Рішення

від 12.10.2020 по справі 905/1037/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2020 Справа № 905/1037/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В. , розглянувши матеріали справи

за позовомЗванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаФермерського господарства Максімус-1 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області простягнення шкоди у розмірі 26 470,23 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Званівська сільська рада Бахмутського району Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства Максімус-1 про стягнення шкоди у розмірі 26 470,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у результаті проведених Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області перевірок за дотриманням вимог земельного законодавства встановлено факт самовільного зайняття та використання для вирощування сільськогосподарської культури Фермерським господарством Максімус-1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності площею 25,000 га (площа із порушенням 16,5646 га), яка розташована в межах населеного пункту с. Переїздне на території Званівської сільської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області, без будь-яких правовстановлюючих документів, чим завдано шкоду позивачу, який є власником вказаної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.06.2020 відкрито провадження у справі №905/1037/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та залучено до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвала Господарського суду Донецької області від 09.06.2020 отримана відповідачем та третьою особою 12.06.2020.

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

При цьому, суд зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Судом при винесенні ухвали про відкриття провадження у справі від 09.06.2020 було враховано вказані законодавчі зміни та в п. 4 резолютивної частини встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 №731-IX, ч. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено наступне:

Процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву на позов, який був продовжений з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020), відповідно до приписів п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №731-ІХ від 18.06.2020) закінчився 06.08.2020.

10.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (згідно штампу поштової установи дане поштове відправлення здано до відділення поштового зв`язку 04.08.2020), в якому останній заперечив проти розрахунку шкоди позивача та навів власний розрахунок, виходячи з середньої нормативної грошової оцінки землі по Донецькій області станом на 01.01.2019. За підрахунком відповідача сума збитків складає 15460,20 грн. Відповідач зазначив, що позивач приховав від суду той факт, що відповідач самостійно перерахував на рахунок позивача 17270,08 грн - умовно недоотриману орендну плату за сільгоспугіддя за 2019 рік згідно платіжного доручення №184 від 17.05.2019, а тому на його думку конфлікт з цього приводу вичерпний. Крім того, відповідач наголосив на тому, що ще з 2018 року він ініціює і оформляє документи щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Третя особа пояснень щодо позову не надала, своїм правом не скористалась.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

24.06.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за результатами обстеження земельної ділянки складено акт №180-ДК/184/АО/10/01/-19, згідно якого встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної форми власності площею 25,0000 га площа із порушенням 16,5646 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Переїздне на території Званівської сільської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області самовільно зайнята та використовується ФГ Максімус-1 для вирощування сільськогосподарської культури, що є порушенням статті 125, 126 Земельного кодексу України, статті 1 Закону Про державний контроль за використанням та охороною земель , пункту б частини 1 статті 211 Земельного кодексу України. За результатами топографо-геодезичних вишукування об`єкту перевірки комунальної форми власності, були отриманні дані щодо площі порушення земельної ділянки.

Також, 24.06.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки №180-ДК/187/АП/09/01-19, яким встановлено визначене вище порушення відповідачем статті 125, 126 Земельного кодексу України, статті 1 Закону Про державний контроль за використанням та охороною земель , пункту б частини 1 статті 211 Земельного кодексу України.

Вказані акти підписано: особою, яка проводила обстеження земельної ділянки - Супруновим С.О та особою, яка була присутня при обстежені земельної ділянки - ОСОБА_1 . Крім того, в означених актах зазначено, що ці акти відправлено поштою відповідачу.

На підставі актів вищезазначеного обстеження земельної ділянки, 24.06.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області винесено припис про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства №180-ДК/0087Пр/03/01/-15.

Крім того, 10.07.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення №180-ДК/0055/П/07/01/-19, відповідно до якого засвідчено факт порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України та пункту б частини 1 статті 211 Земельного кодексу України та встановлено, що розмір шкоди державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки складає 26470,23 грн.

Постановою про накладання адміністративного стягнення №180-ДК/048По/08/01/-19 від 10.07.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області визнано гр. ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено штраф у розмірі 340,00грн.

При цьому, 10.07.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області винесено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знання ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №180/ДК/0027ШК/11/01/-19. До вказаного повідомлення було додано розрахунок розміру шкоди.

На протоколі та постанові міститься підпис директора Фермерського господарства Максімус-1 - Авраменко П.Ю. про те, що остання була присутня при їх складанні та отримала їх примірники. Разом з тим, в них міститься відмітка ОСОБА_2 про те, що остання з протоколом і постановою не згодна, має намір оскаржувати, протокол складено у Званівці, наявні факти не відповідають дійсності, права та обов`язки не було роз`яснено.

Доказів оскарження відповідачем постанови про накладання адміністративного стягнення №180-ДК/048По/08/01/-19 від 10.07.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області матеріали справи не містять.

Листом від 07.08.2019 №18-5-0.47-495/90-19 Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернулось до Голови Званівської сільської об`єднаної територіальної громади, в якому прохало звернутися останнього з позовною заявою до суду, для примусового стягнення з ФГ Максимус , шкоди, заподіяної Званівській сільській об`єднаній територіальній громаді Бахмутського району внаслідок самовільного зайняття вищезазначеної земельної ділянки.

З урахуванням вищезазначеного, позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки без будь-яких правовстановлюючих документів.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права на землі державної власності згідно зі ст.80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування чи оренду передбачені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Приписами ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За змістом ст. 4 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають, в тому числі речові права, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідачем доказів на підтвердження факту набуття речового права або ініціювання набуття такого права на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 16,5646 га, не надано.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі ст. 188 Земельного кодексу України встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Поняття охорона земель міститься у ст. 1 Закону України Про охорону земель , якою визначено, що охорона земель це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно зі ст.ст. 18-1, 19 Закону України Про охорону земель , ч. 1 ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у галузі охорони земель.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп. 25-1 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль):

а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

- виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;

- проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

- розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

- здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур`янами;

- дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

- дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

- використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до п. 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Судом встановлено, що на території Донецької області відповідні повноваження здійснює Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Як було встановлено судом вище, старшим державним інспектором-виконуючим обов`язки начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Словянському районах та м.м. Бахмуті, Лимані і Слов`янську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Супруновим С.О. за результатами обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено факт самовільного зайнята та використовується ФГ Максімус-1 для вирощування сільськогосподарської культури земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності площею 25,0000 га із порушенням 16,5646 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Переїздне на території Званівської сільської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області, про що складені відповідні акти.

За фактом встановлення таких обставин, постановою про накладання адміністративного стягнення №180-ДК/048По/08/01/-19 від 10.07.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області визнано гр. ОСОБА_3 , в.о. голови ФГ Максімус-1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Актом обстеження земельної ділянки №180-ДК/184/АО/10/01/-19 від 24.06.2019, складеним державним інспектором-виконуючим обов`язки начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Слов`янському районах та м.м. Бахмуті, Лимані і Слов`янську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Супруновим С.О., встановлено факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 16,5646 га за відсутності документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи право постійного користування або право оренди земельної ділянки.

Статтею 211 Земельного Кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що факт самовільного зайняття земельних ділянок підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

За змістом мотивувальної частини постанови про адміністративне правопорушення№180-ДК/048По/08/01/-19 від 10.07.2019, внаслідок порушення відповідачем ст.ст.125,126 Земельного кодексу України, якими встановлений порядок виникнення речового права на земельну ділянку та його оформлення, державними інспекторами констатовано факт заподіяння матеріальної шкоди державі у розмірі 26470,23 грн (втрати сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва), яка розрахована відповідно до Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови).

За змістом ст. 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про охорону земель , що кореспондує положенням статей 68-69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Приписами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на час складання актів) на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідним є доведення таких фактів:

а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, як у випадках порушення зобов`язання за договором, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі №905/31/17, від 21.05.2018 у справі №922/1017/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що документи Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, а саме: акт обстеження земельної ділянки №180-ДК/184/АО/10/01/-19 від 24.06.2019, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки №180-ДК/187/АП/09/01-19 від 24.06.2019, припис №180-ДК/0087Пр/03/01/-15 від 24.06.2019, протокол про адміністративне правопорушення №180-ДК/0055/П/07/01/-19 від 10.07.2019, постанова про накладання адміністративного стягнення №180-ДК/048По/08/01/-19 від 10.07.2019, у їх сукупності є належними та допустимими доказами як протиправної поведінки відповідача у вигляді самовільного зайняття спірної земельної ділянки, так і наявності вини останнього.

Відомостей щодо оскаржень вищевказаних документів матеріали справи не містять, відповідачем у відзиві на позов факт наявності адміністративного правопорушення не спростовано.

За змістом положень ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Вищевказані форми набуття права на землю є оплатними. Тобто, самовільне зайняття особою земельної ділянки позбавляє власника землі можливості отримати відповідні прибутки.

Згідно зі ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Таким чином, предметом правового регулювання норм ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок вилучення земель на користь законних землекористувачів у встановленому порядку, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Отже, позивач - Званівська сільська рада Бахмутського району Донецької області, як власник спірної земельної ділянки, була позбавлена можливості використовувати її за призначенням внаслідок тимчасового неправомірного зайняття ділянки відповідачем, отримувати дохід від оренди земельної ділянки та доходи від сільськогосподарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що доходи, які Званівська сільська рада могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене відповідачем, є упущеною вигодою позивача, тобто збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, що свідчить про наявність відповідних елементів правопорушення - шкоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між нею та протиправною поведінкою відповідача.

Заявлений до стягнення розмір шкоди у розмірі 26470,23 грн ґрунтується на розрахунку, що складений старшим державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відповідно до Методики розрахунку визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №482 від 22.07.2016.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти розрахунку позивача з посиланням на те, що розрахунок повинен бути проведений виходячи з середньої нормативної грошової оцінки земельних ділянок по Донецькій області станом 01.10.2019 де за 1 га пашні становить 31111,00 грн. За розрахунком відповідача умовно недоотримана орендна плата за спірну земельну ділянку розраховується наступним чином: 5755553,58 грн (31111,00 грн х 18,5 га) х 3% = 17266,60 грн. Крім того, відповідач зазначає, так як позивач у позовній заяві вказує, що площа зайнятої спірної земельної ділянки складає 16,5646 га, розмір збитків повинен складати відповідно:16,5646 га х 31111,00 грн х 3% =15460,20 грн.

Судом не приймаються зазначені твердження відповідача з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2017 №963, затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика №963), яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

За змістом Методики №963, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п. 4 Методики. Відповідно до п. 4 Методики №963 розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі , де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №738.

Додатком 1 до Методики №963 (в редакції, яка була чинна на момент вчинення порушення) встановлено, що середньорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням, гривень з гектара у Донецькій області (крім Азовського узбережжя) становить 850.

Крім того, відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 23.11.2018 № 2628 - Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів ) індекс споживчих цін за 2017 - 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, 2017 -1,0.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0.

Отже, добуток шкоди дорівнює: 16,5646 га х 850 х 1 х 1,88 (1,028 х 1,152 х 1,059 х 1,0 х 1,0 х 1,0 х 0,1 х 1,249 х 1,2 х 1 х 1х 1 х1) = 26470,23 грн.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості застосування при визначенні розміру заподіяних збитків вищезазначеної Методики №963 на підставі вимог діючого законодавства, що діють на час здійснення правопорушення, а розрахований розмір шкоди у розмірі 26470,23 грн відповідає положенням зазначеної Методики №963.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо відсутності між сторонами конфлікту, у зв`язку з оплатою відповідачем за платіжним дорученням №184 від 17.05.2019 грошових коштів у розмір 17270,08 грн, з огляну на таке.

Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 3, 9 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є Призначення платежу , який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Положеннями п. 3.7 Інструкції визначено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Як вбачається з платіжного доручення №184 від 17.05.2019 в графі призначення значиться: *;101;24060300; умовно недоотримана орендна плата за сільгоспугіддя за 2019р. , в той час коли предметом розгляду справи є стягнення шкоди у розмірі 26470,23 грн внаслідок самовільного зайняття та використання для вирощування сільськогосподарської культури Фермерським господарством Максімус-1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 25,000 га (площа із порушенням 16,5646 га).

Відомостей щодо того, що вказана сума коштів сплачена відповідачем в рахунок відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 16,5646 га або згідно протоколу про адміністративне правопорушення №180-ДК/0055/П/07/01/-19 від 10.07.2019, постанови про накладання адміністративного стягнення №180-ДК/048По/08/01/-19 від 10.07.2019 та повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №180/ДК/0027ШК/11/01/-19 від 10.07.2019 платіжне доручення №184 від 17.05.2019 не містить.

З огляду на зазначене, суд не вбачає за можливе встановити, а відповідачем не довеведно, факт сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 17270,08 грн саме в рахунок погашення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям спірної земельної ділянки.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення шкоди в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 26470,23 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, при поданні даного позову позивачем згідно платіжного доручення №844 від 09.12.2019 сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн та згідно квитанції №0.0.1607967256,1 від 07.02.2020 - 185,00 грн.

Судом розглядались позовні вимоги про стягнення шкоди у розмірі 26 470,23 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102,00 грн.

Відтак, виходячи із ціни позову, за подання даної позовної заяви підлягає судовий збір у розмірі 2102,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Таким чином, 4,00 грн судового збору сплачено позивачем надмірно.

Вказана надмірно сплачена сума судового збору у відповідності зі ст. 7 Закону України Про судовий збір буде повернута ухвалою суду позивачу за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства Максімус-1 (84522, Донецька обл., м.Сіверськ, вул. Шосейна, 29, ідентифікаційний код 34433392) на користь Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області (84528, Донецька обл., Бахмутський р-н, с. Званівка, просп. Перемоги, 1, ідентифікаційний код 04341074) шкоду у розмірі 26470 (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п.4 розділу Х Прикінцеві положення та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова