Ухвала

від 12.10.2020 по справі 910/15101/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

12.10.2020Справа № 910/15101/20

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М. , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" (61037, Харківська область, м. Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 199, корпус Д5, офіс 228, код ЄДРПОУ 35587016) про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УПК (02140, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 39-Б, офіс 22, код ЄДРПОУ 41947172) про стягнення за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів № ХК-24/01/20-1 від 24.01.2020 року 22683,34 грн. боргу, а саме 17421,37 грн. боргу, 1105,41 грн. пені, 241,98 грн. процентів річних, 3914,58 грн. втрат від інфляції та 210,20 грн. судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УПК про стягнення 22683,34 грн. боргу, а саме 17421,37 грн. боргу, 1105,41 грн. пені, 241,98 грн. процентів річних, 3914,58 грн. втрат від інфляції за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів № ХК-24/01/20-1 від 24.01.2020 року.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як встановлено судом, заява ТОВ "Корсель" про видачу судового наказу обґрунтована, зокрема, наявністю заборгованості боржника за надані за Договором послуги з організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом на загальну суму 17421,27 грн.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Разом з тим, зазначаючи у поданій заяві про видачу судового наказу про укладення між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів № ХК-24/01/20-1 від 24.01.2020 року, і який, за твердженням заявника, разом із заявкою на транспортування вантажу автомобільним транспортом в міжнародник сполученні № 2090 від 03.02.2020 року до Договору № ХК-24/01/20-1 від 24.01.2020 року, є підставою для виникнення зобов`язань боржника в частині оплати наданих послуг, заявником долучено до заяви копії відповідного договору, заявки та акту надання послуг № 198 від 27.02.2020 року, які не містять підпису замовника - ТОВ Торговий дім УПК .

Суд зазначає, що відповідно до ч.1. ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.4. ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що згідно ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

У відповідності до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Пункт 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України містить правило, згідно з яким правочини між юридичними особами належить вчиняти письмовій формі.

Вимоги до письмової форми наведені у ст. 207 Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаної норми правочин у письмовій формі вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного зобу зв`язку. Обов`язковим реквізитом договору, який засвідчує факт вчинення правочину у письмові формі, є підписи уповноважених на це представників сторін.

Закон пов`язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов`язків з таким юридичним фактом, як укладення договору.

Натомість, як встановлено судом згідно копій документів, долучених позивачем до заяви про видачу судового наказу, а саме копії договору та заявки, останні містять підпис представника виконавця, засвідчений відтиском печатки ТОВ Корсель , проте не містять підпису представника замовника - ТОВ ТД УПК .

Доказів узгодження сторонами змісту вказаних документів шляхом електронної переписки та/або підписання із використанням електронного цифрового підпису матеріали заяви також не містять.

Таким чином, оскільки згідно наявних в матеріалах доказів суд позбавлений можливості встановлення факту укладення між заявником та боржником Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів № ХК-24/01/20-1 від 24.01.2020 року, за висновками суду із поданої заяви не вбачається обставин виникнення грошової вимоги у вказаній сумі саме на підставі вищезазначеного Договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.150 ГПК України, до заяви не додано відповідних доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а також вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УПК на підставі п.п.1,8 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Корсель" у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УПК про стягнення 22683,34 грн. боргу за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів № ХК-24/01/20-1 від 24.01.2020 року та 210,20 грн. судового збору,

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 12.10.2020 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя А.М.Селівон