Рішення

від 07.10.2020 по справі 910/9394/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2020Справа № 910/9394/20 Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. , при секретарі судового засідання Бордуновій К.Е. , розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Техенерго (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6Д, оф. 43, код ЄДРПОУ 30979830)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача - Геращенко В.І.;

від відповідача - не з`явилися;

від третьої особи - Бондар Т.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 липня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради (позивач) надійшла позовна заява б/н від 25.06.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Техенерго (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди земельних ділянок від 15.11.2007 року №1145у.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором оренди земельних ділянок від 15.11.2007 року №1145у, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не здійснив свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 року у справі № 910/9394/20 позовну заяву б/н від 25.06.2020 року Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Техенерго про стягнення заборгованості залишено без руху, надано Київській міській раді строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/9394/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2020 року.

В підготовчому засіданні 12.08.2020 року було оголошено перерву на 16.09.2020 року.

16.09.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020 року.

07.10.2020 року з`явився представник позивача та третьої особи, які підтримали позовну заяву.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, своїм правом на подання відзиву не скористався.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.07.2020, ухвала від 12.08.2020 року, ухвала від 16.09.2020 року були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулися поштові конверти №0105474259990, №0105471531690, №0105471533668 із відміткою про повернення у зв`язку із наявністю обставин, що не дали змоги вручити поштове відправлення.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, чи електронною поштою відтак, беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 97/1931 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Техенерго земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з діловим і культурним центром та підземною автостоянкою на вул. Ракетній, 24 у Голосіївському районі м. Києва земельні ділянки площами 1,6893 га (кадастровий номер 8000000000:82:414:0005) 0,9286 га (кадастровий номер 8000000000:82:412:0040) та 0,3072 га (кадастровий номер 8000000000:82:414:0131) на вул. Ракетній, 24 у Голосіївському районі м. Києва передані в оренду на 15 років Товариству з обмеженою відповідальністю Техенерго для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з діловим і культурним центром та підземною автостоянкою.

В подальшому на підставі вказаного Рішення між Київською міською радою та ТОВ Техенерго укладено договір оренди Земельних ділянок від 15.11.2007 року № 1145у, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 16.11.2007 року за № 79-6-00558.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 та підпункту 2.1. пункту 2 Договору предметом та об`єктом цього договору є оренда Земельних ділянок.

Підпунктом 4.2. пункту 4 Договору визначено, що річна орендна плата за Земельні ділянки встановлюється у розмірі 5 (п`яти) процентів від їх нормативно грошової оцінки.

Підпунктом 2.2 пункту 2 Договору встановлено, що згідно з витягами з технічної документації № Ю-06326/2007 року, № Ю-06324/2007, № Ю-06325/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 15.10.2007 року № 358, 359, 357 нормативна грошова оцінка Земельних ділянок становить: земельної ділянки площею 1,6893 га - 4 161 918,27 грн.; земельної ділянки площею 0,3072 га - 726 328,78 грн.; земельної ділянки площею 0,9286 га - 1 974 138,13 грн.

Відповідно до підпункту 4.6 пункту 4 Договору зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводитися без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Порядком визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, який затверджений додатком 5 до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року № 43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення встановлено формулу, згідно з якою розраховується нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки, зокрема: Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де: Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях: Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони: Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0.50 і вище 1,50); Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

З 01.01.2017 року нормативна грошова оцінка земель м. Києва розраховується відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, ствердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року № 1647/29777.

Крім того, з 01.01.2017 року рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року №217/217 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року №23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва внесені зміни до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року №23/23, а саме встановлено мінімальні значення локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони, які застосовуються при розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Щорічна індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок передбачена статтею 289 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене, Орендар згідно з умовами Договору мав сплатити на користь орендодавця оренду плату за користування Земельними ділянками.

Відповідач в свою чергу не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву та не надав до суду доказів сплати орендної плати за Договором.

Пунктом 4.7 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 4.11 Договору передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати здійснює районний податковий орган за місце розташуванням Земельних ділянок.

За інформацією, наданою листом Головного управління ДПС у м. Києві від 02.04.2020 року № 58450/10/26-15-44-07-18, яка є третьою особою по справі №910/9394/20, Відповідачем сплачено орендну плату за Земельні ділянки по періодам: за 2017 рік - 910 000 грн.; за 2018 рік - 1 636 800 грн.; за 2019 рік - 20 000 грн., за 2020 рік - 0 грн., всього - 2 566 800,00 грн.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Так пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, крім того, у відповідності до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 536 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту в частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно із статтею 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

На підставі зазначених обставин, систематична несплата орендної плати ТОВ Техенерго за Земельні ділянки призвела до значних втрат дохідної частини місцевого бюджету у сумі 10 637 571,65 гривень.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та процентів річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов з: зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 02.04.2020 V 58450/10/26-15-44-07-18 надано інформацію щодо сплачених сум по орендній платі за землю за 2017-29.02.2020 роки ТОВ Техенерго , на підставі якого було здійснено орієнтовні розрахунки сум боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних за період з 01.01.2017 по 29.02.2020 роки.

Відповідно до пункту 4.5 Договору орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий (звітний) податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Так частиною другою статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у 8 містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 33 Про місцеве самоврядування в Україні до повноважень міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища є справляння плати за землю.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із статтями 13,30 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою передбачено договором оренди.

За приписом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 зазначено, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі , підпункт 14.1.136 пункту 14J статті 14 Податкового кодексу України з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України Про оренду землі , пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України Про оренду землі , стаття 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду встановленому ГПК України порядку.

Статтею 14 Конституції України визначено, що Земля є основним - національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 610, 611, 625, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 19, 56, 73, 74, 76, 86, 80, 162, 164, 171, 231, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техенерго (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6Д, оф. 43, код ЄДРПОУ 30979830) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) заборгованість у сумі 11 812 915 грн. (одинадцять мільйонів вісімсот дванадцять дев`ятсот п`ятнадцять) 62 коп. з яких: основна сума боргу 10 637 571 грн. (десять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч п`ятсот сімдесят одна) 65 коп,; сума інфляційних втрат 738 499 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) 22 коп.; 3 % річних у сумі 436 844 грн. (чотириста тридцять шість тисяч вісімсот сорок чотири) 75 копійок; судовий збір у сумі 177 193, 73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.10.2020 р.

Суддя М.В. Данилова