Рішення

від 29.09.2020 по справі 910/585/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2020Справа № 910/585/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В. ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг"

про стягнення 275 674, 83 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Денисенко М.Д. за довіреністю від 25.05.2020;

від відповідача: Вертеба Д.С. за ордером серії КС № 747050 від 29.09.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" (далі - відповідач) про стягнення 282 146, 97 грн., з яких: 222 385, 81 грн. - основний борг, 15 978, 38 грн. - 3% річних, 43 782, 78 грн. - інфляційні втрати. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір підряду № 160 від 22.07.2016, на виконання умов якого позивач поставив ліфтове обладнання та виконав комплекс будівельно-монтажних робіт, які відповідачем у повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/585/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

18.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов від 17.02.2020 року, в якому останній заперечив проти задоволення пред`явлених до нього позовних вимог з огляду на те, що між сторонами у встановленому Договором порядку не було підписано відповідної видаткової накладної, яка підтверджує поставку відповідачу погодженого між сторонами ліфтового обладнання. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що строк оплати обладнання на момент звернення позивача до суду з даним позовом не настав. Також відповідач наголосив на тому, що сторонами не було підписано й акту технічної готовності ліфта, з моменту підписання якого, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг", починається перебіг гарантійного строку, обладнання вводиться в обіг, а поставка такого обладнання вважається здійсненою.

Крім того, 18.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін, а також заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Одночасно, в означеному клопотанні відповідач просив суд поновити строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2020 клопотання відповідача про поновлення строку для подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" строк для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.03.2020 року.

Проте, згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 19.03.2020 господарський суд міста Києва повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання, призначене на 24.03.2020 року, не відбудеться та зазначив, що про дату і час судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

20.03.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

24.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2020 призначено підготовче засідання на 02.06.2020 року.

01.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, письмові пояснення у справі № 86 від 28.05.2020, заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив № 85 від 28.05.2020, а також відповідь на відзив № 89 від 29.05.2020, в якій позивач навів свої доводи та міркування щодо необґрунтованості викладених у відзиві на позовну заяву заперечень відповідача проти позову.

01.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам часу для укладення мирової угоди.

У підготовчому засіданні 02.06.2020 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 90 від 29.05.2020, відповідно до змісту якої позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 275 674,83 грн., з яких: 222 385,81 грн. - основний борг, 15 796, 10 грн. - 3% річних, 37 492, 92 грн. - інфляційні втрати.

У підготовчому засіданні 02.06.2020 року продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив; заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог № 90 від 29.05.2020 прийнято до розгляду, у зв`язку з чим справа розглядається в редакції означеної заяви, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2020 підготовче засідання відкладено на 07.07.2020 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 07.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання від 06.07.2020 року про врегулювання спору за участю судді.

У підготовчому засіданні 07.07.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.07.2020 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 08.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані письмові пояснення у справі № 01/07 від 01.07.2020, а також заперечення на клопотання відповідача про проведення врегулювання спору за участю судді № 191 від 07.07.2020.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2020 року в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" про врегулювання спору за участю судді було відмовлено.

Разом із тим, у підготовчому засіданні 08.07.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.07.2020 року.

13.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив від 09.07.2020 року на позовну заяву (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" посилалося на порушення позивачем договірних строків поставки обладнання та виконання робіт.

23.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь № 271 від 21.07.2020 на відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), в якій Товариство з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" зазначило про належне виконання ним взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами Договором в частині поставки та монтажу спірного ліфтового обладнання. Також, за твердженням позивача, за умовами означеного правочину приймання обладнання може здійснюватися не лише за видатковою накладною, а й за іншими документами, передбаченими пунктом 4.1.5 Договору, зокрема, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт. Крім того, наслідком підписання 31.05.2017 року представниками організації, що змонтувала ліфт, та будівельної організації акту технічної готовості ліфта є лише початок перебігу гарантійних строків, у той час як факт підписання цього документа не може встановлювати чи спростовувати строки чи обсяг робіт за Договором. Разом із тим, зобов`язання з обслуговування ліфтового обладнання, що виникло у позивача на підставі окремого договору з третьою особою, а також його виконання не пов`язане з предметом спору в даній справі, не входить до предмета доказування та не може підтверджувати прострочення позивачем виконання робіт за Договором, тоді як сама наявність такого договору підтверджує перехід права власності на ліфтове обладнання до відповідача та настання строку оплати цього обладнання.

27.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заперечення від 24.07.2020, в яких останній наголосив на тому, що строк оплати ліфтового обладнання за Договором виникає з моменту отримання такого обладнання відповідачем та підписання відповідної видаткової накладної, яка підписана між сторонами не була. Також відповідач вказав, що роботи за Договором були завершені лише у другій половині 2018 року, що підтверджується підписаним первісним замовником та власником (користувачем) приміщення актом приймання ліфта від 20.08.2018 року. Крім того, у вказаних запереченнях Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" додатково наголосило на необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення з відповідача сум грошових коштів.

До початку підготовчого засідання 29.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 року представник позивача подав клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 року в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/585/20 на 30 днів, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 15.09.2020 року.

У судовому засіданні 15.09.2020 року оголошувалася перерва до 29.09.2020 року.

До початку судового засідання 29.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи, зокрема, платіжного доручення № 3043 від 15.09.2020 року на суму 226 618,02 грн., яке підтверджує факт сплати відповідачем спірної суми заявленої до стягнення з нього в даній справі основної заборгованості у розмірі 222 385,81 грн., а також сплаченої позивачем при зверненні до суду суми судового збору.

Крім того, до початку цього судового засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача № 341 від 28.09.2020 року, в якій останній відмовився від пред`явлених до відповідача позовних вимог в частині стягнення з останнього основного боргу в розмірі 222 385,81 грн. у зв`язку з його фактичним погашенням після відкриття провадження у цій справі. Разом із тим, позивач підтримав позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" нарахованих сум 3% річних у розмірі 15 796, 10 грн. та інфляційних втрат в сумі 37 492, 92 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Також до початку цього судового засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування означеного клопотання представник відповідача посилався на брак часу для підготовки правової позиції по суті спору та визначення обсягу і змісту позовних вимог, оскільки ордер на вказаного представника був виписаний лише 29.09.2020 року.

Розглянувши в судовому засіданні 29.09.2020 року вищенаведене клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У даному випадку суд, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово відкладав розгляд справи, враховуючи, зокрема, клопотання відповідача, та надавав таким чином останньому можливість забезпечити явку його уповноваженого представника у судове засідання, сформувати правову позицію в справі та подати усі наявні в нього докази на її підтвердження.

За таких обставин, суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу та можливості для того, щоб в повному обсязі реалізувати свої процесуальні права, встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не було зазначено про наявність додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути справу № 910/585/20 по суті, тоді як у матеріалах цієї справи наявний відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" на позовну заяву від 17.02.2020 року та відзив від 09.07.2020 року на позовну заяву (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), в яких останнє у встановленому законом порядку виклало свої заперечення по суті пред`явлених йому позивачем вимог.

Також відповідачем не було доведено і того, що спір у даній справі не може бути вирішено у судовому засіданні 29.09.2020 року.

У судовому засіданні 29.09.2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 90 від 29.05.2020 та заяви про відмову від частини позовних вимог № 341 від 28.09.2020, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2016 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" було укладено Договір підряду № 160, за умовами якого позивач за замовленням відповідача зобов`язався власними та/або залученими силами та засобами поставити ліфтове обладнання у відповідності з Специфікацією на ліфтове обладнання, яка є Додатком № 1 та невід`ємною частиною даного Договору, та відповідно до Ліцензії, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, виконати комплекс будівельно-монтажних робіт ліфта на об`єкті, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Івана Лепсе, 65, у терміни, погоджені сторонами у пунктах 2.1, 2.2 даного Договору.

Означений Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.3 Договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість робіт та обладнання, зазначених у пункті 1.1, за ціною Договору, визначеною пунктом 3.1 Договору та в порядку, визначеному цим Договором.

За умовами пункту 2.1 Договору термін поставки обладнання - 60 календарних днів з моменту попередньої оплати замовником підряднику суми, визначеної у пункті 5.1.1 цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2 наведеної угоди термін виконання робіт - 50 робочих днів. Початком виконання робіт, за умови дотримання термінів, визначених у пункті 2.1 Договору, вважається момент підписання акту готовності будівельної частини ліфта для виконання будівельно-монтажних робіт.

Підрядник має право достроково виконати роботи (пункт 2.4 Договору).

Пунктом 3 вказаної угоди передбачено, що вартість обладнання та робіт по цьому Договору на день його укладення становить 875 950,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 61 052,54 грн. Вартість обладнання ліфта складає 776 650,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 129 441,67 грн. Вартість робіт складає 99 300,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 16 550,00 грн.

За змістом пункту 4.1.5 цього правочину замовник зобов`язується прийняти обладнання ліфта та виконані роботи згідно з видатковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2-в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-3).

Розділом 5 Договору встановлено, що розрахунки за виготовлене обладнання здійснюються наступним чином: протягом 5 календарних днів з дня підписання сторонами цього Договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника у порядку попередньої оплати 70 % вартості обладнання, визначеної в пункті 3.1 цього Договору; протягом 5 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника 30 % вартості обладнання, визначеного в пункті 3.1 цього Договору.

У подальшому до 15 числа кожного звітного місяця підрядник складає, підписує та надає замовнику акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт у кількості двох примірників. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує і засвідчує їх печаткою та протягом 5-ти робочих днів з дня їх отримання повертає підряднику один примірник документів.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем їх підписання.

За умовами пункту 11.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Судом встановлено, що на виконання умов пункту 5.1.1 Договору відповідач сплатив на розрахунковий рахунок позивача суму попередньої оплати вартості погодженого між сторонами ліфтового обладнання в розмірі 613 165,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної банківської виписки з рахунку позивача від 26.07.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов означеного правочину позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" передбачене Договором ліфтове обладнання загальною вартістю 776 650,00 грн., а також виконав комплекс будівельно-монтажних робіт ліфта на об`єкті, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Івана Лепсе, 65, на загальну суму 58 901,81 грн.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, зокрема копією акту вартості устаткування за серпень 2017 року, що був підписаний уповноваженими представниками сторін 04.08.2017 року; копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2017 року, підписаної уповноваженими представниками сторін 04.08.2017 року; копією акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року, підписаного уповноваженими представниками сторін 04.08.2017 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником своїх зобов`язань за означеною угодою.

Проте, в порушення вищевказаних умов Договору відповідач отримане ліфтове обладнання та вартість виконаних позивачем робіт оплатив лише частково, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 613 165,00 грн. (авансовий платіж) та заборгувавши таким чином останньому 222 385,81 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає договір підряду № 160 від 22.07.2016 як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є змішаним договором, що містить елементи договору поставки (в частині поставки ліфтового обладнання) та договору підряду (в частині виконання комплексу будівельно-монтажних робіт), що підтверджується умовами означеного правочину, які встановлюють окремий порядок та строки для поставки наведеного товару та виконання робіт, різні строки їх оплати та відмінності у документальному підтвердженні виконання, а також відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс", відповідач посилався на те, що між сторонами у встановленому Договором порядку не було підписано відповідної видаткової накладної, яка підтверджує поставку відповідачу погодженого між сторонами ліфтового обладнання. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що строк оплати такого обладнання на момент звернення позивача до суду з даним позовом не настав.

У той же час вказані заперечення відповідача не беруться судом до уваги з огляду на те, що факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" ліфтового обладнання підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту вартості устаткування за серпень 2017 року, що був підписаний уповноваженими представниками сторін 04.08.2017 року. Зокрема, у графі Прийняв зазначеного акту міститься підпис директора відповідача та печатка цієї юридичної особи, що підтверджує фактичне прийняття ліфтового обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг".

Посилання відповідача на те, що цей документ не підтверджує фактичного прийняття замовником ліфтового обладнання, оскільки у вищенаведеному акті сторони лише остаточно погодили вартість такого обладнання, а формулювання Здав та Прийняв у цьому акті слід розцінювати як символ погодження вартості устаткування, не беруться судом до уваги з огляду на те, що порядок остаточного погодження вартості обладнання умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено. Більше того, відповідно до пункту 3.2 Договору договірна ціна у Договорі визначається як тверда та погоджується сторонами, що виключає погодження між цими контрагентами іншої вартості обладнання шляхом підписання акту вартості устаткування без укладення відповідної додаткової угоди до Договору.

Слід також зазначити, що вартість змонтованого позивачем устаткування на суму 776 650,00 грн. також відображена, зокрема, у довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2017 року, яка була підписана уповноваженими представниками сторін 04.08.2017 року та скріплена їх печатками без будь-яких зауважень чи заперечень, зокрема, в частині якості, комплектності обладнання та його ідентифікуючих ознак і характеристик.

