Постанова

від 13.10.2020 по справі 233/2211/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/2211/19

Номер провадження 22-ц/804/1299/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Канурної О.Д., Папоян В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зоз А.М.,

представника позивача адвоката Гнатенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 233/2211/19 за позовом Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2019 року (суддя першої інстанції Мартиненко В.С.), -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство АПК-ІНВЕСТ (далі - ПРАТ АПК-ІНВЕСТ ) звернулося до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання переукладеним договору оренди земельної частки (паю), від 20 лютого 2014 року, укладеного між сторонами по справі, на договір оренди землі кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:14:000:0095, площею 3,6555 га, на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з 27 червня 2018 року у редакції, що додана до позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 лютого 2014 року між ПРАТ АПК- ІНВЕСТ та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 36, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в оренду позивачу земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, належну їй на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0091851, виданого 10 січня 1997 року Костянтинівською районною державною адміністрацією. Позивач сумлінно виконує свої зобов`язання за договором оренди, зокрема, сплачує на користь відповідача орендну плату. На підставі вказаного сертифікату ОСОБА_1 було виділено в натурі земельну ділянку площею 3,6555 га з кадастровим номером 1422481500:14:000:0095, право власності на яку було зареєстровано 27 червня 2018 року. Про вказані обставини ОСОБА_1 позивача не повідомила та ухилилася від переукладення договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим вказаний договір має бути визнаний переукладеним судом на тих самих умовах, що і договір оренди земельної частки (паю) з встановленням орендної плати з урахуванням індексації у розмірі 7 815 грн. 00 коп.

21 грудня 2019 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 лютого 2020 року, позов ПРАТ АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки задоволено частково.

Визнано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:14:000:0095, площею 3,6555 га, за орендарем ПРАТ АПК-ІНВЕСТ на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладеного між ПРАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 , зареєстрованого 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 36.

В частині позовних вимог щодо визнання договору оренди землі переукладеним - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бовсуновська С.О., в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2019 року ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПРАТ АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду є недоведеними, необґрунтованими, суперечливими, невідповідними та хибними. Суд першої інстанції вірно встановивши відсутність волі ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, на переукладення договору, відмовив у задоволенні позовних вимог ПРАТ АПК-ІНВЕСТ про визнання договору переукладеним, натомість задовольнив позов частково та визнав за позивачем право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:14:000:0095, площею 3,6555 га за орендарем ПРАТ АПК-ІНВЕСТ на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року. При цьому, на думку заявника, невірно застосувавши норми матеріального права, суд порушив норми процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог, оскільки вимоги про визнання права позивачем не заявлялися.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ПРАТ АПК-ІНВЕСТ , заперечуючи доводи апеляційної скарги відповідача, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2019 року без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судові повістки - повідомлення про розгляд справи 13 жовтня 2020 року представник відповідача адвокат Бовсуновська С.О. отримала 29 вересня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення (а.с. 186, т. 2).

Поштове відправлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 з судовою повісткою-повідомленням на 13 жовтня 2020 року повернуто до апеляційного суду з відміткою від 06 жовтня 2020 року адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 250, т. 2), що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.

Учасники справи апеляційний суд про причини неявки у судове засідання 13 жовтня 2020 року не повідомили і відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що вони не з`явилися у судове засідання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ПРАТ АПК-ІНВЕСТ про визнання договору оренди землі переукладеним та дійшовши висновку про визнання права оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що було порушено право оренди ПРАТ АПК-ІНВЕСТ земельної частки (паю), а в подальшому земельної ділянки, виділеної в натурі та переданої у власність, її власником ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, яка в односторонньому порядку вирішила розірвати договір оренди землі. Судом встановлено відсутність волевиявлення обох сторін договору оренди земельної частки (паю) на його переукладення або зміну. У зв`язку з цим, суд дійшов до висновку, що порушене право позивача має бути захищене шляхом визнання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:14:000:0095, площею 3,6555га за орендарем ПРАТ АПК-ІНВЕСТ на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, що укладався між сторонами.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 вказаного закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Разом з тим частинами 1, 2 розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376 цс 18) Велика Палала Верховного Суду дійшла висновку про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Таким чином, зміна правового статусу частини земної поверхні, що використовується орендарем на підставі відповідного договору оренди паю, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання договору оренди.

Згідно із ч. 2 ст. 95 ЗК України, ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Хоча сторони прямо не домовилися про порядок переукладення договору оренди паю на договір оренди землі, колегія суддів вважає, що використане словосполучення переукладення договору , яке вживається сторонами в договорі оренди паю та законодавцем у абзаці другому розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі , слід розуміти як укладення нового договору на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), з урахуванням відповідних змін, що вимагаються в частині предмету оренди відповідно до правового статусу виділеної на місцевості земельної ділянки, так і внесення змін до договору оренди земельної частки (паю) з метою його приведення в частині предмета оренди у відповідність з правовим статусом виділеної на місцевості земельної ділянки. Інші умови договору оренди, за виключенням необхідних змін в частині предмета оренди, можуть бути змінені виключно у випадках, передбачених самим договором або за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1). Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний (ч. 2). У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст. 148-1 ЗК України.

Так, виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї жодною мірою не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору. Виділення земельної ділянки в натурі також не може бути обставиною, яка є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України, зокрема, істотною зміною обставин . Виділення земельної ділянки в натурі не лише не обумовлена причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце лише після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або в судовому порядку з визначених законом підстав.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) слід враховувати, що зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору, крім випадків, коли це передбачено самим договором.

Схожий висновок викладений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 22 травня 2019 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18.

Матеріалами справи встановлено, що 20 лютого 2014 року між ПРАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю) відповідно до пунктів 1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар приймав у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом терміном на 20 років (а.с. 8-11 т. 1).

Сторони узгодили розмір орендної плати - 4 823,53 грн. та її виплату два рази на рік - червень-грудень поточного року.

Відповідно до пункту 2.3 договору оренди земельної частки (паю), у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством.

Договір зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 36 від 20 лютого 2014 року.

20 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПРАТ АПК-ІНВЕСТ підписано акт приймання-передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року (а.с. 12 т. 1).

27 червня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1422481500:14:000:0095, загальною площею 3,6555 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 13, 122-123, т. 1).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати на користь ОСОБА_4 позивач надав копії регулярних платіжних документів (а.с. 14-26, т. 1).

У пункті 2.3. договору оренди паю сторони прямо погодили, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж у строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Разом з тим у договорі оренди паю сторони не домовилися про застосування до їхніх правовідносин умов Типового договору.

Таким чином, сторони в договорі оренди паю прямо виключили можливість автоматичного припинення зобов`язань за договором оренди паю та домовилися про його переукладення як договору оренди землі.

Враховуючи вищевикладене та наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний договір оренди автоматично не припинив своєї дії у зв`язку з реєстрацією 27 червня 2018 року ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Отже, фактично ОСОБА_1 висловила намір про припинення договірних відносин в односторонньому порядку та про відмову від переукладання договору, що суперечить як умовам укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, так і чинному законодавству, зокрема, Закону України Про оренду землі .

При вирішенні цієї справи суд першої інстанції правомірно зазначив, що після реєстрації права власності ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, сторони за договором земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року мали переукласти його на тих самих умовах, що і раніше укладений, або за згодою сторін змінити його умови. Натомість дійшов суперечливого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання договору оренди землі переукладеним. Апеляційний суд не може погодитись із зазначеним, оскільки в такому разі узгоджені сторонами положення договору можна вважати беззмістовними та такими, що позбавлені будь-якого правового навантаження. Так само за такого підходу нівелюється значення абзацу другого розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі .

Укладення договору оренди паю на 20 років, очевидно, свідчить про намір сторін на момент його укладення забезпечити тривалу стабільність свого становища в цих правовідносинах і в такому випадку відмова орендодавця від переукладення та намагання розірвати договір вже через 5 років від початку строку оренди не можна вважати добросовісним.

Частиною 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Правовий висновок щодо застосування відповідних норм права у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65 цс 20), який згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд враховує під час розгляду даної справи.

Відповідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Тому колегія суддів вважає доречним посилання в апеляційній скарзі відповідача на ту обставину, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди земельної частки (паю) за позивачем ПРАТ АПК-ІНВЕСТ враховуючи, що така вимога позивачем не заявлялася.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

З огляду на зазначене, апеляційний суд ухвалює скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову ПРАТ АПК-ІНВЕСТ про визнання переукладеним договору оренди земельної ділянки на умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку.

При цьому, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання переукладеним договору на тих самих умовах, що і раніше, передбачених договором оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, суд не вважає доцільним наводити в судовому рішенні повний зміст договору, обмежившись лише зазначенням в якості предмету договору - земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:14:000:0095, площею 3,6555 га; розміру орендної плати - 4 823,53 грн. Починаючи з 01.01.2019 року розмір орендної плати (в розрахунку на одну земельну ділянку), відповідно до умов чинного законодавства з урахуванням індексації орендної плати складає 7 815,00 грн., та строку дії договору - 20 років, який обчислюється з моменту реєстрації договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, а саме з 20 лютого 2014 року.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи як у суді першої інстанції, так і понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подання позовної заяви позивачем ПРАТ АПК-ІНВЕСТ сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп. (а.с. 1), які підлягають компенсації за рахунок відповідача ОСОБА_1 .

З урахуванням того, що у задоволенні апеляційної скарги відповідача по суті відмовлено, витрати останнього по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги у розмірі 2 881 грн. 50 коп. (а.с. 19 т. 2) відшкодуванню не підлягають.

Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, сторонами не надані.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2019 року скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 34626750, адреса: 85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена,1-а) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання переукладеним договору задовольнити.

Визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року між Приватним акціонерним товариством АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:14:000:0095, площею 3,6555 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1422481500:14:000:0095, площею 3,6555 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - з 27 червня 2018 року, зазначивши:

- в п.1.1 договору предметом договору земельну ділянку розміром 3,6555 га, кадастровий номер 1422481500:14:000:0095, яка розміщена на території Білокузьминівської селищної ради Костянтинівського району Донецької області, в тому числі за складом угідь: рілля 3,6555 га, сіножатні -0,0000 га; пасовища - 0,0000 га;

- виклавши абз. 1 п. 2.2 договору в такій редакції - За користування зазначеною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) в розмірі 4 823,53 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять три гривні 53 копійки). Починаючи з 01.01.2019 року розмір орендної плати (в розрахунку на одну земельну ділянку), відповідно до умов чинного законодавства з урахуванням індексації орендної плати складає 7 815,00 грн. (сім тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 00 коп.);

- виклавши абз. 1 п. 2.3 договору в такій редакції - Договір укладено сторонами терміном на 20 років. Загальний строк оренди обчислюється з моменту реєстрації договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, а саме з 20.02.2014 року ;

Змінити по всьому тексту договору слова земельна частка (пай) у відповідних відмінках на земельна ділянка у відповідних відмінках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Мальований

Судді: О.Д. Канурна

В.В. Папоян