Рішення

від 22.09.2020 по справі 910/6495/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2020Справа № 910/6495/20

За позовом Селянського фермерського господарства "Тетяна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-

торгівельна група"

про стягнення 1 113 641,38 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське фермерське господарство "Тетяна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-торгівельна група" (далі - відповідач) про стягнення 1 113 641,38 грн., з яких 907 030,50 грн. заборгованості, 181 104,44 грн. пені, 18 250,20 грн. 3% річних та 7 256,24 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції №08/07-0094 від 08.07.2019 р. в частині оплати поставленого позивачем товару у зв`язку з чим з посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума основного боргу, пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 25.05.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6495/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.06.2020 р.

Судом встановлено, що у позовній заяві міститься клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Ухвалою від 25.05.2020 р. судом відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судове засідання 17.06.2020 р. представник позивача не з`явився, втім подав клопотпння про розгляд справи без його участі та з проханням призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.06.2020 р. підготовче засідання призначено на 15.07.2020р.

В судовому засіданні 15.07.2020 р., виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2020 р.

Ухвалою від 05.08.2020 р. судове засідання відкладено на 26.08.2020 р.

В судове засідання 26.08.2020 р. представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому від представника позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі та повідомлено що позовні вимоги підтримуються ним у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.08.2020 р. судове засідання відкладено на 22.09.2020 р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2020 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

В свою чергу, від відповідача відзиву на позовну заяву, жодних заяв чи клопотань через відділ діловодства суду не надходило; відповідач взагалі в судові засідання не з`являвся, про розгляд даної справи відповідач повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 22.09.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" було доповнено пунктом 4 такого змісту:"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020 р., пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З огляду на викладене, суд встановив, що на даний час закінчились продовжені у зв`язку із карантином строки, з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.07.2019 р. між Селянським фермерським господарством "Тетяна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-торгівельна група" (покупець) укладено договір поставки (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар - ріпак урожаю 2019 року насипом у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, продавець зобов`язується поставити загально 103 (+/-5%) метричних тон, згідно графіку поставок за п. 5.2 цього Договору.

Згідно з п.п. 4.1-4.3. Договору ціна товару за одну метричну тону з ПДВ за цим Договором складає: 11 700.00 грн. Загальна вартість по цьому договору товару складає з ПДВ: 1 205 100.00 грн., згідно з п. 3.2. Загальну вартість Договору складає загальна сума цін Товару, поставленого за Договором протягом його дії.

Пунктом 5.1 Договору сторонами узгоджено, що товар поставляється автотранспортом на умовах EXW відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 і умовами цього договору, доставка здійснюється до м. Одеси, надалі пункт поставки. Пункт поставки може змінюватися при розбіжності показників якості товару. Право власності, та всі ризики пов`язані з товаром, переходять від продавця до покупця в момент підписання покупцем накладної за якою передається товар, при поставці товару.

Продавець зобов`язується поставити весь об`єм товару у строк до 30.07.2019 (п. 5.2 Договору).

За умовами п. 5.6. Договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі товару. Акт приймання-передачі товару має містити дані про кількість й якість товару, визначені на складі покупця.

Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту фактичного відвантаження товару в пункті розвантаження (пункт поставки) та проставлення відмітки покупця на товарно-транспортних накладних про приймання товару (п.8.6 Договору).

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами його умов. У випадку якщо зобов`язання сторін виникли під час дії договору, але на момент припинення його дії залишилися невиконаними, такі зобов`язання не припиняються і підлягають виконанню в порядку і на умовах даного договору (п. 13.6 Договору).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору, позивачем було здійснено поставку відповідачу узгодженого товару на загальну суму 1 207 030,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12/07-19 від 12.07.2019 р. яка підписана згідно довіреності №15 від 11.07.2019 р. уповноваженим представником відповідача без будь-яких зауважень та скріплена печатками. Також позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок-фактуру на оплату отриманого товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору оплата за поставку узгодженого товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу вартості товару за повну партію продукції, у кількості, визначній у пункті 3.2. Договору, по факту його отримання у повному обсязі зазначеному у договорі, після отримання документів зазначених у п. 7.3. даного договору.

Втім, відповідач свій обов`язок щодо оплати отриманого товару виконав лише частково, сплативши 300 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1382 від 01.08.2019 р., №1387 від 14.08.2019 р., №17 від 01.10.2019, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 907 030,50 грн.

Поясненнями позивача викладеними у позовній заяві та наявними у матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків за період з 08.07.2019 - 10.01.2020 рр., стверджується факт часткової оплати відповідачем отриманого товару у розмірі 300 000 грн., та наявності за відповідачем заборгованості у сумі 907 030,50 грн.

При цьому, як вбачається, гарантійними листами №12 від 15.10.2019 р., №42 від 09.12.2019 р. відповідач зобов`язався погасити існуючу заборгованість за Договором у строк до 14.11.2019 р., та до 27.12.2019 р. відповідно, втім свого обов`язку так і не виконав.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 907 030,50 грн.

Відповідно до п.п. 9.1.-9.2. Договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Сторони домовились, що збитки стягуються в повній сумі понад штрафні санкції та неустойку. У випадку несвоєчасної оплати товару згідно з умовами даного договору покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до наданого розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 181 104,44 грн за прострочення строків оплати за отриманий товар.

Суд перевіривши вищезазначене, встановив неправильність проведеного розрахунку, оскільки останній проведений без врахування ст. 232 Господарського кодексу України, та охоплює період з 12.07.2019 р. по 12.03.2020 р., хоча нарахування за кожний день прострочення мало бути закінчене 11.01.2020 р.

У зв`язку з чим судом було проведено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що в результаті становить суму 144 876,38 грн. та з урахуванням вищевикладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені судом задовольняються частково.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 18 250,20 грн., та інфляційні втрати у розмірі 7 256,24 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 18 250,20 грн., та інфляційні втрати у розмірі 7 256,24 грн.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З урахуванням викладеного суд встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000, 00 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-торгівельна група" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 39931467) на користь Селянського фермерського господарства "Тетяна" (09510, Київська обл., Таращанський р-н, с. Северинівка, код ЄДРПОУ 31051338) 907 030,50 грн. (дев`ятсот сім тисяч тридцять гривень 50 копійок) заборгованості, 144 876,38 грн. (сто сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 38 копійок) пені, 18 250,20 грн. (вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень 20 копійок) 3% річних, 7 256,24 грн. (сім тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 24 копійки) інфляційних втрат, 20 000 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу адвоката та 16 704,62 грн. (шістнадцять тисяч сімсот чотири гривні шістдесят дві копійки) судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.10.2020 р.

Суддя Н.І. Зеленіна