Рішення

від 12.10.2020 по справі 914/2009/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 справа № 914/2009/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Б25 , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Екосвіт Захід , с. Велике Колодно Кам`янка-Бузького району Львівської області,

про стягнення 14'418,57 грн. заборгованості,

Суддя Яворський Б.І.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Б25 до Товариства з обмеженою відповідальністю Екосвіт Захід про стягнення 14'418,57 грн. заборгованості за договором №013/3Р-013-18 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 12.03.2018. У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовна сума понесених витрат на правничу допомогу адвоката складає 1'500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором у повному обсязі, оскільки не оплатив вартість наданих робіт, прийнятих ним без зауважень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.08.2020 справу № 914/2009/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2020 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак така повернулася на адресу суду з відміткою органу зв`язку про причини невручення за закінченням терміну зберігання .

При цьому суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

28.08.2020 позивач скерував заяву (вх.№25364/20) про відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу з доказами її скерування позивачу.

Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12 березня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Б25 та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосвіт Захід укладено договір № 013/3р-013-18 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 12.03.2018, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику в установленому договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу МЕСВО на умовах згідно даного договору, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані позивачем послуги в строк та на умовах, передбачених договором. Надання послуг включає в себе знаходження на об`єкті, вказаному замовником, бетононасосу виконавця в режимі очікування (тобто без подачі бетону на відстань) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час.

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору ціна надання послуг на протязі однієї машино-зміни складає - 7'083,33 грн. без урахування ПДВ, ПДВ 20% складає 1'416,67 грн., всього з урахуванням ПДВ - 8'500,00 грн. Тривалість однієї машино-зміни складає вісім годин. Ціна кожної машино-години складає 750,00 грн. без урахування ПДВ, ПДВ 20% - складає 150,00 грн., всього з урахуванням ПДВ - 900,00 грн. (п.2.4 договору).

Згідно п.2.8.2. договору розрахунок за фактично надані послуги замовник проводить на протязі чотирьох днів після підписання кожного акту передачі-приймання наданих послуг. У разі прострочення замовником строку підписання акту передачі-приймання наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в безспірному порядку і замовник зобов`язаний розрахуватись з виконавцем на протязі п`яти днів з дати передачі замовнику акту передачі-приймання наданих послуг.

На виконання умов укладеного договору ТОВ Б25 надав відповідачу обумовлені договором послуги на суму 8'500,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № БН-03/14/06 від 14.03.2018 на суму 8'500,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений їх печаткам.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач надані позивачем послуги, обумовлені договором, не сплатив, в зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 8'500,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував 4'250,00 грн. штрафу, 602,52 грн. 3% річних та 1'066,05 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору № 013/3р-013-18 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 12.03.2018.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч.2 ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.903 ЦК України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар на загальну суму 8'500,00 грн.

Щодо стягнення 4'250,00 грн. штрафу, 602,52 грн. 3% річних та 1'066,05 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У пункті 2.8.2 договору сторонами передбачено обов`язок покупця здійснити оплату

упродовж чотирьох днів після підписання кожного акту передачі-приймання наданих послуг.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, у п.7.3 договору за порушення замовником термінів оплат за наданні виконавцем послуги понад 30 (тридцять) календарних днів, замовник зобов`язується сплатити виконавцю штраф у розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) від вартості наданих послуг, оплата яких прострочена .

Згідно розрахунку позивача сума штрафу складає 4'250,00 грн. Розрахунок штрафу відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% відстотків річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (ст. 253 ЦК України). Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності до вимог законодавства, та з урахуванням норм щодо перебігу строків, моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання та заявленого позивачем періоду, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає 601,82 грн. 3% річних та 1'008,65 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 8'500,00 грн. основного боргу, 4'250,00 грн. штрафу, 1'008,65 грн. інфляційних втрат та 601,82 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував, проти наявності заборгованості не заперечив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 4659 від 28.07.2020 на суму 2'102,00 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов договору щодо виконання грошових зобов`язань (докази поважності причин такого порушення відповідач не подав), то саме неправомірні дії відповідача призвели до виникнення спору. Тому суд вбачає за можливе застосувати ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 2'102,00 грн. покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

28.08.2020 позивач подав заяву (вх.№25364/20) про відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу з доказами, що підтверджують розмір понесених витрат на суму 1'500,00 грн.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1835 від 19.12.2003, договору про надання правової допомоги №2707 від 27.07.2020, довіреність на представництво інтересів Товариством з обмеженою відповідальністю Б25 адвокатом Заблоцьким В.А. від 27.07.2020, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 25.08.2020 та виписки по рахунку позивача за 21.08.2020 на суму 1'500,00 грн.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

За змістом ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2020 між позивачем (замовник) та адвокатським бюро БОНУМ ФАКТУМ укладено договір №2707 про надання правничої допомоги, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити правничу допомогу у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця за правничу допомогу, передбачену даним договором згідно додатків до даного договору, які є його невід`ємною частиною (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору детальний розпис послуг, що мають бути надані згідно умов даного договору та їх ціну замовник і виконавець виклали у специфікації №1, яка є невід`ємною частиною даного договору. Умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору (п.4.1 договору).

У специфікації №1 від 27.07.2020 визначено, що замовник зобов`язаний здійснити оплату у розмірі 1'500,00 грн. на розрахунковий рахунок виконавця до 30.09.2020. остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох днів з дати підписання замовником і виконавцем акта наданих послуг у розмірі різниці між сумою здійсненої замовником попередньої оплати та сумою фактично наданих послуг.

З огляду на предмет договору про надання правничої допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом послуги щодо підготовки довіреності на представництво інтересів позивача, складання орієнтовного розрахунку судових витрат; складання позовної заяви і підготовка додатків до позовної заяви та їх надіслання відповідачеві та суду у розмірі 1'500,00 грн.

Позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання грошові кошти в розмірі 1'500,00 грн., що підтверджується випискою із рахунку позивача, призначенням платежу є правнича допомога по договору №2707 від 27.07.2020 згідно до р/ф№2707 від 27.07.2020.

Акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами 25.08.2020 з визначенням вартості наданих адвокатом послуг у даній справі 1'500,00 грн. У акті приймання-передачі наданих послуг зазначено, що адвокат надав наступну правову допомогу: підготовка довіреності на представництво інтересів позивача, складання орієнтовного розрахунку судових витрат; складання позовної заяви і підготовка додатків до позовної заяви та їх надіслання відповідачеві та суду.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, заявник зазначив, що станом на дату подання до суду заяви про відшкодування витрат на правову допомогу гонорар у розмірі 1'500,00 грн. є оплаченим.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Доказів неспівмірності заявлених витрат суду не подано, із заявами про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач не звертався.

Відтак, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують право користуватися професійною правничою допомогою передбачене законом; фактичне надання адвокатських послуг позивачу та їх оплату. Відповідач повідомлявся про заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу, проте не подав жодних заперечень. Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1'500,00 грн. суд вважає співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Зазначену правову позицію викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, поклав судовий збір на відповідача, незважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково. При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд також вважає за необхідне застосувати положення ч. 9 ст.129 ГПК України. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 1'500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екосвіт Захід (80434, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с. Велике Колодно, вул.Б.Хмельницького, 39А; ЄДРПОУ 41197234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Б25 (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34А; код ЄДРПОУ 35122244) 8'500,00 грн. заборгованості за надані послуги, 4'250,00 штрафу, 601,82 грн. 3% річних, 1'008,65 грн. втрат від інфляції, 2'102,00 грн. судового збору та 1'500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б.І. Яворський