Рішення

від 12.10.2020 по справі 640/13452/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/13452/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К"

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 27 лютого 2020 року № 0001323207

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Світ Подорожей-К") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2020 року № 0001323207.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки в акті перевірки, на підставі якого прийняте оскаржене рішення, є необґрунтованими, оскільки оптова торгівля пальним за адресою: м. Київ,вул. Лебединська, буд. 2 у вказаний в акті перевірки період здійснювалась TOB Світ Подорожей-K з пересувного акцизного складу, а саме, автомобіля марки Mersedes-Benz, модель Atego 1223 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , а не з акцизного складу з уніфікованим номером 1009670, як про це зазначає податковий орган в оскаржуваному акті перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акту перевірки.

У відповіді на відзив позивачем підтримано викладені в адміністративному позові доводи та повторно зазначено про здійснення оптової торгівлі пальним не із зареєстрованого акцизного складу, а з автомобіля марки Mersedes-Benz, модель Atego 1223 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який є пересувним акцизним складом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 28 квітня 2010 року за № 1 068 102 0000 025955. Взято на податковий облік 29 квітня 2010 року за № 175576.

Згідно з реєстраційними даними, основним видом господарської діяльності TOB "Світ Подорожей-К" визначено діяльність посередників у торгівлі паливом, металами та промисловими хімічними речовинами.

В матеріалах справи наявна заява позивача про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів від 02 липня 2019 року щодо реєстрації ТОВ "Світ Подорожей-К" акцизного складу за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2.

ТОВ "Світ Подорожей-К" отримано Ліцензію ід.код 39292197, дата реєстрації - 15 листопада 2019 року, термін дії: з 15 листопада 2019 року по 15 листопада 2024 року, на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, адреса місця торгівлі: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Каунаська, 13.

Також, ТОВ "Світ Подорожей-К" отримано Ліцензію ід.код 43005393, дата реєстрації 01 липня 2019 року, термін дії: з 01 липня 2019 року по 01 липня 2024 року, на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві 12 березня 2020 року проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, результати якої оформленні актом перевірки від 24 січня 2020 року № 156/26-15-32-07/36959280.

Відповідно до висновків акта перевірки від 24 січня 2020 року № 156/26-15-32-07/36959280 ТОВ "Світ Подорожей-К" порушено вимоги статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , що полягає у реалізації TOB "Світ Подорожей-К" пального з акцизного складу за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2 (уніфікований номер 1009670) на адресу контрагентів-покупців без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 24 січня 2020 року № 156/26-15-32-07/36959280, TOB "Світ Подорожей-К" було подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на вказаний акт.

Листом від 24 лютого 2020 року № 33747/10/26-15-32-07-19 ГУ ДПС у м. Києві повідомило TOB Світ Подорожей-К" про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечень без задоволення.

27 лютого 2020 року ГУ ДПС у м. Києві на підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001323207, яким до TOB Світ Подорожей-K за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням TOB Світ Подорожей-K було подано до ДПС України скаргу.

За результатами розгляду вказаної скарги ДПС України винесено рішення від 12 травня 2020 року № 15792/6/99-00-08-05-06-06, яким податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2020 року № 0001323207 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

З викладених в адміністративному позові пояснень позивача вбачається, що ним не оспорюється факт реалізації пального, проте, зазначається, що відповідач неправомірно застосував спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції у зв`язку з тим, що позивач фактично здійснював оптову торгівлю пальним за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2 у вказаний в акті перевірки період з пересувного акцизного складу, а саме, автомобіля, який не підпадає під визначення місця оптової або роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва).

Місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Крім цього, згідно Закону № 481/95-ВР, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Зазначене вбачається як з визначення термінів місце зберігання пального , зберігання пального , так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення позивачем оптової торгівлі пальним за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2 із місць оптової чи роздрібної торгівлі пальним у розумінні положень Закону № 481/95-ВР.

Позивачем, в свою чергу, зазначено про здійснення оптової торгівлі пальним з пересувного акцизного складу з автомобіля марки Mersedes Benz з реєстраційним номером НОМЕР_1 . При цьому, придбане у ТОВ ВАК-ЛТД пальне, яке в подальшому постачалося позивачем контрагентам-покупцям, не відванатажувалося на акцизний склад з уніфікованим номером 1009670, розташований за адресою м. Київ, вул. Лебединська, 2.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії договору оренди (найму) транспортного засобу від 11 серпня 2016 року №НВХ 451782 та свідоцтва про первинну, проміжну, періодичну та позапланову перевірку від 03 червня 2016 року В001013-19 на підтвердження наявності у нього автомобіля марки Mersedes Benz з реєстраційним номером НОМЕР_1 який зазначений як пересувний акцизний склад у періоді, що перевірявся.

Крім того, матеріали справи містять копії ліцензій на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі реєстраційний номер 990614201900720 від 01 липня 2019 року, дійсну до 01 липня 2024 року, №990514201900449 від 15 листопада 2019 року, дійсну до 15 листопада 2024 року, які дають право позивачу здійснювати оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі.

При цьому, суд зазначає, що умовами договору про купівлю-продаж нафтопродуктів від 04 січня 2018 року №401181, укладеним між позивачем та ТОВ ВАК-ЛТД , в рамках якого здійснювалися поставки пального в межах спірних відносин, не зазначено про здійснення поставок саме на акцизний склад з уніфікованим номером 1009670, розташований за адресою м. Київ, вул. Лебединська, 2.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування , випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки не запроваджено чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального в паливних баках транспортних засобів та здійснення торгівлі з пересувного акцизного складу, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків, внаслідок чого суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого було встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та застосовано до позивача суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500 000 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та положень підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не надано пояснень та доказів у спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів, з яких, в свою чергу, здійснювалась оптова торгівля з контрагентами-покупцями.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення знайшли своє документальне підтвердження під час судового розгляду справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Світ подорожей-К підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Світ подорожей-К - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 27 лютого 2020 року № 0001323207.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ подорожей-К (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, код ЄДРПОУ 36959280) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова