Рішення

від 30.09.2020 по справі 912/1910/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 рокуСправа № 912/1910/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Соболь Наталією Іванівною ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030)

про визнання укладеною додаткової угоди,

секретар судового засідання Безчасна Н.Г.

від позивача - Белашов К.В., адвокат;

від відповідача - участі не брав;

слухач - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1 від 30.03.1996;

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Соболь Н.І. до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання укладеної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 14.10.2008 в редакції викладеної у прохальній частині позовної заяви з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із занадто високою ставкою орендної плати в розмірі 12 % від вартості землі виробництво сільськогосподасрької продукції є нерентабельним, що порушує його право на прибуток, Фізична особа-підприємець Соболь Н.І. просить суд внести зміни до договору оренди землі від 14.10.2008 та зменшити ставку орендної плати до 8 % від вартості землі, шляхом визнання укладеною Додаткової угоди. Крім того позивач зазначив, що середня ставка орендної плати за землю по Рощахівській сільській раді Бобринецького району Кіровоградської становить 6,9 % від нормативно-грошової оцінки землі. Також фізична особа-підприємець Соболь Н.І. зазначила, що відповідач залишив без задоволення пропозицію позивача про внесення вищезазначених змін до договору оренди землі від 14.10.2008.

Ухвалою від 15.06.2020 господарський суд залишив позовну заяву Фізичної особи-підприємця Соболь Н.І. без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.

В межах строку, визначеного господарським судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що 17.06.2020 подано до суду відповідні докази.

19.06.2020 господарським судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.07.2020 о 12:00.

03.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив №9-11-0.62-6574/2-20 від 02.07.2020 на позовну заяву, в якому Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зазначило, що орендна плата у розмірі 12 % запропонована самим позивачем при погодження умов продовження терміну дії договору. Крім того, рішенням від 10.12.2018 Господарського суду Кіровоградської області у справі № №912/2711/18 продовжено строк дії договору на 7 років до 22.10.2025 встановлено орендну плату у розмірі 71 715,96 грн або 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 1 січня поточного року.

03.07.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника.

07.07.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.08.2020.

19.08.2020 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про залучення доказів з вимогою долучити до матеріалів справи фотознімки у кількості 8 шт та поновити строк на їх подання. Зазначене клопотання мотивоване неможливістю подати вказані докази разом із позовною заявою, оскільки були отримані лише 17.08.2020.

Ухвалою від 19.08.2020 господарський суд у задоволенні клопотання позивача про залучення доказів від 19.08.2020 та поновленні строку на їх подання відмовив. Докази (фотознімки) подані разом із клопотанням позивача про залучення доказів від 19.08.2020 залишив без розгляду. Закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/1910/19 до судового розгляду по суті на 15.09.2020.

15.09.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.09.2020.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою №4086 від 28.09.2020.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив такі обставини справи.

14.10.2008 між Бобринецькою районною державною адміністрацією - орендодавцем та фізичною особою - підприємцем Соболь Н.І. - орендарем був укладений строком на 10 років договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області кадастровий номер 3520886400:02:000:9019, загальною площею 76,73 га. Договір зареєстрований Бобринецьким районним відділом Кіровоградської філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.10.2008 року за №04083650046. У п. 9 договору сторони погодили умову щодо розміру орендної плати - щорічно у грошовій формі у розмірі 22 042,00 грн або 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 1 січня поточного року (а.с. 5-9).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.12.2018 у справі №912/2711/18, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги фізичної особи -підприємця Соболь Н.І. до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Цим судовим рішенням визнано укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі від 14.10.2008 про поновлення договору оренди землі, зокрема, п. 8 Договору викладений у наступній редакції:

"Строк дії Договору продовжено на 7 років до 22 жовтня 2025 року, загальний строк, на який його укладено, становить 17 (сімнадцять) років. Після закінчення строку-договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця рекомендованим листом з повідомленням про намір продовжити його дію".

Також Додатковою угодою змінено редакцію п. 9 Договору, відповідно до якого: "Орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій формі у, розмірі 71 715,96 грн. (сімдесят одна тисяча сімсот п`ятнадцять гривень 96 коп.) або 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 1 січня поточного року".

02.03.2020 позивач звернувся до відповідача з листом від 19.02.2020 з пропозицією внесення змін до Договору, а саме: зменшення ставки орендної плати з 12 % нормативної грошової оцінки землі до 8%, до якого додав проект додаткової угоди. Вказаний лист відповідач отримав, що підтверджується роздруківкою з веб-сайту Укрпошти (а.с. 16).

За твердження позивача, відповідач залишив лист від 19.02.2020 без розгляду.

Як зазначає відповідач, 09.04.2020 на адресу позивача направлено лист-повідомлення № С-3594/0-100/0/17-20, в якому зазначено про відсутність підстав для внесення змін до Договору, оскільки Договір укладений рішенням суду. На підтвердження відправлення вказаного листа позивач надає фіскальний чек від 09.04.2020.

У зв`язку із відмовою відповідача внести зміни до Договору оренди, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13, 15, 21, 23 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

дата укладення та строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", п. 36 договору оренди землі від 14.10.2008 зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що й унормовано в положеннях ст. 4-5 Господарського процесуального України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як встановлено судом у справі №912/2711/18 позивачем було пред`явлено вимогу про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 14.10.2008 про поновлення договору оренди землі у відповідній редакції, зокрема, фізичною особою - підприємцем Соболь Н.І. було запропоновано орендну плату в розмірі 12%.

Отже, орендна плата в розмірі 12% встановлена рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.12.2018 у справі №912/2711/18, яке набрало законної сили, і є обов`язковим для виконання його сторонами, а тому розмір орендної плати не може бути змінений за рішенням суду у даній справ, а тільки за угодою сторін. Крім того, суд першої інстанції не уповноважений на перегляд рішення іншого суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, у випадку не рентабельності сільськогосподарського виробництва фізична особа - підприємець Соболь Н.І. має право, зокрема, звернутися до відповідача про дострокове розірвання Договору оренди за взаємною згодою сторін, відповідно до п 38 Договору.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не доведено факту порушення відповідачем його охоронюваних законом прав та інтересів або наявність істотних змін обставин чи істотного порушення відповідачем умов договору, які б давали підстави для зміни умов Договору в судовому порядку.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відповідачем, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір та інші судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення вручити або надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030) та Фізичній особі-підприємцю Соболь Наталії Іванівні ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 12.10.2020

Суддя М.С. Глушков