Рішення

від 31.08.2020 по справі 183/7563/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7563/19

№ 2/183/1686/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Південно-Східне регіональне управління Української товарної біржі, Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в :

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Південно-Східне регіональне управління Української товарної біржі, Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 29 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків заяви.

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 на виконання ухвали суду звернулася з заявою, відповідно до якої усунула недоліки первісного позову.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що її вітчим ОСОБА_3 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина на спірний житловий будинок та земельну ділянку.

За життя ОСОБА_3 залишив заповіт, яким житловий будинок АДРЕСА_1 , заповів дружині ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 померла.

Після смерті матері відкрилась спадщина на вищезазначений спірний будинок та земельну ділянку.

У встановлений законом строк він звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, а в подальшому і з заявою про видачу свідоцтва на житловий будинок та земельну ділянку, на що отримала відповідь нотаріуса, якою їй було відмовлено у видачі свідоцтв з тих підстав, що позивачем ОСОБА_1 були надані державний акт на право приватної власності серії ІІ-ДП № 074940 на земельну ділянку площею 0,3323 га, розташовану в АДРЕСА_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,0823 га, виданий 20.04.2000 року Новостепанівською сільською радою на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 , в якому наявна відмітка про продаж 1661 кв.м цієї земельної ділянки за договором від 24.04.2000 року за р.№ 96786, та витяг з Державного земельного кадастру стосовно зазначеної земельної ділянки від 12.06.2019 року № НВ-1209718102019 та № НВ-1209718212019, в яких площа спадкової земельної ділянки, що перебуває у власності спадкодавця, зазначена в повному обсязі - 0,2500 га та 0,0823 га, без урахування площі земельної ділянки, що відчужена. Із наданих документів вбачається, що інформація щодо відчуження частки земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , за договором купівлі-продажу від 24.04.2000 року за р.№ 96786, в Державному земельному кадастрі відсутня, тобто документи, що посвідчують право власності на відчужувану земельну ділянку, новим власником для реєстрації не надавались або зазначені відомості не враховані під час виготовлення витягів з Державного земельного кадастру щодо спадкової земельної ділянки, що не дає можливості визначити площу земельної ділянки, яка спадкується, та видати свідоцтво про право на спадщину.

Позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що договори купівлі-продажу від 24.04.2000 року на спірний житловий будинок та земельну ділянку, укладені між її вітчимом ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , посвідчені Українською товарною біржею та зареєстровані Новомосковським Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 10.05.2000 року є недійсними.

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 , посилаючись на приписи статті 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року),просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомості 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 24 квітня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений Українською товарною біржею за реєстровим № 96785, зареєстрований Новомосковським Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор за реєстровим № 124 від 10 травня 2000 року;

-скасувати реєстрацію права власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , проведеної на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2000 року, посвідченого Українською товарною біржею за реєстровим № 96785, зареєстрованого Новомосковським Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор за реєстровим № 124 від 10 травня 2000 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомості - земельної ділянки, площею 1661 кв.м, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 квітня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений Українською товарною біржею за реєстровим № 96786, зареєстрований Новомосковським Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор за реєстровим № 924-3 від 10 травня 2000 року.

- скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 1661 кв.м, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2000 року, посвідченого Українською товарною біржею за реєстровим № 96786, зареєстрованого Новомосковським Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор за реєстровим № 924-3 від 10 травня 2000 року.

Ухвалою суду від 14 січня2020 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області надати на адресу суду належним чином завірені копії спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про проведення судового розгляду без його участі, позов підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, у разі повторної неявки відповідача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Представник третьої особи - Новомосковської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи - Південно-Східного регіонального управління Української товарної біржі в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 30 грудня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-1524, зареєстрованого Новомосковським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 124-Д10 стор. 334, ОСОБА_3 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у віці 64 роки, актовий запис № 10 від 02 травня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02 травня 2018 року.

Після його смерті відкрилась спадщина на спірний житловий будинок та земельну ділянку під цим будинком.

За життя 28 вересня 2007 року ОСОБА_3 , 1953 р.н. залишив заповіт, посвідчений секретарем Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Сітковською Н.М. за реєстровим № 108, яким житловий будинокз надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належного йому згідно договору дарування на житловий будинок (домоволодіння) за реєстровим № 1-1524 від 30.12.1999 року) з приватизованою присадибною ділянкою в розмірі 0,3323 га на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 074940, виданого 20.04.2000 року Новостепанівською сільською радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13979, а також земельну ділянку площею 4,800 га, розташовану в межах згідно з планом на території Новостепанівської сільської ради, належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 052064, виданого 30.11.2001 року Новостепанівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 16656, заповів ОСОБА_7 , 1951 р.н.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 60278774 від 22 травня 2020 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 66 років, актовий запис № 843 від 30 липня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 30 липня 2018 року. Спадкова справа № 199/2018 після смерті ОСОБА_5 заведена ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 60279076 від 22 травня 2020 року.

Таким чином, ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , однак не встигла оформити своїх спадкових прав та померла.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 18 березня 1980 року, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 20 жовтня 1997 року.

Після смерті ОСОБА_5 (матері позивача ОСОБА_1 ) відкрилась спадщина на вищезазначений спірний будинок та земельну ділянку.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, а в подальшому і з заявою про видачу свідоцтва на житловий будинок та земельну ділянку, в результаті чого отримала свідоцтво на право на спадщину за законом серії ННЕ № 584568 від 05 липня 2019 року на 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННО № 687338 від 12 квітня 2019 року на земельну ділянку площею 4,8000 га, кадастровий номер 1223284500:02:006:0116, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

В той же час, позивач ОСОБА_1 отримала відповідь нотаріуса, якою останній було відмовлено у видачі свідоцтв щодо решти спадкового майна з тих підстав, що останньою були надані Державний акт на право приватної власності серії ІІ-ДП № 074940 на земельну ділянку площею 0,3323 га, розташовану в АДРЕСА_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,0823 га, виданий 20.04.2000 року Новостепанівською сільською радою на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 , в якому наявна відмітка про продаж 1661 кв.м цієї земельної ділянки за договором від 24.04.2000 року за р.№ 96786, та витяг з Державного земельного кадастру стосовно зазначеної земельної ділянки від 12.06.2019 року № НВ-1209718102019 та № НВ-1209718212019, в яких площа спадкової земельної ділянки, що перебуває у власності спадкодавця, зазначена в повному обсязі - 0,2500 га та 0,0823 га, без урахування площі земельної ділянки, що відчужена. Із наданих документів вбачається, що інформація щодо відчуження частки земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , за договором купівлі-продажу від 24.04.2000 року за р.№ 96786, в Державному земельному кадастрі відсутня, тобто документи, що посвідчують право власності на відчужувану земельну ділянку, новим власником для реєстрації не надавались або зазначені відомості не враховані під час виготовлення витягів з Державного земельного кадастру щодо спадкової земельної ділянки, що не дає можливості визначити площу земельної ділянки, яка спадкується, та видати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно матеріалів спадкової справи №199/2018, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті матері. Інших спадкоємців за законом та за заповітом судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неоохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1258 ЦК України, 1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

На підставі статті 1270 ЦК України, 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування судам надані такі роз`яснення:Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Так, позивачем ОСОБА_1 суду надано копію договору купівлі-продажу нерухомості від 24 квітня 2000 року (далі - договір), відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 3323 кв.м. Зазначений договір посвідчений на Українській товарній біржі за реєстровим № 96785 та 10 травня 2000 року зареєстрований в Новомосковському БТІ за реєстровим № 124.

Відповідно до змісту договору, спірний житловий будинок, який ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 , належав продавцю на підставі договору дарування, посвідченого Новомосковською районною державною нотаріальною конторою 30 грудня 1999 року за реєстровим № 1-1524, зареєстрованого в Новомосковському БТІ за № 124-Д10 стор. 334.

Крім того, позивач також надав суду копію договору купівлі-продажу нерухомості - земельної ділянки від 24 квітня 2000 року (далі - договір), відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 1661 кв.м., розташованої на землі, що знаходиться в розпорядженні Новостепанівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства. Зазначений договір посвідчений на Українській товарній біржі за реєстровим № 96786 та 10 травня 2000 року зареєстрований в Новомосковському БТІ за реєстровим № 924-3.

Відповідно до змісту договору, спірна земельна ділянка, яку ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 , належить продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 20 квітня 2000 року Новостепанівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13979.

Судом встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року за вих. № 235, спірний житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно погосподарської книги № 1 особ.рахунок № НОМЕР_5 належить ОСОБА_3 , 1953 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕА № 148731 від 20 квітня 2001 року. Назва вулиці змінена на підставі розпорядження голови Новостепанівської сільської ради № 6/02-11 від 27 січня 2016 року №Про перейменування вулиць населених пунктів Новостепанівської сільської ради .

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми закону .

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР в редакції 1963 року (далі - ЦК УРСР).

У відповідності до ст. 41 ЦК УРСР, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

На підставі ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно до ст. 42 ЦК УРСР, угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Статтею 47 ЦК УРСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Таким чином, недійсність спірних договорів встановлена законодавством та не вимагає додаткового визнання їх недійсними.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки від 24 квітня 2000 року законом не передбачено, оскільки недійсними договори є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним недійсного договору, не є способом захисту прав та інтересів, встановленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсної угоди, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його недійсним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину недійсності угоди.

Позивач стверджує, що недійсними є: договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що він укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 24 квітня 2000 року Українською товарною біржею за реєстровим № 96785 та договір купівлі-продажу земельної ділянкиплощею 1661 кв.м, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 24 квітня 2000 року Українською товарною біржею за реєстровим № 96786.

Наслідком такої недійсності є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців, які фактично прийняли спадщину.

З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу, посвідчених Українською товарною біржею.

В той же час, належним способом захисту інтересів позивача є скасування реєстрації права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку, в зв`язку з чим, в цій частині позовні вимоги позивача обґрунтовані, належними доказами підтверджені, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати. В тому числі на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивача.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 200, 258-259, 263-268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Південно-Східне регіональне управління Української товарної біржі, Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно, - задовольнити частково.

Скасувати реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , проведеної на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2000 року, посвідченого Українською товарною біржею за реєстровим № 96785, зареєстрованого Новомосковським Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор за реєстровим № 124 від 10 травня 2000 року.

Скасувати реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, площею 1661 кв.м, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведеної на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2000 року, посвідченого Українською товарною біржею за реєстровим № 96786, зареєстрованого Новомосковським Бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор за реєстровим № 924-3 від 10 травня 2000 року.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: Південно-Східне регіональне управління Української товарної біржі, код ЄДРПОУ 26013046, місцезнаходження за адресою: 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75, кімн. 216;

- Новомосковська районна державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пл. Героїв, буд. 1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 31 серпня 2020 року.

Суддя Д.І. Городецький