Рішення

від 22.09.2020 по справі 910/3931/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2020Справа № 910/3931/20

За позовом Національного історико-архітектурного музея "Київська фортеця"

до Громадська організація "Всеукраїнська організація Самооборона

Майдану"

про розірвання договору

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації "Всеукраїнська організація Самооборона Майдану" (відповідач) про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для розірвання укладеного між позивачем та відповідачем Договору про спільну діяльність.

Ухвалою суду від 20.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою суду від 05.08.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/3931/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.08.2020.

Протокольною ухвалою від 26.08.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020.

У судовому засіданні 22.09.2020. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.09.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 22.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

12.05.2015 між Національним історико-архітектурним музеєм "Київська фортеця" та Громадською організацією "Всеукраїнська організація Самооборона Майдану" було укладено Договір № 7/15 про співробітництво (партнерство) (далі - Договір), за умовами якого сторони зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети, що не суперечить законові, а саме: збереження, примноження та популяризації історико-культурного надбання, залучення громадян до національної та світової культурно-мистецької та історичної спадщини, задоволення інтелектуальних, культурно-естетичних та загальноосвітніх потреб суспільства, виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму та відданості своїй незалежній державі - Україні, шанобливого ставлення до її історії, сприяння її національному піднесенню і духовному розвитку, в тому числі, але не виключно, шляхом організації та забезпечення здійснення діяльності "Центру патріотичного виховання молоді" на базі пам`ятки національного значення "Башти №4", побудови 1833-1839 рр. (охоронний номер 867/20) у місті Києві по вул. Старонаводницька, 2.

У відповідності до п.2.2 Договору спільна діяльність, в основному проводиться на базі пам`ятки національного значення "Башти №4", побудови 1833-1839 рр. (охоронний номер 867/20) у місті Києві по вул. Старонаводницька, 2, а також може проводитися за взаємною згодою Сторін на інших об`єктах чи/або території Музею.

Як передбачено п.3.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і укладений на невизначений строк.

Згідно п.3.2 Договору зміна, доповнення і розірвання цього Договору допускаються виключно за взаємною згодою Сторін, а у випадках не досягнення згоди обох сторін, цей Договір може бути припинено або розірвано в судовому порядку, встановленому законодавством України.

04.06.2018, з метою припинення дії Договору, позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву про відмову від подальшої участі у Договорі № 7/15.

Позивач зазначає, що незважаючи на укладений Договір № 7/15, Громадською організацією "Всеукраїнська організація Самооборона Майдану" або будь-якими її представниками не проводилося на об`єкті жодної діяльності, відповідно до передбаченої Договором мети.

У той же час Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" посилається на те, що невстановлені треті особи на постійній основі перебувають на об`єкті та проводять там свою діяльність, яка з ним не погоджувалась, посилаючись на укладений Договір № 7/15.

Позивач звернув увагу суду на ту обставину, що у відповідності до Постанови Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979 об`єкт є пам`яткою національного значення, яка перебуває під охороною держави, а діяльність третіх осіб, яку вони проводять на об`єкті з моменту укладання Договору № 7/15 призвела до того, що пам`ятка національного значення знаходиться в аварійному стані та потребує невідкладних заходів щодо її захисту.

У 2019 Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" замовляло розробку проектної документації з реставрації об`єкту через його аварійність. Відповідно до висновків Українського державного науково-дослідного та проектного інституту, технічний стан окремих ділянок об`єкту визначено як аварійний, а тому було надано рекомендацію щодо проведення реставраційних робіт.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вказує позивач, відповідач не проводив на Об`єкті жодної діяльності, для досягнення мети, що передбачена Договором № 7/15.

Будь-яких заперечень проти заявлених позивачем вимог чи доказів на спростування доводів позивача відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1142 Цивільного кодексу України учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору.

Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було здійснено будь-яких заходів для досягнення мети Договору №7/15, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо розірвання договору являються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач відзиву на позовну заяву та заперечень по суті спору не надав, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений між Національним історико-архітектурним музеєм "Київська фортеця" (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 24-А; код ЄДРПОУ 02224229) та Громадською організацією "Всеукраїнська організація Самооборона Майдану" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, б. 18 В; код ЄДРПОУ 39344056) Договір № 7/15 про співробітництво (партнерство) від 12 травня 2015 року.

3. Стягнути з Громадської організації "Всеукраїнська організація Самооборона Майдану" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, б. 18 В; код ЄДРПОУ 39344056) на користь Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 24-А; код ЄДРПОУ 02224229) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.10.2020 р.

Суддя Н.І.Зеленіна