Рішення

від 13.10.2020 по справі 907/386/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/386/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар", м. Мукачево

до відповідача фізичної особи-підприємця Кравця Роберта Івановича, м. Мукачево

про стягнення 31126,22 грн.

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за Договором оренди №Ч-9А/18 від 21.03.2018 (з наступними змінами, внесеними Додатковими угодами) в розмірі 20633,50 грн, посилаючись на ст. ст. 11, 526, 530, 759 ЦК України, ст. ст. 193, 283 ГК України. У зв`язку з прострочення грошового зобов`язання позивачем відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України та п. 27 Договору нараховано171,38 грн пені та 10000,00 грн штрафу, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 321,34 грн. 30% відсотків річних.

При зверненні з позовом товариство-позивач заявило клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2102,00 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу, та отримана ним 23.06.2020, про що зроблено відмітку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачував належним чином обумовлену укладеним з позивачем Договором орендну плату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 20633,50 грн. У зв`язку з простроченням платежів позивачем заявлено вимогу про стягнення на підставі п. 27 Договору 171,38 грн пені та 10000,00 грн штрафу, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 321,34 грн. 30% річних.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар" (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Кравцем Робертом Івановичем (відповідач, орендар) 21.03.2018 укладено Договір оренди №Ч-9А/18 (з наступними змінами, внесеними Додатковими угодами №1 від 01.03.2019, № 2 від 19.03.2019 та №3 від 13.02.2020), за умовами якого орендодавець передав Орендарю в тимчасове платне користування ( Оренда ) нежитлові приміщення, що розташовані на першому та мансардному поверхах в нежитловій будівлі Інтернет-кафе за адресою: м. Мукачево, вул. Червоноармійська (Університетська), буд. 9А, згідно з переліком в ст. 2. Цього договору, далі - Приміщення , загальною площею 350,50 кв. м та прибудинкову територію.

Позивач передав приміщення відповідачеві, що підтверджується актом приймання-передачі до Договору оренди № Ч-9А/18 від 21.03.2018 року від 23.03.2018

Розділом 3 Договору сторони погодили порядок і терміни розрахунків за послуги оренди. Так, статтею 11 Договору визначено, що всі належні за цим договором платежі які згідно зі статтею 10.1 складаються з орендної плати та відшкодування комунальних послуг (водопостачання (водовідведення), газопостачання, електропостачання, послуги з вивезення ТПВ, до моменту укладення договорів з постачальниками комунальних послуг)) Орендар сплачує Орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, зазначений нижче у цьому Договорі, чи інший рахунок Орендодавця, про який Орендар буде повідомлений належно.

При цьому, розмір Орендної плати за один календарний місяць оренди становить: зокрема, в період з 20 вересня 2018 р. по 19 березня 2019 р. - 23000,00 грн. (двадцять три тисячі гривень 00 коп.), в період з 20 березня 2019 р. по 28 лютого 2021 р. - 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп).

Звертаючись до суду позивач стверджував, що відповідач порушував свої зобов`язання по внесенню платежів, при цьому, за лютий-березень 2020 року його борг склав 20633,50 грн.

Судом встановлено, що за наслідками листування сторони погодили дострокове розірвання Договору оренди. З огляду на це, 17 квітня 2020 року між ними укладено відповідну Угоду, пунктом 3 якої відповідач зобов`язався провести повний розрахунок за зобов`язаннями, що виникли з Договору оренди в строк до 23 травня 2020 року включно.

В подальшому, в Акті приймання-передачі (повернення) до Договору оренди № Ч-9А/18 від 21.03.2018, який підписаний між сторонами 23 квітня 2020 року, підприємець-відповідача повторно зобов`язався провести повний розрахунок за зобов`язаннями, що виникли з Договору оренди в строк до 23 травня 2020 року включно та визнав, що його борг за цим договором складає 20633,50 грн.

Однак, в обумовлений строк відповідач не погасив наявну заборгованість в зв`язку з чим товариство надіслало йому претензію Вих. №52 від 25.05.2020, яка однак, була залишена останнім без задоволення, що і послужило підставою для звернення з позовом до суду.

Крім суми боргу, оскільки розділом 27 сторони погодили міри/заходи відповідальності за порушення зобов`язань, зокрема:

27.1. У разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання, що передбачає здійснення будь- яких Платежів на користь Орендодавця або третіх осіб, і якщо який-небудь Платіж за цим Договором буде прострочений Орендарем, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі, що обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України та діє в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення.

27.2. У разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання, що передбачає здійснення будь- яких Платежів на користь Орендодавця або третіх осіб, і якщо який-небудь Платіж за цим Договором буде прострочений Орендарем, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві відсотки (за користування чужими грошовими коштами) в розмірі 30 % річних від простроченої суми.

27.3. У разі допущення Орендарем порушення будь-якого його зобов`язання за цим Договором, Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф в розмірі 20 % від місячної орендної плати, за кожен випадок порушення зобов`язань,

Позивачем починаючи з 23.05.2020 до 09.06.2020 нараховано та поставлено вимогу про стягнення з відповідача нараховано171,38 грн пені, 10000,00 грн штрафу за допущені відповідачем два порушення, а також 321,34 грн. 30% відсотків річних.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов`язання за договором найму (оренди) в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. Договору встановлений обов`язок внесення орендної плати, яку орендар сплачується Орендарем щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідач не вносив орендну плату в установленому розмірі за березень-квітень 2020 року. Вказана сума визнана ним у Акті повернення майна з оренди від 23.04.2020. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 20633,50 грн. боргу по орендній платі є обґрунтованими, доведеними, відтак, підлягають до задоволення.

Щодо пені

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 27.1. договору оренди визначено, що у разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання, що передбачає здійснення будь- яких Платежів на користь Орендодавця або третіх осіб, і якщо який-небудь Платіж за цим Договором буде прострочений Орендарем, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі, що обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України та діє в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені, і такий розрахунок арифметично є вірним. Тому, з врахуванням диспозитивної господарського процесу, заявлена до стягнення сума пені підлягає до стягнення в повному обсязі.

Щодо штрафу

Пунктом 27.2 Договору передбачено, що в разі допущення Орендарем порушення будь-якого його зобов`язання за цим Договором, Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф в розмірі 20 % від місячної орендної плати, за кожен випадок порушення зобов`язань.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір штрафу судом перевірено і такий виходячи зі встановленої умовами договору місячної орендної плати у розмірі 25000,00 грн за період вчинення порушення, є вірним. Тому позовні вимоги в частині стягнення 10000,00 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо 30% річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору встановлено, що в разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання, що передбачає здійснення будь-яких Платежів на користь Орендодавця або третіх осіб, і якщо який-небудь Платіж за цим Договором буде прострочений Орендарем, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві відсотки (за користування чужими грошовими коштами) в розмірі 30 % річних від простроченої суми.

Зважаючи, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 30% річних, суд дійшов висновку, що такі нараховані вірно, відтак, підлягають до задоволення в повному обсязі .

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

Розподіл судових витрат.

Оскільки судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на відповідача належить покласти витрати на оплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 231, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравця Роберта Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-Стар"(89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 10-12, код ЄДРПОУ 37591244) суму 31126,22 грн (тридцять одна тисяча сто двадцять шість гривень 22 коп), в т. ч. 20633,50 грн. боргу по орендній платі та 171,38 грн. пені, 10000,00 грн штрафу, 321,34 грн 30 % річних, а також 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп) на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.В. Андрейчук