Постанова

від 20.04.2010 по справі 7/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2010 № 7/25

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу Чернігівська обл асна державна адміністрація

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 22.02.2010

у справі № 7/25 ( .....)

за позовом Релігійна громада Ук раїнської православної церк ви Ніжинської єпарїії Свято- Богоявленської (Замкової) па рафії

до Ніжинська міська рад а

Виконавчий комітет Ніжинс ької міської ради

третя особа позивача

третя особа відповідача Комунальне підпри ємство "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризац ії"

Чернігівська обласна державна адміністрація

Приватний підприємец ь ОСОБА_2

Приватний підприємец ь ОСОБА_3

Приватний підприємец ь ОСОБА_4

Приватний підприємец ь ОСОБА_5

про визнання права влас ності

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарсь кого суду Чернігівської обла сті заявлено позов про визна ння права власності за Реліг ійною громадою Української п равославної церкви Ніжинськ ої Свято - Богоявленської (Зам кової) Церкви на об' єкти нер ухомості, а саме: на нежитлове приміщення, літ. "А" (ліва келія ) площею 68,5 кв. м та приміщення л іт "Б" (права келія) площею 89 кв. м , що розташовані по вул. Москов ська, 1, м. Ніжин; нежитлову буді влю літ. "А" площею 59 кв. м, розташ овану по вул. Подвойського, 14-Б , м. Ніжин.

В обґрунтування позовних в имог позивач посилається на безпідставність вилучення с пірних споруд за часів радян ської влади у релігійної гро мади Богоявленської церкви, правонаступником якої є пози вач, на невизнання Ніжинсько ю міською радою своїми діями (передача в оренду) права влас ності за позивачем на спірні споруди.

Рішенням Господарського с уду Чернігівської області ві д 22.02.2010 р. у справі № 7/25 (далі - Ріш ення суду) позов задоволено п овністю: визнано за Релігійн ою громадою Української прав ославної церкви Ніжинської є пархії Свято-Богоявленської (Замкової) парафії м. Ніжин Че рнігівської обл., м. Ніжин, вул . Подвойського, 20 (код 26033681) право власності на об' єкти нерухо мості: нежитлові приміщення (частина огорожі), розташован і за адресою: вул. Московська, 1, м. Ніжин, а саме: права келія л іт "Б" загальною площею 89 кв. м, щ о складається з п'яти приміще нь: 1 - приміщення площею 21,6 кв. м, 2 - приміщення площею 17,8 кв. м, пр иміщення площею 17,5 кв. м, 4 - примі щення площею 16,11 кв. м, 5 - приміще ння площею 16 кв. м, ліва келія лі т. "А" загальною площею 68,5 кв. м., щ о складається із трьох примі щень: 1 - приміщення площею 15,1 кв . м, 2 - приміщення площею 32,4 кв. м, 3 - приміщення площею 21 кв. м; та н а нежитлову будівлю літ. "А" за гальною площею 59 кв. м, що розта шована за адресою: вул. Подвой ського, 14-Б, м. Ніжин.

Не погоджуючись з даним ріш енням, Чернігівська обласна державна адміністрація звер нулась до Київського апеляці йного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій п росить Рішення суду скасуват и і прийняти нове рішення, яки м відмовити у задоволенні по зову.

Вимоги та доводи апеляційн ої скарги мотивовані тим, що м ісцевим господарським судом було неповно з' ясовано обс тавини, які мають значення дл я справи, а також невірно заст осовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт, зокрема, зазначає, що:

- не ґрунтується на фактични х обставинах справи висновок суду першої інстанції про те , що однойменна релігійна гро мада Української православн ої церкви Ніжинської єпархії Свято-Богоявленської (Замко вої) парафії м. Ніжина є правон аступницею релігійної грома ди Свято-Богоявленської (Зам кової) церкви Ніжина;

- судом першої інстанції не досліджувалась офіційна інф ормація щодо зареєстрованих релігійних організацій м. Ні жина за весь період до момент у звернення позивача, яким мо гли належати спірні приміщен ня;

- відповідно до ст. 366 Адмініс тративного кодексу Українсь кої РСР 1927 року все

майно це рковних і релігійних громад в Україні було визнано держа вною власністю.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 26.03.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Чернігівс ької обласної державної адмі ністрації і порушено апеляці йне провадження у справі № 7/25, р озгляд апеляційної скарги пр изначено на 20.04.2010 р.

Представник скаржника у су довому засіданні 20.04.2010 р. підтри мав вимоги апеляційної скарг и.

Представник позивача у суд овому засіданні 20.04.2010 р. запереч ував проти доводів скаржника , викладених в апеляційній ск арзі, просив суд відмовити в ї ї задоволенні.

Згідно зі ст. 22 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни сторони користуються р івними процесуальними права ми. Сторони, зокрема, мають пра во знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, з німати копії, брати участь в г осподарських засіданнях, под авати докази, брати участь у д ослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та пи сьмові пояснення господарсь кому суду та ін.

Інші учасники судового про цесу своїми процесуальними п равами не скористалися, у суд ове засідання 20.04.2010 р. не з' яви лися, про час та місце розгляд у апеляційної скарги були по відомлені належним чином.

Тому, враховуючи, що явка пр едставників сторін у судове засідання не була визнана су дом обов' язковою, беручи до уваги повноту матеріалів сп рави, а також з метою забезпеч ення дотримання вимог законо давства в частині додержання процесуальних строків відпо відно до вимог ст. 75 Господарс ького процесуального кодекс у України справа розглядаєть ся за наявними в ній матеріал ами.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши ма теріали справи, заслухавши п ояснення представників пози вача та третьої особи, дослід ивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фа ктичних обставин справи прав ильність застосування судом першої інстанції норм закон одавства, колегія суддів вст ановила наступне.

Як підтверджується матері алами справи, Релігійна гром ада Української православно ї церкви Ніжинської Єпархії Свято-Богоявленської (Замков ої) парафії м. Ніжина (позивач) зареєстрована на підставі р озпорядження Голови обласн ої державної адміністрації в ід 25.06.2001 р. № 340 відповідно до Зако ну України "Про свободу совіс ті та релігійні організації" від 23.04.1991 р. № 987-XII.

Відповідно до прийнятого р ішення Священним Синодом Укр аїнської Православної Церкв и від 31.05.2007 р. про розподіл Черні гівської єпархії та утворенн я Ніжинської єпархії в 2009 р. вка зана громада змінила своє пі дпорядкування - з Чернігівсь кої єпархії перейшла до Ніжи нської єпархії, що підтвердж ується листом канцелярії Киї вської Митрополії Українськ ої Православної Церкви № 716 ві д 26.05.2009р.

На підставі Розпорядження голови Чернігівської обласн ої державної адміністрації в ід 13.02.2009 р. № 35 проведена перереєс трація юридичної особи (релі гійної громади) - позивача.

Релігійна громада Українс ької православної церкви Ніж инської Єпархії Свято-Богояв ленської (Замкової) парафії м . Ніжина просить визнати за не ю право власності на об' єкт и нерухомості: на нежитлове п риміщення, літ. "А" (ліва келія) п лощею 68,5 кв. м та приміщення літ "Б" (права келія) площею 89 кв. м, щ о розташовані по вул. Московс ька, 1, м. Ніжин; нежитлову будів лю літ. "А" площею 59 кв. м, розташо вану по вул. Подвойського, 14-Б, м . Ніжин, як допоміжні споруди, необхідні для обслуговуванн я основної споруди Богоявлен ської церкви.

Як вірно встановлено місце вим судом Богоявленська церк ва розташована по вул. Подвой ського, 20 в м. Ніжині.

Спірні споруди, зокрема, неж итлове приміщення літ. "А" (лів а келія) загальною площею 68,5 кв . м та нежитлове приміщення лі т: "Б" (права келія) загальною пл ощею 89 кв. м розташовані по вул . Московській № 1 в м. Ніжин і явл яють собою частину огорожі ц еркви, а нежитлова будівля лі т "А" площею 59 кв. м, розташована по вул. Подвойського № 14-Б в м. Н іжин, знаходиться на територ ії церковного двору (на церко вній підлозі, оскільки раніш е була частиною церкви) та вик ористовується позивачем для занять "недільної школи".

Зазначені об'єкти нерухомо сті є допоміжними спорудами, необхідними для обслуговува ння основної споруди Богоявл енської церкви.

Відповідно до ст. 35 Господар ського процесуального кодек су України обставини, визнан і господарським судом загаль новідомими, не потребують до казування.

Історичними даними встано влено, що Богоявленська Церк ва і спірні приміщення побуд овані в 1721 році. Релігійна гром ада Свято-Богоявленської (За мкової) церкви Ніжина існува ла відтоді, була єдиним власн иком і розпорядником створен ого майна.

Богоявленська церква м. Ніж ина таку назву мала весь час з дня її створення і належала т ільки релігійній громаді Бог оявленської церкви, правосла вної конфесії.

Ці обставини є загальновід омими, підтверджуються істор ичними, науково-документальн ими виданнями, зокрема, "Истор ико-статистическим описание м Черниговской епархии", рік в идання 1874 р., науково-документа льним виданням краєзнавця ОСОБА_6 "Свята Чернігівська земля", енциклопедичним дові дником "Чернігівщина", докуме нтами Державного архіву Черн ігівської області, копії та в итяги з яких наявні в матеріа лах справи.

У зв'язку з проведенням радя нською владою в період з 1920 - 1930 р .р. політики, спрямованої на по рушення прав церков і релігі йних організацій та їхнє ціл ковите знищення, що є загальн овідомою обставиною, релігій на громада Свято - Богоявленс ької Церкви припинила свою д іяльність. Богоявленська Цер ква з допоміжними будівлями вибула з володіння парафії т а використовувалась не за пр изначенням.

До матеріалів справи долуч ено документи Державного арх іву Чернігівської області - о пис церковного майна Богоявл енської Церкви, складений пр едставниками церковної гром ади та уповноваженим предста вником виконкому (розпочатог о 24.07.1921 р., закінченого 24.11.1924 р.).

З "Опису" вбачається, що до ма йна релігійної громади Богоя вленської церкви включались сама кам'яна споруда церкви і шість кам'яних лавок в огорож і церкви та кам'яне приміщенн я для церковного сторожа на ц ерковному погості (зараз спо руда по Подвойського, 14-Б) (т. с. 1, а. с. 13-17) - спірні споруди.

З архівних документів вбач ається, що Свято-Богоявленсь ка Церква з церковною брамою (огорожею у вигляді лавок (кел ій)) та кам'яним приміщенням яв ляє собою цілісний Замковий комплекс, створений у XVIII сторі ччі (1721 р.) на кошти релігійної г ромади і належний Чернігівсь кій Єпархії православної цер кви, відтоді став власністю р елігійної громади Свято-Бого явленської Церкви.

Отже, релігійна громада Укр аїнської православної церкв и Ніжинської єпархії Свято-Б огоявленської (Замкової) пар афії м. Ніжина, зареєстрована розпорядженням голови Черні гівської обласної державної адміністрації № 35 від 13.02.2009 р., є п равонаступницею однойменно ї релігійної громади Богоявл енської (Замкової) Церкви у м. Ніжині, що свідчить про те, що будівля церкви зі спірними с порудами повинна належати са ме релігійній громаді Україн ської православної церкви Ні жинської єпархії Свято - Бого явленської (замкової) парафі ї у м. Ніжині - позивачу.

В апеляційній скарзі Черні гівська обласна державна адм іністрація зазначає, що не ґр унтується на фактичних обста винах справи висновок суду п ершої інстанції про те, що одн ойменна релігійна громада Ук раїнської православної церк ви Ніжинської єпархії Свято- Богоявленської (Замкової) па рафії м. Ніжина є правонаступ ницею релігійної громади Свя то-Богоявленської (Замкової) церкви Ніжина.

Однак, як зазначалось вище, факт такого правонаступницт ва є загальновідомим, підтве рджується вищенаведеними до кументами, а відтак на підста ві ст. 35 ГПК України не потребу ють доказуванню наступні обс тавини:

- релігійна громада Свято-Бо гоявленської (Замкової) церк ви Ніжина існувала з

1721 рок у - часу побудови приміщення Богоявленської церкви (разом із спірними

приміщенням и);

- релігійна громада Свято-Бо гоявленської (Замкової) церк ви Ніжина була єдиним

влас ником та розпорядником примі щень комплексу Богоявленськ ої церкви;

- Богоявленська церква Ніжи на мала таку назву з дня її ств орення і до цього часу,

при цьому належала тільки релі гійній громаді Богоявленсь кої церкви, православної

конфесії.

Частиною першою статті 35 Ко нституції України передбаче но, що кожен має право на свобо ду світогляду і віросповідан ня. Це право включає свободу с повідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, бе зперешкодно відправляти одн оособово чи колективно реліг ійні культи і ритуальні обря ди, вести релігійну діяльніс ть.

Відповідно до ст. 9 Європейс ької Конвенції про захист пр ав людини і основоположних с вобод (ратифіковано Законом України № 475/97 - ВР від 17.07.1997 р.) кож ен має право на свободу думки , совісті та релігії; це право включає свободу змінювати св ою релігію або переконання, а також свободу сповідувати с вою релігію або переконання під час богослужіння, навчан ня, виконання та дотримання р елігійної практики і ритуаль них обрядів як одноособово, т ак і спільно з іншими, як прилю дно, так і приватно.

Одним із зобов'язань Україн и, взятих перед Радою Євро пи є сприяння мирному виріш енню існуючих суперечок між православними церквами та в становлення правового виріш ення питання про повернення церковної власності (висново к № 190 (1995) Парламентської Асам блеї Ради Європи щодо заявк и України на вступ до Ради Європи - Страсбург, 26.09.1995 р., ріше ння Європейського суду з пра в людини, 28.02.2008 р. справа "Церква с ела Сосулівка проти України" ).

Будівля церкви була поверн ута релігійній громаді (пози вачу) та на підставі рішення Виконавчого комітету Ніжинс ької міської ради № 451 від 01.10.2009 р .

Виконавчим комітетом Ніжи нської міської ради 22.10.2009 р. поз ивачу видано свідоцтво про п раво власності на будівлю це ркви.

Нежитлові приміщення, що є п редметом даного спору, позив ачу передані не були.

Спірні приміщення знаходя ться на балансі Ніжинської м іської ради і були передані в иконавчим комітетом Ніжинсь кої міської ради у строкове п латне користування на підста ві договорів оренди майна, ук ладених між виконавчим коміт етом Ніжинської міської ради та приватними підприємцями, а саме: одне приміщення келії за договором № 34 від 23.11.2007 р. - прив атному підприємцю ОСОБА_2 , одне приміщення келії за дог овором № 30 від 23.11.2007 р. - приватном у підприємцю ОСОБА_3, два п риміщення (келії) за договоро м № 70 від 18.10.2002 р. та за договором № 2 від 10.02.2005 р. - приватному підпри ємцю ОСОБА_4, одне приміще ння - келія - Приватному підпри ємцю ОСОБА_5 за договором № 10 від 28.02.2003р., два приміщення ке лій передано в оренду позива чу.

Заперечуючи проти права вл асності позивача на спірні о б'єкти - проти позовних вимог, Ніжинська міська рада (відпо відач-1) та виконавчий комітет Ніжинської міської ради (від повідач-2) посилаються на те, щ о спірні приміщення не відно сяться до культових будівель (лист Виконавчого комітету Н іжинської міської ради від 29.0 9.2009 р. № 3-11/6-1153 (а. с.20)). Однак таке запе речення відповідача-1 та відп овідача-2 є безпідставним та с простовуються матеріалами с прави.

Доказів набуття права влас ності на спірні споруди відп овідачем-1 та відповідачем-2 су ду не надано.

Право власності на спірні с поруди (лавки-келії та будівл я по вул. Подвойського, 14-Б) у Ні жинському МБТІ не зареєстров ані ні за відповідачами, ні за іншими особами, що підтвердж ується листом-довідкою № 114 ві д 05.02.2010 р. за підписом начальник а КП "Ніжинське МБТІ".

Культова споруда - будинок ( споруда), призначений для про ведення богослужінь та реліг ійних обрядів (християнські собори, церкви, каплиці, дзвін иці, хрещальні, молитовні буд инки тощо; мусульманські меч еті, іудейські синагоги тощо ) (Наказ МНС України № 339 від 18.05.2009 р . "Про затвердження Правил пож ежної безпеки для культових споруд", зареєстрований Мін' юстом України 11.06.2009 р. за № 506/16522).

Згідно зі ст. 186 Цивільного ко дексу України річ, призначен а для обслуговування іншої (г оловної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її п риналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщ о інше не встановлено догово ром або законом.

Приналежність не має самос тійного значення та за призн аченням без головної речі ви користовуватись не може, а то му є залежною від головної ре чі і має допоміжний статус. За загальними правилами принал ежність наслідує долю головн ої речі. Визначення речі прин алежністю визначається її пр иродними властивостями, а та кож характером відносин, що в иникають з приводу господарс ького призначення речі. І при належність, і головна річ є фі зично самостійними речами, а ле головна річ має самостійн е призначення, приналежність - допоміжне і служить найбіль ш повному і найкращому викор истанню головної речі. Голов на та приналежна річ утворює одне ціле, яке передбачає їх в икористання за єдиним призна ченням, а тому вони розглядаю ться як одна річ.

Спірні споруди: нежитлове п риміщення, літ. "А" (ліва келія) п лощею 68,5 кв. м та приміщення літ "Б" (права келія) площею 89 кв. м, , щ о розташовані по вул. Московс ька, 1, м. Ніжин; нежитлова будів ля літ. "А" площею 59 кв. м, розташо вана по вул. Подвойського, 14-Б, м . Ніжин були побудовані для об слуговування головної речі ( Богоявленської Церкви) і пов ' язані з нею спільним призн аченням, отже, є її приналежні стю і повинні слідувати за го ловною річчю.

Таким чином, будівля Свято-Б огоявленської (Замкової) цер кви зі спірними об'єктами нер ухомості: келіями-лавками та будинком по вул. Подвойськог о, 14 Б, що використовується рел ігійною громадою (позивачем) для "недільної школи", є культ овою спорудою як єдиний майн овий комплекс.

Відповідно до листа-відпов іді Міністерства регіональн ого розвитку та будівництва України № 12/6 - 409 від 20.08.2007 р. та лис та-відповіді Чернігівської о блдержадміністрації № 01.04-01/010/6253 від 27.08.2007 р. Свято-Богоявленська церква не перебуває на держа вному обліку як пам'ятка архі тектури національного чи міс цевого значення.

Листом № 3-24/6-442 від 13.04.2009 р. виконк ом Ніжинської міської ради в изначив, що келії входять до ц ілісного майнового комплекс у Свято-Богоявленської (Замк ової) церкви.

Як встановлено судом і вище зазначено, спірні допоміжні споруди існували до їх відіб рання радянською владою, вві йшли до "Опису церковного май на" і були власністю релігійн ої громади Богоявленської це ркви, правонаступник якої - по зивач.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного к одексу України визначено, що право власності - це право осо би на річ (майно), яке вона здій снює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від во лі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного ко дексу України власнику майна належать права володіння, ко ристування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільно го кодексу України право вла сності набувається на підста вах, що не заборонені законом , зокрема із правочинів. Право власності вважається набути м правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або нез аконність набуття права влас ності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодек су України встановлено, що вл асник майна може пред'явити п озов про визнання його права власності, якщо це право оспо рюється або не визнається ін шою особою, а також у разі втра ти ним документа, який засвід чує його право власності.

Згідно зі ст. 387 Цивільного ко дексу України власник має пр аво витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової п ідстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 18 Зако ну України "Про свободу совіс ті та релігійні організації" релігійні організації волод іють, користуються і розпоря джаються майном, яке належит ь їм на праві власності, у влас ності релігійних організаці й можуть бути будівлі, предме ти культу, об'єкти виробничог о, соціального і добродійног о призначення, транспорт, кош ти та інше майно, необхідне дл я забезпечення їх діяльності .

Релігійні організації маю ть право власності на майно, п ридбане або створене ними за рахунок власних коштів, поже ртвуване громадянами, органі заціями або передане державо ю, а також придбане на інших пі дставах, передбачених законо м.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного к одексу України кожна особа м ає право звернутися до суду з а захистом свого особистого немайнового або майнового пр ава та інтересу.

Як встановлено ст. 17 Закону У країни "Про свободу совісті т а релігійні організації", рел ігійні організації мають пра во використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що над аються їм на договірних заса дах державними, громадськими організаціями або громадяна ми.

Культові будівлі і майно, як і становлять державну власні сть, передаються організація ми, на балансі яких вони знахо дяться, у безоплатне користу вання або повертаються у вла сність релігійних організац ій безоплатно за рішеннями о бласних, Київської та Севаст опольської міських державни х адміністрацій, а в Республі ці Крим - Уряду Республіки Кри м.

Розпорядженням Президента України від 22.06.1994 р. №53/94-рп "Про по вернення релігійним організ аціям культового майна" вста новлено, що на виконання ст. 17 З акону України "Про свободу со вісті та релігійні організац ії" зобов'язано місцеві орган и державної виконавчої влади забезпечити передачу у безо платне користування або пове рнення безоплатно у власніст ь релігійних організацій кул ьтових будівель і майна, які п еребувають у державній власн ості та використовуються не за призначенням.

Згідно з роз'ясненнями Вищо го арбітражного суду України від 29.08.1996 р. №2 (з відповідними зм інами) "Про деякі питання, що в иникають при застосуванні За кону "Про свободу совісті та р елігійні організації" відпов ідно до статті 17 вказаного Зак ону культові будівлі і майно , які складають державну влас ність, передаються організац іями, на балансі яких вони зна ходяться, у безоплатне корис тування або повертаються у в ласність релігійних організ ацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севас топольської міських державн их адміністрацій, а в Автоном ній Республіці Крим - Уряду ці єї Республіки. Під поверненн ям культових будівель і майн а слід розуміти повернення з азначених будівель і майна у власність релігійних органі зацій того ж самого конфесій ного напряму, наприклад, гром адам православної церкви, ри мо-католицької церкви тощо. Т обто, спірні допоміжні спору ди Свято - Богоявленської Цер кви м. Ніжина слід було поверн ути у власність релігійній г ромаді як культові споруди, т а як безпідставно вилучені у власника.

Аналогічну позицію виклад ено Вищим господарським судо м України при розгляді справ и № 27/74-09 (30/118-08, 18/510-07, 30/308-07) за позовом Рел ігійної громади святого Йоси па парафії римсько-католицьк ої церкви м. Дніпропетровськ а про визнання права власнос ті (постанова від 26.11.2009 р. № 27/74-09(30/118-08 ,18/510-07,30/308-07)).

Виходячи з вищезазначених обставин справи, місцевий су д дійшов вірного висновку пр о те, що позовні вимоги підляг ають задоволенню.

Позивачем, посилаючись на н еприйняття бюджету на 2010 р., зая влено клопотання про невідшк одування судових витрат за р ахунок відповідача-1 та відпо відача-2 та покладення їх на по зивача. Клопотання задоволен о місцевим судом. Судові витр ати покладаються на позивача .

Переглядаючи рішення по су ті, колегію суддів відзначає , що Чернігівська обласна дер жавна адміністрація в апеляц ійній скарзі також вказує, що судом першої інстанції не до сліджувалась офіційна інфор мація щодо зареєстрованих ре лігійних організацій м. Ніжи на за весь період до моменту з вернення позивача, яким могл и належати спірні приміщення .

Проте таке твердження апел янта спростовується вищезаз наченими доказами, на підста ві яких Господарський суд Че рнігівської області дійшов д о правильного і законного ви сновку, що будівля церкви зі с пірними спорудами з часу їх с творення (1721 р.) належала виключ но релігійній громаді Свято- Богоявленської (Замкової) це ркви Ніжина, правонаступнико м якої є позивач.

При цьому обов' язок доказ ування згідно із ст. 33 ГПК Укра їни покладається на учасникі в судового процесу, а тому сам е апелянт повинен був надати докази на підтвердження сво їх тверджень про можливість належності спірних приміщен ь іншим релігійним організац іям. Оскільки таких доказів а пелянтом надано не було, то вк азаний висновок суду першої інстанції ґрунтується на ная вних в справі фактичних дока зах, а отже, є правомірним.

Посилання Чернігівської о бласної державної адміністр ації в апеляційній скарзі

на ст. 366 Адміністративного ко дексу Української РСР 1927 року , згідно із якою все

майно ц ерковних і релігійних громад в Україні було визнано держа вною власністю, не має значен ня для вирішення спору, оскіл ьки сама ж Чернігівська обла сна

державна адміністрац ія в своєму відзиві на позовн у заяву у справі зазначила, що

спірне майно в державній в ласності не знаходиться. Від повідно до листа - відповіді

Міністерства регіональног о розвитку та будівництва Ук раїни № 12/6-409 від 20.08.2007 р. та листа - в ідповіді Чернігівської обла сної державної адміністраці ї № 01.04-01/010/6253 від 27.08.2007 р. (знаходяться в матеріалах справи) Свято-Бо гоявленська церква не перебу ває на державному обліку як п ам'ятка архітектури націонал ьного чи місцевого значення.

При цьому будівля церкви бу ла повернута позивачу, внасл ідок чого на підставі рішенн я виконавчого комітету Ніжин ської міської ради № 451 від 01.10.2009 р. позивачу 22.10.2009 р. було видано с відоцтво про право власності на будівлю церкви. Зазначене рішення виконкому Ніжинсько ї міської ради не оскаржувал ось та не скасовувалось, а том у є дійсним.

Згідно зі ст. 104 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни підставами для скасува ння або зміни рішення місцев ого господарського суду є, зо крема, недоведеність обстави н, що мають значення для справ и, які місцевий господарськи й суд визнав встановленими; н евідповідність висновків, ви кладених у рішенні місцевого господарського суду, обстав инам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарськ ого процесуального кодексу У країни доказами у справі є бу дь-які фактичні дані, на підст аві яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи від сутність обставин, на яких ґр унтуються вимоги і заперечен ня сторін, а також інші обстав ини, які мають значення для пр авильного вирішення господа рського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК Украї ни господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єк тивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справ и в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України ко жна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси лається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржник ом в апеляційній скарзі, не пі дтверджуються доказами, наяв ними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперече ння сторін, надані на їх підтв ердження докази колегією суд дів до уваги не беруться на пі дставі ст. 34 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, оскільки не мають значення для справи з урахуванням зая влених позовних вимог та виз начених законодавством підс тав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, к олегія суддів дійшла висновк у про те, що рішення Господарс ького суду Чернігівської обл асті від 22.02.2010 р. у справі № 7/25 прий нято з повним та всебічним з' ясуванням обставин, які мают ь значення для розгляду спор у, а також з дотриманням норм м атеріального і процесуально го права, у зв' язку з чим апел яційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не п ідлягає.

Зважаючи на відмову в задов оленні апеляційної скарги, в ідповідно до вимог ст. 49 Госпо дарського процесуального ко дексу України, витрати, понес ені скаржником при поданні а пеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодо вуються та покладаються на а пелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Госп одарського процесуального к одексу України, Київський ап еляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Че рнігівської обласної держав ної адміністрації залишити б ез задоволення, а рішення Гос подарського суду Чернігівсь кої області від 22.02.2010 р. у справі № 7/25 - без змін.

2. Матеріали справи № 7/25 повер нути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена до касацій ної інстанції у встановленом у законом порядку.

Головуючий суддя

Судді