Постанова

від 12.10.2020 по справі 916/207/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/207/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОЗА ВА

на ухвалу Господарського суду Одеської області від „25" травня 2020р. про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 916/207/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОЗА ВА

про стягнення 2637891,93 грн.,

головуючий суддя - Лічман Л.В.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 р. частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АДАМА УКРАЇНА", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЛОЗА ,,ВА" 2183076,03 грн основного боргу та 32746,14 грн судового збору, в решті позову відмовлено.

10.05.2020 року ТОВ ЛОЗА ВА в порядку ст. 331 ГПК України звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 у справі № 916/207/20 до 31.12.2020 року, посилаючись на те, що відповідач не винуватий у виникненні спору, оскільки належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто, надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач вказував те, що він є сільськогосподарським підприємством, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур, виноградарство та виробництво виноматеріалів, а тому прибутки товариства знаходяться у прямій залежності від врожайності, яка в свою чергу залежить від погодних та інших умов. Так, 31.05.2019р. комісія у складі: генерального директора ТОВ ЛОЗА ВА Цушко Є.П., агронома ТОВ ЛОЗА ВА Царана Я.О., голови Надрічненської сільської ради Асташкіної О.Д., депутата Надрічненської сільської ради Жосана Д.В., головного спеціаліста відділу агропромислового розвитку Тарутинської райдержадміністрації Іскри С.П., провела обстеження посівів, що належать ТОВ ЛОЗА ВА та виявила наступне: стан посівів озимого ячміню площею 290га, озимого ріпака, площею 190га, озимої пшениці, площею 1530га, овса, площею 50га, є незадовільним. Комісія встановила, що внаслідок посухи (тепла зима та низька, майже нульова кількість випалих опадів) восени 2018 року та навесні 2019 року посіви отримали слабкі сходи, що значно може відобразитись на майбутньому врожаю. За наслідком роботи комісії було складено акт обстеження стану посівів озимих та ярих с/г культур ТОВ ЛОЗА ВА , Тарутинського району, Одеської області від 31.05.2019р., в якому відображений незадовільний стан посівів.

09.08.2019р. відповідач здійснив розрахунок вартості недобору врожаю 2019 року внаслідок непогоди, за результатами якого, сума недобору врожаю склала 18789, 2 тисяч гривень 00 копійок. 14.08.2019р. Гідрометеорологічний Центр Чорного та Азовського морів Державної служби з надзвичайних ситуацій видав ТОВ ЛОЗА ВА довідку №709/-09 про погодні умови восени 2018 року, та весняно-літній період 2019 року щодо стану посівів сільськогосподарських культур на території Тарутинського району Одеської області, відповідно до якої: Восени 2018 року через значний дефіцит опадів на території Одеської області, у тому числі Тарутинського району, складалися вкрай несприятливі умови для сівби в оптимальні строки і осінньої вегетації озимих культур. Через відсутність ефективних опадів запаси продуктивної вологи під озимими культурами були недостатніми і незадовільними. За даними спостережень метеостанції Сарата, яка репрезентативна щодо території Тарутинського району Одеської області у т.ч. до земель ТОВ ЛОЗА ВА місячна кількість опадів у жовтні склала 12 мм. або 46 % від норми у листопаді - 15 мм (44 % від норми). Внаслідок посушливих умов восени 2018 року озимі культури припинили вегетацію в основному недорозвиненими, слабкими та зрідженими, на частині площі сходи не з`явилися. В зимовий період через недобір опадів (68 мм або 64 % від сезонної норми) повноцінного накопичення корисної вологи у ґрунті не спостерігалося. Березень 2019 року характеризувався теплою, як для даного часу, сухою погодою. Середня за місяць температура повітря становила 7°, що на 4° вище за норму. Місячна кількість опадів не перевищувала 3 мм або 12 % від норми. Через відсутність ефективних опадів відбувалось інтенсивне зменшення запасів продуктивної вологну ґрунті. Станом на 28 березня вміст корисної вологи в орному шарі (13-15 мм) і в метровому шарі ґрунту (44-86 мм) оцінювалося як недостатнє і незадовільне. Таке зволоження ґрунту не забезпечувало у озимих культур повноцінний розвиток вторинної кореневої системи і формування вегетативної маси.

У квітні-травні у період формування репродуктивних органів у озимих зернових культур (пшениця, ячмінь), озимого ріпаку, вівса, початкового розвитку кукурудзи, соняшника зберігався дефіцит ефективних дощів. Місячна кількість опадів у квітні становила 7 мм (22% від норми). На 28 квітня запаси вологи на більшості площ знизились в орному шарі ґрунту до 5-6 мм, у метровому - 21-40 мм. В першій і другій декаді травня сумарно випало 14 мм опадів (47% від норми). Станом, на 18 травня запаси корисної вологи в метровому шарі ґрунту становили 37 мм і не забезпечували повногранне колосіння озимих хлібів і формування стручків у озимого ріпаку. Посіви сформувалися низькорослі. У рослин відмічалося засихання стебел, пустоколосиця, стручки озимого ріпаку напівпусті. Дощі, які відмічалися в окремі дні третьої декади травня, поповнили запаси вологи у ґрунті лише до рівня недостатніх для наливу зерна і насіння - 59 мм у метровому шарі. В червні переважала спекотна погода. Температурний фон перевищував норму на 4-5°, в окремі періоди -7-8°. Кількість опадів за місяць не перевищувала 15 мм або 24% від місячної норми. Переважно суха жарка погода, надто низька вологість повітря, нестача корисної вологи у ґрунті негативно вплинули на завершення формування врожаю озимих хлібів, озимого ріпаку, вівса, ріст і листоутворення кукурудзи, соняшника. Через посушливі явища посіви кукурудзи та соняшника сформувалися зрідженими, відмічалося в`янення рослин, слабка динаміка росту.

Таким чином, засушливі умови восени 2018 року, а також у весняно-літній період 2019 року, негативно впливали на стан посівів озимої пшениці, озимого ячменю, вівса, озимого ріпаку, кукурудзи, соняшника на землях ТОВ ЛОЗА ВА Тарутинського району Одеської області .

Також заявник вказував, що 30.09.2019р. Одеська регіональна торгово-промислова палата видала ТОВ ЛОЗА ВА сертифікат №5100-19-0310 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): посуха на території с. Надрічне, Тарутинського району, Одеської області. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 28.03.2019р., дата закінчення: 31.05.2019р.

На підставі викладеного заявник вказував те, що саме внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) ТОВ ЛОЗА ВА було позбавлене можливості зібрати, обробити, продати значну частину врожаю і, відповідно, отримати прибуток, достатній для погашення заборгованості перед позивачем.

При цьому, заявник зазначав про наявність у нього скрутного матеріального становища, вказуючи про відсутність грошових коштів. Одночасно відповідач вказував, що на даний час всі його зусилля направлені на придбання, вирощування виноградників, культур з метою отримання в майбутньому врожаю, від продажу якого відповідач планує отримати грошові кошти, достатні для добровільного виконання рішення суду та погашення заборгованості перед позивачем. А саме, відповідач розраховує отримати орієнтовно в червні-липні 2020 року грошові кошти від реалізації врожаю 2020 року в приблизному розмірі 50 мільйонів гривень, з яких 40 мільйонів гривень від реалізації зернових культур та 10 мільйонів гривень від реалізації виноробної продукції. Так, як зазначав заявник, у 2019 році він засіяв 2074 пшениці озимої, 678 ячменю озимого, 149 га соняшника, 40 га кукурудзи, 442 га виноградників, придбав велику кількість добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур та виноградників.

Такі наміри відповідач підтверджував наступним.

10.03.2020р. ТОВ ЛОЗА ВА (продавець) і ТОВ Хорсагроінвест (покупець) уклали договір купівлі-продажу №29-2020/ХАИ, відповідно до якого продавець зобов`язується продати окремими партіями сільськогосподарську продукцію українського походження, в подальшому товар , в асортименті, за ціною, якістю, вагою і на умовах, погоджених з покупцем і зазначених у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується купити і здійснити приймання та оплату окремих партій і загального обсягу товару. Відповідно до розділу 2 вказаного договору купівлі-продажу ціна товару визначається згідно додатка до цього договору і дійсна протягом терміну поставки, зазначеного в додатку. Вага окремих партій товару та якість визначаються згідно додатка до цього договору. Остаточні показники ваги товару, прийняті для взаєморозрахунків, визначаються видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін. У випадку зміни кон`юнктури ринкових цін покупець має право змінити погоджену ціну, зазначену в додатку до цього договору. Така зміна ціни оформляється додатком до цього договору і підписується уповноваженими представниками сторін. Сторони можуть домовитися про інший порядок зміни ціни на товар. Згідно розділу 5 договору купівлі-продажу від 10.03.2020р. покупець сплачує продавцю 80% вартості товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту реалізації товару (підписання видаткових накладних на поставку товару двома сторонами), після підтвердження прийомки кількості та якості товару, згідно рахунку-фактури, переданого засобами факсимільного зв`язку, та/або на умовах попередньої оплати, а 20 % вартості товару після реєстрації продавцем податкових накладних. Оплата проводиться в національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Так, згідно додатку №1 до договору №29-2020/ХАИ від 10.03.2020р. продавець продає, а покупець купує наступний товар: Найменування товару: пшениця українського походження власного урожаю (код 1001 згідно з УКТ ЗЕД). Кількість Товару: 367,200 тон +/- 10 %. Ціна за 1 (одну) тонну товару: 4500грн. в т.ч. ПДВ -20 %. Загальна сума: 1652400грн., в т.ч. ПДВ - 20 %. Термін поставки товару: 01.07.2020р. 01.08.2020р. Згідно додатку № 2 до договору №29-2020/ХАИ від 10.03.2020р. продавець продає, а покупець купує наступний товар: Найменування Товару: пшениця українського походження власного урожаю (код 1001 згідно з УКТ ЗЕД). Кількість Товару: 172,200 тон +/-10 %. Ціна за 1 (одну) тонну товару: 4500грн. в т.ч. ПДВ - 20 %. Загальна сума: 777600,00грн., в т.ч. ПДВ - 20 %. Термін поставки товару: 01.07.2020р. 31.07.2020р. У додатку №3 до договору №29-2020/ХАИ від 10.03.2020р. продавець продає, а покупець купує наступний товар: Найменування товару: пшениця українського походження власного урожаю (код 1001 згідно з УКТ ЗЕД). Кількість Товару: 43,200 тон +/- 10 %. Ціна за 1 (одну) тонну товару: 4500 грн., в т.ч. ПДВ-20 %. Загальна сума: 194400грн., в т.ч. ПДВ - 20 %. Термін поставки товару: 01.07.2020р. 31.07.2020р. За додатком №4 до договору №29-2020/ХАИ від 10.03.2020р. продавець продає, а покупець купує наступний товар: Найменування товару: пшениця українського походження власного урожаю (код 1001 згідно з УКТ ЗЕД). Кількість товару: 43,200 тон +/- 10 %. Ціна за 1 (одну) тонну товару: 4500грн., в т.ч. ПДВ - 20 %. Загальна сума: 194400грн., в т.ч. ПДВ-20 %. Термін поставки Товару: 01.07.2020р. 31.07.2020р. Отже, відповідач відповідно до договору купівлі-продажу №29-2020/ХАИ від 10.03.2020р. має намір реалізувати ТОВ Хорсагро інвест в період з 01.07.2020р. по 01.08.2020р. пшеницю українського походження власного урожаю (код 1001 згідно з УКТ ЗЕД) на загальну суму 2818800грн.

У зв`язку з викладеним відповідач планує добровільно виконати рішення суду до 31.12.2020р., а тому саме до такої дати просив суд відстрочити виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2020 року у справі №916/207/20 відмовлено у задоволенні заяви (№ 2-1307/20 від 13.05.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОЗА ВА про відстрочення виконання рішення суду від 28.04.2020 у справі № 916/207/20.

Суд попередньої інстанції, відмовляючи в задоволені заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення, ураховуючи фактичні обставини справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї заяви та зазначив, що вказані підстави ТОВ ЛОЗА ВА для відстрочки виконання судового рішення не підтверджують неспроможність сплатити відповідачем борг, зокрема, заявником не надано відомості з приводу наявного у нього рухомого та/або нерухомого майна, а також щодо грошових коштів (довідка про відкриті банківські рахунки видана не податковим органом, а тому достатнім доказом відсутності інших рахунків не є). Крім того, судом зазначено, що товар, вартість якого стягнута рішенням суду у даній справі, відповідач отримав ще в 2018 р., проте на теперішній час не розрахувався за нього.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ ЛОЗА ВА звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОЗА ВА про відстрочення виконання рішення суду від 28.04.2020 у справі № 916/207/20.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконної ухвали суду.

На думку скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи апелянта щодо скрутного матеріального становища, і дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволені заяви про відстрочку рішення суду від 28.04.2020 по справі №916/207/20.

Так, апелянтом до суду першої інстанції було надано документи, на підставі яких було встановлено, що через засушливі погодні умови восени 2018 року, навесні та влітку 2019 ТОВ ЛОЗА ВА зазнало значних збитків внаслідок недобору врожаю, що підтверджується довідкою Гідрометеорологічного Центру Чорного та Азовського морів від 14.08.2019р., сертифікатом Одеської регіональної Торгово-промислової палати від 30.09.2019р. №5100-19-0310 про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили), актом обстеження стану посівів озимих та ярих с/г культур від 31.05.2019 та розрахунком вартості недобору врожаю від 09.08.2019 №92.

