Рішення

від 05.10.2020 по справі 910/11280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020Справа № 910/11280/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАРЕНТ"

до Приватного підприємства "ГАРАНТ-ЕНЕРГО"

про стягнення 27 742, 67 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАРЕНТ" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 27 742, 67 грн., з яких: 8 832, 00 грн - основний борг, 901, 48 грн - пеня, 158, 60 грн - 20 % річних, 177, 76 грн - інфляційні втрати, 8, 83 грн - неустойка відповідно до п. 9.4 договору, 17 664, 00 грн - неустойка відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди обладнання № 070619-ЗО від 07.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, 04107, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 04.08.2020 з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.08.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВАРЕНТ" (далі - орендодавець) та Приватним підприємством "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" (далі - орендар) укладено договір оренди обладнання № 070619-ЗО, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування з обов`язком повернути, будівельне та/або інше обладнання (далі - обладнання).

Найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), вартість, ціна послуг оренди та строк оренди по кожній одиниці обладнання та інше погоджуються сторонами та зазначаються в протоколі погодження істотних умов оренди (далі - протокол), який є невід`ємною частиною цього договору, та який сторони зобов`язуються підписувати в кожному випадку передачі в оренду обладнання за цим договором (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, обладнання за цим договором орендується орендарем для використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 3.1. договору, для отримання обладнання в оренду за даним договором, сторони погоджують істотні умови в протоколі погодження істотних умов оренди. Протокол, підписаний та скріплений печатками сторін (за наявності) є підтвердженням факту досягнення сторонами всіх істотних умов договору.

Пунктом 3.3. договору визначено, що факт передачі кожної одиниці обладнання підтверджується підписами уповноважених представників сторін в акті прийому-передачі обладнання, згідно встановленої у додатку № 2 до цього договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю та інші умови, які сторони вважають необхідними узгодити.

За умовам п. 4.1. договору, початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у протоколі до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі та закінчується датою повернення обладнання за актом повернення, форма якого наведена у додатку № 4 до цього договору.

Мінімальний строк оренди обладнання складає одну добу, яка складає 24 години з моменту передачі обладнання в користування орендарю. Якщо строк фактичного користування обладнання орендарем склав менше однієї доби, вважається, що обладнання було орендоване строком на одну добу і орендна плата в такому випадку стягується не менше ніж за одну добу (п. 4.4. договору).

Згідно п. 4.5. договору, якщо обладнання було передано на визначений строк, то за бажанням орендаря та за відсутності заперечень орендодавця, строк оренди будь-якої одиниці обладнання, згідно протоколу до цього договору, може бути продовжено. В такому випадку, орендар зобов`язаний повідомити про таку необхідність орендодавця у будь-який зручний спосіб завчасно до закінчення попередньо погодженого (оплаченого) строку оренди такої одиниці обладнання та внести в той же строк попередню оплату, пропорційно строку, на який орендар бажає продовжити користування обладнанням (якщо попередня оплата узгоджена у договорі або відповідному протоколі до нього). В такому разі попередньо складений та підписаний протокол вважається автоматично пролонгованим.

Відповідно до п. 6.1. договору, орендар сплачує орендну плату за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.4. договору і закінчується датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1. договору. У випадку, якщо одиницею обчислення строку оренди є машино/години, про що відображено в Протоколі, в такому випадку оплата здійснюється відповідно до кількості відпрацьованих машино/годин, зазначених в табелі, форма якого затверджена в додатку № 8 до даного договору та який підписується сторонами кожний день після закінчення зміни.

Орендар вносить орендну плату на умовах попередньої оплати після підписання цього договору та/або протоколу, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду. Якщо погоджений строк оренди збільшується, в такому разі орендар сплачує орендну плату за новий період до закінчення раніше оплаченого періоду. Сторони можуть погодити інші умови та порядок оплати в протоколі (п. 6.6. договору).

