Рішення

від 06.10.2020 по справі 915/977/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Справа № 915/977/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гурт» , вул. Потьомкінська, 129-б, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 35512637)

про стягнення заборгованості в сумі 11 154, 71 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гурт» боргу у загальній сумі 11 154, 71 грн., у тому числі: пеня у сумі 6 464, 76 грн.; три проценти річних у сумі 1 279, 93 грн.; інфляційні втрати у сумі 134, 85 грн.; збитки у сумі 3 275, 17 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року (в редакції, яка діяла до 16.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продвжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 725-IX від 18.06.2020 року.

Відповідно п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 6659/18-ТЕ від 17.10.2018 року, укладеного між сторонами, а саме щодо несвоєчасної оплати природного газу, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу, а саме: відповідачем у березні та квітні 2019 спожито природний газ у меншому розмірі, ніж було узгоджено сторонами в договорі, внаслідок чого позивачу завдано збитки, які заявлено позивачем до стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 173-175, 193, 216, 218, 230-232 ГК України, ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

11.08.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9893/20). Докази направлення відзиву з додатками на адресу позивача долучено до відзиву. Відзив подано у встановлений судом строк. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що визнає вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних у сумі 1 279, 93 грн., інфляційні витрати у сумі 134, 85 грн., пеню в розмірі 134, 85 грн., у задоволені іншої частини позовних вимог просить відмовити.

Крім того, відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 3 153, 00 грн.

В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне:

- ОСББ ГЕРТ є неприбутковою організацією та не є суб`єктом господарювання, що має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками;

- несвоєчасний розрахунок за поставлений позивачем природний газ допущено внаслідок несвоєчасного розрахунку співвласників будинку за спожиті послуги теплопостачання. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а ОСББ ГУРТ лише представляє їхні спільні інтереси в договірних відносинах із позивачем;

- відповідач зазначає, що розрахувався в повному обсязі за отриманий газ, порушення порядку та строків розрахунків відбулось не з вини відповідача, внаслідок чого відповідач просить позов в частині стягнення пені задовольнити частково та розглянути клопотання про зменшення її розміру до 134, 85 грн. При цьому, суму 3 % річних та суму інфляційних втрат відповідача визнає в повному обсязі;

- відповідач, посилаючись на приписи ст. 11 Закону України Про ринок природного газу та п. 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу зазначає, що дія п. 1 розділу ІV Правил щодо порядку відшкодування збитків на ОСББ ГУРТ не поширюється, а тому нарахування збитків є безпідставним.

25.08.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10359/20). Докази направлення копії відповіді на відзив на адресу відповідача долучено до відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.07.2020 року встановлено позивачу строк у 5 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та доказів.

Вказаний строк є строком, встановленим судом, який відповідає встановленому законом строку.

Позивачем пропущено строк на подання відповіді на відзив на 1 день.

Встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, а також враховуючи, що продовження встановленого судом процесуального строку не ставиться у залежність від поважності причин його пропуску, суд, керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України, вважає за можливе продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву до 25.08.2020 року (фактична дата подання відповіді на відзив до господарського суду).

Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- позивач та відповідач досягли згоди з усіх істотних умов договору та уклали договір, який став обов`язковий для виконання сторонами;

- відповідачем було вчинено дії, які свідчать про схвалення договору, зокрема, відповідачем прийнято поставлений природний газ, підписано акти приймання-передачі природного газу та проведено оплату прийнятого від позивача природного газу. В момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору;

- позивач зазначає, що виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів.

31.08.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 16018/20), в який позивач зазначає, що розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконання відповідачем п. 2.1 Договору, розрахований за період березень -квітень 2019 року на підставі п. 3.13 та п. 5.7 Договору та п. 1 Розділу ІV Правил.

ОСББ Гурт є юридичною особою і договір від 17.10.2018 № 6659/18-ТЕ-22 укладений відповідно до абзацу 4 пункту 3 розділу І Правил відповідно до вимог чинного законодавства України.

Для ОСББ Гурт реалізація природного газу як для юридичної особи здійснюється у відповідності до розділу ІІ Порядку постачання природного газу споживачам, що не є побутовими правил, яким, зокрема, не встановлюються будь-які винятки для неприбуткових юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 розділу VI постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції від 07.10.2019) споживачам, що використовують газ в межах спеціальних обов`язків, нарахування збитків не здійснюється з дня набрання чинності постановою № 2081, тобто з 12.10.2019.

23.09.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення (вх. № 11873/20), в яких відповідач зазначив, що відповідач не міг укласти договір на постачання природного газу на інших умовах, ніж ті, що були запропоновані позивачем, що спростовує твердження позивача про те, що волевиявлення відповідає внутрішній волі відповідача, оскільки: по-перше, договір є типовим; по-друге, позивач є монополістом на ринку природного газу; по-третє, відповідач не мав змоги укласти договір з іншим постачальником.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

17.10.2018 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ Гурт (споживач) було укладено Договір № 6659/18-ТЕ-22 постачання природного газу (арк. 17-27).

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 26.10.2018 року, № 2 від 31.10.2018 року, № 3 від 06.11.2018 року, № 4 від 30.11.2018 року, № 5 від 20.03.2019 року (арк. 28-41).

Відповідно до п. 11 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печаткою постачальника.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) природний газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник передає в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 85,0 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі- розрахункові періоди) в тис.куб.м.:

- жовтень 2018 обсяг 0;

- листопад 2018 обсяг 15;

- грудень 2018 обсяг 15;

- січень 2019 обсяг 15;

- лютий 2019 обсяг 15;

- березень 2019 обсяг 15;

- квітень 2019 обсяг 10.

Відповідно до п. 2.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +- 5 відсотків від зазначеного в п.2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.8 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.8.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.8.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.9 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:

3.9.1 Завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГМР (ГТО).

3.9.2 Інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно:

1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;

2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункт 3.8.2 цього договору), з розбивкою них обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;

3.9.3. Підписані споживачем два примірники акта приймання передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 3.10 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природною газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

Відповідно до п. 4.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

21.02.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 26-1941/1.17-19, в якому позивач повідомив споживача, що з 01.03.2019 року застосовуються наступні пункти договору : пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору. Цей лист вважається невід`ємною частиною договору (арк. 47).

20.03.2019 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 5 від 20.03.2019, якою погоджено, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 (арк. 41).

Як зазначено судом вище, позивачем на виконання умов п. 2.1 договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 481 296, 56 грн. за періоди з листопада 2018 року по березень 2019 року включно, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання - передачі природного газу (арк. 42-46), а саме:

- Акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 року на суму 69 116, 89 грн. з обсягом газу у кількості 9,237 тис.куб.м.;

- Акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2018 року на суму 114 940, 40 грн. з обсягом газу у кількості 15,361 тис.куб.м.;

- Акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2019 року на суму 120 155, 78 грн. з обсягом газу у кількості 16,058 тис.куб.м.;

- Акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2019 року на суму 99 885, 38 грн. з обсягом газу у кількості 13,349 тис.куб.м.;

- Акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 року на суму 77 198, 11 грн. з обсягом газу у кількості 10,317 тис.куб.м.

Загалом позивачем у спірному періоді (листопад 2018 - березень 2019 року) поставлено, а відповідачем спожито (отримано) природний газ у загальному обсязі 63,322 тис. куб.м на суму 481 296, 56 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень відповідачем суду не представлено.

Відповідачем ОСББ Гурт в повному обсязі проведено оплату за отриманий в 2018-2019 роках природний газ в сумі 481 296, 56 грн., що підтверджується сальдо по підприємству та довідкою по операціям ОСББ Гурт з 01.10.2018 по 29.02.2020 (арк. 15-16).

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу, внаслідок чого позивачу завдано збитки, які заявлено позивачем до стягнення.

Крім того, оплата за поставлений природний газ проводилась відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 6.1 договору (з 01.12.2018 п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4), що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України і цим договором.

1. Щодо вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, (в редакції 01.08.2018, яка діяла на час спірних правовідносин) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де:

Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1;

3) у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об`ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 2 Розділу VI Правил у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:

1) форма акта-претензії є довільною;

2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 року пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 року пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп. 2 п. 6.4 цього договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність.

Відповідно до п. 3.13 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відповідно до п. 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

Відповідно до п.п. 4 п. 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Так, позивачем нараховано відповідачу збитки на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору на суму 3 275, 17 грн., завдані внаслідок фактичного споживання природного газу в обсязі меншому, ніж підтверджено (в березні та квітні 2019 року).

Умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4) сторони погодили обсяги (об`єм) природного газу по місяцях, а саме: в березні 2019 обсяг 15 тис.куб.м.

Як зазначено судом вище, позивачем на виконання умов п. 2.1 договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ у березні 2019 року на загальну суму 77 198, 11 грн. в обсязі 10,317 тис.куб.м., що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 року (арк. 46).

Таким чином, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 4,683 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4).

05.06.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено Акт-претензію за вих. № 26-858-19 від 15.05.2019 року, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 28.11.2019 за вих.№ 26/5-4389-19, яким позивач вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) в розмірі 1 071, 39 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором (арк. 50-51, 62). Факт направлення Акту-претензії № 26-858-19 та листа № 26/5-4389-19 підтверджується копіями списків згрупованих внутрішніх листів, описами вкладення та поштовими накладними (арк. 52-54, 64-66). Факт отримання відповідачем Акту-претензії № 26-858-19 та листа № 26/5-4389-19 підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (арк. 55, 67).

Умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4) сторони погодили обсяги (об`єм) природного газу по місяцях, а саме: в квітні 2019 обсяг 10 тис.куб.м.

Натомість, в квітні 2019 року відповідачем взагалі не було спожито природний газ.

Доказів споживання відповідачем природного газу в квітні 2019 суду не подано, як і не подано доказів підписання між сторонами акту приймання - передачі природного газу за квітень 2019 року.

Таким чином, відповідач в квітні 2019 року фактично не спожив природний газ в обсязі, який узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4).

14.06.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено Акт-претензію за вих. № 26-1858-19 від 11.06.2019 року, змінений в частині розрахунку суми збитків листом від 28.11.2019 за вих. № 26/5-4390-19, яким позивач вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) в розмірі 2 203, 78 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором (арк. 56-57, 63). Факт направлення Акту-претензії № 26-1858-19 та листа № 26/5-4390-19 підтверджується копіями списків згрупованих внутрішніх листів, описами вкладення та поштовими накладними (арк. 58-60, 64-66). Акт-претензію № 26-1858-19 від 11.06.2019 року повернуто поштовою установою з відміткою причини повернення за закінчення встановленого строку зберігання (арк. 61). Лист від 28.11.2019 за вих. № 26/5-4390-19 отримано відповідачем 13.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 67).

З огляду на вищевикладене та те, що фактичний обсяг використаного споживачем природного газу в березні та квітні 2019 року (10,317 тис.куб.м. та 0 тис.куб.м.) менший від замовленого (березень 2019 - 15 тис.куб.м.; квітень 2019 - 10 тис.куб.м.), а також те, що різниця між ними складає більше 5% від замовленого обсягу газу, а також те, що позивачем дотримано вимоги п. 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) в частині надсилання відповідачу акту-претензії щодо відшкодування збитків та їх розрахунку, позовна вимога про стягнення 3 275, 17 грн. збитків підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на те, що пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу на ОСББ не поширюється, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Розділу І Правил:

споживач - юридична або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу;

побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.10.2019 року № 2081 (набрала чинності 12.10.2019 ) внесено до розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827, такі зміни: абзац перший пункту 1 після слів та знака споживачем, що не є побутовим доповнено символами, словами та цифрами (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України Про ринок природного газу ) .

Тобто, споживачам, що використовують газ в межах спеціальних обов`язків, нарахування збитків не здійснюється з дня набрання чинності постановою № 2081 від 07.10.2019, тобто з 12.10.2019. В спірному випадку позивачем нараховано відповідачу збитки від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період (березень 2019 та квітень 2019).

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 1 279, 93 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов`язаннями листопада 2018 року за період з 27.12.2018 року по 15.01.2019 року, грудня 2018 року за період з 26.01.2019 року по 21.02.2019 року, січня 2019 року за період з 26.02.2019 року по 24.03.2019 року, лютого 2019 року за період з 26.03.2019 року по 02.05.2019 року та березня 2019 року за період з 26.04.2019 року 30.10.2019 року.

Позивачем також нараховано відповідачу 134, 85 грн. - інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого 2019 року та березня 2019 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 1 279, 93 грн. та інфляційних втрат у сумі 134, 85 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 12-14). Судом також враховано, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем визнано у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність нарахування 3 % річних у сумі 1 279, 93 грн. та інфляційних втрат у сумі 134, 85 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256.

Позивачем нараховано відповідачу 6 464, 76 грн. - пені від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань листопада 2018 року за період з 27.12.2018 року по 15.01.2019 року, грудня 2018 року за період з 26.01.2019 року по 21.02.2019 року, січня 2019 року за період з 26.02.2019 року по 24.03.2019 року, лютого 2019 року за період з 26.03.2019 року по 02.05.2019 року та березня 2019 року за період з 26.04.2019 року 30.10.2019 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно та в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України. Нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 12-14). Отже, нарахування пені в сумі 6 464, 76 грн. є обґрунтованим та підставним.

4. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Судом враховано, що у відзиві на позовну заву (вх. № 9893/20 від 11.08.2020 року) відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 134, 85 грн.

Заява мотивована тим, що:

- прострочення виконання грошового зобов`язання за договором відбулося не з вини боржника, а внаслідок складного фінансового стану мешканців будинку та несвоєчасного розрахунку співвласниками будинку за спожиті послуги теплопостачання;

- згідно з публічно доступною інформацією у 2019 році прибуток групи Нафтогаз складає 63,3 млрд. грн.

- відповідач є неприбутковою організацією та не є суб`єктом господарювання, що має на меті одержання прибутку;

- відповідач розрахувався за отриманий природний газ в повному обсязі, а періоди прострочення не були значними.

Заява відповідача обґрунтована приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та судовою практикою.

У відповіді на відзив (вх. № 10359/20 від 25.08.2020 року) позивач щодо зменшення пені зазначив наступне:

- НАК «Нафтогаз України» як державне підприємство є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020;

- держава, покладаючи на АТ "НАК "Нафтогаз України" спеціальні обов`язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обгрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи до збитків.

Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені до 134, 85 грн.

Розглянувши подане клопотання відповідача, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення .

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є неприбутковою організацією, не є кінцевим споживачем товару, здійснення оплати поставленого позивачем природного газу залежить в тому числі й від розрахунків споживачів з відповідачем, врахувавши сплату відповідачем основного боргу, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 % до 3 232, 38 грн. (50 % х 6 464, 76 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 3 232, 38 грн. - пені слід відмовити, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 9893/20 від 11.08.2020 року) відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 3 153, 00 грн. пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги визнано судом обґрунтованими в повному обсязі та за клопотанням відповідача зменшено розмір неустойки, витрати на правову допомогу в розмірі 3 153, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гурт» , вул. Потьомкінська, 129-б, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 35512637) на користь позивача Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720):

- 3 232, 38 грн. (три тисячі двісті тридцять дві грн. 38 коп.) - пені;

- 1 279, 93 грн. (одна тисяча двісті сімдесят дев`ять грн. 93 коп.) - 3 % річних;

- 134, 85 грн. (сто тридцять чотири грн. 85 коп.) - інфляційних втрат;

- 3 275, 17 грн. (три тисячі двісті сімдесят п`ять грн. 17 коп.) - збитків;

- 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.10.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш