Рішення

від 06.10.2020 по справі 917/978/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 Справа № 917/978/20

м. Полтава

За позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033

до Фермерського господарства "МВМ-Агро", вул. Лесі Українки, 43, с. Смотрики, Пирятинський район, Полтавська область, 37042

про стягнення грошових коштів

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники сторін:

від позивача: Таволжанський М.В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 863 від 18.02.2016, довіреність № 223 від 01.04.2020);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - позивач/ АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Фермерського господарства "МВМ-Агро" (далі - відповідач/ ФГ "МВМ-Агро") 525829,08 грн., в тому числі 431305,76 грн. заборгованості за послуги зберігання, 48685,39 грн. пені, 7523,78 грн. 3% річних, 8122,75 грн. втрат від інфляції. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна № 49-ЗБ/ФЗ/2019 від 16.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.06.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.07.2020.

21.07.2020 суд відклав підготовче засідання у справі на 12.08.2020.

Ухвалою від 12.08.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

09.09.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 06.10.2020.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 06.10.2020 представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 між позивачем (Зерновий склад за договором) та відповідачем (Поклажодавець за договором) укладено договір складського зберігання зерна № 49- ЗБ/ФЗ/2019 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Згідно з п. 1.1 Договору Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 9.4 Договору Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, пов`язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги.

Згідно з п. 9.5 Договору зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно цього Договору, не звільняє Поклажодавця від обов`язків по оплаті вартості послуг Зернового складу, якщо інше не встановлено додатковою угодою Сторін.

Відповідно до п. 9.7 Договору сторони укладають і підписують акт приймання-передачі наданих послуг до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги.

На виконання умов Договору Зерновий склад надав Поклажодавцю послуги на загальну суму 432849,37, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 243 від 30.09.2019 на суму 292145,66 грн., № 286 від 29.10.2019 на суму 135458,81 грн., № 310 від 31.10.2019 на суму 172,57 грн., № 372 від 30.11.2019 на суму 1725,70 грн., № 405 від 31.12.2019 на суму 1803,02 грн., № 16 від 27.01.2020 на суму 1543,61 коп. (копії вказаних актів - в матеріалах справи).

Крім цього, на підтвердження надання відповідачу послуг зберігання позивачем надано копії складських квитанцій на зерно № 173 від 22.09.2019, № 174 від 22.09.2019, № 179 від 23.09.2019, № 188 від 23.09.2019, № 189 від 23.09.2019, № 276 від 10.10.2019, № 301 від 12.10.2019, а також копії рахунків виставлених позивачем відповідачу на оплату послуг по Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов`язаних із зберіганням зерна.

У встановлені Договором строки відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався.

26.11.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про сплату заборгованості в сумі 427777,04 грн. (копія претензії в матеріалах справи). У відповідь на претензію відповідач листом за вих. № 3 від 07.01.2020 повідомив позивачу, що заборгованість по Договору буде погашена до 01.04.2020 (копія листа - в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач за надані йому по Договору послуги розрахувався з частково, сплативши останньому лише 1543,61 грн. Отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 431305,76 грн.

Відповідно до п. 11.3 Договору у випадку прострочення строків оплати послуг Зерновий склад має право нарахувати пеню Поклажодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Поклажодавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків від вказаного платежу.

На підставі вказаного пункту Договору, а також керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період з 11.10.2019 по 20.05.2020 на суму 48685,39 грн., 3% річних за період прострочення з 11.10.2019 по 20.05.2020 на суму 7523,78 грн., а також інфляційні втрати за період з 11.10.2019 по 20.05.2020 в розмірі 8122,75 грн.

Вважаючи свої порушеними позивач просить суд стягнути з відповідача 431305,76 грн. заборгованості за послуги зберігання, 48685,39 грн. пені, 7523,78 грн. 3% річних та 8122,75 грн. втрат від інфляції.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав, хоча знав про судовий розгляд (заява представника відповідача в матеріалах справи).

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором зберігання.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість по Договору за послуги зберігання в розмірі 431305,76 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної суми боргу.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 431305,76 грн. заборгованості за надані послуги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, відповідачем не заперечуються та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за загальний період з 11.10.2019 по 20.05.2020 на суму 48685,39 грн., 3% річних за період прострочення з 11.10.2019 по 20.05.2020 на суму 7523,78 грн., а також інфляційних втрат за період з 11.10.2019 по 20.05.2020 в розмірі 8122,75 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11.3 Договору у випадку прострочення строків оплати послуг Зерновий склад має право нарахувати пеню Поклажодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Поклажодавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків від вказаного платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та річних судом встановлено наступне.

При нарахуванні пені на суми боргу по актах № 243 від 30.09.2019 та № 310 від 31.10.2019 позивачем не враховано норми ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки вартість послуг по акту № 243 від 30.09.2019 відповідно до п. 9.4 відповідач мав сплатити до 10.10.2019, то нарахування пені на суму боргу по вказаному акту припиняється 10.04.2020. Таким чином позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню на суму боргу 243454,72 грн. за 11.04.2020.

Так само вартість послуг по акту № 310 від 31.10.2019 відповідач мав сплатити до 10.11.2019, тому нарахування пені на суму боргу по вказаному акту припиняється 10.05.2020. Тобто позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню на суму боргу 172,57 грн. за 11.05.2020.

Крім цього, при нарахуванні пені та річних на суму боргу по акту № 286 від 29.10.2019 позивач безпідставно нараховує пеню та річні за 11.11.2019., оскільки останній день оплати 10.11.2019 припадає на вихідний день (неділя). Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином прострочення оплати по вказаному акту розпочинається з 12.11.2019 і саме з цієї дати необхідно нараховувати пеню та річні.

З врахуванням вищекладеного, судом встановлено, що стягненню підлягають 48293,18 грн. пені та 7512,51 грн. 3% річних. В цій частині позов підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення пені та річних позов задоволенню не підлягає, як безпідставний.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні суми інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням вказаної норми інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 6937,77 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "МВМ-Агро" (вул. Лесі Українки, 43, с. Смотрики, Пирятинський район, Полтавська область, 37042; код ЄДРПОУ 34131735) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 37243279) 431305 грн. 76 коп. основного боргу, 48293 грн. 18 коп. пені, 7512 грн. 51 коп. 3% річних, 6937 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 30191 грн. 40 коп. штрафу та 7863 грн. 61 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.10.2020.

Суддя О.С. Семчук