Постанова

від 29.09.2020 по справі 385/139/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2020 року м. Кропивницький

справа № 385/139/20

провадження № 22-ц/4809/1013/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Дьомич Л.М.,Карпенка О.Л.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2020, суддя Панасюк І.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гайворонської міської ради Кіровоградської області, відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Гайворонської міської ради Кіровоградської області, відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 53,67 кв.м., з якої жилої площі - 26,61 кв.м.

В 2017 році позивач провела самочинно будівельні роботи, а саме здійснила прибудову до квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться на першому поверсі. До прибудови входить приміщення номер 5 - кладова, 7,6 кв.м. та приміщення номер 6 - кімната, 14,0 кв.м.

Внаслідок здійснення добудови, до 66,1 кв.м., збільшилася загальна площа квартири.

Згідно звіту № 42/2019 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій прибудови до квартири АДРЕСА_2 в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_3 , а саме, приміщення номер 5 - кладова, 7,6 кв.м. та приміщення номер 6 - кімната, 14,0 кв.м. За результатами обстеження та аналізу технічного стану будівельних конструкцій встановлено, що загальний технічний стан конструктивних елементів прибудови до квартири багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 є нормальний та встановлено відповідність вимогам для об`єднання і розширення квартири за рахунок прибудови, придатне до експлуатації за своїм призначенням.

Самовільні роботи по прибудові здійснено на земельній ділянці, що знаходилася у комунальній власності Гайворонської міської ради Кіровоградської області, загальною площею 0,0018 га. за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 21.03.2019 року №1513, їй передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0018 га, кадастровий номер 3521110100:50:042:0005 з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 27.06.2019 року № 1686, затверджено проект землеустрою щодо змінення цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:042:0005 з Для будівництва індивідуальних гаражів - КВЦПЗ 02.05. на Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03) загальною площею 0,0018 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0018 га, кадастровий номер 3521110100:50:042:0005 з цільовим призначенням Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

З метою введення в експлуатацію вищевказаного самочинного будівництва, а саме прибудови до квартири багатоквартирного будинку, ОСОБА_1 зверталася до відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області та отримала відмову-роз`яснення, а саме про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на самочинно збудовані об`єкти будівництва та запропоновано здати даний об`єкт згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.

Просила суд визнати за нею право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв.м., з якої жилої площі - 40,2 кв.м. та допоміжної - 25,9 кв.м., яка складається з: коридору 1 площею 4,3 кв.м., кімнати 2 площею 11,0 кв.м., санвузол 3 площею 3,8 кв.м., кухня 4 площею 10,2 кв.м., кладова 5 площею 7,6 кв.м., кімната 6 площею 14,0 кв.м., кімната 7 площею 15,2 кв.м. та судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2020 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначається, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач надав докази того, що об`єкт на який визнається право власності є самочинним будівництвом, об`єкт самочинного будівництва побудований на земельній ділянці, яка не належала забудовнику на праві власності та не перебувала у його користуванні чи оренді, після завершення самочинного будівництва власник земельної ділянки передав забудовнику земельну ділянку на якій знаходиться об`єкт самочинного будівництва у власність забудовнику. Крім того, власник земельної ділянки на якій розташована самочинна будова не заперечує щодо визнання за забудовником права власності на дану самочинну забудову. Позивачу відмовлено органом державної влади в отриманні містобудівних умов, що позбавило можливості подати декларацію про прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03.07.2020 по справі відкрито апеляційне провадження.

До суду не надано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10.08.2020 справу призначено до розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 53,67 кв.м., з якої жила площі - 26,61 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 02.08.2016 року (а.с. 12-13) та копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 14).

В 2017 році позивач провела самочинно будівельні роботи, а саме здійснила прибудову до квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться на першому поверсі. До прибудови входить приміщення № 5 - кладова, 7,6 кв.м. та приміщення № 6 - кімната, 14,0 кв.м., внаслідок чого збільшилася загальна площа квартири до 66,1 кв.м., з яких жилої площі - 40,2 кв.м. та допоміжної 25,9 кв.м.,

Згідно звіту № 42/2019 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій прибудови до квартири АДРЕСА_1 , а саме, приміщення номер 5 - кладова, 7,6 кв.м. та приміщення номер 6 - кімната, 14,0 кв.м. за результатами обстеження та аналізу технічного стану будівельних конструкцій встановлено, що загальний технічний стан конструктивних елементів прибудови до квартири багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 є нормальний та встановлено відповідність вимогам для об`єднання і розширення квартири за рахунок прибудови, та придатності до експлуатації за своїм призначенням (а.с. 19-27).

Рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 21.03.2019 року номер 1513, позивачу передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0018 га, кадастровий номер 3521110100:50:042:0005 з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 28).

Рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 27.06.2019 року № 1686, позивачу затверджено проект землеустрою щодо змінення цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:042:0005 з Для будівництва індивідуальних гаражів - КВЦПЗ 02.05. на Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03) загальною площею 0,0018 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0018 га, кадастровий номер 3521110100:50:042:0005 з цільовим призначенням Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 29) та копією рішення тридцять восьмої сесії міської ради сьомого скликання Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 27.06.2019 року № 1686 (а.с. 30).

Позивач з метою введення в експлуатацію вищевказаного самочинного будівництва зверталася до відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області. У відповіді на дане звернення від 10.02.2020 року № 35 зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на самочинно збудовані об`єкти будівництва не надаються, та запропоновано здати даний об`єкт згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року за рішенням суду за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення обстеження такого об`єкту (а.с. 34). Також відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області позивачу видано інформаційну довідку № 35 від 10.02.2020 року Щодо відповідності місця розташування об`єкта архітектури вимогам державних будівельних норм відповідно до якої місце розташування прибудови до квартири АДРЕСА_1 відповідає вимогам державних будівельних норм (а.с. 35).

З копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , вбачається, що загальна площа квартири (разом з прибудовою) складає 66,1 кв.м., яка складається з коридору 1 площею 4,3 кв.м., кімнати 2 площею 11,0 кв.м., санвузол 3 площею 3,8 кв.м., кухня 4 площею 10,2 кв.м., кладова 5 площею 7,6 кв.м., кімната 6 площею 14,0 кв.м., кімната 7 площею 15,2 кв.м. (а.с. 10-11).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи у позивача були відсутні дозвільні документи на самочинне будівництво, споруда в експлуатацію не введена, а тому з огляду на ці обставини, визнання судом права власності на такий об`єкт нерухомого майна за позивачем суперечить вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів отримання дозвільних документів на самочинне будівництво та введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права, а також відмови відділу регіонального розвитку містобудування архітектури, житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області введення в експлуатацію вищевказаного самочинного будівництва.

Поряд з цим, суд не прийняв до уваги визнання відповідачами позову, оскільки таке визнання не ґрунтується на Законі.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 53,67 кв.м., з якої жилої площі - 26,61 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 02.08.2016 року (а.с. 12-13) та копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 14).

В 2017 році позивач провела самочинно будівельні роботи, а саме здійснила прибудову до квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться на першому поверсі. До прибудови входить приміщення номер 5 - кладова, 7,6 кв.м. та номер приміщення 6 - кімната, 14,0 кв.м. Внаслідок чого збільшилася площа квартири, а саме після проведення самочинних будівельних робіт загальна площа квартири складає 66,1 кв.м., з яких жила площі становить - 40,2 кв.м. та допоміжна -25,9 кв.м., що не оспорюється сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноваженні здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

З позовної заяви вбачається, що позивач просив суд визнати за нею право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв.м., з якої жилої площі - 40,2 кв.м. та допоміжної - 25,9 кв.м., яка складається з: коридору 1 площею 4,3 кв.м., кімнати 2 площею 11,0 кв.м., санвузол 3 площею 3,8 кв.м., кухня 4 площею 10,2 кв.м., кладова 5 площею 7,6 кв.м., кімната 6 площею 14,0 кв.м., кімната 7 площею 15,2 кв.м.

Тобто предметом спору є встановлення права власності на самовільно збудоване майно.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи у позивача були відсутні дозвільні документи на будівництво, під будівництво земельна ділянка не була відведена, споруду не була введена в експлуатацію.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що об`єкт який є предметом спору є самочинним будівництвом.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

З матеріалів справи вбачається, що після самовільного будівництва, рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 21.03.2019 року № 1513, позивачу передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0018 га, кадастровий номер 3521110100:50:042:0005 з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 28).

Рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 27.06.2019 року № 1686, позивачу затверджено проект землеустрою щодо змінення цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:042:0005 з Для будівництва індивідуальних гаражів - КВЦПЗ 02.05. на Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03) загальною площею 0,0018 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0018 га, кадастровий номер 3521110100:50:042:0005 з цільовим призначенням Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 29) та копією рішення тридцять восьмої сесії міської ради сьомого скликання Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 27.06.2019 року № 1686 (а.с. 30).

Встановлені обставини свідчать, що під самовільне будівництво була виділена земельна ділянка з цільовим призначенням Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03)

З метою введення в експлуатацію вищевказаного самочинного будівництва позивач зверталася до відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

У відповіді на дане звернення від 10.02.2020 року № 35 зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на самочинно збудовані об`єкти будівництва не надаються, та запропоновано здати даний об`єкт згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року за рішенням суду за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення обстеження такого об`єкту (а.с. 34).

Також відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області позивачу видано інформаційну довідку № 35 від 10.02.2020 року Щодо відповідності місця розташування об`єкта архітектури вимогам державних будівельних норм відповідно до якої місце розташування прибудови до квартири АДРЕСА_1 відповідає вимогам державних будівельних норм (а.с. 35)

З копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , вбачається, що загальна площа квартири (разом з прибудовою) складає 66,1 кв.м., яка складається з коридору 1 площею 4,3 кв.м., кімнати 2 площею 11,0 кв.м., санвузол 3 площею 3,8 кв.м., кухня 4 площею 10,2 кв.м., кладова 5 площею 7,6 кв.м., кімната 6 площею 14,0 кв.м., кімната 7 площею 15,2 кв.м. (а.с. 10-11).

Відповідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року - у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами технічного обстеження такого об`єкта.

Згідно звіту № 42/2019 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій прибудови до квартири АДРЕСА_1 , а саме, приміщення номер 5 - кладова, 7,6 кв.м. та приміщення номер 6 - кімната, 14,0 кв.м. за результатами обстеження та аналізу технічного стану будівельних конструкцій встановлено, що загальний технічний стан конструктивних елементів прибудови до квартири багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 є нормальний та встановлено відповідність вимогам для об`єднання і розширення квартири за рахунок прибудови, та придатності до експлуатації за своїм призначенням (а.с. 19-27).

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі не заперечує проти задоволення позову.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що вимоги викладені в позовні заяві є обґрунтованими і відповідають нормам діючого законодавства.

Суд першої інстанції зазначаючи, що суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноваженні здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію не звернув увагу на предмет судового спору.

З позовної заяви вбачається, що питання про реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію позивачем не ставилось, а ставилось питання про визнання права власності на самочинне збудоване майно відповідно до статті 376 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права при розгляді справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення, яким позов підлягає задоволенню.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв.м., з якої жилої площі - 40,2 кв.м. та допоміжної - 25,9 кв.м., яка складається з: коридору 1 площею 4,3 кв.м., кімнати 2 площею 11,0 кв.м., санвузол 3 площею 3,8 кв.м., кухня 4 площею 10,2 кв.м., кладова 5 площею 7,6 кв.м., кімната 6 площею 14,0 кв.м., кімната 7 площею 15,2 кв.м.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2020 , скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Гайворонської міської ради Кіровоградської області, відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв.м., з якої жилої площі - 40,2 кв.м. та допоміжної - 25,9 кв.м., яка складається з: коридору 1 площею 4,3 кв.м., кімнати 2 площею 11,0 кв.м., санвузол 3 площею 3,8 кв.м., кухня 4 площею 10,2 кв.м., кладова 5 площею 7,6 кв.м., кімната 6 площею 14,0 кв.м., кімната 7 площею 15,2 кв.м.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Повний текст постанови складено 09.10.2020

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий: Черненко В.В.

Судді: Дьомич Л.М.

Карпенко О.Л.