Крім того, вказуючи про скрутне матеріальне становище, апелянтом надано: довідку ТОВ ЛОЗА ВА від 03.04.2020 №63 щодо відкритих банківських рахунків, довідку АТ Кристалбанк про стан поточного рахунку №42.02.01.03.05/37 від 06.04.2020р., довідку АТ Ощадбанк від 04.03.2020 щодо руху коштів за 2019 рік, довідку АТ Ощадбанк від 04.03.2020 щодо руху коштів за 2020 рік, довідку АТ КБ Приватбанк про обіги та сальдо №200403SU12024128 від 03.04.2020, довідку АТ КБ про обіги та сальдо №200403 SU12053112 від 03.04.2020, листи ТОВ ЛОЗА ВА про відстрочення проведення оплати за товари, адресовані контрагентам - ТОВ Глуско Рітейл (заборгованість в сумі 649937,06 грн.), ТО Агро Тім (заборгованість в сумі 4152085,96 грн.), ПП Агропостач (заборгованість в сумі 320588 грн.) №145 від 26.12.2019, №151 від 27.12.2019р., №154 від 27.12.2019, рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2020р. у справі №916/2828/19, яким стягнуто з ТОВ ЛОЗА ВА на користь ПП Бізон-тех 2006 30135 грн. інфляційних втрат, 271745,75 грн. процентів, 61500 грн. штрафу, 6373,1 грн. судового збору.

Також, апелянтом були подані довідка ТОВ ЛОЗА ВА №67 від 03.04.2020 щодо обсягів посівів у 2020 році, договір поставки №29-2020/ХАИ від 10.03.2020р., укладений між ТОВ Хорсагро Інвест та ТОВ ЛОЗА ВА , додатки №1,2,3,4 до нього вказують про намір апелянта отримати кошти від продажу врожаю 2020 року, за рахунок яких заявник бажає сплатити заборгованість, що визначена у рішенні суду від 28.04.2020 по справі №916/207/20.

Крім того, апелянт зазначив, що ним планується укладення договорів купівлі-продажу кукурудзи та соняшнику, та виноробної продукції врожаю 2020р. у вересні. Договори будуть надані суду для огляду після їх укладення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОЗА ВА на ухвалу Господарського суду Одеської області від „25" травня 2020р. у справі № 916/207/20; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОЗА ВА на 12 жовтня 2020 року о 14:00 год.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

В судове засідання 12.10.2020 представники сторін не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а їх явка обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи за наявними у справі доказами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною подання апеляційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для відстрочення господарським судом виконання рішення суду у цій справі до 28.04.2020 року.

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Таким чином, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

У заяві ТОВ ЛОЗА ВА зазначає про скрутне матеріальне становище товариства та вказує про відсутність грошових коштів, а також його бажання в добровільному порядку виконати рішення суду, та вжиття заходів, направлених на покращення майнового становища, отримання прибутку, достатнього для виконання рішення суду.

Так, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що наведені заявником підстави для розстрочки виконання судового рішення, а саме скрутне матеріальне становище не є тими винятковими (виключними) в розумінні приписів ст.331 ГПК України обставинами, які істотно ускладнюють виконання судового рішення та давали б підстави для його відстрочення. Крім того, місцевим господарським судом було вірно зазначено, що товар, вартість якого стягнута рішенням суду у даній справі, відповідач отримав ще в 2018 р., проте на теперішній час не розрахувався за нього.

Також, колегія суддів звертає увагу скаржника, що з моменту звернення до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду (13.05.2020), оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області (25.05.2020), зверненням з апеляційною скаргою ТОВ ЛОЗА ВА (04.08.2020), а також на день проведення судового засідання в суді апеляційної інстанції (12.10.2020) пройшло майже 5 місяців, однак ТОВ ЛОЗА ВА не було вчинено жодних дій для виконання порушених зобов`язань перед позивачем, та не надано суду відповідних доказів.

Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. У даному випадку судом попередньої інстанції в оскаржуваній ухвалі наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про відмову у відстроченні виконання рішення суду у цій справі, і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд як на підставу для відмови у задоволені заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, та правильно оцінених місцевим судом, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі ухвали суд апеляційної інстанції не вбачає.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2102 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284, 331

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОЗА ВА залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від „25" травня 2020 року у справі № 916/207/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови

складено „13" жовтня 2020 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя А.І. Ярош