у період з 01.11.2018 по 31.08.2020.

В якості доказів представлено суду у копіях: договір про надання послуг із збору, вивезення та захоронення ТПВ №694 від 15.11.2018 із додатком №1 (Дислокація на послуги по збираннютвержих побутових відходів, що надаються), Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2020 між ТОВ Умвельт Бахмут та ФОП Мордіною Вікторією Антонівною за договором №694 від 15.11.2018, акти здачі-прийняття робіт у період з листопада 2018 по березень 2020 та у період з травня 2020 по серпень 2020.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу повинна містити, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.

За приписами п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, у тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (чи електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, а також інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Заявником не дотримано вимог п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України з огляду на таке.

За умовами п.1.1. договору Замовник (ФОП Мордіну Вікторію Антонівну, боржник) доручає, а Підрядник (ТОВ Умвельт Бахмут , стягувач) бере на себе зобов`язання виконувати роботи - планово-регулярно очищувати від побутових відходів об`єкти Замовника, при цьому сторони дотримуються Правил благоустрою в місті Артемівськ , затверджених рішенням Артемівської міської ради №6/41-744 від 24.07.2013.

Розділ 3 Договору встановлює розмір та порядок оплати наданих послуг. Пунктом 3.2. Договору встановлено тариф на послугу вивозу ТВП на момент укладання договору, пунктом 3.3. Договору передбачено, що при зміні тарифів на послуги Підрядник письмово доводить до відома Замовника нові величини тарифів.

У своїй заяві про видачу судового наказу заявник вказав, що послуги надаються відповідно до норм накопичення ТПВ для об`єктів цивільного, адміністративного та культурно-побутового призначення затверджених рішенням Виконавчого комітету Бахмутської міської ради №60 від 15.03.2017 та тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Бахмутської міської ради №91 від 12.04.2017, №118 від 15.05.2019.

При досліджені документів доданих до матеріалів заяви судом не виявлено копій рішень Виконавчого комітету Бахмутської міської ради №60 від 15.03.2017, №91 від 12.04.2017, №118 від 15.05.2019, а також Правил благоустрою в місті Артемівськ , затверджених рішенням Артемівської міської ради №6/41-744 від 24.07.2013.

Також, заявником не додано доказів направлення/вручення Замовнику відомостей щодо нових величин тарифів (зміну тарифів).

До того ж, заява має містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

В якості додатків №6, 7 до заяви заявник зазначив Розрахунок інфляційних втрат та Розрахунок 3% річних від простроченої суми .

Фактично заявником не додано до заяви розрахунку суми основної заборгованості, а подані розрахунки інфляційного збільшення та 3% не містять відомостей про особу, яка склала розрахунки. Отже, з поданих документів не вбачається, що такий розрахунок підписано позивачем або уповноваженою особою позивача.

На підтвердження існування заборгованості в заявлено розмірі заявником надано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2020 між ТОВ Умвельт Бахмут та ФОП Мордіною Вікторією Антонівною за договором №694 від 15.11.2018

При досліджені вказаного акту судом встановлено, що боржником здійснювалась оплата наданих послуг 28.11.2019 на суму 4 000,00 гривень, однак, судом не виявлено доказів проведення такої оплати у доданих до заяви документах.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання , її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1389/18.

Частинами 2, 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Судом встановлено, що до заяви додано взагалі не засвідчені копії документів, а саме: договору №694 від 15.11.2018 та актів здачі-прийняття робіт.

Відтак, вказані документи не можуть вважатись належними доказами в розумінні ст.91 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу ; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.152 ГПК України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч.1 ст.153, 153 ГПК України).

Керуючись ст.148, п.п. 3, 4 ч. 3 ст.150, п.1 ч.1 ст.152, ст.ст.153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Умвельт Бахмут у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Мордіної Вікторії Антонівни 7 377,79 гривень заборгованості.

Ухвала набрала чинності з моменту її підписання - 09.10.2020.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.М. Фурсова