Рішення

від 12.10.2020 по справі 910/9779/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2020Справа № 910/9779/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Теліані Трейдінг , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кахєті , м. Київ

про стягнення 37 594,38 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Теліані Трейдінг (далі - ТзОВ Теліані Трейдінг /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кахєті (далі - ТзОВ Кахєті /відповідач) про стягнення 37 594,38 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №614/ПР від 22.03.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Теліані Трейдінг (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кахєті (далі - покупець) укладено договір поставки №614/ПР, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних та специфікаціях до даного договору.

Термін дії даного договору наступає з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 (п. 1.3. договору).

У відповідності до п. 3.1. та п. 3.2. договору ціни на товар, що поставляється, встановлюється у національній валюті України (гривнях) і вказуються у видаткових накладних або у специфікаціях. Загальна вартість договору складається із ціни всіх поставок за даним договором.

В п. 3.3. договору сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) протягом 30 календарних днів з дати отримання цього товару (конкретної партії товару). Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару). У випадках прострочення покупцем платежу за раніше отриманий їм від постачальника товар (партію товару), оплата за даним договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу, вважається оплатою за раніше отриманий товар (партію товару).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно з п. 3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

29.04.2016 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 13 625,64 грн, що підтверджується підписаними відповідачем видатковою накладною № ТТ-0000938 та товарно-транспортною накладною від 29.04.2016.

Проте, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ТзОВ Кахєті виникла заборгованість в цій сумі.

Крім того, окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 683,91 грн, інфляційні втрати в сумі 5 619,60 грн та 3% річних в розмірі 1 665,23 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №614/ПР від 22.03.2016, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної № ТТ-0000938 від 29.04.2016 на суму 13 625,64 грн, проте в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, відповідно в останнього виникла заборгованість в сумі 13 625,64 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, в п. 3.3. договору сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) протягом 30 календарних днів з дати отримання цього товару (конкретної партії товару). Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару). У випадках прострочення покупцем платежу за раніше отриманий їм від постачальника товар (партію товару), оплата за даним договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу, вважається оплатою за раніше отриманий товар (партію товару).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ТзОВ Кахєті порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 13 625,64 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 683,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 619,60 грн та 3% річних в розмірі 1 665,23 грн, нараховані на суму боргу за період з 30.05.2016 по 25.06.2020.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно з п. 3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, і встановив, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, зокрема не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГПК України.

За розрахунком суду обґрунтованою є до стягнення сума пені в розмірі 2 154,04 грн за період з 30.05.2016 по 30.11.2016.

Разом з тим, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що позивачем допущено арифметичну помилку, проте, заявлені суми підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суму, обчислену судом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Теліані Трейдінг .

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Теліані Трейдінг задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кахєті (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3; ідентифікаційний код 40314356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теліані Трейдінг (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14, офіс 225; ідентифікаційний код 34613940) 13 625 (тринадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 64 коп. - заборгованості, 2 154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн 04 коп. - пені, 1 665 (одну тисячу шістсот шістдесят п`ять) грн 23 коп. - 3% річних, 5 619 (п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн 60 коп. - інфляційних втрат та 1 289 (одну тисячу двісті вісімдесят дев`ять) грн 60 коп. - судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення .

Суддя В.В. Бондарчук