У той же час відсутність підписаного між сторонами товаророзпорядчого документа Видаткова накладна не може свідчити про неналежне виконання позивачем свого обов`язку з поставки відповідачу ліфтового обладнання за умови наявності у матеріалах справи ряду документів, які підтверджують факт вчинення між сторонами наведеної господарської операції.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив на тому, що сторонами не було підписано акту технічної готовності ліфта, з моменту підписання якого, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг", починається перебіг гарантійного строку, обладнання вводиться в обіг, а поставка такого обладнання вважається здійсненою.

Проте такі твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки останнім безпідставно ототожнюються поняття поставки товару (що підтверджується відповідним підписаним між сторонами товаророзпорядчим документом) та початку перебіг гарантійного строку (що починає свій перебіг з моменту підписання сторонами акту технічної готовності ліфта), які мають різну правову природу, правове регулювання та не є безпосередньо взаємопов`язаними.

Посилання відповідача на те, що фактично виконані позивачем роботи не були завершені у встановлений Договором строк та частково тривали до серпня 2019 року, що, на думку відповідача, підтверджується листом Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" № 729 від 28.07.2017, також оцінюються судом критично з огляду на те, що зміст наведеного листа не підтверджує факту закінчення передбачених Договором робіт у серпні 2019 року, а також не містить посилань саме на Договір підряду № 160 від 22.07.2016. Суд також звертає увагу на положення пункту 2.4 Договору, за яким підрядник має право достроково виконати роботи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що предметом спору в даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" заборгованості за неналежне виконання умов Договору в частині повної та своєчасної оплати ліфтового обладнання та вартості виконаних позивачем монтажних робіт. Належне виконання позивачем своїх зобов`язань за цим договором підтверджується копіями підписаних уповноваженими представниками сторін 04.08.2017 року акту вартості устаткування за серпень 2017 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2017 року, копією акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року.

Разом із тим, факт своєчасного виконання позивачем своїх обов`язків за Договором, з урахуванням зазначених підписаних між сторонами документів, до предмета доказування в даній справі не входить, оскільки строк оплати спірного обладнання та виконаних позивачем робіт пов`язується умовами Договору з моментом підписання між сторонами відповідних товаророзпорядчих документів, актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.

У той же час, як було зазначено вище, до початку судового засідання 29.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача № 341 від 28.09.2020 року, в якій останній відмовився від пред`явлених до відповідача позовних вимог в частині стягнення з останнього основного боргу в розмірі 222 385,81 грн. у зв`язку з його фактичним погашенням після відкриття провадження у цій справі.

Положеннями частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 2 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти до висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є:

- представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову);

- відмова позивача від позову в справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Як зазначив Верховний Суд у постанові № 925/2151/14 від 17.04.2019, положення статті 191 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у вигляді того, що така відмова порушує права як товариства, так і інших осіб, окрім випадків коли особу позивача представляє її законний представник і його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Також приписами статті 191 Господарського процесуального кодексу України не визначено підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у зв`язку з її недостатньою обґрунтованістю.

Розглянувши подану позивачем заяву про відмову від частини позовних вимог, суд встановив, що її підписано в.о. генерального директора позивача Білим Андрієм Олександровичем, який відповідно до актуальних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" та не обмежений у повноваженнях на вчинення такої процесуальної дії.

Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства та не суперечить інтересам позивача, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову в частині вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 222 385,81 грн.

У зв`язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову в частині наведених вимог і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" 222 385,81 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому обладнання та вартості виконаних робіт, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 15 796,10 грн., нарахованих у період з 10.08.2017 року по 10.01.2020 року на відповідні суми боргу в розмірі 163 485,00 грн. (неоплачена частина вартості ліфтового обладнання) та 58 900,81 грн. (неоплачена вартість виконаних монтажних робіт), а також 37 492,91 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суми боргу протягом вказаних періодів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 15 796,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 37 492,91 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, у зв`язку з чим вказані вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого обладнання та виконаних робіт.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 191, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" про стягнення 275 674, 83 грн. задовольнити частково.

2. Прийняти відмову Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" від позову в справі № 910/585/20 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" 222 385 (двісті двадцять дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 81 коп. основного боргу.

3. Закрити провадження у справі № 910/585/20 в частині позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" про стягнення 222 385 (двісті двадцять дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 81 коп. основного боргу на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Інжиніринг" (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 59, офіс 159; код ЄДРПОУ 38455137) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 24-А; код ЄДРПОУ 05472637) 15 796 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн. 10 коп. 3 % річних та 37 492 (тридцять сім тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 91 коп. інфляційних втрат.

5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.10.2020 року.

Суддя В.С. Ломака