Рішення

від 14.09.2020 по справі 589/320/20

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/320/20

Провадження № 2/589/721/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м.Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвші С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Колективне підприємство Укржитлкомфорт , про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом зобов`язання до вчинення дій та визначення порядку користування квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:

1) визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 (далі - Квартира-1) наступним чином:

- виділити позивачу та її дітям - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у користування житлову кімнату площею 10,1 кв.м, житлову кімнату площею 11,0 кв.м з прилеглою лоджією та житлову кімнату площею 8,2 кв.м;

- виділити відповідачу у користування житлову кімнату площею 16,8 кв.м;

- кухню, коридор, роздільний санвузол, кладовку залишити в спільному користуванні;

2) зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні житловою кімнатою площею 8,2 кв.м у Квартирі-1 шляхом надання позивачу ключів від замка двірей цієї кімнати та звільнення її від своїх речей.

В обґрунтування позову зазначила, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками Квартири-1, а саме позивачу належить 2/3 частки квартири, відповідачу - 1/3 частка квартири.

Зареєстрованими у Квартирі-1 є позивач та її діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Квартира-1 є чотирьохкімнатною, загальна площа якої 75,0 кв.м, та складається із чотирьох ізольованих жилий кімнат: перша кімната площею 11,0 кв.м з прилеглою лоджією площею 5,0 кв.м, друга кімната площею 10,1 кв.м, третя кімната площею 8,2 кв.м, четверта кімната площею 16,8 кв.м., кухні, коридору, роздільного санвузлу, кладової.

Особові рахунки комунальних послуг, що надаються за вказаною адресою відкриті на ім`я позивача.

Після купівлі Квартири-1 позивач та відповідач користувалися всією квартирою без обмежень. Пізніше їх відносини погіршилися і ОСОБА_2 замкнув особисті речі в житловій кімнаті площею 8,2 кв.м, ключі позивачу не надає. Крім того, він оселився в кімнаті площею 16,8 кв.м. Будь-яких витрат щодо сплати комунальних платежів відповідач не несе, позивач сама сплачує за комунальні послуги.

20 лютого 2020 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження від 20 лютого 2020 року разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу зареєстрованого місця проживання, але повернуто до суду з відміткою "Укрпошти" - за закінченням встановленого строку зберігання. (а.с.18-21)

Отже, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Станом на 14 вересня 2020 року відзив на позов та заперечення від відповідача ОСОБА_2 до суду не надійшли.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі, також не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили квартиру за АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 - 2/3 частки квартири, ОСОБА_2 - 1/3 частка квартири. Загальна площа квартири 75,0 кв.м, кількість кімнат чотири (договір купівлі-продажу, серія ВМО№781122 від 09 листопада 2009 року). (а.с.5)

Право власності на свої частки ОСОБА_1 (2/3) та ОСОБА_2 (1/3) зареєстрували в Шосткинському міськрайонному бюро технічної інвентаризації, про що вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24589105 від 26.11.2009. Форма власності приватна спільна часткова. (а.с.6)

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 від 07 жовтня 2009 року, вбачається, що загальна площа квартири 75,0 кв.м., яка складається з чотирьох житлових кімнат площами:11,0 кв.м, 10,1 кв.м., 8,2 кв.м., 16,8 кв.м. Кухня площею 7,6 кв.м, туалет площею 1,3 кв.м, коридор площею 11,3 кв.м, кладовка площею 1,0 кв.м, лоджія площею 5,0 кв.м. (а.с.7,8)

Як вбачається з довідки КП Укржитлкомфорт від 29.01.2020, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 (а.с.9)

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1 та 2 ст. 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Згідно зі ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи те, що позивач є співвласником Квартири-1, вона має право безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Вказане свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому, критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року №6-1500цс15.

Вказане право суду випливає також із роз`яснень, які містяться в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності , згідно якої квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" якщо виділ частки квартири в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (в т.ч. кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Даних про те, що Квартира-1 може бути поділена співвласниками в окремі квартири, в матеріалах справи немає, та сторони на можливість поділу Квартири-1 в натурі не вказують.

Домовленості щодо порядку користування Квартирою-1 сторони не досягли, оскільки існуючий порядок користування вказаною квартирою не влаштовує позивача через побутові незручності та невідповідність порядку її законному інтересу у повній мірі реалізувати своє право на частку у цій квартирі.

Таким чином, суд вважає необхідним встановити порядок користування Квартирою-1.

Суд погоджується із запропонованим позивачем способом користування Квартирою-1, за яким в користування ОСОБА_1 слід виділити - житлову кімнату площею -10,1 кв.м, житлову кімнату площею - 11,0 кв.м з прилеглою лоджією площею 5,0 кв.м, та житлову кімнату площею 16,8 кв.м., у користування ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 16,8 кв.м. Інші приміщення: коридор, кухню, кдаловку, роздільний санвузол - залишити в спільному користуванні сторін.

Встановлення порядку користування приміщенням квартири між співвласниками відповідно до змісту статей 319, 358 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної часткової власності та не змінює розміру часток, належних кожному зі співвласників.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків.

Із позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою дитиною та зареєстрований за адресою зареєстрованого місця проживання своєї матері ОСОБА_1 .

Діючим законодавством України передбачено визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків, а не визначення місця проживання дитини із зазначенням конкретного місця проживання (адреси) батьків.

Щодо повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Крім того, відповідно до ст. 156 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК України) члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку суду, при такому порядку користуванні приміщеннями квартири житлові умови сторін будуть відповідати можливостям реалізації ними своїх прав співвласників майна з врахуванням балансу інтересів кожного зі співвласників.

Таким чином, якщо декілька власників приміщення не можуть домовитися між собою стосовно порядку користування приміщенням, такий порядок може бути встановлений судовим рішенням за позовом одного із співвласників.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 до суду будь-яких заперечень, доказів щодо не визнання зазначеного позову не надав, та з метою захисту прав іншого співвласника майна, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, а саме в частині що стосується:

1) виділення у користування позивачу житлової кімнати площею 10,1 кв.м, житлової кімнати площею 11,0 кв.м з прилеглою лоджією та житлової кімнати площею 8,2 кв.м ;

2) виділення відповідачу у користування житлової кімнати площею 16,8 кв.м;

3) залишення кухні, коридора, роздільного санвузлу, кладовки в спільному користуванні;

4) зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні житловою кімнатою площею 8,2 кв.м у Квартирі-1 шляхом надання позивачу ключів від замка двірей цієї кімнати та звільнення її від своїх речей.

В решті позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Із квитанцій №1 від 31.01.2020 та №2 від 31.01.2020 вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір на загальну суму 1681 гривня 60 копійок. (а.с.1,2)

З врахуванням вищезазначеного з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1681 гривня 60 копійок.

Керуючись ст. 16, 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 383, 391,405 ЦК України, 160 СК України, ст. 156 ЖК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Колективне підприємство Укржитлкомфорт , про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом зобов`язання до вчинення дій та визначення порядку користування квартирою задовольнити частково.

Встановити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

- у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 10,1 кв.м, житлову кімнату площею - 11,0 кв.м з прилеглою лоджією площею 5,0 кв.м, та житлову кімнату площею 8,2 кв.м;

- у користування ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 16,8 кв.м;

- інші приміщення: коридор площею 11,3 кв.м, кладовку площею 1,0 кв.м, туалет площею 1,3 кв.м, ванну кімнату площею 2,7 кв.м - залишити в спільному користуванні сторін.

Зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключи від замка дверей житлової кімнати площею 8,2 кв.м, яка знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , та звільнити дану житлову кімнату від особистих речей.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача: Колективне підприємство Укржитлкомфорт - ідентифікаційний код юридичної особи - 31211330, адреса місцезнаходження юридичної особи - 41100, Сумська область, місто Шостка, вулиця Шевченко, будинок 14.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша