Ухвала

від 05.10.2020 по справі 761/27075/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 32018100110000087 - прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_7 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 32018100110000087, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні № 32018100110000087 - прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилучене 27.08.2020 в ході обшуку за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, 3.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що органом досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Нова Флорья» в період з 01.05.2017 року по теперішній час, під час реалізації текстильної продукції - пряжі бавовни/поліестру, переважно за готівкові кошти, умисно ухилились від сплати податку на прибуток у сумі понад 8,1 млн. грн., що є особливо великим розміром.

27.08.2020 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2020 проведено обшук у офісних та складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова Флорья» за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3. Під час обшуку тимчасово 24 312 рулонів ниток різного кольору, які знаходяться у поліетиленових пакунках, та 576 рулонів поліестер-спандекс ниток, які містяться у картонних ящиках.

Зазначені предмети оглянуто та встановлено, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. У зв`язку з цим постановою слідчого від 27.08.2020 вилучені предмети визнано речовими доказами.

Однак, слідчим суддею під час розгляду клопотання безпідставно не взято до уваги надані стороною обвинувачення докази, не надано їм належну оцінку та необгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.

При цьому, в порушення вимог ст. 172 КПК України, про дату та час розгляду клопотання сторону обвинувачення не повідомлено, судовий розгляд відбувся без участі слідчого та/або прокурора. Разом із цим, представник власника майна був присутній у засіданні.

Від захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Нова Флорья», надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких він зазначав про необгрунтованість поданої апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді.

Заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Нова Флорья», який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100110000087 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Як встановлено органом досудового розслідування, службові особи ТОВ «Нова Флорья» в період з 01.05.2017 по теперішній час вчиняють умисні дії, направлені на умисне ухилення від сплати податку на прибуток у сумі понад 8,1 млн. грн., що є особливо великим розміром.

Згідно даних протоколу обшуку від 27.08.2020, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.08.2020 проведено обшук у офісних та складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова Флорья» за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3, у ході якого вилучено предмети, речі та документи, серед яких 24 312 рулонів ниток різного кольору, які знаходяться у поліетиленових пакунках, та 576 рулонів поліестер-спандекс ниток, які містяться у картонних ящиках.

Постановою старшого слідчого з ОВС 4-го відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_7 від 27.08.2020 вищевказане майно, вилучене під час обшуку за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 32018100110000087.

01.09.2020 старший слідчий з ОВС 4-го відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , в якому просив накласти арешт на товарно-матеріальні цінності, які тимчасово вилучені в ходіобшуку в складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова Флорья» за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3, а саме: 24 312 рулонів ниток різного кольору, які знаходяться у поліетиленових пакунках, та 576 рулонів поліестер-спандекс ниток, які містяться у картонних ящиках.

Клопотання слідчого про арешт майна мотивовано необхідністю збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних нормКПК Українита Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимогст. 132 КПК Українине надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Як вірно встановив слідчий суддя, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені в ході проведення обшуку за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3 рулони ниток відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зокрема єоб`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, грошима, набутими кримінально протиправним шляхом або отриманими внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами рулони ниток, вилучені під час обшуку за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3, слідчим у клопотанні не доведено таку мету арешту майна, як збереження речових доказів.

Як клопотання, так і постанова слідчого від 27.08.2020 про визнання рулонів ниток речовими доказами містять лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, без обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України вказані речі визнано речовими доказами, враховуючи, що кримінальне провадження № 32018100110000087 здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України щодо вчинення умисних дій, направлених на ухилення від сплати податку в особливо великому розмірі.

Клопотання слідчого та апеляційна скарга прокурора не містять даних про те, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 212 КК України, можливе використання рулонів ниток.

Крім того, як убачається із наявної у матеріалах судового провадження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.08.2020, вказаною ухвалою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3, лише з метою відшукання та вилучення первинних фінансово-господарських документів ряду юридичних осіб, у тому числі ТОВ "Нова Флорья". Відомостей про надання дозволу на вилучення за вказаною адресою інших речей та предметів, у тому числі рулонів ниток, вказана ухвала слідчого судді не містить.

Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вищевказане майно не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обгрунтовано відмовив в його задоволенні.

Інших, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 рулони ниток, матеріали клопотання не містять, та прокурором під час апеляційного розгляду не наведено.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вилучені рулони ниток, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно ч. 1ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170КПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, а доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого проведено без повідомлення та у відсутності сторони обвинувачення, заслуговують на увагу. Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 172 КПК України, відповідно до якої, неприбуття осіб не перешкоджає розгляду клопотання, вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Іншізазначені прокуром в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.09.2020, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3