Рішення

від 09.10.2020 по справі 922/2396/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2396/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-Будсервіс" (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8, корп. 59/4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Білкос" (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, буд. 10, корп. АВ-2, оф. 1) про стягнення 141524,62 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

30.07.2020 на розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-Будсервіс" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Білкос" (відповідач) про стягнення 141524,62 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором №0-40/А оренди обладнання від 08.10.2019 в частині здійснення орендарем своєчасних платежів за користування орендованим майном (обладнанням) у встановлені розділом 2 договором строки. З урахуванням наведеного, до стягнення з відповідача заявлено суму заборгованості у розмірі 117937,18 грн. та штраф у розмірі 23587,44 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 9741,22 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2020, яку було надіслано на адресу відповідача - 61010, м. Харків, вул. Георгіївська, буд. 10, корп. АВ-2, оф. 1, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду 20.08.2020 без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

08.10.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Авіа-будсервіс (орендодавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Білкос" (орендар) було укладено Договір № О-40/А оренди будівельного обладнання (далі - Договір) (а.с. 12-16), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування будівельну опалубку (майно, що орендується).

Загальна вартість майна, що орендується, становить 799863,24 грн (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору комплектація майна, що орендується, визначена у Специфікації № 354, яка є невід`ємною частиною Договору (додаток № 1) до Договору (а.с. 17).

Розмір орендної плати за користування орендованим майном вирахувано від його загальної вартості (п.1.2) та комплектації (п.1.3. договору за п.1 додаткової угоди) в процентному співвідношенні за одну добу користування (н.2.1.), надалі вказано за одну добу користування в грошовому еквіваленті (п.2.2.), та пораховано в п.2.3. загальну суму за термін оренди, передбачений и.3.1.

Відповідно до п. 3.1. Договору, термін оренди по Договору складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі майна в оренду.

Кожен наступний термін продовжується шляхом укладення Додаткових угод орендарем (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну оренди Договору без укладення Додаткової угоди, то за відсутності заперечень орендодавця Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений п.3.1.

Позивачем у позові вказано, що відповідач зобов`язаний був сплачувати згідно умов п. 2.7.1. Договору 100% попередню оплату, протягом 3 банківських днів з дати підписання Договору за та за кожний наступний повний термін оренди (п.2.7.2.) протягом 3 банківських днів на підставі виставленого рахунку. Після кожного терміну оренди по факту виконаних робіт Акти надання послуг систематично направлялись на погодження та затвердження відповідачу, проти чого відповідач не заперечував, але відповідачем не було повернуто жодного підписаного Акту надання послуг протягом всього часу оренди.

При цьому, позивачем зауважено про те, що на даний час на неодноразові запити, щодо наданих та не підписаних Актів надання послуг, відповідач ухиляється від їх підписання без будь-яких письмових пояснень.

Відповідно до п. 2.8. Договору у разі неповернення орендарем протягом 5 робочих днів підписаного зі свого боку Акту або письмових заперечень проти нього, даний Акт вважається підписаним, а отримані послуги - прийнятими належним чином.

Таким чином, позивачем зазначено про те, що згідно з умовами п. 2.8. Договору, не підписані відповідачем Акти надання послуг вважаються погодженими.

Також, на підтвердження прийнятого відповідачем незатвердженого та неповернутого підписаного ним Акту надання послуг позивачем надано податкові накладні складені між постачальником (продавцем) - ТОВ "Авіа-Будсервіс" та отримувачем (покупцем) - ТОВ "СК Білкос" в електронній системі документообігу М.Е.Doc., на підставі яких, як погоджених так і непогоджених покупцем, як первинного бухгалтерського документу, з моменту виникнення податкових зобов`язань, належним чином було оформлено податкові накладні (відповідно до вимог Податкового кодексу України та інших підзаконних нормативно-правових актів) складені в електронній формі, з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄДРПН).

Позивачем у позові також вказано, що непогоджений Акт на законних підставах є прийнятим відповідачем за ст. 201.10. ПКУ, згідно якого при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в ЄРПН, покупець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в ЄРПН та отриманими покупцем.

З урахуванням наведеного, позивачем наголошено про те, що не погоджений Акт надання послуг повністю підтверджений податковою накладною, з якої нараховуються суми податку і які, в свою чергу відносяться до податкового кредиту відповідача.

На підставі Закону України Про електронні документи та електронний документообіг № 851 -IV від 22.05.2003, юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу, в даному випадку, податкові накладні, не може заперечуватися виключно через те, що він має електронну форму.

За умовами Договору (п.3.3. та п.3.4.) та ст. 759, 763 і 764 ЦКУ, ч.2 ст. 291 ГКУ, вказано, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Позивач у позові наголошує про те, що орендодавець заперечував продовження терміну оренди, але змушений погоджуватись через практичну неможливість демонтувати будівельну опалубку силами орендодавця з об`єкту її використання, на підтвердження чого посилається на офіційне повідомлення вих. №17 від 31.01.2020, претензія щодо оплати заборгованості по оренді обладнання вих. №58 від 12.05.2020.

Відтак, будівельне обладнання з оренди за Договором не повернуто, орендна плата орендарем не здійснюється, тому за умов договору орендна плата продовжується автоматично до цього часу.

Так, позивачем у позові наголошено про те, що у зв`язку з постійним невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № О-40/А оренди будівельного обладнання від 08.10.2019 щодо сплати орендних платежів, у відповідача станом на 14.07.2020 виникла заборгованість по орендній платі, яка склала 117937,18 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю на адресу відповідача позивачем були надіслані Лист "Офіційне повідомлення щодо погашення заборгованості за Договором оренди (а.с. 27) та Претензію за вих. №58 від 12.05.2020 (а.с. 28), в яких відповідача було повідомлено про наявну заборгованість з вимогою про її сплату.

Однак відповідач відповіді на Претензії позивача не надав та наявну заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду обладнання та прийняття його відповідачем у користування, про що сторонами 08.10.2019 підписано Акт передачі обладнання у тимчасове користування (Додаток № 2 до договору).

У відповідності до зазначеного Акту, позивач передав відповідачу в оренду обладнання: будівельна опалубка у комплектації згідно специфікації № 354 (додаток № 1 до договору), та вартістю: 799863,24 грн. (а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

У матеріалах справи відсутній акт про повернення наймачем предмета договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Доказів оплати заборгованості відповідачем не надано суду, обставин зазначених позивачем у позові з боку відповідача не спростовано.

Відповідно до ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що невиконане зобов`язання з оплати орендної плати за обладнання згідно Договору № О-40/А оренди будівельного обладнання підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 117937,18 грн, є обґрунтованими, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 % від суми боргу у розмірі 23587,44 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

На підставі п.10.1.1. Договору, за порушення відповідачем термінів сплати орендної плати, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% від простроченого платежу. Сторони домовились, що даний штраф в бухгалтерському обліку відноситься на оплату оренди майна, що тягне за собою збільшення розміру вартості оренди на суму штрафу.

Перевіривши надані позивачем нарахування 20 % штрафу від суми боргу у розмірі 23587,44 грн, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договору, нараховані арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимога про стягнення штрафу у розмірі 23587,44 грн. підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 2122,87 грн.

Також, за попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати позивачем були заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У даному разі на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн. позивач надав копію свідоцтва про право Романенко Людмили Миколаївни на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 74).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем до матеріалів справи не надано, тому враховуючи відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Білкос" (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, буд. 10, корп. АВ-2, оф. 1, код ЄДРПОУ 39316474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-Будсервіс" (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8, корп. 59/4, код ЄДПОУ 41746243) - 117937,18 грн. заборгованості; 23587,44 грн. штрафу та 2122,87 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "09" жовтня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв