Рішення

від 09.10.2020 по справі 922/1378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1378/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕНГАЗ" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 13, оф. 206; ідент. код 42024872)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" (61072, м. Харків, вул. Отакара Яроша, будинок 27-А, кв. 30; ідент. код 41672182)

про стягнення 64010,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВЕНГАЗ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" 59989,74 грн., що складається з 57044,02 грн. передплати, 2 328.52 грн. пені, 331,98 грн. 3% річних та 285,22 грн. інфляційних збитків. Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем строків поставки товару за договором постачання скрапленого газу № СГ-19/18 від 06.12.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2020 прийнято позовну заяву ТОВ "СЕВЕНГАЗ" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1378/20, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

Разом з тим, 11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з наступними змінами), відповідно до якої на усій території України установлено з 12 березня 2020 року карантин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2020 додатково повідомлено ТОВ "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" про факт порушення провадження у справі № 922/1378/20; зобов`язано ТОВ "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати до суду обґрунтований письмовий відзив, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем (або надати докази погашення заборгованості, за наявності); доказів направлення відзиву позивачу; зобов`язано ТОВ "Севенгаз" надати до суду заяву по суті спору із зазначенням своєї правової позиції щодо предмету спору станом на серпень 2020 р., зокрема щодо наявності/відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем; попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

28.08.2020 на адресу суду позивачем надано заяву про збільшення розмір позовних вимог (вх. 19823), в якій позивач повідомляє, що при подачі позову розрахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків здійснено станом на 15.04.2020 р., а у поданій заяві період нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків збільшено по дату подачі даної заяви, тобто станом на 28.08.2020 р. За таких підстав, позивач просить суд прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 57044,02 грн. передплати, 5258.60 грн. пені, 965,84 грн. 3% річних та 741,57 грн. інфляційних збитків. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. позивач, також, просить покласти на відповідача.

Фактично позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків за рахунок збільшення періоду нарахування вказаних коштів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2020 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. 19823) та продовжено розгляд справи з її урахуванням. Цією ж ухвалою було зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати до суду обґрунтований письмовий відзив з урахуванням вищезазначеної заяви, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем (або надати докази погашення заборгованості, за наявності); доказів направлення відзиву позивачу.

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвали суду (про відкриття провадження у справі від 12.05.2020 р., про додаткове повідомлення про факт порушення провадження у справі від 05.08.2020 р., про прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 10.09.2020 р.) були направлені відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61072, м. Харків, вул. Отакара Яроша, будинок 27-А, кв. 30), судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання довести до суду свою правову позицію по суті спору. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

У строк визначений судом для подання заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про факт розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що ненадання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

06.12.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕВЕНГАЗ" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" (постачальник, відповідач) було укладено Договір № СГ-19/18 постачання скрапленого газу, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання передавати партіями у власність покупцеві газ вуглеводневий скраплений (далі - Товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та/або додаткових угод (додатків) до нього (п. 1.1. договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 р. Якщо за 5 днів до закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати даний договір, то він вважається пролонгованим на тих же умовах до 31.12.2020 р. (пункти 8.1., 8.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3. Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно умов договору або рахунку постачальника про оплату. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний відвантажити (поставити) покупцю товар у відповідності із погодженою сторонами письмовою заявкою/графіком відвантження/додатковою угодою/додатком.

За умовами п. 3.11 договору, обов`язок постачальника передати товар вважається виконаним в момент передачі товару та підписання накладної та/або атку прийому-передачі на товарну партію.

Згідно п. 4.4 Договору, у випадку, якщо затримка поставки товару (партії товару) постачальником затримується більше аніж на 5 (п`ять) робочих днів, то покупець має право відмовитися від поставки товару без застосування до покупця штрафних санкцій, при цьому постачальник зобов`язаний повернути суму попередньої оплати за неотриманий товар (його частину) протягом 2 (двох) банківських днів з дати відповідної вимоги покупця, якщо сторони не узгодять інше письмово.

У відповідності до вимог пункту 4.2. договору, за порушення постачальником строків відвантаження товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невідвантаженого товару за кожен день затримки відвантаження.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання своїх зобов`язань за договором № СГ-19/18 постачання скрапленого газу, ним було перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 708550,30 грн. з зазначенням реквізитів договору як то передбачено в п.2.4. Договору відповідно до платіжного доручення №1721 від 10.12.2019 р. та грошові кошти у розмірі 31000,00 грн. передоплати відповідно до платіжного доручення №1756 від 28.12.2019 р.

В свою чергу, відповідач виконав свою частину домовленості не у повному обсязі, поставивши товар лише частково на суму 682506,28 грн., а саме на підставі видаткової накладної №РН-0000015 від 15.12.2019 на суму 337806,14 грн. та на підставі видаткової накладної № №РН-0000016 від 15.12.2019 на суму 344700,14 грн.

Таким чином, станом на січень 2020 року відповідачем не виконано зобов`язання по поставці товару на суму 57044,02 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на електронну адресу відповідача було направлено вимогу від 30.01.2020, в якій позивач посилаючись на приписи ст. 193 ЦК України та п. 2.5., 4.4 укладеного між сторонами договору, просив відповідача повернути сплачену суму попередньої оплати у розмірі 57044,02 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти в розмірі 57044,02 грн. не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за загальний період з 05.02.2020 року по 28.08.2020 (включно) позивачем нараховано до стягнення з відповідача: з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 965,84 гри. та інфляційні втрати у розмірі 741,57 гри., а також пеню у розмірі 5258,60 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач двома платежами 10.12.2019 та 28.12.2019 перерахував відповідачу попередню оплату в загальному розмірі 739550,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1721 та № 1756 (а.с. 7, 10).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару на суму 739550,30 грн., виник кореспондуючий обов`язок поставити його.

Проте, відповідач виконав свою частину домовленості не у повному обсязі, поставивши товар лише частково на суму 682506,28 грн., а саме на підставі видаткової накладної №РН-0000015 від 15.12.2019 на суму 337806,14 грн. та на підставі видаткової накладної № №РН-0000016 від 15.12.2019 на суму 344700,14 грн.

Таким чином, як станом на січень 2020 року, так і станом на час розгляду спору по суті, відповідачем не виконано зобов`язання по поставці товару на суму 57044,02 грн. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем 30.01.2020 року було направлено на електронну адресу відповідача вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 57044,02 грн., яка була залишена останнім без виконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повернення попередньої оплати або доказів поставки товару не надав, - позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 57044,02 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених до стягнення 965,84 грн. 3% річних та 741,57 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3 % річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 965,84 грн. підлягають задоволенню.

В свою чергу, здійснюючи перевірку нарахованих позивачем інфляційних втрат, судом враховано наступне:

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.11р. за № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. за № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права .

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

При цьому, судом встановлено, що позивачем надано невірний розрахунок збитків від інфляції за період визначений позивачем, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції розрахована не за кожний місяць прострочення, а лише за ті місяці, в яких мала місце інфляція, тобто без врахування дефляції, зокрема не було враховано, що у лютому індексу інфляції становив 99,7%, у липні 99,4%, у серпні 99,8%.

Здійснивши власний розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період з лютого 2020 по серпень 2020 р. (Сукупний індекс інфляції за період дорівнює 1.010%), з урахування вищенаведених розбіжностей та врахувавши той факт, що формування позовних вимог щодо кінцевого періоду здійснення нарахувань є диспозитивним правом позивача, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків у розмірі 567,84 грн. за прострочення оплати наданих послуг на загальну суму 57044,02 грн.

В іншій частині стягнення інфляційних втрат, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 5258,60 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчитяється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.

За таких підстав, керуючись приписами статті 547 ЦК України, та враховуючи, що договірними зобов`язаннями сторін не передбачено нарахування пені за порушення зобов`язання щодо повернення попередньої оплати, що визнано позивачем у позовній заяві, в позові про стягнення 5258,60 грн. пені суд відмовляє.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського бюро "Олександра Кулаковського", з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги № 19 від 01.09.2018.

Факт надання юридичних послуг адвокатом Кулаковським Олександром Миколайовичем підтверджується ордером серія КР № 57975 від 27.03.2020 р., актом № 2 приймання передачі наданої правової допомоги від 28.08.2020, згідно з яким вартість послуг бюро за цим актом складає 5500,00 грн., з яких 1000,00 грн. - вартість підготовки та направлення ТОВ "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" вимоги про повернення передоплати (виконано 30.01.2020 р., 4500,00 грн. - вартість підготовки та направлення до суду позовної заяви про стягнення з ТОВ "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" боргу по договору № СГ -19/18 від 06.12.2019 та штрафних санкцій (виконано 05.05.20-28.08.2020); клієнт жодних претензій до якості наданих адвокатом послуг не має. Копії документів наявні в матеріалах справи.

Факт оплати адвокату наданих юридичних послуг підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2381 від 28.08.2020 р. на суму 5500,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача стягнувши з останнього на користь позивача 5500,00 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов`язань, позивачем доведено наявність основного боргу, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2102 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статями 124, 129-1 Конституції України, статями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 202, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ЕНЕРГО СЕРВІС" (61072, м. Харків, вул. Отакара Яроша, будинок 27-А, кв. 30; ідент. код 41672182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕНГАЗ" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 13, оф. 206; ідент. код 42024872) 57044,02 грн. основного боргу, 965,84 грн. - 3% річних, 567,84 грн. інфляційних втрат, а також 2102,00 грн. судового збору та 5500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогою.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 5258,60 грн. пені та 173,73 грн. інфляційних втрат відмовити у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "09" жовтня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков