Ухвала

від 12.10.2020 по справі 607/10791/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 607/10791/18

провадження № 61-14372ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Самчука-Бічна-1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Самчука-Бічна-1 (надалі - ОСББ Самчука-Бічна-1 ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за наданні житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач є власником квартири

АДРЕСА_1 , балансоутримувачем якого є ОСББ Самчука -Бічна-1 . Рішенням загальних зборів ОСББ Самчука-Бічна-1 встановлено розмір плати за надані житлово-комунальні послуги 1 грн за 1 кв. м загальної площі квартири. Посилаючись на те, що відповідач не оплачує вартості наданих їй житлово-комунальних послуг, позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 1 642,97 грн, яка утворилась за період з 18 жовтня 2015 року по 01 квітня

2018 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ Самчука-Бічна-1 465,71 грн заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та 1 762,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки у період з листопада

2015 по березень 2018 року позивачем фактично надавались житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території на

АДРЕСА_2 , які взагалі не оплачувалися відповідачем, то стягненню підлягає різниця між вартістю наданих послуг та нарахованою субсидією у розмірі 465,71 грн в межах заявлених позовних вимог. Окрім того, оскільки позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не долучено доказів, які б підтверджували, що саме 1 100,00 грн сплачено адвокату за надання правової допомоги у справі за його позовом до ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі не підлягає до задоволення. Також, керуючись статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягнено витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Самчука-Бічна-1 змінено, зменшено суму стягнення з

1 762,00 грн до 499,35 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 28,34 відсотків від позовних вимог в розмірі 1 642,97 грн стягненню підлягає судовий збір у розмірі 499,35 грн.

28 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 1 642,97 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 20 серпня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Самчука-Бічна-1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик