Рішення

від 01.10.2020 по справі 910/5335/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2020Справа № 910/5335/18

За заявою Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" про перегляд рішення від 25.06.2018 за нововиявленими обставинами у справі № 910/5335/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмагруп"

до Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок"

про стягнення 18120155,40 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від заявника - Безсмертний А.В.

від позивача - не з`явились

В судовому засіданні 01.10.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" до Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" про стягнення 18120155,40 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.2018 № 910/5335/18 позов задоволено повністю, в тому числі в зв`язку з визнанням позову відповідачем.

27.07.2018 Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду видано наказ.

27.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 № 910/5335/18 за нововиявленими обставинами. Також відповідачем подано заяву про застосування заходів забезпечення позову та заяву про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 31.08.2020 відмовлено заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 01.09.2020 відкрито провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" про перегляд рішення від 25.06.2018 за нововиявленими обставинами у справі № 910/5335/18, вирішено здійснювати розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 17.09.2020.

17.09.2020 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 21.09.2020 судове засідання призначено на 01.10.2020.

В судове засідання 01.10.2020 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник заявника підтримав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просив відмовити у позові в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Отже з гідно з п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 у справі № 910/5335/18, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (01103,м. Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102) 9045580 (дев`ять мільйонів сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 28995 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 42 коп., 9045580 (дев`ять мільйонів сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, а також 135901 (сто тридцять п`ять тисяч дев`ятсот одна) грн. 17 коп. судового збору.

Грошові кошти були стягнуті на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Пролісок" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (сторона-2) договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 та додаткових угод до нього.

Зокрема Додатковою угодою від 13.06.2016 сторони внесли відповідні зміни в договір, доповнивши ст. 4.1. пунктом 4.1.21: "Сторона-2 компенсує Стороні-1 витрати по утриманню Об`єкту шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" на підставі документального підтвердження понесених витрат".

А додатковою угодою від 08.06.2017 № 2 до договору, сторони визначили , що Сторона-1 повинна повернути Стороні-2 усі грошові кошти, отримані Стороною-1 від Сторони-2 на підставі Договору, у випадку порушення Стороною-1 будь-якого з її зобов`язань за Договором, а саме: Д) якщо Сторона-1 не передасть Стороні-2 Будівельний майданчик у відповідності до п. 4.2.2 Договору . Обов`язок повернути усі грошові кошти, отримані Стороною-1 від Сторони-2 на підставі Договору, виникає у Сторони-1 негайно в момент отримання від Сторони-2 письмової вимоги про повернення коштів з описом порушень зобов`язань Сторони-1 за Договором. Сторона-1 повинна повернути усі грошові кошти, отримані від Сторони-2 на підставі Договору, в строк 10 (десять) днів з дня отримання від Сторони-2 письмової вимоги згідно з п. 2 цієї Додаткової угоди.

Крім того, до матеріалів справи було долучено платіжні доручення № 114 від 06.03.2018 на суму 227000,00 грн, № 110 від 19.01.2018 на суму 262280,00 грн, № 103 від 21.11.2017 на суму 300000,00 грн, № 96 від 06.10.2017 на суму 250000,00 грн, № 95 від 19.09.2017 на суму 1150000,00 грн, № 76 від 19.06.2017 на суму 580000,00 грн, № 63 від 26.04.2017 на суму 265000,00 грн, № 54 від 24.03.2017 на суму 423000,00 грн, № 42 від 23.01.2018 на суму 445000,00 грн, № 38 від 16.01.2017 на суму 445000,00 грн, № 37 від 13.01.2017 на суму 95000,00 грн, № 35 від 21.12.2016 на суму 300000,00 грн, № 31 від 13.12.2016 на суму 1000000,00 грн, № 27 від 17.11.2016 на суму 298000,00 грн. № 22 від 17.10.2016 на суму 300000,00 грн, № 21 від 19.09.2016 на суму 400000,00 грн, № 10 від 20.07.2016 на суму 250000,00 грн, № 17 від 19.08.2016 на суму 310000,00 грн, № 6 від 17.06.2016 на суму 845000,00 грн, № 5 від 13.06.2016 на суму 900000,00 грн. Загальна сума перерахованих коштів згідно долучених платіжних доручень складала 9045580,00 грн.

В призначеннях платежу в поданих до суду платіжних дорученнях було зазначено про перерахування коштів з інших підстав, ніж договір про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 (додаткові угоди до нього). Однак, сторонами при первісному розгляді справи було визнано ту обставину, що вказані кошти були перераховані саме на виконання договору від 17.05.2016, сторони повідомили, що інші договори між сторонами не укладались, призначення платежу у платіжних дорученнях зазначено помилково. Всі кошти були перераховані саме на виконання умов договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016. Зазначені обставини підтверджуються також актом звірки, довідками про необхідність використання коштів для погашення заборгованості, кошти очікуються від ТОВ "Есмагруп" згідно договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки, та довідками про надходження коштів за зазначеним договором. Оскільки, обставини щодо перерахування коштів саме за договором визнавались та підтверджувались обома сторонами у справі (контрагенти за правочином), вони не підлягали доказуванню на підставі ст. 75 ГПК України.

Також, суд наголошує, що при первісному розгляді справи № 910/5335/18 директор відповідача визнав позов у повному обсязі і відповідно визнав, що всі кошти згідно поданих платіжних доручень на суму 9045580,00 грн були сплачені саме за договором про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016.

Отже в основу судового рішення від 25.06.2018 № 910/5335/18 було покладено визнані сторонами обставини щодо перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 9045580,00 грн за договором про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 та виникнення у відповідача обов`язку з повернення отриманих коштів на підставі додаткової угоди від 13.06.2016 та додаткової угоди № 2 від 08.06.2017 до договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016. Обґрунтованість позовних вимог була визнана повноваженим представником відповідача, шляхом визнання позову у повному обсязі.

Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18 мотивовано недійсністю договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 та додаткових угод до нього від 13.06.2016 та № 2 від 08.06.2017. Обставини щодо недійсності договору та додаткових угоди були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 № 910/4303/20, яке набрало законної сили. Встановлені обставини є істотними, оскільки саме правочин (визнаний недійсним) був підставою для перерахування коштів позивачем відповідачу, а в подальшому виникнення обов`язку з повернення отриманих коштів . Отже саме зобов`язання, які виникли з правочину визнаного судом недійсним було покладено в основу рішення, яке переглядається.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 № 910/4303/20, яке набрало законної сили, суд вирішив визнати недійсним договір про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 139, укладений 17.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (01103, м.Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102); визнати недійсною додаткову угоду від 13 червня 2016 року до договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 139 від 17 травня 2016 року, укладену між Публічним акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) та Товариством з обмеженою відповідальністю Есмагруп" (01103, м.Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102); визнати недійсною додаткову угоду №02 від 08 червня 2017 року до договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17 травня 2016 року, укладену між Публічним акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (01103, м.Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102).

При розгляді справи № 910/4303/20 суд дійшов висновку, що позивачем доведено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме укладення спірних Договору та Додаткових угод без отримання згоди загальних зборів ПАТ "Туристичний комплекс ''Пролісок" у порядку, встановленому законом та Статутом, що є підставою для визнання Договору від 17.05.2016 про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Перемоги , 139 та додаткових угод до нього, недійсними.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України ).

З огляду на викладене, заявником як нововиявлену обставину зазначено встановлений рішенням суду факт недійсності договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 та додаткових угод до нього в силу закону.

Таким чином, виходячи з норм ст. 236 ЦК України , ця обставина існувала на момент прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, однак стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи № 910/4303/20.

Отже, зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність цієї обставини для розгляду справи, тобто її врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Така ж правова позиція викладена і в п. 6.2.8 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/2427/16 від 13.03.2019.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Отже суд приходить до висновку, що відповідно до п.3 ч. 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 у справі № 910/5335/18 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами з в зв`язку з встановленням в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 року у справі № 910/4303/20 обставин щодо визнання недійсним договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 та додаткових угод до нього, оскільки підставою для ухвалення рішення, яке підлягає перегляду, були зобов`язання, що виникли з недійсного правочину.

Також, суд зазначає, що на час прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18, заявнику не були відомі вищезазначені обставини, якими останній обґрунтовує Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18, а тому є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Між Публічним акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Пролісок" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (сторона-2) укладено договір про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 відповідно умов якого сторона-1 та сторона-2 зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією та здійснити реконструкцію готельного комплексу, належного стороні-1, за адресою: м. Київ, Святошинський район, № 139 по проспекту Перемоги.

Додатковою угодою від 13.06.2016 сторони внесли відповідні зміни в договір, доповнивши ст. 4.1. пунктом 4.1.21: "Сторона-2 компенсує Стороні-1 витрати по утриманню Об`єкту шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" на підставі документального підтвердження понесених витрат".

Необхідність у перерахуванні коштів позивачем на користь позивача та її розмір визначено у довідках, долучених до позовної заяви: № 23 від 04.05.2017 на суму 377499,36 грн, № 9 від 28.02.2017 на суму 226580,06 грн, № 6 від 01.02.2018 на суму 199682,87 грн, № 38 від 04.07.2017 на суму 394000,00 грн., № 34 від 01.06.2017 на суму 29818362,32 грн.

На виконання пункту 4.1.21 договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 9045580,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи: № 114 від 06.03.2018 на суму 227000,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 110 від 19.01.2018 на суму 262280,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 103 від 21.11.2017 на суму 300000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 96 від 06.10.2017 на суму 250000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 95 від 19.09.2017 на суму 1150000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 76 від 19.06.2017 на суму 580000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 63 від 26.04.2017 на суму 265000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 54 від 24.03.2017 на суму 423000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 42 від 23.01.2018 на суму 445000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 38 від 16.01.2017 на суму 445000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 37 від 13.01.2017 на суму 95000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 35 від 21.12.2016 на суму 300000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 31 від 13.12.2016 на суму 1000000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника , № 27 від 17.11.2016 на суму 298000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 22 від 17.10.2016 на суму 300000,00 грн, з призначенням платежу: надання безготівкової поворотної фінансової допомоги № 76-Ф від 20.07.2016, № 21 від 19.09.2016 на суму 400000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 10 від 20.07.2016 на суму 250000,00 грн, з призначенням платежу: надання безготівкової поворотної фінансової допомоги № 76-Ф від 20.07.2016, № 17 від 19.08.2016 на суму 310000,00 грн, з призначенням платежу: надання безготівкової поворотної фінансової допомоги № 76-Ф від 20.07.2016, № 6 від 17.06.2016 на суму 845000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника, № 5 від 13.06.2016 на суму 900000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника.

Отже, у вище перелічених платіжних дорученнях призначенням платежу позивачем зазначено: оплата згідно додатку № 1 до договору № 17-05/16Р від 17.05.2016 за компенсацію витрат замовника або надання безготівкової поворотної фінансової допомоги № 76-Ф від 20.07.2016. Натомість, між сторонами укладено договір про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 без номеру, і саме за ним позивач просить стягнути кошти, перераховані ним відповідачу за долученими до справи платіжними дорученнями. Проте з призначень платежу, зазначених у платіжних дорученнях, не вбачається, що кошти у сумі 9045580,00 грн були перераховані позивачем на рахунок відповідача саме на виконання договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016.

Проте, сторонами визнано ту обставину, що кошти, згідно долучених платіжних доручень, були перераховані саме на виконання договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016. Сторони повідомили, що інші договори між сторонами не укладались, призначення платежу у платіжних дорученнях зазначено помилково. Всі кошти були перераховані саме на виконання умов договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016. Зазначені обставини підтверджуються також актом звірки, довідками про необхідність використання коштів для погашення заборгованості, кошти очікуються від ТОВ "Есмагруп" згідно договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки, та довідками про надходження коштів за зазначеним договором.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, оскільки, обидві сторони правочину визнали, що кошти у сумі 9045580,00 грн були перераховані на виконання договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016, то вказані обставини приймаються судом як такі, що не підлягають доказуванню.

Також до матеріалів справи долучено довідки про надходження коштів від ТОВ "Есмагруп" та довідки про їх використання: № 62 від 30.11.2016 на суму 3303000,00 грн, № 2/1 від 20.02.2017 на суму 985000,00 грн, № 3/1 від 21.02.2017 на суму 5588000,00 грн (витрачено 5683579,96 грн) , № 37 від 04.07.2017 на суму 580000,00 грн (витрачено 580070,97 грн), № 56 від 21.09.2017 на суму 1150300,00 грн (витрачено 1150223,42 грн), № 65 від 19.10.2017 на суму 250000,00 (витрачено 260980,00 грн), № 5 від 01.07.2018 на суму 262280,00 грн (витрачено 279215,57 грн), № 76 від 23.11.2017 на суму 300000,00 грн (витрачено 298490,00 грн), № 22 від 04.05.2017 на суму 265000,00 грн (витрачено 278801,70 грн), № 12 від 22.03.2018 на суму 227000,00 грн (витрачено 226418,57 грн).

08.06.2017 сторони укладали додаткову угоду № 2 до договору, згідно п. 1, 2, 3 якої Сторони погодилися, що Сторона-1 повинна повернути Стороні-2 усі грошові кошти, отримані Стороною-1 від Сторони-2 на підставі Договору, у випадку порушення Стороною-1 будь-якого з її зобов`язань за Договором, а саме: А) якщо Сторона-1 не забезпечить цільове призначення Земельної ділянки у відповідності до п.3.2 Договору; Б) якщо Сторона-1 не забезпечить можливості отримати вихідні дані від імені Сторони-1 у відповідності до підпункту 1 п. 4.1.1 Договору; В) якщо Сторона-1 в строк десять робочих днів після письмового звернення Сторони-2 не дасть свою письмову згоду на знесення будівель і споруд у відповідності до підпункту 11 п. 4.1.1 Договору; Г) якщо Сторона-1 не забезпечить приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до підпункту 2 п. 4.2.1 Договору; Д) якщо Сторона-1 не передасть Стороні-2 Будівельний майданчик у відповідності до п. 4.2.2 Договору ; Є) якщо Сторона-1 у строк 30 днів після письмового звернення Сторони-2 не отримає дозвільні документи на знесення будівель і споруд у відповідності до п. 4.2.3 Договору; Е) якщо Сторона-1 порушить умови п.п. 4.2.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.13 Договору; І) якщо особа, яка підписала Договір від імені Сторони-1 , не уповноважена належним чином на таке підписання. Обов`язок повернути усі грошові кошти, отримані Стороною-1 від Сторони-2 на підставі Договору, виникає у Сторони-1 негайно в момент отримання від Сторони-2 письмової вимоги про повернення коштів з описом порушень зобов`язань Сторони-1 за Договором. Сторона-1 повинна повернути усі грошові кошти, отримані від Сторони-2 на підставі Договору, в строк 10 (десять) днів з дня отримання від Сторони-2 письмової вимоги згідно з п. 2 цієї Додаткової угоди.

Крім того, п. 12.3 договору даною додатковою угодою сторони виклали в наступній редакції: "Даний Договір набув чинності та легітимності 17 травня 2016 року на підставі письмового погодження і надання згоди на укладання цього Договору Наглядовою радою Сторони-1. Письмове погодження і згода на укладання цього Договору надані Наглядовою Радою Сторони-1 07 квітня 2016 року, про що вказано в протоколі № 16 засідання Наглядової Ради ПАТ "Туристичний комплекс "Пролісок" від 07 квітня 2016 року."

Копія протоколу № 16 засідання Наглядової Ради ПАТ "Туристичний комплекс "Пролісок" від 07 квітня 2016 року долучена до матеріалів справи.

Як зазначено в позовній заяві та не заперечується відповідачем згідно п. 4.2.2 договору сторона-1 зобов`язана передати стороні-2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання цього договору сторонами за актом передачі будівельного майданчика. Будівельний майданчик не був переданий відповідачем (сторона-1) позивачу (сторона-2).

В зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів від 09.03.2018 (отримана 09.03.2018 за № 18/03-1). Позивач просив Повернути перераховані на рахунок Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" грошові кошти у розмірі 9 045 580,00 (дев`ять мільйонів сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень на виконання умов договору від 17 травня 2016 року про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 139. шляхом перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСМАГРУП", протягом 10 (десяти) днів з дати отримання даної вимоги. У разі невиконання заявлених у цій претензії вимог у повному обсязі ми будемо змушені звернутися до господарського суду за примусовим задоволенням наших вимог, що призведе до збільшення вашого боргу на суму штрафу, 3% річних, встановленого індексу інфляції та відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді. Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму коштів не повернув.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 № 910/4303/20, яке набрало законної сили, суд вирішив визнати недійсним договір про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 139, укладений 17.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (01103, м.Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102); визнати недійсною додаткову угоду від 13 червня 2016 року до договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 139 від 17 травня 2016 року, укладену між Публічним акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) та Товариством з обмеженою відповідальністю Есмагруп" (01103, м.Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102); визнати недійсною додаткову угоду №02 від 08 червня 2017 року до договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17 травня 2016 року, укладену між Публічним акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (01103, м.Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102).

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/4303/20 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому обставини щодо недійсності договору про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 та додаткових угод до нього, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 № 910/4303/20, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, договір про реконструкцію готельного комплексу та освоєння земельної ділянки за адресою:. м. Київ, проспект Перемоги, 139 від 17.05.2016 та додаткові угоди до нього, на підставі яких позивач в рамках даної справи просить стягнути грошові кошти є недійсним і не породжує будь-яких правових наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки, позивач просить стягнути кошти саме як договірне зобов`язання, так як сторонами визнано, що кошти у розмірі 9045580,00 грн були перераховані позивачем на користь відповідача саме на підставі договору, не зважаючи на інше призначення платежу у платіжних дорученнях, долучених до матеріалів справи, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову та стягнення коштів як виконання зобов`язань за договором, оскільки, договір є недійсним та не породжує правових наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Позивачем не заявлено вимогу про застосування реституції чи стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, а суд обмежений у своєму праві виходити за межі позовних вимог в силу приписів ст. 237 ГПК України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Оскільки, вимога про стягнення 3% річних та штрафу є похідною від вимоги про стягнення основного зобов`язання і в тому числі є наслідком прострочення договірного грошового зобов`язання, вона також не підлягає задоволенню з огляду на недійсність правочину, який був підставою для виникнення грошового зобов`язання, на яке нараховано штрафні санкції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18, суд зазначає, що на підставі положень ст.ст.320, 325 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 320-325, 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Публічному акціонерному товариству "Туристичний комплекс "Пролісок" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/5335/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (01103,м. Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102) 9045580 (дев`ять мільйонів сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 28995 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 42 коп., 9045580 (дев`ять мільйонів сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, а також 135901 (сто тридцять п`ять тисяч дев`ятсот одна) грн. 17 коп. судового збору - відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмагруп" (01103,м. Київ, вулиця Драгомирова, будинок 2А, ідентифікаційний код 40031102) на користь Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 139, ідентифікаційний код 02573510) судовий збір за подання заяви перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у розмірі 407703 (чотириста сім тисяч сімсот три) грн. 49 коп.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

повне рішення складено 12.10.2020

Суддя І.В.Усатенко