Рішення

від 12.10.2020 по справі 483/986/20

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/986/20

Провадження № 2/483/504/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м.Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Куцарова В.І.,

за участі секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,

представника позивача - адвоката Стинки С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Очакові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовна заява вмотивована тим, що 30 жовтня 2001 року позивач та відповідач уклали між собою договір купівлі-продажу №0829, що був посвідчений Південною товарною біржею. 04 грудня 2018 року рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області по справі № 483/1521/18 вказана угода була визнана дійсною. 31 січня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказаний будинок у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Істотною умовою договору була земельна ділянка, на якій розташований будинок, площею 0,2300 га, кадастровий номер 4825183200:03:003:0051 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами. Враховую, що на час укладення угоди земельній ділянці не був присвоєний кадастровий номер та поштова адреса, а також відповідачем не було в установленому порядку зареєстровано право власності в порядку спадкування за законом, у відповідності до ст. 377 ЦК України до позивача переходило право користування на вказану земельну ділянку. На даний час позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку, а тому змушений звернутися до суду з позовом. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,2300 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4825183200:03:003:0051 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Представник позивача - адвокат Сиинка С.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов наступного.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 0829 від 30 жовтня 2001 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований в с.Покровське Очаківського району Миколаївської області. Даний договір укладений між ним і ОСОБА_2 та посвідчений Очаківською філією Південної товарної біржі.

Згідно п.2 вказаного Договору цілий жилий будинок, розташований на земельній ділянці 2300 кв.м. рішення №98 від 27.11.91 р., виконкому Покровської с/ради. Держакт на землю № 58 - не переоформлений (а.с.9).

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2018 року договір купівлі-продажу будинку, що розташований в с.Покровське Очаківського району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 30 жовтня 2001 року Очаківською філією Південної товарної біржі - визнано дійним (а.с.10).

Згідно копії Виятгу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 154932909 від 04.02.2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 30127697 (а.с.11)

Згідно п.2 витягу з Рішення виконкому Покровської сільської ради від 24 грудня 2013 року №49 "Про уточнення та доповнення юридичних (поштових) адрес відповідно до генеральних планів забудов сіл Покровської сільської ради, проведено та затверджено належні уточнення та доповнення юридичних (поштових) адрес (додаток додається) (а.с.17).

Згідно Додатку до рішення виконавчого комітету Покровської сільської ради від 24 грудня 2013 року № 49.будинку, що належить ОСОБА_1 присвоєно адресу АДРЕСА_1 (а.с.17 зворотній бік).

Згідно записів в земельно-кадастровій книзі по Покровській сільській раді за громадянином ОСОБА_1 значиться земельна ділянка розміром 0,2300 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с.18).

Згідно ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Оскільки в укладенні договору купівлі-продажу не було зазначено відчуження земельної ділянки, то позивач позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України (що діяла на час укладення угоди), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Суд враховує висновок Верховного Суду України у справі №6-2цс15 від 11 лютого 2015 року щодо застосування ст. 120 ЗК, а саме: частина четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норми статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Враховуючи викладене, а також той факт, що позивач на підставі правочину набув право власності на житловий будинок і вказане право зареєстрував, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому житловий будинок.

Відповідно до п."е" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Враховуючи, що земельна ділянка, право власності на яку просить визнати позивач, є об`єктом цивільних прав, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 10, 76, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.377 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2300 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4825183200:03:003:0051 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий