Постанова від 08.10.2020 по справі 906/33/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року Справа № 906/33/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Котелянця Володимира Івановича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. (повний текст - 28.08.2020р.) у справі №906/33/20 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро"

до Фізичної особи - підприємця Котелянця Володимира Івановича

про стягнення 122589,09 грн

за участі представників:

стягувача - Ізвеков В.В. (ордер №1007930 від 17.09.2020р.)

боржника - Дорогань О.М. (довіреність від 19.09.2020р.) в режимі відеоконференції в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. позов задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Котелянця Володимира Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" 88611,25 грн основного боргу; 7304,97 грн 3% річних; 6672,87 грн інфляційних втрат; 2102,00 грн судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020р. рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. залишено без змін.

На виконання вказаного рішення видано наказ №906/33/20 від 13.07.2020р.

04.08.2020р. від Фізичної особи-підприємця Котелянця Володимира Івановича надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Житомирської області від 13.07.2020р. у справі №906/33/20 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. у справі №906/33/20 відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Котелянця Володимира Івановича про визнання наказу Господарського суду Житомирської області від 13.07.2020р. у справі №906/33/20 таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Фізична особа - підприємець Котелянець Володимир Іванович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі, зокрема, зазначає, що керуючись ч.ч.1, 2 ст.601 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ФОП Котелянець Володимир Іванович, повідомив ТОВ "Гор.Інвест Агро" про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 124 691,09 грн.

ТОВ "Гор.Інвест Агро", отримано вказану заяву-повідомлення 15.07.2020р., доказам чого є роздруківка із офіційного сайту ПАТ Укрпошта .

Вважає, що з моменту відправлення даної заяви-повідомлення, зобов`язання ФОП Котелянець В.І. перед ТОВ "Гор.Інвест Агро", згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. у справі №906/33/20, яке постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020р., залишено без змін, припиняються на загальну суму 124 691,09 грн., тобто у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, з моменту відправлення даної заяви-повідомлення, ТОВ "Гор.Інвест Агро" має заборгованість (борг) перед ФОП Котелянець В.І., згідно наказу Господарського суду Житомирської області від 20.11.2017р. у справі №906/584/17, який видано на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. у справі №906/584/17 у розмірі (сумі) 90334,20 грн.

Як вважає скаржник, таким чином, на день відкриття виконавчого провадження №62684936, заборгованість ФОП Котелянець В.І. перед ТОВ "Гор.Інвест Агро", згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 16 березня 2020 року, по справі №906/33/20, в силу вищенаведених обставин, відсутня.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на норми ст.328 ГПК України, ст. 203, ст.204 ч.ч.1,2 ст.ст.526, 598, 599, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст.ст.202, 203 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", практику Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2018р. у справі №910/8661/17.

На підставі викладеного просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. у справі №906/33/20 повністю; прийняти нове судове рішення, яким заяву ФОП Котелянця В.І. про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю, задовольнити; визнати наказ Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. у справі №906/33/20, який видано на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. у справі №906/33/20, про стягнення із ФОП Котелянця В.І. (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Гор.Інвест Агро" (ідентифікаційний код 38284337): - 88611,25 грн. основного боргу; - 7304,97 грн. 3% річних; - 26672,87 грн. інфляційних втрат; - 2102,00 грн. судового збору - таким, що не підлягає виконанню, повністю; покласти на ТОВ "Гор.Інвест Агро", витрати пов`язані зі сплатою судового збору. Також апелянтом було подано клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. у справі №906/33/20 до розгляду апеляційної скарги та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Котелянця Володимира Івановича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. у справі №906/33/20; відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Котелянця Володимира Івановича про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду Житомирської області від 16.03.2020р. у справі №906/33/20 до розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначити на "23" вересня 2020р. об 11:00год.; доручено забезпечення проведення відеоконференції Окружному адміністративному суду міста Києва (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 81-А), де братиме участь представник ФОП Котелянець В.І.

23.09.2020р. (вх.№6045/20) на електронну адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (арк.справи 232-234).

У відзиві зазначає, що питання зарахування зустрічних однорідних вимог у правовідносинах ФОП Котелянець В.І. та ТОВ "Гор.Інвест Агро" було предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи №906/1102/18 та справи №906/583/17 про стягнення з ТОВ "Гор.Інвест Агро" боргу на користь ФОП Котелянець В.І. Суди такі зустрічні однорідні вимоги , задовольняючи позов ФОП Котелянця В.І. до ТОВ "Гор.Інвест Агро", до уваги не взяли.

Чинне законодавством не передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинене на стадії виконання судового рішення. Натомість взаємна згода сторін може бути підставою для укладення стягувачем і боржником мирової угоди яка, у разі затвердження її судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Зазначає, що ТОВ "Гор.Інвест Агро" є боржником у ще ряді виконавчих проваджень. Закінчення виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу з ФОП Котелянець В.І. на користь ТОВ "Гор.Інвест Агро" у зв`язку з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, призведе серед іншого до порушення прав інших кредиторів. Кошти стягнуті з ФОП Котелянець В.І. у виконавчому провадженні щодо примусового стягнення за наказом №906/33/20 повинні бути розподілені між усіма стягувачами пропорційно. У випадку визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню із підстав зарахування зустрічних однорідних вимог у конкретній ситуації матиме наслідком втрату можливості у ТОВ "Гор.Інвест Агро" стягнути кошти та пропорційно погасити вимоги усіх стягувачів.

З огляду на зазначене, стягувач вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. законною, та просить прийняти даний відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник боржника підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення по справі. Просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. у справі №906/33/20 та прийняти нове рішення по справі яким заяву ФОП Котелянця В.І. про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю, задовольнити.

Представник стягувача просив суд апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Котелянця Володимира Івановича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. у справі №906/33/20 - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено ч.2 ст.328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а наказ ще не виконаний (постанови Верховного суду від 16.09.2020р. у справі №308/6024/14, від 24.06.2020р. у справі №520/1466/14)

Обов`язок боржника може припинятися з підстав, передбачених законом. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу.

Заява про визнання наказу Господарського суду Житомирської області від 13.07.2020р. у справі №906/33/20 таким, що не підлягає виконанню мотивована зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

За заявою ФОП Котелянця В.І про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2020р. (арк.справи 154, 155), 09.07.2020р. державний виконавець Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Хмельницький Петраківська С.В. відкрила виконавче провадження №62510844 з виконанню наказу Господарського суду Житомирської області №906/584/17 від 20.11.2017р. про стягнення з ТОВ "Гор.Інвест Агро" на користь ФОП Котелянця В.І. 160000,00 грн боргу; 4287,00 грн 3% річних; 28493,15 грн пені; 19067,43 грн інфляційних нарахувань; 3177,71 грн судового збору (арк.справи 156-159).

08.07.2020р. ФОП Котелянць В.І. направив на адресу ТОВ "Гор.Інвест Агро" заяву-повідомлення про зарахування однорідних вимог на суму 124691,09 грн, строк виконання яких настав (арк.справи 135-141).

На момент направлення заяви-повідомлення про зарахування однорідних вимог на суму 124691,09грн, ТОВ "Гор.Інвест Агро" не виконало наказ Господарського суду Житомирської області від 20.11.2017р. у справі №906/584/17, що підтверджується інформацією про виконавче провадження, сума звернення стягнення становить 215025,29 грн.

Водночас 29.07.2020р. приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. відкрила виконавче провадження №62684936 з виконанню наказу Господарського суду Житомирської області №906/33/20 від 13.07.2020р. про стягнення з ФОП Котелянця В.І. на користь ТОВ "Гор.Інвест Агро" 124691,09 грн заборгованості, до якої включено 88611,25 грн основного боргу, 7304,97 грн 3% річних, 26672,87 грн інфляційних втрат, 2102,00 грн судового збору (арк.справи 142, 143).

29.07.2020р. винесено постанову про арешт коштів боржника №62684936 (арк.справи 146, 147) та постанову про арешт майна боржника №62684936 (арк.справи 148, 149).

10.08.2020 ТОВ "Гор.Інвест Агро" надіслало ФОП Котелянцю В.І. заперечення на заяву-повідомлення про зарахування однорідних вимог (арк.справи 168, 169), в яких товариство зазначає, що на підставі ст.601 ЦК України можуть бути зараховані як зустрічні лише основні зобов`язання, а не стягнення 3% річних, інфляційних та пені. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинене на стадії виконання судового рішення.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно ст.601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однією із сторін, згідно з вимогами ст.601 ЦК України.

Як встановлено ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двостороніх правовідносин.

Зарахування в силу ст.601 Цивільного кодексу України, можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто одночасна участь сторін у двох зобов`язаннях і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов`язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої. Основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру.

Отже, зарахування можливе за наявності зустрічності вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні та однорідності вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Грошові кошти мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов`язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошима. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Якщо зобов`язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Водночас важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2018р. у справі №908/3039/16, від 05.04.2018р. у справі №910/13205/17, від 25.04.2018р. у справі №910/6781/17, від 25.07.2018р. у справі №916/4933/15, від 22.08.2018р. у справі №910/21652/17, від 11.09.2018р. у справі №910/21648/17, від 11.10.2018р. у справі №910/23246/17, від 13.11.2018р. у справі №914/163/14, від 02.04.2019р. у справі №918/539/18.

Представник ТОВ "Гор.Інвест. Агро" заперечив щодо заяви про зарахування однорідних вимог. При цьому зазначав, що відповідно до ст.601 ЦК України можуть бути зараховані лише основні зобов`язання, а не стягнення інфляційних, 3% річних та пені, посилаючись на п.1.14. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", якою роз`яснено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

З аналізу положень ст.203 ГК України та ст.601 ЦК України можна зробити висновок, що метою вказаних норм є:

- уникнення зайвого та непотрібного перерахування чи передачі сторонами одна одній та повернення в зворотному напрямку тієї частини однорідних зустрічних основних зобов`язань, які однакові за розміром для обох сторін, а, отже, можуть бути зараховані, що відповідатиме принципу розумності.

- уникнення ситуації, коли одна сторона добросовісно повністю виконає своє зустрічне однорідне основне зобов`язання, а інша, внаслідок власної недобросовісної поведінки або з інших підстав, своє зобов`язання не виконає, що дозволить добросовісній стороні зменшити свої втрати (або взагалі їх уникнути) на ту частину основного зобов`язання, яку можна зарахувати, що відповідатиме принципам справедливості та добросовісності.

Основне зобов`язання, як правило, має ясний та безспірний характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2019р. у справі №910/16135/18 зазначено, що незважаючи на те, що формально зараховані як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте за аналогією ст.203 ГК України, ст.601 ЦК України задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони повинна сплатити одна одній по таким вимогам, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, яке з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили, відповідно до п.9 ч.3 ст.129 та ч.1 ст.129-1 Конституції України, підлягають обов`язковому виконанню.

Також, судом першої інстанції вірно відмічено, що у випадку визнання наказу №906/33/20 від 13.07.2020р. таким, що не підлягає виконанню з підстав зарахування однорідних вимог, то фактично обов`язок ФОП Котелянця В.І. до ТОВ "Гор.Інвест Агро" стосовно сплати коштів в сумі 124691,09 грн за вказаним виконавчим документом буде відсутній, а виконавче провадження, згідно з п.5 ч.1 до ст.39 та абз.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", підлягатиме закінченню та не може бути розпочато знову.

Однак, розмір заборгованості за наказом №906/584/17 про стягнення з ТОВ "Гор.Інвест Агро" на користь ФОП Котелянця В.І. залишиться незмінним, оскільки в даному випадку суд, розглядаючи заяву в межах виконавчого провадження №62684936, не має юридичного відношення до виконавчого провадження №62510844, в межах якого здійснюється стягнення на користь ФОП Котелянця В.І.

Як було встановлено судом першої інстанції, ФОП Котелянець В.І як стягувач у справі №906/584/17 не направляв на розгляд суду заяву про визнання наказу Господарського суду Житомирської області №906/584/17 від 20.11.2017р. на загальну суму 215025,29 грн таким, що не підлягає виконанню в частині заяви про зарахування зустрічних позовних вимог в розмірі 124691,09 грн.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що з системного аналізу Закону України "Про виконавче провадження", приписів Цивільного та Господарського кодексів України вбачається, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог, на який посилається боржник, як на підставу визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, за заявою однієї із сторін на стадії виконання рішення суду, може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони шляхом підписання між ними мирової угоди та затвердження її в порядку, визначеному статтею 330 Господарського процесуального кодексу України.

Чинне законодавство не передбачає іншого примусового виконання рішення суду, ніж шляхом вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - є правом суду в силу приписів ст.328 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).

Враховуючи обов`язковість виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 13.07.2020р. у справі №906/33/20 про стягнення з боржника коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" та відсутність належних правових підстав для визнання вказаного наказу суду таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що заява боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. у справі №906/33/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Котелянця Володимира Івановича - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Котелянця Володимира Івановича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.08.2020р. у справі №906/33/20 - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 12.10.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.