Рішення

від 29.09.2020 по справі 917/633/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 Справа № 917/633/20

м.Полтава

за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова, с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область, 37362

до 1. Гадяцької районної державної адміністрації, вул. Л.Українки, 2, м. Гадяч, Полтавська область,37300.

2. Фермерського господарства "Полтавські ягоди", с. Лютеньки, Гадяцький район, Полтавська область, 37353

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державний реєстратор Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Перепадя Інна Володимирівна, вул. Лесі Українки, 2, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання договору оренди недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права оренди.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Обставини справи. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Духова звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Гадяцької районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Полтавські ягоди" та Фермерського господарства "Полтавські ягоди", в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 19.07.2018 № 456 "Про передачу ФГ "Полтавські ягоди" в оренду нерозподіленої земельної ділянки загальною площею 27,2972 га. на території Веприцької сільської ради Гадяцького району".

2. Визнати недійсним договір оренди землі №06/3/2018 від 19 липня 2018 року, укладений між Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057635, 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Лесі Українки,2) та Фермерським господарством "Полтавські ягоди" (код ЄДРПОУ 41511531, 37353, Полтавська область, Гадяцький район, с. Лютенька), предметом якого являється оренда земельної ділянки площею 27,2972га, кадастровий номер 5320482000:005:0270, строком до 31 грудня 2066 року, яка знаходиться на території Веприцької сільської ради Гадяцького району. Право оренди земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Перепадею Інною Володимирівною 20 липня 2018 року, номер запису про інше речове право: 271999066 (спеціальний підрозділ).

3. Скасувати рішення № 42229531 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 27,2972 га, кадастровий номер 5320482000:005:0270.

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні. Залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Перепадю І.В. Підготовче засідання призначено на 21.05.2020.

Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5374 від 19.05.2020), в якому відповідач проти позову заперечує, вказує, що оскаржуване розпорядження прийняте з дотриманням відповідної процедури. Передача спірної земельної ділянки в оренду відбулась на законних підставах.

Відповідачем 1 надано письмові пояснення на позовну заяву (вх. № 5470 від 21.05.2020). Відповідач 1 зазначає, що розпорядження на підставі якого земельна ділянка передана в оренду прийняте Радою в межах повноважень.

22.06.2020 позивачем подано відповідь на відзив (вх № 6496).

Ухвалою суду від 11.08.2020 суд закрив підготовче засідання у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 29.09.2020.

У судовому засіданні 29.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Духова, ідентифікаційний код - 03771459; місцезнаходження: с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область, зареєстроване як юридична особа 10.02.1995 року і з 04.04.1994 року перебуває на обліку у Головному управлінні регіональної статистики, з 10.07.1997 року перебуває на обліку як платник єдиного внеску та з 10.07.1997 року перебуває на обліку як платник податків у Гадяцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності КСП Заповіт Ілліча від 10.02.1995 року підприємство має код 03771459.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи СТОВ ім. Духова серія АО№131622 має код 03771459.

У архівній довідці архівного сектору Гадяцької районної державної адміністрації вих.№01-17-1206 від 10.08.2016 року зазначено, що позивач є правонаступником КСП Заповіт Ілліча .

Відповідно до п. 1.3. статуту позивача, зареєстрованого Гадяцькою РДА 25.02.2000 року за № 62 - товариство є правонаступником КСП Заповіт Ілліча .

Відповідно до п 4.12. статуту позивача, зареєстрованого Гадяцькою РДА 25.02.2000 року за №62 - товариство є власником майна, наданого йому засновниками та учасниками у власність, продукції, виробленої у результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, незаборонених законом.

Відповідно до п 4.14. статуту позивача, зареєстрованого Гадяцькою РДА 25.02.2000 року за №62 - до майна товариства належать також вклади засновників та учасників товариства такі як будівлі, споруди, обладнання та інші, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в т.ч. інтелектуальна власність), матеріальні цінності, грошові кошти, в т.ч. в іноземній валюті.

Відповідно до рішення Веприцької сільської ради Гадяцького району від 10.04.1996 року Про розгляд проекту роздержавлення і приватизації земель КСП Заповіт Ілліча погоджено розроблений проект роздержавлення, яким передбачено передати в колективну власність КСП Заповіт Ілліча всього земель 3737,9 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 3548,9 га, з них ріллі - 3472,5 га, багаторічних насаджень - 60,7 га, сіножатей - 14,6 га, пасовищ 1,1 га.

Відповідно до рішення Гадяцької районної ради від 26.04.1996 року Про розгляд проекту роздержавлення і приватизації земель і видачу державних актів на право колективної власності та право постійного користування земель КСП Заповіт Ілліча на території Веприцької сільської ради погоджено розроблений проект роздержавлення, яким передано в колективну власність КСП Заповіт Ілліча всього земель 3737,9 га.

Відповідно до додатку №1 до вказаного рішення до складу переданих у колективну власність земель площею 3472,5 га ввійшли: 3472,5 - рілля, 60,7 га - багаторічні насадження, 14,6 га - сіножаті, 1,1 га - пасовища, 60,3 га - під виробничими дворами, 208 га - під господарськими шляхами і прогонами, 63,3 га - ліси і лісові площі, 25,9 га - забудовані землі, 13,3 га - болота, 2,8 га - води, 2,6 - інші.

На підставі вказаного Проекту роздержавлення земель та рішення Веприцької сільської ради народних депутатів від 20.10.1995 року, було видано КСП Заповіт Ілліча Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №2 від 15.09.1996 року, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачами спірна земельна ділянка входила до складу земель, що були передані на праві колективної власності КСП Заповіт Ілліча згідно державного акту.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У ч.ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої одним з таких є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно ст.ст. 2, 20 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.

У контексті ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Цивільного кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що на підставі рішення Гадяцької районної ради від 26.04.1996 року КСП Заповіт Ілліча видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ№2 від 15.09.1996 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 та, відповідно до якого КСП Заповіт Ілліча надано у колективну власність земельну ділянку площею 3737,9 га, в межах згідно з планом землекористування.

За інформацією Головного управління статистики у Полтавській області Колективне підприємство колгосп Заповіт Ілліча (ідентифікаційний код 03771459) Гадяцькою районною державною адміністрацією перереєстровано у СТОВ ім..Духова (ідентифікаційний код 03771459).

Стаття 6 Закону України Про підприємства в Україні (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) зазначала, що підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України Про підприємництво .

Стаття 37 ЦК УРСР (в редакції чинній на той час) визначала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

А ч. 4 ст 34 Закону України Про підприємства в Україні (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачала, що підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до п 5 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (затв. Постановою Кабінету Міністрів України №538 від 14.07.1993 року Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України , яка втратила чинність з 01.01.1996 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996 року) державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані: ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України, найменування суб`єкта українською, російською та, за бажанням, англійською мовами, юридична адреса, ознака особи, територіальна належність, відомча підпорядкованість, форма власності, форма господарської діяльності, кількість підрозділів (філій), ознака підрозділу (філії, дочірнього підприємства), прізвище керівника, види діяльності, а також дані про державну реєстрацію, інформація про засновників або інвесторів.

Джерелом формування інформаційного фонду є дані з резерву ідентифікаційних кодів, національні та міжнародні класифікатори, які використовуються під час обробки інформації в статистичних спостереженнях або при здійсненні фінансових та економічних операцій, а також інформація довідкового характеру.

Така ж норма була закріплена у п. 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №118, в редакції станом на дату перереєстрації юридичної особи позивача) де зазначено, що у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Перереєстрація суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації. Перереєстрація проводиться у разі зміни форми власності, організаційної форми або назви суб`єкта підприємництва (ч.8, ч.9 ст. 8 Закону України Про підприємництво від 07.02.1991 року №698-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Норма такого ж змісту викладена і у п 15 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (затв. постановою Кабінету Міністрів України №276 від 29.04.1994 року), зокрема, що перереєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для їх реєстрації.

З аналізу цих правових норм слідує висновок, що припинення юридичної особи тягне за собою виключення юридичної особи з державного реєстру України. Перереєстрація ж юридичної особи не має наслідком її припинення, виключення її з державного реєстру України, і при цьому залишається незмінним її ідентифікаційний код.

Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Духова значиться в реєстрі за тим самим ідентифікаційним кодом, що і КСП Заповіт Ілліча - 03771459, а дані про перереєстровану юридичну особу значаться у фіскальних органах ще з 13.02.1991 року.

Таким чином, КСП Заповіт Ілліча як юридична особа припинило свою діяльність, внаслідок реорганізації і наразі відповідною юридичною особою є СТОВ ім.Духова.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (ч.4 ст. 13 Конституції України).

Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41 Конституції України).

У ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року) зазначалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

КСП Заповіт Ілліча отримало Державний акт на право колективної власності на землю площею 3737,9 га (до складу яких входить і спірна земельна ділянка площею 27,2972 га кадастровим номером 5320482000:00:005:0270).

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у ст. 28 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року) та у ст. 140 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001). Перелік цих підстав є вичерпним.

Відповідно до ст. 28 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 року в останній його редакції) право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 8 ст. 27 цього Кодексу. Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Статтею 140 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних документів) підставами припинення права власності на земельну ділянку визначались: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Наразі матеріали справи не містять документів, які б підтверджували підстави припинення права власності позивача щодо земель, переданих останньому у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №2 від 15.09.1996 року (до яких входить земельна ділянка площею 27,2972 га кадастровий номер 5320482000:00:005:0270). Право власності на земельну ділянку не припинялось і в судовому порядку.

Відповідно до п 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Про відсутність обов`язкових вимог приписів щодо переоформлення права власності на землю зазначалося у п 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою , відповідно до якого раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013 року).

Крім того, Законом України Про Державний земельний кадастр (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, і котрі видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Положення п.6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди визнано неконституційним за рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005.

Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, КСП Заповіт Ілліча , перереєстрована у СТОВ ім.Духова мала належним чином оформлений Державний акт серії ПЛ№2 на право колективної власності на землю площею 3737,9 га (до складу якої ввійшла спірна земельна ділянка площею 27,2972 га кадастровий номер 5320482000:00:005:0270), він є чинним, ніким не скасованим. Позивач зберіг це право і після зміни законодавства.

А відтак, зміни в земельному законодавстві після видачі Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ№2, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Також, згідно приписів ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року за №720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що згідно матеріалів розпаювання землі, які затверджені розпорядженням Гадяцької райдержадміністрації від 27.01.1997 року №27 Про затвердження вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах по КСП Заповіт Ілліча між 1268 пайовиками, що відповідно до Закону набули право отримати сертифікати на право на земельну частку (пай), було розподілено виключно з земельних угідь рілля 3525 га землі із земель, що перебували в колективній власності та частково в постійному користуванні 2,78 га на кожний пай. Тобто поділ земельних ділянок на яких знаходяться багаторічні насадження між пайовиками на земельні частки (паї) не проводився. Крім того, у матеріалах справи наявні інвентаризаційні відомості, що складались КСП Заповіт Ілліча , а в подальшому СТОВ ім. Духова і з них вбачається, що відповідними юридичними особами обраховувались багаторічні насадження, тобто і спірна земельна ділянка.

Суд дійшов висновків, що відповідно до правовстановлюючих документів та документів бухгалтерського обліку СТОВ ім.Духова (код ЄДРПОУ 03771459), як правонаступник Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча (код ЄДРПОУ 03771459) є власником багаторічних насаджень (садів фруктових), що знаходяться, зокрема, на земельній ділянці площею 27,2972 га кадастровий номер 5320482000:00:005:0270 і яка згідно Державного акту на право колективної власності на землю відносяться до колективної власності на землю КСП Заповіт Ілліча правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Духова. Позивач у добровільному порядку, встановленому ст.142 Земельного кодексу України, від права колективної власності на вказану земельну ділянку не відмовлявся. Також відсутні будь-які підстави, визначені ст.143 Земельного кодексу України, для примусового припинення права на вищезазначену земельну ділянку в судовому порядку. Обставини справи також свідчать, що земельна ділянка площею 27,2972 га кадастровий номер 5320482000:00:005:0270 не паювалась, сертифікати на земельні части (паї) на неї не видавались, а відтак не підпадають під категорію (визначення) нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка.

Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 03.05.2018 було проведено засідання робочої групи райдержадміністрації з розгляду клопотань фізичних осіб та юридичних осіб з питань оренди землі, оформлене протоколом № 05, згідно з яким, за наслідками розгляду питання першого рекомендовано голові райдержадміністрації передати в оренду ФГ Полтавські ягоди (відповідачу-2 у справі), земельні ділянки площею 27,2972 га терміном до 31.12.2066 року. Встановити орендну плату у розмірі 0,3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до матеріалів справи засідання робочої групи проведено формально. В самому протоколі відсутні підписи членів робочої групи, які були присутні на засіданні. Протоколом не визначено, хто з членів робочої групи уповноважений на його підписання. Питання порядку денного про уповноваження на підписання протоколу окремими членами робочої групи не виносилося.

Зазначене рішення засідання робочої групи, оформлене вищевказаним протоколом, стало підставою для прийняття головою Гадяцької районної державної адміністрації 19.07.2018 розпорядження № 456 "Про надання в оренду ФГ Полтавські ягоди нерозподіленої земельної ділянки, загальною площею 27,2972 га на території Веприцької сільської ради Гадяцького району", враховуючи рішення робочої групи райдержадміністрації з розгляду клопотань фізичних осіб та юридичних осіб з питань оренди землі (протокол № 05 від 03.05.2018 року) за наслідками розгляду недатованого клопотання ФГ Полтавські ягоди про передачу в оренду нерозподіленої земельниої ділянки та матеріали із землеустрою, передано в оренду ФГ Полтавські ягоди нерозподілену земельну ділянку загальною площею 27,2972 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Веприцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області за межами населеного пункту. Встановлено термін оренди до 31.12.2066 року та розмір орендної плати - 03 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки

Так, суд зазначає, що з оспорюваного розпорядженя Гадяцької районної державної адміністрації не вбачається, землі якого колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або сільськогосподарського акціонерного товариства були передані в оренду відповідачу-2.

Крім того, як встановлено судом, голова ФГ Полтавські ягоди звертався до Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області про надання в оренду нерозподілених земельних ділянок з відповідним клопотанням, в якому відсутня дата документу (одержано райдержадміністрацією 03.05.2018).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" - У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" - Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Тобто клопотання відповідача 2, подане до відповідача 1 про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок є анонімним, не підлягає розгляду та повинно було бути повернутим заявнику.

Також в розпорядженні Гадяцької районної державної адміністрації № 456 від 19.07.2018 вказано, що було розглянуто клопотання ФГ Полтавські ягоди , вх. № 863917/01-43 від 03.05.2018 року В матеріалах справи відсутнє вказане клопотання на підставі якого було прийнято розпорядження.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Вимога про визнання розпоряджень незаконними є за своєю суттю вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами.

За змістом ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження голови Гадяцької райдержадміністрації суперечить вимогам чинного законодавства, що в подальшому призвело до укладення недійсних правочинів (договорів). Зокрема, відповідачем-1 при прийнятті розпорядження від 29.12.2018 №796 порушено вимоги чинного законодавства щодо переважного права позивача на поновлення договорів оренди землі в порядку ст. закону України "Про оренду землі", недотримання закону України "Про захист економічної конкуренції". Розпорядження прийнято з порушенням встановлено порядку.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (постанова Верховного Суду України від 06.07.2016 № 910/1891/14).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такої ж позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.2014 у справі № 64/366-10.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України закріпила рівність суб`єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов`язків власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України). Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги СТОВ ім. Духова підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 19.07.2018 № 456 "Про передачу ФГ "Полтавські ягоди" в оренду нерозподіленої земельної ділянки загальною площею 27,2972 га. на території Веприцької сільської ради Гадяцького району".

3. Визнати недійсним договір оренди землі №06/3/2018 від 19 липня 2018 року, укладений між Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057635, 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Лесі Українки,2) та Фермерським господарством "Полтавські ягоди" (код ЄДРПОУ 41511531, 37353, Полтавська область, Гадяцький район, с. Лютенька), предметом якого являється оренда земельної ділянки площею 27,2972га, кадастровий номер 5320482000:005:0270, строком до 31 грудня 2066 року, яка знаходиться на території Веприцької сільської ради Гадяцького району. Право оренди земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Перепадею Інною Володимирівною 20 липня 2018 року, номер запису про інше речове право: 271999066 (спеціальний підрозділ).

4. Скасувати рішення № 42229531 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 27,2972 га, кадастровий номер 5320482000:005:0270.

5. Стягнути з Гадяцької районної державної адміністрації ( вул. Л.Українки, 2, м. Гадяч, Полтавська область,37300, код ЄДРПОУ 04057635) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова ( с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область, 37362, код ЄДРПОУ 03771459) судовий збір у розмірі 4204,00грн.

6. Стягнути з Фермерського господарства "Полтавські ягоди" (с. Лютеньки, Гадяцький район, Полтавська область, 37353, код ЄДРПОУ 41511531) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова ( с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область, 37362, код ЄДРПОУ 03771459) судовий збір у розмірі 2102,00грн.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв"язку з відпусткою судді повний текст рішення підписано: 12.10.2020

Суддя Кльопов І.Г.