Згідно п. 9.2. договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань сторона, яка допустила таке прострочення, зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань. Крім того, сторона, яка допустила прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань, на вимогу іншої сторони зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 9.4. договору, за несвоєчасне повернення орендарем обладнання орендодавцю в строки, погоджені цим договором, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості орендної плати за добу, за кожний день прострочення повернення.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії цього договору, а в частині грошових зобов`язань - до повного виконання зобов`язань (п. 15.1. договору).

Як зазначає позивач, попередньо протоколом погодження істотних умов № 1271 від 16.12.2019 сторони погодили перелік обладнання, що передається в оренду, а саме: Реверсивна віброплита SWEPAC FB500, одиниця обчислення строку оренди - доба, погоджений строк оренди - 2 доби, ціна оренди одиниці обладнання за одиницю обчислення строку оренди - 1 104, 00 грн з ПДВ.

Також, позивач зазначає, що відповідно до п.п. 6.6. договору, орендодавцем було виставлено рахунок фактуру на оплату № 2577 від 16.12.2019 на суму 2 208, 00 грн, який орендар оплатив, в результаті чого отримав обладнання в оренду на погоджений строк до 19.12.2019 за актом прийому-передачі обладнання № 791 від 17.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги з оренди обладнання на загальну суму 11 040, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2435 від 27.12.2019, який підписаний представниками сторін та скріплені печатками товариств (копія у матеріалах справи).

Проте, як вказує позивач, відповідач не сплатив отримані послуги оренди обладнання за 8 днів орендного користування у розмірі 8 832, 00 грн (11040,00 грн - 2 208,00 грн) за період з 20.12.2019 по 27.12.2019 та продовжував користуватися обладнанням після закінчення погодженого строку його повернення.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за Приватним підприємством "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 8 832, 00 грн. за період з 20.12.2019 по 27.12.2019.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 901, 48 грн - пені, 158, 60 грн - 20 % річних, 177, 76 грн - інфляційні втрати, 8, 83 грн - неустойка відповідно до п. 9.4 договору, 17 664, 00 грн - неустойка відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 040220 від 04.02.2020, в якій позивач просив протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість в сумі 8 832, 00 грн за договором оренди обладнання № 070619-ЗО від 07.06.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку.

Проте, відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 070619-ЗО від 07.06.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, між сторонами було укладено договір оренди обладнання № 070619-ЗО від 07.06.2019 відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове оплатне користування з обов`язком повернути, будівельне та/або інше обладнання.

Згідно п. 3.1. договору, для отримання обладнання в оренду за даним договором, сторони погоджують істотні умови в протоколі погодження істотних умов оренди. Протокол, підписаний та скріплений печатками сторін (за наявності) є підтвердженням факту досягнення сторонами всіх істотних умов договору.

Пунктом 3.3. договору визначено, що факт передачі кожної одиниці обладнання підтверджується підписами уповноважених представників сторін в акті прийому-передачі обладнання, згідно встановленої у додатку № 2 до цього договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю та інші умови, які сторони вважають необхідними узгодити.

Суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи протокол погодження істотних умов № 1271 від 16.12.2019 та акт прийому-передачі обладнання № 791 від 17.12.2019 відповідно до яких передається в оренду обладнання, а саме: Реверсивна віброплита SWEPAC FB500, одиниця обчислення строку оренди - доба, погоджений строк оренди - 2 доби, ціна оренди одиниці обладнання за одиницю обчислення строку оренди - 1 104, 00 грн з ПДВ.

Проте, суд зазначає, що вказаний протокол та акт прийому-передачі обладнання не містять підпису та печатки відповідача, а підписані в односторонньому порядку позивачем.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2435 від 27.12.2019, яким підтверджується надання позивачем послуг з оренди обладнання на загальну суму 11 040, 00 грн та прийняття їх відповідачем, а саме щодо обладнання: Реверсивна віброплита SWEPAC FB500.

Суд зазначає, що вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств, тобто у даному випадку відповідач своїми конклюдентними діями щодо підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2435 від 27.12.2019, підтвердив факт прийняття в оренду обладнання: Реверсивна віброплита SWEPAC FB500 за договором № 070619-ЗО від 07.06.2019.

Проте, відповідач не сплатив отримані послуги оренди обладнання за 8 днів орендного користування у розмірі 8 832, 00 грн (11040,00 грн - 2 208,00 грн) за період з 20.12.2019 по 27.12.2019 та продовжував користуватися обладнанням після закінчення погодженого строку його повернення. Доказів зворотного суду не надано.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.6. договору, орендар вносить орендну плату на умовах попередньої оплати після підписання цього договору та/або протоколу, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду. Якщо погоджений строк оренди збільшується, в такому разі орендар сплачує орендну плату за новий період до закінчення раніше оплаченого періоду. Сторони можуть погодити інші умови та порядок оплати в протоколі.

Суд зазначає, що актом прийому-передачі обладнання № 791 від 17.12.2019 визначена дата повернення обладнання з оренди - 19.12.2019, тож починаючи з 20.12.2019 відбулося прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди обладнання № 070619-ЗО від 07.06.2019, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 832, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 901, 48 грн - пені за загальний період з 20.12.2019 по 26.06.2020, 158, 60 грн - 20 % річних за період з 20.12.2019 по 28.07.2020, 177, 76 грн - інфляційних втрат за період січень 2020 - червень 2020, 8, 83 грн - неустойка відповідно до п. 9.4 договору, 17 664, 00 грн - неустойка відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Згідно п. 9.2. договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань сторона, яка допустила таке прострочення, зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань. Крім того, сторона, яка допустила прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань, на вимогу іншої сторони зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 20% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди обладнання № 070619-ЗО від 07.06.2019, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 901, 48 грн - пені за загальний період з 20.12.2019 по 26.06.2020, 158, 60 грн - 20 % річних за період з 20.12.2019 по 28.07.2020, 177, 76 грн - інфляційних втрат за період січень 2020 - червень 2020.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 8, 83 грн - неустойки відповідно до п. 9.4 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.4. договору, за несвоєчасне повернення орендарем обладнання орендодавцю в строки, погоджені цим договором, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості орендної плати за добу, за кожний день прострочення повернення.

Суд зазначає, що ціна оренди за одиницю обчислення строку оренди становить - 1 104, 00 грн, відповідачем прострочено повернення обладнання на 8 діб.

Тож, 1 104,00 грн х 0, 1 % х 8 = 8 ,83 грн., відповідно вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 664, 00 грн - неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, суд зазначає наступне.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Проте, як вбачається з матеріалів справи орендоване майно, а саме Реверсивна віброплита SWEPAC FB500 відповідачем не повернуто.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно абз. 2 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, дії відповідача з несвоєчасного повернення орендованого майна є порушенням його обов`язку, встановленого чинним законодавством та договором № 070619-ЗО від 07.06.2019, що є підставою для захисту прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 785 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок неустойки в сумі 17 664, 00 грн. за період з 20.12.2019-27.12.2019 наданий позивачем, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив неустойку в розмірі подвійної орендної плати за вказаний період.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 17 664, 00 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 20.12.2019-27.12.2019 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАРЕНТ" підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАРЕНТ" - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" (вул. Багговутівська, буд.17-21, м. Київ, 04107, ідентифікаційний код - 30577113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАРЕНТ" (вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7, м. Київ, 03134, ідентифікаційний код - 42823873) 8 832 (вісім тисяч вісімсот тридцять дві) грн 00 коп. - заборгованості, 901 (дев`ятсот одну) грн. 48 коп. - пені, 158 (сто п`ятдесят вісім) грн. 60 коп. - 20 % річних, 177 (сто сімдесят сім) грн. 76 коп. - інфляційних втрат, 8 (вісім) грн 83 коп. неустойки, 17 664 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. - неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков