Постанова

від 01.10.2020 по справі 910/7861/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р. Справа№ 910/7861/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: прокурор Шевченко О.В.;

від позивачів: 1. не з`явились;

2. адвокат Гаркавенко І.Г.;

від відповідачів: 1. не з`явились;

2. адвокат Воробйова І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будрекс-2002"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 (повний текст складено 04.10.2019)

у справі № 910/7861/19 (суддя: Турчин С.О.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс"

2) Приватного підприємства "Будрекс-2002"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 позов задоволено повністю. Визнано недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" та Приватним підприємством "Будрекс-2002" 15.06.2016 договір купівлі-продажу № 1-06/2016 в частині відчуження наступних вагонів-цистерн: №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" на користь Прокуратури міста Києва 960,50 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "Будрекс-2002" на користь Прокуратури міста Києва 960,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Будрекс-2002" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 скасувати, провадження у справі закрити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що до позовної заяви прокурора у даній справі не надано належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону відносно того, що захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж таких орган взагалі відсутній. У позовній заяві міститься лише посилання прокурора на те, що ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку та Міністерство фінансів України належні заходи щодо захисту порушених права та інтересів держави не здійснюються та не вжили, чого недостатньо для прийняття позовної заяви судом для розгляду. Крім того, долучені до позовної заяви листи свідчать про те, що Міністерство фінансів України, відповідно до ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв`язку із процедурою виведення ПАТ "Родовід Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації не є в даному випадку органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (лист Міністерства фінансів України від 14.12.2018 № 14010-09-10/33184). Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку повідомила листом від 13.12.2018 № 17-11-б.б/8051 навпаки повідомила прокуратуру про вжиті та про заплановані заходи щодо звернення стягнення на майно, що свідчить про неналежне здійснення уповноваженим державою органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави в спірних правовідносинах та про відсутність у прокурора підстав для подання позовну у даній справі. Водночас, як вбачається з додатків до позовної заяви, у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 49748584з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-27/905-2012 від 24.04.2012, боржником в якому є ТОВ "Спецтранссервіс" та у рамках якого накладено арешт на вагони, якій є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу. У даному випадку державний виконавець наділений всіма процесуальними правами та правовими можливостями щодо звернення стягнення на вагони, які є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу. Отже, звертаючись із позовом прокурор повинен був надати інформацію та докази щодо стану виконавчого провадження № 49748584 та відомості, підтверджені належними доказами щодо неналежного виконання державним виконавцем повноважень щодо звернення стягнення на майно для задоволення вимог ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На думку скаржника, суд не надав правової оцінки тому, що прокурором не надано належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону відносно того, що захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інших суб`єкт владних повноважень, або ж такий орган взагалі відсутній.

Скаржник вказує на те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може бути і бажає захищати інтереси держави.

Скаржник зазначає, що відсутність відомостей про стан виконавчого провадження не дає змоги встановити чи наявні порушення прав позивача на момент звернення до суду, а долучені банком до пояснень копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2015, постанова про арешт майна від 29.12.2015, постанова про арешт майна від 14.03.2018, постанова про арешт коштів боржника від 28.09.2018, постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 09.01.2019 не є документами, що підтверджують стан виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-27/905-2012 від 24.04.2012, а долучені до пояснень банку копії договору застави із додатковими угодами не посвідчені належним чином, на них відсутнє будь-яке посвідчення, у зв`язку із чим, зазначені документи є недопустимими.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 справу № 910/7861/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Апеляційна скарга Приватного підприємства "Будрекс-2002" відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено справу № 910/7861/19 до розгляду у судовому засіданні 12.12.2019.

28.11.2019 від прокуратури через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 залишити без змін, вказував на те, що підставою звернення прокурора з позовною заявою у вказаній справі став факт нездійснення Міністерством фінансів України та неналежного здійснення ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку, уповноваженими на те суб`єктами покладених на них обов`язків із захисту державних інтересів внаслідок встановлення факту незаконного відчуження рухомого майна, за результатами реалізації якого на публічних торгах у порядку виконавчого провадження можна було б повернути державному банку більше 1,5млн.грн. Відповідь Міністерства від 14.12.2018, на яку посилається скаржника, свідчить саме про нездійснення уповноваженим суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави та є підставою для вжиття прокуратурою заходів, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а відповідно до листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Родовід Банк" від 13.12.2018, остання цивільно-правові заходи щодо визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу від 15.06.2016 здійснювати не планує. ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку та Міністерство фінансів України починаючи з грудня 2018р. були достеменно обізнані про наявність наведених у вказаному позові Прокуратури м. Києва порушень, оскільки прокуратурою міста направлялись відповідні листи щодо оскарження в судовому порядку спірного договору (копії листів додано до позову), однак, належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави не вжили, при цьому, звертаючись із листами до Міністерства та банку, прокуратурою безпосередньо зазначались виявлені порушення, дії, які мають вчинити вказані суб`єкти для усунення цих порушень та відновлення законності із посиланням на можливий спосіб захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура вказує на те, що жодний нормативно-правовий акт не встановлює переліку доказів, які прокурор має надати до суду на підтвердження нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідним суб`єктом владних повноважень. Відсутність відомостей про стан виконавчого провадження не дає змоги встановити наявність порушення прав позивачів на момент звернення до суду, не відповідають фактичним обставинам справи та наданим документам.

Також у відзиві на апеляційну скаргу прокуратура вказує на те, що представником банку, як стороною виконавчого провадження, яка має безпосередній доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та можливість у зв`язку із цим роздрукувати з нього відповідні процесуальні документи, надано під час розгляду справи до суду копії запитуваних документів виконавчого провадження з приводу виконання рішення суду у справі № 5011-27/905-2012 у тому вигляді, як вони містяться у такому Єдиному реєстрі, разом із тим, скаржником клопотання щодо витребування оригіналів поданих банком доказів з підстав сумнівів у їх відповідності оригіналам жодного разу не заявлялось, а відтак, їх достовірність скаржником фактично не заперечувались.

04.12.2019 від скаржника надійшло заперечення на відзив у якому останній посилаючись на постанови Верховного Суду, зазначає, що незгода прокурора із обраним уповноваженим органом засобом захисту права не є підставою для твердження щодо неналежного виконання таким органом своїх повноважень.

05.12.2019 від другого позивача - ПАТ "Родовід Банк" через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому другий позивач вказує на те, що 24.10.2018 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченко Андрій Миколайович звернувся до Оболонського УП ГУНП України в м. Києві з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, в якій просив внести відповідні відомості по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати досудове розслідування та направити пам`ятку про процесуальні права та обов`язати потерпілого, а 12.11.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено інформацію про кримінальне провадження за номером 12018100050009119. Крім того, було подано заяву про хід кримінального провадження та накладення арешту на майно.

12.12.2019 прокуратурою надано письмові пояснення у яких зазначено, що попередньо, до звернення до суду із вказаною позовною заявою, повідомлено про вказане Міністерство фінансів України та ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/7861/19 до 23.12.2019.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Ткаченка Б.О., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7861/19.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 справу № 910/7861/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/7861/19 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 на 23.01.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у зв`язку із перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 справу № 910/7861/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 прийнято справу № 910/7861/19 до провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Головуючий суддя у судовому засіданні 23.01.2020 повідомив, що згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 24 березня 2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 зупинено провадження у справі № 910/7861/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 912/2385/18.

Від прокуратури міста Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/7861/19, яке мотивоване тим, що 26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі № 912/2385/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2020 поновлено провадження у справі № 910/7861/19 та призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у судовому засіданні 23.07.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку із перебуванням суддів Майданевича А.Г. з 13.07.2020 по 26.07.2020 та Суліма В.В. 23.07.2020 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/7861/19.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7861/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Кропивна Л.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 прийнято справу № 910/7861/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Кропивна Л.В., Андрієнко В.В., розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 на 17.09.2020.

23.07.2020 від скаржника надійшли письмові пояснення, у яких вказує на те, що у прокурора були відсутні повноваження для представництва інтересів держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку.

Від прокуратури 23.07.2020 через відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначено про те, що уповноважені компетентні органи у вказаній справі належних заходів протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про порушення інтересів держави не вжили, не зважаючи на потенційну можливість подальшого незаконного відчуження майна третім особам, що свідчить про неналежний захист державних інтересів уповноваженим на те суб`єктом та є підставою для здійснення прокуратурою покладених на неї функцій, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, інтереси держави потребували невідкладного захисту також і тому, що незважаючи на те, що строк позовної давності для звернення до суду із вимогами щодо оскарження договору купівлі-продажу від 15.06.2016 спливав 15.06.2019, компетентними органами протягом розумного строку жодних дій, спрямованих на визнання його недійсним, вчинено не було.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку із перебуванням судді Кропивної Л.В. з 14.09.2020 по 16.10.2020 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/7861/19.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7861/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 прийнято справу № 910/7861/19 до провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Андрієнко В.В. Призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 на 01.10.2020.

Представник першого позивача та першого відповідача у судове засідання 01.10.2020 не з`явились.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників першого позивача та першого відповідача.

Прокурор та представник другого відповідача у судовому засіданні 01.10.2020 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, з підстав, викладених, зокрема, у відзивах на апеляційну скаргу.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 01.10.2020 просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 27.11.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (в подальшому змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк"), як заставодержателем, та першим відповідачем, як заставодавцем, укладено договір застави рухомого майна № 22.1/336-3-08 (далі - договір застави), відповідно до п. 1.1 якого перший відповідач для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед другим позивачем за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості передав в заставу другому позивачу належне на праві власності майно, а саме вагони-цистерни та криті вагони, які відображені у додатку до договору.

Відповідно до п.п. 2.1.5 договору застави другий позивач має право у випадку невиконання чи неналежного виконання першим відповідачем основного зобов`язання, звернути стягнення на предмет застави у порядку, що передбачений розділом 3 даного договору, та задовольнити свої вимоги, визначені на момент фактичного задоволення, за рахунок предмета застави в повному обсязі, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені іншої заборгованості та витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет застави тощо.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2012 у справі № 5011-27/905-2012 за позовом Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб "Спорт Лайн", Приватного підприємства "Фірма "Ніка" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, яке набрало законної сили 24.04.2012, позов задоволено частково, зокрема в рахунок погашення заборгованості в сумі 35 077 023,76 грн., звернуто стягнення на рухоме майно, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" , а саме: вагони-цистерни: №№ 51777084, 51777092, 57311441, 51182657, 51182665, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 50984640, 50984673, 50984657, 50984665 модель вагонів 15-1566-06; вагони-цистерни: №№ 57228249, 57228256, 57152019, 50320720, 57228231, 50320738, 57241820, модель вагонів 15-897; вагон-цистерна: № 57238073, модель вагонів 15-1413; вагони-цистерни: №№ 57228207, 57228264, 50089531, 51167369 модель вагонів 15-1566; вагони-цистерни: №№ 51134542, 50689132, 50089432, 51135135, 50689066, 50089457, 50089572, модель вагонів 15-Ц863; вагони-цистерни: №№ 50630631, 50210020, 50209568, 50209485, 50210012, 51232809, 51232825, модель вагонів 15-1547; вагони-цистерни: №№ 57090193, 57090094, 51250827 модель вагонів 15-1443; вагони-цистерни: №№ 52524592, 52524493 модель вагонів 11-276, шляхом продажу предметів застави на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за початковою ціною встановленою суб`єктом оціночної діяльності призначеним державною виконавчою службою.

В подальшому, 29.12.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49748584 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у праві № 5011-27/905-2012, а також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що внесені записи в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Однак, як стало відомо прокуратурі за фактом здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002885, 15.06.2016 між першим відповідачем, як продавцем та другим відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1-06/2016, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 3.2 якого перший відповідач, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується передати у власність другого відповідача, належні йому залізничні вагони, вагони-цистерни, а другий відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в строки і в розмірі, передбачені умовами даного договору. Найменування (модель), кількість, реєстраційні номери, рік виробництва, дата введення в експлуатацію товару, його ціна вказуються в Специфікації (додаток № 1 до даного договору), яка є невід`ємною його частиною. Передача товару відбувається за актом прийому-передачі.

Так, згідно із актом прийому-передачі вагонів-цистерн, перший відповідач передав, а другий відповідач прийняв вагони-цистерни у загальній кількості 285 шт., в тому числі вагони-цистерни №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092, які перебували у заставі банку.

Прокурор, звертаючись до суд з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (перший позивач), Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку (другий позивач) та обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що перший відповідач 15.06.2016 відчужив спірне майно на користь другого відповідача всупереч судовому рішенню, яке набрало законної сили, при наявності чинної застави на нього та в обхід прямої заборони органу державної виконавчої служби, укладений між відповідачами договір купівлі-продажу 28 вагонів-цистерн суперечить державним інтересам, оскільки його укладено з порушенням вимог ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, ч. 1, 2 ст. 319, ст.ст. 586, 590, 591, п. 3 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 658 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, між відповідачами укладено договір купівлі-продажу № 1-06/2016 від 15.06.2016, відповідно до якого були відчужені вагони-цистерни у загальній кількості 285 шт., в тому числі вагони-цистерни №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092, які перебували у заставі в ПАТ "Родовід Банк" на підставі договору застави рухомого майна № 22.1/336-3-08 від 27.11.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" (в редакції станом на момент укладення спірного правочину) заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до п. 2.4.8 договору застави рухомого майна №22.1/336-3-08, заставодавець (ТОВ "Спецтранссервіс") зобов`язується не укладати будь-яких договорів щодо предмету застави без погодження з заставодержателем (ПАТ "Родовід Банк"), а також не вносити зміни до укладених договорів, зазначених у п. 1.5 договору.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів на момент їх вчинення недійсними та настання відповідних наслідків (відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору).

Судом встановлено, що в порушення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та умов укладеного між позивачем-2 та відповідачем-1 договору застави, заставодавець здійснив відчуження належного йому рухомого майна, а саме 28 вагонів-цистерн за спірним договором купівлі-продажу № 1-06/2016 від 15.06.2016, без згоди заставодержателя (позивача-2) на таке відчуження.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Спецтранссервіс" не могло відчужувати належні йому спірні вагони-цистерни на користь третіх осіб, оскільки є боржником у виконавчому провадженні № 49748584 з виконання рішення суду у справі № 5011-27/905-2012 про звернення стягнення на спірні вагони-цистерни, а на відчужуване майно було накладеного арешт. Дійсність договору застави презюмується наявністю рішення суду у справі № 5011-27/905-2012.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження", згідно зі ст. 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час укладення оспорюваного правочину), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч. 2 ст. 57 Закону). Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 57 Закону). Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна (ч. 6 ст. 57 Закону).

Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладення спірного правочину частина рухомого майна, що була предметом оскаржуваного правочину, а саме: вагони-цистерни №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092, перебували під арештом та було оголошено заборону на їх відчуження, що підтверджується постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.12.2015, що в свою чергу, унеможливлює подальше відчуження такого майна боржником, поки такий арешт не буде знятий.

Згідно ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Враховуючи вищевикладене, оскільки перший відповідач відчужив другому відповідачу спірні вагони цистерни за договором купівлі-продажу № 1-06/2016 від 15.06.2016, які були обтяжені арештом в межах виконавчого провадження №49748584 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі № 5011-27/905-2012, а також враховуючи відсутність відповідної згоди заставодержателя (ПАТ "Родовід Банк") на таке відчуження, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, в частині відчуження наступних вагонів-цистерн: №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 925/1874/13.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами 15.06.2016 договору купівлі-продажу № 1-06/2016 в частині відчуження наступних вагонів-цистерн: №№ 57311441, 57304305, 57063109, 57312035, 51206225, 57311508, 51206217, 51167369, 50209568, 50209485, 57090193, 57090094, 51250827, 51182657, 51182665, 50984640, 50984665, 52524493, 52524592, 50210012, 50210020, 50630631, 50984657, 50984673, 51232809, 51232825, 51777084, 51777092, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, в цій справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру");

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.12.2018 у справі № 922/901/17 зробила висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені й у інших постановах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16, 17, 18 квітня 2019р. у справах № 925/650/18, № 923/560/18, № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18, а також у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою звернення прокурора з позовною заявою у вказаній справі став факт нездійснення Міністерством фінансів України та неналежного здійснення ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку, уповноваженими на те суб`єктами покладених на них обов`язків із захисту державних інтересів внаслідок встановлення факту незаконного відчуження рухомого майна, за результатами реалізації якого на публічних торгах у порядку виконавчого провадження можна було б повернути державному банку більше 1,5млн.грн. Відповідь Міністерства від 14.12.2018, на яку посилається скаржника, свідчить саме про нездійснення уповноваженим суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави та є підставою для вжиття прокуратурою заходів, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а відповідно до листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Родовід Банк" від 13.12.2018, остання цивільно-правові заходи щодо визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу від 15.06.2016 здійснювати не планує. ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку та Міністерство фінансів України починаючи з грудня 2018р. були достеменно обізнані про наявність наведених у вказаному позові Прокуратури м. Києва порушень, оскільки прокуратурою міста направлялись відповідні листи щодо оскарження в судовому порядку спірного договору (копії листів додано до позову), однак, належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави не вжили, при цьому, звертаючись із листами до Міністерства та банку, прокуратурою безпосередньо зазначались виявлені порушення, дії, які мають вчинити вказані суб`єкти для усунення цих порушень та відновлення законності із посиланням на можливий спосіб захисту.

Також про "неналежний" захист державних інтересів уповноваженим на те суб`єктом свідчить звернення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку у межах справи № 5011-27/905-2012 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у задоволенні якої судом відмовлено.

Неналежним чином здійснення повноважень щодо захисту порушених інтересів держави у зазначених правовідносинах свідчить про бездіяльність уповноважених на те законом органів та є підставою для пред`явлення прокуратурою позову на захист державних інтересів.

З огляду на викладене, з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, за наявності кримінального провадження № 42018000000002885 щодо невиконання рішення суду, враховуючи наявність листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Родовід Банк" від 13.12.2018 та відповіді Міністерства від 14.12.2018, те, що вжиті за результатами розгляду листа прокуратури міста Уповноваженою особою Фонду заходи, як от, звернення до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, охоплювали лише частину із незаконно відчужених вагонів-цистерн (13 із 28) та за результатами їх вжиття судами відмовлено у задоволенні такої заяви через недоведеність банком викладених у ній обставин, те, що вжиті Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Родовід Банк" (подання заяви про відкриття виконавчого провадження № 49748584 та заяви до правоохоронних органів за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 КК України, а саме: незаконне відчуження майна, на яке накладено арешт) також не є належними заходами на захист інтересів держави, оскільки не спрямовані на повернення незаконно відчуженого майна, прокурором доведено правомірність звернення прокурора з позовом до суду, оскільки позивачами не вживались заходи цивільно-правового реагування спрямовані на визнання недійсним правочину, що стало підставою для звернення прокурора із позовною заявою.

Також необхідно враховувати той факт, що інтереси держави потребували невідкладного захисту і тому, що незважаючи на те, що строк позовної давності для звернення до суду із вимогами щодо оскарження договору купівлі-продажу від 15.06.2016 спливав 15.06.2019, компетентними органами протягом розумного строку жодних дій, спрямованих на визнання його недійсним, вчинено не було.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Приватне підприємство "Будрекс-2002", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будрекс-2002" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/7861/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Будрекс-2002".

4. Справу № 910/7861/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 12.10.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

В.В.Андрієнко