Рішення

від 08.10.2020 по справі 922/2470/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2470/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Трейд", м.Полтава, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лед Сіті", м.Харків, про стягнення 141865,95 грн, за участю представників:

позивача - Веретун Н.І. (ордер серії КС № 245232 від 11.08.2020);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Трейд", м.Полтава, 06.08.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лед Сіті", м.Харків, про стягнення заборгованості за порушення зобов`язань за Договором поставки № 18 від 02.04.2018 у загальній сумі 141865,95 грн, у тому числі: суми зростання боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 19028,05 грн; 3% річних у розмірі 9360,93 грн; процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 54893,01 грн; пені в розмірі 58583,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки № 18 від 02.04.2018 та приписів чинного законодавства, допустив порушення строків оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/2470/20; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.10.2020, представниця позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про причину неявки суд не повідомив; відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Тобто, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як встановлено судом, юридичну адресу відповідача: 61001, м.Харків, пров.Ващенковський, буд. 28-а, офіс 33, зазначену в позовній заяві, і яка була зазначена як місцезнаходження підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на день подання позовної заяви до суду, було змінено відповідачем на адресу: 64604, Харківська область, м.Лозова, м-н 9, буд. 3-Б, кв. 15/1, про що до Єдиного державного реєстру внесено відповідні зміни.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи, судом засобами поштового зв`язку направлялись копії ухвал від 10.08.2020 та від 15.09.2020 на юридичні адреси останнього, проте були повернуті до суду без вручення адресатові у зв`язку з його відсутністю за вказаними адресами.

Крім того, ухвали суду від 10.08.2020 та від 15.09.2020 були опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, відповідач не був обмежений у доступі до інформації про дату і час проведення судових засідань, і відповідно мав змогу надати суду відзив на позовну заяву або клопотання відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України з обґрунтованими поясненнями причин неможливості бути присутнім у судових засіданнях. Тобто відповідач мав змогу ознайомитися зі змістом ухвал самостійно, навіть якщо ухвалу в паперовому вигляді ним не було отримано.

За таких обставин вбачається, що судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а тому відповідач, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

При цьому, враховуючи, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представниці позивача, суд встановив наступне.

02.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Трейд" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лед Сіті" (відповідач) було укладено Договір поставки № 18, згідно з п. 1.1 якого позивач, як постачальник, зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) відповідачеві, як покупцю, товар (товари), а відповідач зобов`язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна кількість товарів, що поставляються на умовах даного договору: асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються в рахунках-фактурах та вказується у видатково-прибуткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Як свідчать матеріали справи, свої зобов`язання за Договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачеві на виконання умов Договору обумовлений товар на загальну суму 1397531,92 грн, у тому числі ПДВ 232921,98 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 24 від 03.04.2018 на суму 214115,40 грн, у тому числі ПДВ - 35685,90 грн; № 39 від 25.04.2018 на суму 31498,09 грн, у тому числі ПДВ - 5249,68 грн; № 40 від 13.04.2018 на суму 136374,84 грн, у тому числі ПДВ - 22729,14 грн; № 54 від 23.05.2018 на суму 244834,20 грн, у тому числі ПДВ - 40805,70 грн; № 55 від 23.05.2018 на суму 94494,28 грн, у тому числі ПДВ - 15749,05 грн; № 59 від 05.06.2018 на суму 62995,97 грн, у тому числі ПДВ - 10499,33 грн; № 62 від 05.06.2018 на суму 48996,86 грн, у тому числі ПДВ - 8166,14 грн; № 66 від 11.06.2018 на суму 60611,04 грн, у тому числі ПДВ - 10101,84 грн; № 85 від 04.07.2018 на суму 129492,16 грн, у тому числі ПДВ - 21582,03 грн; № 86 від 04.07.2018 на суму 109748,09 грн, у тому числі ПДВ - 18291,35 грн; № 96 від 12.07.2018 на суму 90994,48 грн, у тому числі ПДВ - 15165,74 грн; № 107 від 02.08.2018 на суму 72358,10 грн, у тому числі ПДВ - 12059,68 грн; № 137 від 10.09.2018 на суму 101018,40 грн, у тому числі ПДВ - 16836,40 грн,

а також податковими накладними: № 24 від 03.04.2018 на суму 35685,90 грн; № 45 від 05.05.2018 на суму 5249,68 грн; № 46 від 05.05.2018 на суму 22729,14 грн; № 56 від 23.05.2018 на суму 40805,70 грн; № 57 від 23.05.2018 на суму 15749,05 грн; № 68 від 05.06.2018 на суму 10499,33 грн; № 69 від 05.06.2018 на суму 8166,14 грн; № 70 від 11.06.2018 на суму 10101,84 грн; № 91 від 04.07.2018 на суму 21582,03 грн; № 87 від 27.06.2018 на суму 18291,35 грн; № 92 від 12.07.2018 на суму 15165,74 грн; № 118 від 02.08.2018 на суму 12059,68 грн; № 147 від 10.09.2018 на суму 16836,40 грн.

Товар було прийнято покупцем без застережень. Звернень від покупця стосовно некомплектності супровідних документів, а відповідно, необхідності передання додаткових документів, що стосуються товару, або претензій щодо якості чи кількості товару у визначений положеннями Договору, або нормативними актами строк на адресу позивача не надходило.

На оплату товару позивачем було виставлено відповідачеві наступні рахунки: № 23 від 02.04.2018, № 41 від 25.04.2018, № 31 від 13.04.2018, № 53 від 17.05.2018, № 54 від 18.05.2018, № 61 від 04.06.2018, № 62 від 04.06.2018, № 72 від 11.06.2018, № 86 від 21.06.2018, № 90 від 27.06.2018, № 96 від 12.06.2018, № 111 від 31.07.2018, № 140 від 03.09.2018.

За умовами розділу 4 Договору (п.п. 4.1, 4.2), строки поставки кожної узгодженої партії товару складають 10 календарних днів з дати узгодження партії поставки в рахунку.

У пункті 8.1 Договору сторони встановили, що покупець повинен здійснити попередню оплату у розмірі 100% від вартості повної партії товару. Шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Проте, узгоджені сторонами строки оплати були порушені відповідачем.

Лише після одержання претензії позивача (№ 1 від 24.06.2020), відповідач здійснив погашення існуючої заборгованості і станом на дату звернення із цим позовом повністю оплатив отриманий у власність товар у загальному розмірі 1397531,92 грн, що підтверджується звітами по дебетових і кредитових операціях за рахунком ТОВ "Смарт Лайт Трейд".

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, сума збільшення боргу відповідача перед позивачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення становить: 19028,05 грн; сума трьох процентів річних, нарахованих відповідно до положень статті 625 ЦК України, за весь період прострочення на суму невиконаних зобов`язань становить 9360,93 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Приписам статті 536 ЦК України цілком кореспондують положення ч. 3. ст. 692 ЦК України, відповідно до яких у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пункти 6.2, 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" містять роз`яснення про те, що проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, або збереженими грішми (ст.1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст.ст.1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.7 вказаної Постанови також наголосив, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ані видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією.

Пунктом 8.5 Договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем оплати товару більше ніж на 60 календарних днів, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами.

З огляду на викладене, позивачем проведено окремо розрахунок трьох процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, та процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України і п. 8.5 Договору.

При цьому, нарахування 25% річних за користування чужими грошовими коштами здійснено позивачем з першого дня прострочення кожного платежу, за яким відповідач допустив прострочення більш ніж на 60 календарних днів.

Отже, за розрахунком позивача, сума процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованими на підставі ст. 536 ЦК України та пункту 8.5. Договору поставки № 18 від 02.04.2018, становить 54893,01 грн.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 9.3 Договору, у разі порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення.

За розрахунком позивача, сума пені за прострочення виконання зобов`язань відповідачем складає 58583,96 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача суми зростання боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 19028,05 грн; 3% річних у розмірі 9360,93 грн; процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 54893,01 грн; пені в розмірі 58583,96 грн законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Трейд" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лед Сіті" (64604, Харківська область, м. Лозова, м-н 9, буд. 3-Б, кВ. 15/1; код ЄДРПОУ: 41165155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Трейд" (36014, м.Полтава, вул. Соборності, буд. 54, офіс 302А; код ЄДРПОУ: 41249575; IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" у м.Полтава, МФО 331401) - суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 19028,05 грн; 3% річних у розмірі 9360,93 грн; проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 54893,01 грн; пеню в розмірі 58583,96 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2127,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "12" жовтня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар