Рішення
від 23.09.2020 по справі 910/8176/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020Справа № 910/8176/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Казенного підприємства Кіровгеологія (01103, м.Київ, вул. М. Бойчука, буд. 8/9) до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 2) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГОЛОСІЇВСЬКІЙ, будинок 50, ідентифікаційний код юридичної особи 19028107) стягнення 237 643,32 грн. Представники:

від Позивача: Минко Р.А. (представник за довіреністю);

Скрпипаченко Л.З. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з`явилися;

від Третьої особи: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Казенне підприємство Кіровгеологія (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР (надалі також - Відповідач ) про стягнення 237 643,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до об`єктів державної власності № 2065 від 14.02.2018, Договором про відшкодування Орендарем витрат Балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню орендованого нерухомого майна № 2-14-18-К від 14.02.2018, Договором про технічне забезпечення електропостачання № 3-14-18-Е від 14.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 року позовну заяву Казенного підприємства Кіровгеологія прийнято до провадження та відкрито провадження у справі №910/8176/20, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 року постановлено справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2020 року, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

17.08.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення по справі.

В судове засідання 26.08.2020 року з`явилися з`явились представники позивача та третьої особи; представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, зобов`язано Позивача у строк до 5 днів з 26.08.2020 року надати якісні копії Договорів, долучених до позовної заяви, зобов`язано Позивача надати докази на підтвердження направлення рахунків на адресу Відповідача, зобов`язано Третю особу у строк до 5 днів з 26.08.2020 року надати належним чином засвідчену копію Договору про розірвання договору оренди (18.03.2020), зобов`язано Позивача у строк до 5 днів з 26.08.2020 року надати детальний розрахунок за кожним Договором окремо, відкладено підготовче судове засідання на 09.09.2020 року.

26.08.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

03.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

В судове засідання 09.09.2020 року представники Сторін та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2020 року.

В судовому засіданні 23 вересня 2020 року представники Позивача підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі. Представники Відповідача та Третьої особи не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 14.09.2020 року уповноваженій особі Третьої особи ухвали про повідомлення про дату, час і місце судового засідання від 09.09.2020 року та поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача у зв`язку з відсутністю адресата.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР є 01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 2.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/8176/20 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23 вересня 2020 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

14.02.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину будівлі гаражу (інв. № 10300060, реєстровий номер за ЄРОДВ 14308279.1205.ЕАЛНСП352) загальною площею 999,3 кв.м. (майно), що розміщена за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. О. Білана, 1 та перебуває на балансі Казенного підприємства Кіровгеологія , вартість якої визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2017 і становить за незалежною оцінкою 2880600,00 грн без врахування ПДВ. (а.с.22-30)

Майно передається в оренду з метою розміщення виробництва котельного обладнання (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. п. 2.1., 2.2. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за жовтень 2017 року 36007,50 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п.3.2 Договору)

У п.3.3 Договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистик України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з п.3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.

У п.3.8 Договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 5.3. Договору Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується Призначення платежу за зразком, наведеним у розділі 11 договору).

За умовами п. 10.1. Договору цей договір укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 14.02.2018 до 13.01.2021 включно.

Згідно з розрахунком плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі КП Кіровгеологія (Додаток № 1 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року) плата за оренду майна відповідно складає 36007,5 грн. за жовтень 2017 року (базовий місяць). (а.с.31)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину будівлі гаражу, загальною площею 999,3 кв.м., що розміщена за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. О. Білана, 1 та перебуває на балансі Казенного підприємства Кіровгеологія , що підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 14.02.2018 року. (а.с. 32)

Додатковим договором №1 від 18.03.2020 року до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року Сторони домовились припинити дію Договору у зв`язку з передачею орендованого майна на підставі Акта приймання - передачі (повернення) нерухомого майна.

На виконання умов до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року Орендар передав, а Балансоутримувач в свою чергу прийняв державне нерухоме майно - частину будівлі гаражу, загальною площею 999,3 кв.м., що розміщена за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. О. Білана, 1, що підтверджується Актом приймання-передачі (повернення) державного майна №2 від 29.02.2020 року

Крім того, 14.02.2018 року між Казенним підприємством Кіровгеологія (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР (Орендар) було укладено Договір про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію нежилого приміщення в будівлі, що знаходиться на території Пошуково-зйомочної експедиції № 60 КП Кіровгеологія загальною площею 999,3 кв.м., а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до площі в цій будівлі, яку він займає, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщенням загальною площею 999,3 кв.м., що розміщено за адресою: м. Бровари, вул. О. Білана, 1 на підставі договору оренди нерухомого майна № 2065, що належить до державної власності від 14.02.2018. (а.с.45-46)

Згідно з п. 3.1. Договору №2-14-18-К Орендар на підставі виставленого рахунку не пізніше 15 числа наступного місяця відшкодовує балансоутримувачу витрати на утримання та обслуговування приміщення, вартість яких на момент укладення договору становить 7115,02 грн. на місяць, відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1), який погоджується сторонами, та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. Договору № 2-14-18-К цей договір укладено строком з 14.02.2017 по 31.12.2018 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К від 14.02.2018 року) з 01.01.2018 року встановлена договірна ціна на відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна за 1 кв.м. орендованої площі 7,12 грн/місяць з ПДВ. Договірна ціна включає витрати ПЗЕ № 60 по охороні території, утриманню приміщень, введення договорів по зовнішнім комунікаціям, їх поточне утримання, введення договорів по оренді землі і т.п. (а.с.47)

Також, 14.02.2018 року між Казенним підприємством Кіровгеологія (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР (Замовник) було укладено Договір про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е (Договір №3-14-18-Е), за умовами якого виконавець зобов`язався проводити технічне забезпечення електропостачання в межах величин, дозволених замовнику до використання, а замовник своєчасно сплачувати за надані послуги - транзитовану електричну енергію (активну і реактивну), в тому числі за послуги з компенсації перетікання електричної енергії та її втрати в трансформаторах та кабельних лініях, використання електричної мережі та інші отримані послуги. (а.с.59-62)

Ціна послуг за договором визначається за кожний поточний місяць на підставі показників лічильника та тарифів, затверджених постачальником ( ПАТ Київобленерго ). Ціна складається з вартості активної енергії та її втрат, а також перетікання реактивної енергії відповідно до розрахунку (Додаток № 3 до договору), що є його невід`ємною частиною (п. 2.1. Договору № 3-14-18-Е).

Пунктом 2.3. Договору №3-14-18-Е встановлено, що оплата послуг за договором здійснюється замовником на рахунок вказаний у рахунку-фактурі, наданий виконавцем, не пізніше 3-х діб після отримання рахунку.

У п. 5.1. Договору №3-14-18-Е визначено, що замовник зобов`язується здійснювати оплату за використання переданої йому електричної енергії, електричних мереж виконавця за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії за діючими на період розрахунку тарифами постачальника (ПАТ Київобленерго ).

Відповідно до п.п. 8.6., 8.7. Договору №3-14-18-Е цей договір набирає чинності з 14.02.2018. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по ТП 183, що є Додатком №1 до Договору про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е від 14.02.2018 року, сторони зафіксували межі балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності між сторонами: виконавець - ТП 183, кабельні мережі та засоби обліку електроенергії ПЗЕ № 60 КП Кіровгеологія , замовник - все електрогосподарство замовника. (а.с.63)

Сторонами Договору №3-14-18-Е також погоджено та підписано загальну однолінійну схему технічного забезпечення електропостачання ТОВ ГРІНБЕРНЕР (додаток № 2 до договору) та розрахунок втрат електроенергії та рівня реактивної енергії (додаток № 3 до договору) (а.с.64-65)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач у період з липня 2019 року по січень 2020 року не виконує зобов`язання щодо оплати орендної плати, вартості електроенергії і відшкодування витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед Казенним підприємством Кіровгеологія по орендній платі у розмірі 147 836 грн. 35 коп., за електроенергію у розмірі 5 210 грн. 83 коп. та відшкодуванню витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна у розмірі 49 805 грн. 14 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР 3% річних у розмірі 1 817 грн. 80 коп., інфляційні у розмірі 1 405 грн. 42 коп., пеню у розмірі 16784 грн. 14 коп. та штраф у розмірі 14 783 грн. 64 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Казенного підприємства Кіровгеологія підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року, Договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К від 14.02.2018 року, Договору про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е від 14.02.2018 року згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину будівлі гаражу, загальною площею 999,3 кв.м., що розміщена за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. О. Білана, 1 та перебуває на балансі Казенного підприємства Кіровгеологія , що підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 14.02.2018 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с. 32)

Додатковим договором №1 від 18.03.2020 року до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року Сторони домовились припинити дію Договору у зв`язку з передачею орендованого майна на підставі Акта приймання - передачі (повернення) нерухомого майна.

На виконання умов до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року Орендар передав, а Балансоутримувач в свою чергу прийняв державне нерухоме майно - частину будівлі гаражу, загальною площею 999,3 кв.м., що розміщена за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. О. Білана, 1, що підтверджується Актом приймання-передачі (повернення) державного майна №2 від 29.02.2020 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно з ч.ч. 1 - 4 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва використовують отриману відповідно до законодавства частину орендної плати для виконання організаційних функцій орендодавця. Державні підприємства (крім тих, щодо яких прийнято рішення про приватизацію) мають право використовувати орендну плату, одержану від переданого ними в оренду окремо індивідуально визначеного майна, на поповнення власних обігових коштів.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.

Відповідно до п.2 Методики розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі, коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з п.17 Методики у разі, коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:

за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету;

за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2019 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно;

за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), - до державного бюджету. Якщо господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), утримує об`єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного фонду, - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків господарському товариству.

Згідно з п.3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року передбачено перерахування Орендарем 30% орендної плати на користь балансоутримувача - Казенного підприємства Кіровгеологія , останній правомірно звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості по орендній платі з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР .

Згідно з розрахунком плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі КП Кіровгеологія (Додаток № 1 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року) плата за оренду майна відповідно складає 36007,5 грн. за жовтень 2017 року (базовий місяць). (а.с.31)

В матеріалах справи наявні рахунки Казенного підприємства Кіровгеологія за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року, виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР , №166 від 29.07.2019 р. на суму 50702 грн. 78 коп., №210 від 31.08.2019 р. на суму 50 398 грн. 57 коп., №226 від 30.09.2019 р. на суму 50247 грн. 38 коп., №260 від 25.10.2019 р. на суму 50599 грн. 12 коп., №290 від 28.11.2019 р. на суму 50953 грн. 31 коп., №327 від 31.12.2019 р. на суму 51004 грн. 26 коп., №7 від 31.01.2020 р. на суму 50 902 грн. 26 коп., а загалом на суму в розмірі 354 807 грн. 68 коп. (а.с.38-44) У вказаних рахунках визначено розмір орендної плати у співвідношенні 70% до 30%, яка сплачується як на користь Орендодавця, так і на користь Балансоутримувача. Так, загальна сума 30% орендної плати становить 88 692 грн. 74 коп. без ПДВ.

Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем здійснено нарахування ПДВ на всю суму орендної плати (100%) й визначено загальну суму заборгованості Відповідача по орендній платі перед Позивачем у розмірі 147 836 грн. 35 коп.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п.3.2 Договору)

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, а Позивачем в свою чергу не надано таких доказів на підтвердження звільнення Відповідача від сплати ПДВ під час сплати 70% орендної плати на користь Орендодавця, а також внесення змін до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року в частині ненарахування суми ПДВ на 70% орендної плати.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР перед Казенним підприємством Кіровгеологія за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року в частині сплати 30% орендної плати становить 106 431 грн. 29 коп. (88 692 грн. 74 коп. без ПДВ *20% ПДВ)

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Позивачем у розмірі 106 431 грн. 29 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 106 431 грн. 29 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 15.08.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 1 297 грн. 63 коп. та інфляційні за загальний період серпень 2019 р. - січень 2020 р. у розмірі 991 грн. 16 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року за загальний період прострочки з 15.08.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 1 297 грн. 54 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині розміру заборгованості та визначення початку перебігу прострочки Відповідача, оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 16.08.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 920 грн. 49 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки серпень 2019 р. - січень 2020 р. у розмірі 991 грн. 16 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині розміру заборгованості та визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за вересень 2019 р. - січень 2020 р. у розмірі 410 грн. 76 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 15.10.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 11 946 грн. 58 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період з 15.10.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 11 946 грн. 58 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині розміру заборгованості та визначення початку перебігу прострочки Відповідача, оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 16.10.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 8 360 грн. 67 коп.

Також Позивач просив суд стягнути з Відповідача 10% штрафу на підставі п.3.8 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року у розмірі 14 783 грн. 64 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

У п.3.8 Договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.3.8 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2065 від 14.02.2018 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 10% штрафу у розмірі 10 643 грн. 13 коп. (сума заборгованості 106 431 грн. 29 коп. *10%)

Крім того, 14.02.2018 року між Казенним підприємством Кіровгеологія (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР (Орендар) було укладено Договір про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію нежилого приміщення в будівлі, що знаходиться на території Пошуково-зйомочної експедиції № 60 КП Кіровгеологія загальною площею 999,3 кв.м., а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до площі в цій будівлі, яку він займає, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщенням загальною площею 999,3 кв.м., що розміщено за адресою: м. Бровари, вул. О. Білана, 1 на підставі договору оренди нерухомого майна № 2065, що належить до державної власності від 14.02.2018. (а.с.45-46)

Згідно з п. 3.1. Договору №2-14-18-К Орендар на підставі виставленого рахунку не пізніше 15 числа наступного місяця відшкодовує балансоутримувачу витрати на утримання та обслуговування приміщення, вартість яких на момент укладення договору становить 7115,02 грн. на місяць, відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1), який погоджується сторонами, та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К від 14.02.2018 року) з 01.01.2018 року встановлена договірна ціна на відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна за 1 кв.м. орендованої площі 7,12 грн/місяць з ПДВ. Договірна ціна включає витрати ПЗЕ № 60 по охороні території, утриманню приміщень, введення договорів по зовнішнім комунікаціям, їх поточне утримання, введення договорів по оренді землі і т.п. (а.с.47)

В матеріалах справи наявні рахунки Казенного підприємства Кіровгеологія за Договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К від 14.02.2018 року, виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР , №164 від 29.07.2019 р. на суму 7 115 грн. 02 коп., №208 від 13.08.2019 р. на суму 7 115 грн. 02 коп., №224 від 30.09.2019 р. на суму 7 115 грн. 02 коп., №258 від 25.10.2019 р. на суму 7 115 грн. 02 коп., №288 від 28.11.2019 р. на суму 7 115 грн. 02 коп., №325 від 31.12.2019 р. на суму 7 115 грн. 02 коп., №6 від 31.01.2020 р. на суму 7 115 грн. 02 коп., а загалом на суму в розмірі 49 805 грн. 14 коп.

Проте, матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виставлення вказаних рахунків Орендарю відповідно до п.3.1 Договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К від 14.02.2018 року. В той же час, Суд зазначає, що оскільки умовами вказаного Договору Сторони визначили розмір плати на утримання та обслуговування приміщення на місяць, Суд приходить до висновку, що незважаючи на неотримання рахунків на оплату, Товариство з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР було обізнане щодо розміру плати за Договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К від 14.02.2018 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР перед Казенним підприємством Кіровгеологія за Договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К від 14.02.2018 року становить 49 805 грн. 14 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Позивачем у розмірі 49 805 грн. 14 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату на відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 49 805 грн. 14 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 15.08.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 438 грн. 02 коп. та інфляційні за загальний період серпень 2019 р. - січень 2020 р. у розмірі 335 грн. 12 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за Договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна №2-14-18-К від 14.02.2018 року за загальний період прострочки з 15.08.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 438 грн. 02 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 16.08.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 431 грн. 58 коп.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки серпень 2019 р. - січень 2020 р. у розмірі 335 грн. 12 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за вересень 2019 р. - січень 2020 р. у розмірі 185 грн. 38 коп.

Що стосується позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки з 15.10.2019 р. по 29.02.2020 р. у розмірі 4 033 грн. 57 коп., Суд зазначає.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 033 грн. 57 коп. задоволенню не підлягають.

Також 14.02.2018 року між Казенним підприємством Кіровгеологія (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР (Замовник) було укладено Договір про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е (Договір №3-14-18-Е), за умовами якого виконавець зобов`язався проводити технічне забезпечення електропостачання в межах величин, дозволених замовнику до використання, а замовник своєчасно сплачувати за надані послуги - транзитовану електричну енергію (активну і реактивну), в тому числі за послуги з компенсації перетікання електричної енергії та її втрати в трансформаторах та кабельних лініях, використання електричної мережі та інші отримані послуги. (а.с.59-62)

Ціна послуг за договором визначається за кожний поточний місяць на підставі показників лічильника та тарифів, затверджених постачальником ( ПАТ Київобленерго ). Ціна складається з вартості активної енергії та її втрат, а також перетікання реактивної енергії відповідно до розрахунку (Додаток № 3 до договору), що є його невід`ємною частиною (п. 2.1. Договору № 3-14-18-Е).

Пунктом 2.3. Договору №3-14-18-Е встановлено, що оплата послуг за договором здійснюється замовником на рахунок вказаний у рахунку-фактурі, наданий виконавцем, не пізніше 3-х діб після отримання рахунку.

У п. 5.1. Договору №3-14-18-Е визначено, що замовник зобов`язується здійснювати оплату за використання переданої йому електричної енергії, електричних мереж виконавця за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії за діючими на період розрахунку тарифами постачальника (ПАТ Київобленерго ).

В матеріалах справи наявні рахунки Казенного підприємства Кіровгеологія №32-е від 31.07.2019 року на суму 2 394 грн. 04 коп., №37-е від 29.08.2019 року на суму 2 459 грн. 06 коп., №43-е від 30.09.2019 року на суму 357 грн. 73 коп. (а.с.71-73)

Проте, матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виставлення вказаних рахунків Орендарю відповідно до п.п.2.1, 2.3 Договору про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е від 14.02.2018 року, з яких останній міг дізнатися про розмір нарахованої електричної енергії, яка складається з вартості активної енергії та її втрат, а також перетікання реактивної енергії.

Крім того, у рахунку на оплату №32-е від 31.07.2019 року на суму 2394 грн. 04 коп. міститься посилання на Договір №17/05/2017 від 17.05.2017 року, в той час як підставою позову визначений Договір про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е від 14.02.2018 року. Таким чином, Суд не приймає до уваги рахунок на оплату №32-е від 31.07.2019 року на суму 2394 грн. 04 коп. на підтвердження наявності заборгованості саме за Договором про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е від 14.02.2018 року.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що обов`язок по оплаті Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР за Договором про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е від 14.02.2018 року виникає не пізніше 3-х діб після отримання рахунку, а в матеріалах справи взагалі відсутні докази виставлення таких рахунків Позивачем, а також з урахуванням того, що розмір плати за використане електропостачання визначається кожного місяця відповідно до встановленої системи обліку електроенергії за діючими на період розрахунку тарифами постачальника, Суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи обов`язок по оплаті за вказаним договором не настав. Таким чином, позовні вимоги Казенного підприємства Кіровгеологія в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР заборгованості у розмірі 5 210 грн. 83 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 803 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 82 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 79 грн. 14 коп.

Проте, позовні вимоги Казенного підприємства Кіровгеологія в частині стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 82 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 79 грн. 14 коп. задоволенню не підлягають, як похідні вимоги від основного зобов`язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.

Що стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 803 грн. 99 коп., то вона не підлягає задоволенню з тієї підстави, що Сторонами у Договорі про технічне забезпечення електропостачання №3-14-18-Е від 14.02.2018 року не укладена угода щодо стягнення пені, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Казенного підприємства Кіровгеологія - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНБЕРНЕР (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 39527521) на користь Казенного підприємства Кіровгеологія (01103, м.Київ, вул. М. Бойчука, буд. 8/9, ідентифікаційний код юридичної особи 14308279) заборгованість у розмірі 156 236 (сто п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять шість) грн. 43 (сорок три) коп., 3% річних 1 352 (одна тисяча триста п`ятдесят дві) грн. 07 (сім) коп., інфляційні у розмірі 596 (п`ятсот дев`яносто шість) грн. 14 (чотирнадцять) коп., пеню у розмірі 8 360 (вісім тисяч триста шістдесят) грн. 67 (шістдесят сім) коп., штраф у розмірі 10 643 (десять тисяч шістсот сорок три) грн. 13 (тринадцять) коп. та судовий збір у розмірі 2 657 (дві тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн. 83 (вісімдесят три) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення23.09.2020
Оприлюднено15.10.2020
Номер документу92171571
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/8176/20

Рішення від 23.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 09.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 26.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 31.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 15.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні