Рішення

від 13.10.2020 по справі 904/3239/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020р. Справа № 904/3239/20

За позовом: Дочірнє підприємство Васильківкатеплоенерго Комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради , смт Васильківка

До: Дочірнього підприємства Верхньодніпровськтеплоенерго Дніпропетровської обласної ради (відповідач-1) та Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ (відповідач-2)

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідачів : Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, м. Дніпро

Про: визнання права господарського відання та звільнення майна з-під арешту

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ДП Васильківкатеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР (позивач) звернувся з позовом до ДП Верхньодніпровськтеплоенерго ДОР (відповідач-1) та ДП Газ України НАК Нафтогаз України (відповідач-2 ) про визнання права господарського відання на екскаватор колісний марки ЕО 2621А, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 ; та звільнення вищезазначеного екскаватора з під арешту, накладеного постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. про арешт майна боржника від 24.02.20р. №і ВП №60200314.

Ухвалою суду від 06.07.20р. відкрито провадження у справі № 904/3239/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ДП Верхньодніпровськтеплоенерго ДОР (відповідач-1) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався , про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином на адресу , зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.06.20р., а.с.50 (про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення відповідачу 15.07.20р. копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, а.с.64)

ДП Газ України НАК Нафтогаз України (відповідач-2) у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позивачем не надано доказів звернення до територіального органу Держпродспоживслужби щодо здійснення державної реєстрації спірного рухомого майна відповідно до норм чинного законодавства. Також зазначає, що згідно з актом приймання - передачі майна від 27.08.15р. у господарське відання позивача перейшов екскаватор 30-26, 1990 року випуску; в той же час , позивач просить суд визнати за ним право господарського відання на екскаватор колісний, марка ЕО-2621В, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 . Але ж з вищезазначеного акту не вбачається, що саме спірне рухоме майно передано позивачу у господарське відання.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. (третя особа) своїм правом на подання до суду письмових пояснень не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином (про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення відповідачу 10.07.20р. копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, а.с.66)

ДП Васильківкатеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР (позивач) своїм правом на надання відповіді на відзив відповідача-2 не скористався.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом , не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 18.04.2002 р. екскаватор колісний марки ЕО 2621А, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за Дочірнім підприємством Верхньодніпровськтеплоенерго Комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради (а.с.24)

Згідно з п. 1.12. Рішення Дніпропетровської обласної ради № 662-32/VI від 15.07.15 р.: майно, розташоване за адресою : Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Федоровського, 6, закріплене на праві господарського відання за Дочірнім підприємством Верхньодніпровськтеплоенерго комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради , передане у господарське відання Дочірнього підприємства Васильківкатеплоенерго комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради (а.с.25)

На виконання цього рішення та згідно з актом приймання-передачі майна від 27.08.2015 року, затвердженого 27.08.15 р. Головою Дніпропетровської обласної ради, і п. 26 Додатку № 1 до цього Акту, екскаватор був прийнятий в господарське відання Дочірнього підприємства Васильківкатеплоенерго комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради . (ас.26-30). Позивач зазначає, що з вказаного часу даний екскаватор обліковується на балансі позивача і ним експлуатується (на підтвердження чого посилається на довідку №55 від 17.06.20р., а.с31)

В березні 2020 року позивачу стало відомо, що постановою приватного виконавця Куземченко А.С. від 24.02.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 60200314 було накладено арешт на екскаватор колісний марки ЕО 2621А, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 (що підтверджується відповідною постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С., а.с. 42-43)

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60200314 від 03.10.19 р. це виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 р. у справі № 904/1562/19. Згідно з даною постановою боржником є ДП Верхньодніпровськтеплоенерго Комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради , а кредитором - ДК Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України . (а.с.44).

Згідно і Звітом № 20-5/12-1 від 12.05.2020р. (складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 ) ринкова вартість екскаватора колісного марки ЕО 2621А, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , складає 38 080,00 грн. (а.с.32-35)

Враховуючи вищезазначене, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що накладений арешт перешкоджає здійсненні ним дій щодо державної реєстрації екскаватора в органах державної реєстрації будівельних транспортних засобів.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 24 Господарського кодексу України передбачено, що управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до частини 2 статті 24 Господарського кодексу України, правовий статус окремого суб`єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб`єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

Згідно з частиною 3 статті 24 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання комунального сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб`єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Частинами 1 та 2 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 78 Господарського кодексу України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою. Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

Як вбачається із Загальних положень Статуту позивача : ДП Васильківкатеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР (надалі - підприємство) - самостійний суб`єкт господарювання, заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Дніпропетровської області й перебуває в управлінні комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради та Дніпропетровської обласної ради. Підприємство є унітарним та комерційним.

Відповідно до частини 1 статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 134 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 4 статті 136 Господарського кодексу України, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до статті 34 Закону України Про дорожній рух , державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів , що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 .

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Пунктом 3 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до пункту 8 Порядку : державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Однак, не проведення державної реєстрації транспортних засобів за позивачем, навіть якщо це відбулось у зв`язку з неналежним виконанням обов`язку позивача щодо вчинення дій , пов`язаних з державною реєстрацією, не свідчить про відсутність у нього права господарського відання, адже сама державна реєстрація права по своїй суті не породжує права власності (права господарського відання), а лише є підтвердженням та визнанням державою факту набуття такого права, за умови звернення особи у порядку встановленому законом.

Таким чином , недотримання обов`язку власника (володільця) транспортного засобу зареєструвати належні йому транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, як це передбачено у статті 34 Закону України Про дорожній рух , не може бути підставою для позбавлення особи права власності (господарського відання).

Згідно частини 4 статті 136 Господарського кодексу України : щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес (вищенаведена позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13 травня 2019 р. N 905/494/18.)

Частиною 1 статті 59 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З вищенаведених приписів ЗУ Про виконавче провадження вбачається, що зняття арешту за рішенням суду здійснюється за умови визнання права власності (господарського відання) на майно.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження ).

Таким чином, оскільки факт набуття права господарського відання на транспортний засіб за позивачем підтверджується матеріалами справи, зважаючи на те, що виконавчою службою після набуття такого права позивачем було накладено арешт на вказаний транспортний засіб, як на майно іншої особи, є всі підстави для визнання за позивачем права господарського відання на цей транспортний засіб, а також для зняття з нього арешту.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, ніж доводи відповідача в їх спростування, в підтвердження яких останній не подав суду жодного доказу.

За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Одночасно, з цих же підстав заперечення відповідача, суд оцінює критично.

Також враховуючи ту обставину, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій/бездіяльності саме ДП Верхньодніпровськтеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР, то судові витрати по справі покладаються на позивача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати за Дочірнім підприємством Васильківкатеплоенерго Комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради (52600, смт. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, вул. Абрикосова, 177 а ; код ЄДРПОУ 20242337) право господарського відання на екскаватор колісний марки ЕО 2621А, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 ;

3.Звільнити екскаватор колісний марки ЕО 2621А, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , з-під арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника від 24 лютого 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 60200314, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрієм Сергійовичем .

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 13.10.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв