Рішення

від 13.10.2020 по справі 904/1784/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020р. Справа № 904/1784/20

За позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк , м. Київ

До: Приватного підприємства Пром Снаб , м. Дніпро (відповідач-1) та гр. ОСОБА_1 , м. Дніпро (відповідач-2)

Про: стягнення 146 358, 03 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

АТ КБ ПриватБанк (позивач) звернувся з позовом до ПП Пром Снаб (відповідач-1) та гр. ОСОБА_1 (відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24.03.11р. у розмірі 146 358, 03 грн. ( в т.ч.: 129 026, 65 грн. - заборгованість за кредитом; 12 096, 25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом ; 3 944, 87 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 1 290, 26 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором терміни ; а відповідачем-2 - своїх зобов`язань за договором поруки.

Ухвалою суду від 01.07.20р. було відкрите провадження у справі №904/1784/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без виклику (повідомлення) сторін - за наявними у ній матеріалами.

ПП Пром Снаб (відповідач-1) у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував , зазначаючи (поміж-іншим) про наступне : заява про відкриття поточного рахунку від 24.03.11р., на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не містить умов щодо сплати процентів за користування кредитом, сплати неустойки (пені, штрафу), комісії за користування кредитом; а надана позивачем копії Умов та правил надання банківських послуг , не підписана з боку відповідача-1. Враховуючи вищезазначене, нарахування процентів, пені та комісії є не обґрунтованим. Також посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03.07.19р. Окрім того, у своєму клопотанні просив залишити без руху позовну заяву, посилаючись на ненадання позивачем належним доказів сплати судового збору в розмірі 2 195, 37 грн.

Гр. ОСОБА_1 (відповідач-2) проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначаючи (поміж-іншим ) про наступне: згідно з п.1.2. договору поруки від 24.02.15р. поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Проте, позивач не дав жодного доказу ознайомлення відповідача із зазначеними Умовами-1,2 ; що саме ці Умови та правила надання банківських послуг були узгоджені та підписані боржником або він до них приєднався у встановленому порядку.

АТ КБ Приватбанк (позивач) у відповідях на відзиви відповідачів-1,2, заперечував проти обставин , викладених в них, з підстав зазначених у позовній заяві. Також зазначив, що правова позиція Верховного Суду у справі №342/180/17 стосується дещо інших (не аналогічних ) обставин справи.

ПП Пром Снаб (відповідач-1) та гр. ОСОБА_1 (відповідач-2) своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив позивача не скористалися.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом , не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

24.03.11р. між ПАТ ПРИВАТБАНК (правонаступник - АТ КБ Приватбанк , банк) та ПП Пром Снаб (клієнт, відповідача-1) була підписана заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки ; згідно із якою відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів Банку, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 24.03.11р. та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору (а.с.18).

Позивач стверджує наступне : відповідно до умов договору ПП Пром Снаб було встановлено кредитний ліміт у розмірі 130 000, 00 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Відповідно до 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта. Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. Згідно до п.3.18.1.8 Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ).

Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно до розділу Умов 3.18.4. , за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню ), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань. Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами , змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до 3.18.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п., п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п., п. 3.18.2.2.5, 3.18.4-4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня , у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до 3.18.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Пунктом 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг"(або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

За твердженням позивача, в порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідач-1 отримані кредитні кошти не повернув , відсотки за їх користування та комісію не сплатив. Відповідно до розрахунку , наданого позивачем , заборгованість ПП Промснаб за договором банківського обслуговування №б/н від 24.03.11р. станом на 27.01.20р. складає 146 358, 03 грн. ( в т.ч.: 129 026, 65 грн. - заборгованість за кредитом; 12 096, 25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 944, 87 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 1 290, 26 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом) а.с.30-39.

24.02.2015р. між ПАТ Комерційним банком Приватбанк (кредитор) та гр. ОСОБА_2 (поручитель ) укладено договір поруки №POR1424767244976. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП Промснаб зобов`язань за угодами-приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, далі угода №1, по сплаті : а) процентної ставки за користування кредитом : - за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 30% (тридцять) річних; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3 Угоди-1 - 60% (шістдесят) річних; б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17. Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за користування ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмір 0, 9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць ; г) кредиту в розмірі 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок).

При цьому, сторонами погоджено, що якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які вільні у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Вказане узгоджується з приписами ст. 559 ЦК України, яка допускає можливість сторонам погоджувати відповідні умови договору поруки.

За змістом пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. (а.с.45-46).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмов від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України ).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Згідно зі ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст. 551 ЦК України ).

Ст. 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб ( ст. 553 ЦК України ). Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Стаття 555 ЦК України передбачає, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Відповідачами-1, 2 належними та достатніми доказами заборгованість ПП Промснаб за кредитом у сумі 129 026, 65 грн. не спростована, доказів сплати боргу не надано.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 129 026, 65 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 12 096, 25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 944, 87 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 1 290, 26 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, суд зазначає нижченаведене.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як підтверджено матеріалами справи, у заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку на відкриття рахунку від 24.03.11р. процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, витяг з Умов та Правил (а.с.87) належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ Приватбанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.03.2011р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (31.03.2020р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який містить в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача-1, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.03.2011р. шляхом підписання заяви.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та погодженого розміру ліміту кредитування, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та в постанові Верховного Суду від 17.07.20р. у справі №910/8189/19.

З огляду на вище наведене та обставини справи, враховуючи судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.19р. по справі № 342/180/17, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідачів:12 096, 25 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом ; 3 944, 87 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 1 290, 26 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині солідарного стягнення з відповідачів-1,2 основної заборгованості за кредитом в розмірі 129 026, 65 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити. Одночасно з вищезазначених підстав інші заперечення відповідачів суд оцінює критично. Також суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без руху ( оскільки в матеріалах справи наявні належні докази про зарахування сплаченого позивачем судового збору за подання цієї позовної заяви).

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є, насамперед, неправомірні дії відповідача-1, а тому саме з відповідача-1 підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути солідарно з відповідача-1 : Приватного підприємства Пром Снаб ( 49000, м. Дніпро, вул. Комунаровська, буд.16, кв. 186; код ЄДРПОУ 37006008) та відповідача-2: громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача - Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 Д; код ЄДРПОУ 14360570):129 026, 65 грн. - заборгованості .

3. Стягнути з відповідача-1: Приватного підприємства Пром Снаб (49000, м. Дніпро, вул. Комунаровська, буд.16, кв. 186; код ЄДРПОУ 37006008) на користь позивача - Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 Д; код ЄДРПОУ 14360570): 1 935, 40 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності .

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 13.10.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв