Рішення

від 08.10.2020 по справі 922/1559/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1559/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс", 69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88, кв. 5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх", 62143, Харківська область, Богодухівський район, с. Лозова, вул. Колгоспна, 6 простягнення 424 372,97грн за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Глядковська Д.О., ордер серія ХВ №000024 1823 від 22.06.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" звернулось до суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" про стягнення пені у розмірі 85 753,66грн., 54% річних у розмірі - 338 619,31 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1559/20. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.07.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, у підготовчому засідання судом оголошено перерву до 06.08.2020 року о(б) 14:40 год.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року № 434/2020 обґрунтування повторного автоматизованого розподілу справи: тимчасова непрацездатність судді Лавренюк Т.А. Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/1559/20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 року визначено суддю доповідача Ємельянову О.О.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року прийнято справу № 922/1559/20 до свого провадження. Розгляд справи розпочато зі стадії підготовчого провадження. Призначено у справі № 922/1559/20 підготовче засідання на "02" вересня 2020 р. о 10:00 год.

05.08.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив (вх. № 17938) на позовну заяву, у якому останній просить суд, відмовити у задоволенні позову та зменшити розмір штрафних санкцій та пені, нарахованих за договором поставки № 230401-КР від 23.04.2018 року (т.1, а.с. 101-103)

17.08.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 18970).

Ухвалою суду від 02.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 08.09.2020 року.

01.09.2020 року від позивача надійшла заява (вх. № 19979) про проведення підготовчого засідання без участі позивача.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року підготовче засідання у справі № 922/1559/20 закрито. Призначено справу № 922/1559/20 до розгляду справи по суті на 24.09.2020 року.

21.09.2020 року від відповідача надійшла заява (вх. № 21711) про проведення чудового засідання без участі відповідача.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті, оголошено перерву до 01.10.2020 року.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року відкладено розгляд справи на 08.10.2020 року. Сторонам надати до суду: позивачу: виписку банку про рух коштів щодо зарахування по видатковим накладним (специфікаціям); довідку бухгалтера за підписом директора про зарахування коштів по видатковим накладним (специфікаціям). Відповідачу: контррозрахунок суми позовних вимог; письмові пояснення щодо клопотання викладеного у пункті 2 прохальної частини відзиву вх. № 17938 від 05.08.2020 року. Явку учасників справи визнано необов`язковою.

06.10.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 3821 електронна пошта) з доданою до неї довідкою.

08.10.2020 року від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 23442).

Ухвалою суду від 08.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник позивача у призначене судове засідання 08.10.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на юридичну адресу останнього копії ухвали суду від 01.10.2020 року про відкладення розгляду справи та телефонограма № 1014/20 від 06.10.2020 року, яку передано представнику позивача - адвокату Литвиненко Я.А.

Присутній у судовому засіданні 08.10.2020 року представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав усні пояснення щодо заявленого клопотання про зменшення розміру пені та відсотків річних.

Судом у судовому засіданні 08.10.2020 року поставлено відповідачу питання, щодо наявності доказів у підтвердження заявленого клопотання про зменшення розміру пені та відсотків річних.

Представник відповідача, у судовому засіданні 08.10.2020 року, зазначив, що доказом у підтвердження заявленого клопотання є постанова Великої палати Верховного суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, інші докази відсутні.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, досліджено усі докази які надано учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши заперечення відповідача, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 23.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 230401-КР (т. 1, а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 8.1. договору, договір набирає законної сили з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року (т. 1, а.с. 14).

У відповідності до умов цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строки, визначені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплати товар і сплатити його вартість у розмірі, порядку та у строки визначені цим договором (пункт 1.1. договору).

Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункту 1.2. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що ціна та загальна вартість товару визначаються у специфікації на поставку відповідної партії товару.

Постачальник здійснює поставку товару у строки, які визначені у специфікації на поставку відповідної партії товару (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 7.1. загальна вартість товару за цим договором визначається як сума вартості товару за усіма специфікаціями до цього договору.

Пунктом 7.2. договору, сторони погодили, що оплата товару здійснюється у порядку та на умовах, визначених у специфікації на поставку відповідної партії товару.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 892 383, 05 грн. відповідно до специфікацій:

- № 1 на загальну суму 194 382, 72 грн., умови оплати: 20 % оплати - 38 876, 54 грн. до 27.04.2018 року, 80 % оплати 155 506, 18 грн. до 15.10.2018 року;

- № 2 на загальну суму 239 517, 96 грн., умови оплати: 20 % оплати - 47 903, 59 грн. до 27.04.2018 року, 80 % оплати 191 614, 37 грн. до 15.10.2018 року;

- № 3 на загальну суму 65 224, 32 грн., умови оплати: 20 % оплати - 13 044, 86 грн. до 05.05.2018 року, 80 % оплати 52 179, 46 грн. до 15.10.2018 року;

- № 4 на загальну суму 217 908,00 грн., умови оплати: 20 % оплати - 43 581, 60 грн. до 08.05.2018 року, 80 % оплати 174 326,40 грн. до 15.10.2018 року;

- № 5 на загальну суму 77 592, 00 грн., умови оплати: 20 % оплати - 315 518,40грн. до 14.05.2018 року, 80 % оплати 62 073,60 грн. до 15.10.2018 року;

- № 6 на загальну суму 4 349, 76 грн., умови оплати: 20 % оплати - 869,96 грн. до 01.06.2018 року, 80 % оплати 3 479, 81 грн. до 15.10.2018 року;

- № 7 на загальну суму 84 715, 25 грн., умови оплати: 20 % оплати - 16 943, 05 грн. до 01.06.2018 року, 80 % оплати 67 772, 20 грн. до 15.10.2018 року;

- № 8 на загальну суму 8 693, 04 грн., умови оплати: 20 % оплати - 1 738, 61 грн. до 20.06.2018 року, 80 % оплати 6 954,43 грн. до 15.10.2018 року (т. 1, а.с. 16-23) та видаткових накладних:

- № 2604-000045 від 26.04.2018 року на суму 194 382, 72 грн., № 3004-000003 від 30.04.2018 року на суму 239 517, 96 грн., № 0705-000044 від 07.05.2018 року на суму 65 224, 32 грн., № 0405-000031 від 04.05.2018 року на суму 217 908, 00 грн., № 0705-000025 від 07.05.2018 року на суму 77 592, 00 грн., № 1805-000014 від 18.05.2018 року на суму 4 349, 76 грн., № 0106-000029 від 01.06.208 року на суму 76 850, 93 грн., № 0106-000030 від 01.06.2018 року на суму 7 864,32 грн., № 1506-000009 від 15.06.2018 року на суму 8 693, 04 грн. (т. 1, а.с. 24-32);

та довіреностей: № 26/4 від 26.04.2018 року, № 25/3 від 25.04.2018 року, № 25/5 від 02.05.2018 року, № 4/5 від 04.05.2018 року, № 18/5 від 18.05.2018 року, № 30/5 від 30.05.2018 року, № 15/6 від 15.06.2018 року (т. 1, а.с. 33-39).

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором поставки № 230401-КР від 23.04.2018 року в частині порушення строків оплати за поставлений товар, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Отже, предмет спору у даній справі становить вимога позивача про стягнення із відповідача пені та 54% річних нарахованих відповідно до умов договору на суму заборгованості (із урахуванням оплат) яка була несвоєчасно сплачена відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.5. сторони погодили, що керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання з розрахунку за поставлений товар, покупець зобов`язаний сплатити за весь час прострочення 54 процентів річних від простроченої суми (т. 1, а.с. 15).

Із урахуванням вищевикладеного, позивачем нараховано відповідачу 54 відсотки річних у розмірі 338 619,31 грн. (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 11-12).

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім 54% річних, дійшов висновку про те, що позивачем при здійсненні розрахунку здійснено помилку, а саме у визначенні суми, яка підлягає до стягнення.

Судом здійснено розрахунок, та встановлено що сума яка підлягає до стягнення становить - 338 619, 30 грн.

В частині стягнення суми 54% річних - 0, 01 грн. відмовити.

Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 85 753, 66 грн. (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 9-10) суд зазначає наступне.

Пунктом 9.3 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених цим договором або додатками до нього, від сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення (т. 1, а.с. 14).

Відповідно до пункту 9.7. договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання здійснюється за весь період прострочення, без застосування частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та пункту 9.3. договору, позивачем на прострочену суму боргу (із урахуванням часткових оплат) було здійснено нарахування пені, сума якої за розрахунком позивача становить 85 753, 66 грн. (т. 1, а.с. 9-10).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені у системі "Законадавство" за зазначений позивачем період відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог та встановлено, що нарахування здійснено вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 85 753, 66 грн. є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та процентів річних, яке викладено у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 17938 від 05.08.2020 року, т. 1, а.с. 101-103) із урахуванням додаткових пояснень (вх. № 23442 від 08.10.2020 року), суд зазначає наступне.

В обґрунтування наданого до суду клопотання відповідач зазначає, між сторонами було укладено договір поставки № 230401-КР від 23.04.2018 року, відповідно до якого було поставлено товар на загальну суму 892 383, 05 грн. Відповідач є сільськогосподарським товариство та перебуває на обліку як платник єдиного податку 4 групи і реалізує сільськогосподарську продукцію власного виробництва. За твердженнями відповідача, особливістю сільськогосподарського товаровиробництва є те, що воно здійснюється під впливом природного фактора. Сума у зв`язку із тим, що на дану сферу підприємництва значною мірою впливають сторонні фактори, об`єктивно прогнозувати доходи підприємства немає можливості. Також зазначає, що відповідач сумлінно виконував свої обов`язку з оплати товару. Проте, прогнозований показник збору врожаю зерна у 2018 році був меншим за очікуваний, тому відповідач зіткнувся з витратами, на які не розраховував, ці обставини вплинули на можливість оплатити вчасно товар.

У наданих до суду 08.10.2020 року додаткових поясненнях, відповідач зазначив, що відповідач просить суд, зменшити відсотки річних за прострочення заборгованості посилаючись на принцип розумності, справедливості та пропорційності. За твердженнями відповідача, з огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, обмежити розмір санкцій та зменшити відсоток річних за прострочення заборгованості до 3 відсотків, як це визначено у статті 625 Цивільного кодексу України. У якості доказів, що підтверджують викладені у відзиві та додаткових поясненнях обставини, відповідачем надано до суду постанову Великої палати Верховного суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач у наданій до суду 17.08.2020 року відповіді на відзив (вх. № 18970) зазначив, що заперечення відповідача зводяться до того, що прострочення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар відповідач пропустив через те, що будучи сільгоспвиробником не може прогнозувати свої врожаї та прибутки. Щодо зменшення розміру пені, зазначає, що цей розмір обрахований за цілий рік прострочення виконання грошових зобов`язань, виходячи з подвійної ставки НБУ. За твердженнями позивача, відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не надано суду належних доказів щодо винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Щодо вимоги про стягнення 54 процентів річних зазначає, що такі проценти річних не є неустойкою, а є особливим способом захисту майнового права та інтересу (т. 1, а.с. 111-113).

Згідно вимог статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, у пункті 9.5. договору поставки № 230401- КР від 23.04.2018 року керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, збільшити розмір процентів річних (т. 1, а.с. 15).

Отже, нарахування 54 % річних, погоджених сторонами в пункті 9.5. договору, відповідає вимогам законодавства.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.

Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 26.03.2019 року у справі № 913/284/18).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд не приймає посилання відповідача як доказ у підтвердження викладених у клопотання про зменшення розміру пені (викладено у відзиві на позовну заяві) та 54 5 річних із урахуванням додаткових пояснень постанову Великої палати Верховного суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, оскільки у пункті 8.38 даної постанови, суд дійшов висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У даному випадку, відповідачем в порушення вимог статті 73 Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували викладені у відзиві (клопотанні про зменшення) обставини.

Саме лише посилання без підтвердження викладених обставин, не може бути підставою для застосування вимог статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру санкцій та відсотків річних.

У зв`язку із чим, викладене відповідачем у наданому до суду відзиві (вх. № 17398 від 05.08.2020 року) та додаткових поясненнях від 08.10.2020 року клопотання про зменшення розміру пені та відсотків річних не підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" про стягнення пені у розмірі 85 753,66грн., 54% річних у розмірі - 338 619,30 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині нарахованих позивачем суми 54 % річних у розмірі 0, 01 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 6 365, 60 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 530, 551, 598, 599, 612, 625, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, статтями 173, 179, 193, 232, 233 Господарського кодексу країни, статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (62143, Харківська область, Богодухівський район, с. Лозова, вул. Колгоспна, 6, ЄДРПОУ 32867317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88, кв. 5, ЄДРПОУ 31522332) пеню у сумі 85 753, 66 грн., 54 % річних у розмірі - 338 619, 30 грн. за прострочення оплати за поставлений товар та 6 365, 60 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми у розмірі 0,01 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88, кв. 5, ЄДРПОУ 31522332);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (62143, Харківська область, Богодухівський район, с. Лозова, вул. Колгоспна, 6, ЄДРПОУ 32867317).

Повне рішення складено "12" жовтня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова