Рішення
від 05.10.2020 по справі 910/11083/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020Справа № 910/11083/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротолока"

про стягнення 6 903, 70 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротолока" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 6 903, 70 грн., з яких: 6 298, 84 грн. - основного боргу, 405, 49 грн - пені, 74, 00 грн - 3 % річних та 125, 37 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 27/07-19 транспортного експедирування від 12.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 10.08.2020 ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротолока" (далі - клієнт) укладено договір № 27/07-19 транспортного експедирування, умовами якого передбачено, що експедитор зобов`язується за плату (винагороду) і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у внутрішньодержавному та/або міждержавному сполученні за допомогою наземного, як правило, залізничного транспорту. Детальні умови конкретного перевезення узгоджуються сторонами, шляхом складання заявки за договором, яка міститься в додатку № 1 до цього договору. Замовник гарантує, що володіє достатнім обсягом прав на вантаж, який передається для перевезення експедитору.

Відповідно до п. 2.7. договору, факт належного надання послуг за цим договором сторони посвідчують шляхом підписання акту надання послуг, який готується експедитором і направляється на підпис клієнту. Акт складається, як правило , відповідно до кожної виконаної заявки. Акт має бути погоджений і підписаний клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання клієнтом на електронну адресу, вказану в п. 9 договору. Якщо протягом цього часу клієнт не надасть письмових мотивованих заперечень від підписання акту щодо прийняття робіт/послуг, зазначених в акті то роботи/послуги, зазначені в акті, вважаються виконаними належним чином та прийняті клієнтом. В подальшому експедитор відправляє клієнту оригінал актів на поштову адресу вказану в п. 9 договору.

Згідно п. 4.3. договору, якщо розрахунки між сторонами згідно погодженої заявки передбачають проведення оплати після надання послуг, то факт надання послуг встановлюється актом згідно пункту 2.7. договору. Якщо під час виконання договору експедитором були здійснені інші витрати в інтересах клієнта з метою виконання договору, які не були узгоджені в заявці, відшкодування таких витрат, має відбуватись протягом 3 (трьох) банківських днів з дня встановлення факту надання послуг (отримання копії акту клієнтом згідно п. 2.7. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за порушення термінів проведення грошових розрахунків, передбачених договором, винна сторона зобов`язується на вимогу іншої сторони сплатити суму боргу з урахування пені у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен календарний день порушення терміну проведення розрахунків.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року, а в частині фінансових розрахунків до їх повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань що виникли під час його дії, а також від відповідальності (п. 7.1. договору).

12.07.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 27/07-19 транспортного експедирування від 12.07.2019, відповідно до якої експедитор організовує в інтересах клієнта отримання вантажу - мінеральні добрива по станції Сарата (код 403801) в вагонах, включаючи послуги вантажоотримувача, станційних зборів (маневрова робота, охорона, зберігання вагонів тощо), оплату повернення вагону по Україні (в разі необхідності). Всі затрати експедитора підлягають оплаті клієнтом.

Сторони погодили винагороду експедитора в розмірі 800, 00 грн з ПДВ за вагон (п. 2 додаткової угоди).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору були надані транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 6 298, 84 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 84 від 19.02.2020 на суму 5 330, 12 грн та № 245 від 10.04.2020 на суму 968, 72 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств та виставленими рахунками на оплату № 104 від 19.02.2020 та № 231 від 10.04.2020.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротолока" утворилась заборгованість у розмірі 6 298, 84 грн.

03.06.2020 позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 03/06-20, в якій позивач вимагав протягом семи днів після отримання цієї вимоги погасити заборгованість за договором № 27/07-19 від 12.07.2019 в сумі 6 298, 84 грн., яка отримана відповідачем 04.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих транспортно-експедиторських послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 6 298, 84 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 405, 49 грн - пені за періоди 24.02.2020 по 23.07.2020 та з 15.04.2020 по 23.07.2020; 74, 00 грн - 3 % річних за періоди з 24.02.2020 по 23.07.2020 та 15.04.2020 по 23.07.2020; 125, 37 грн - інфляційних втрат за періоди березень 2020 по липень 2020 та з квітень 2020 по липень 2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 27/07-19 від 12.07.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору про надання послуг та договору транспортного експедирування.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 6 298, 84 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 84 від 19.02.2020 на суму 5 330, 12 грн та № 245 від 10.04.2020 на суму 968, 72 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств та виставленими рахунками на оплату № 104 від 19.02.2020 та № 231 від 10.04.2020.

Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 6 298, 84 грн.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.3. договору, якщо розрахунки між сторонами згідно погодженої заявки передбачають проведення оплати після надання послуг, то факт надання послуг встановлюється актом згідно пункту 2.7. договору. Якщо під час виконання договору експедитором були здійснені інші витрати в інтересах клієнта з метою виконання договору, які не були узгоджені в заявці, відшкодування таких витрат, має відбуватись протягом 3 (трьох) банківських днів з дня встановлення факту надання послуг (отримання копії акту клієнтом згідно п. 2.7. договору).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень п. 4.3. договору та приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг, тобто за актом надання послуг № 84 від 19.02.2020, починаючи з 25.02.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання та за актом надання послуг № 245 від 10.04.2020, починаючи з 16.04.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 27/07-19 транспортного експедирування від 12.07.2019 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 298, 84 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 405, 49 грн - пені за періоди 24.02.2020 по 23.07.2020 та з 15.04.2020 по 23.07.2020; 74, 00 грн - 3 % річних за періоди з 24.02.2020 по 23.07.2020 та 15.04.2020 по 23.07.2020; 125, 37 грн - інфляційних втрат за періоди з березня 2020 по липень 2020 та з квітня 2020 по липень 2020.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за порушення термінів проведення грошових розрахунків, передбачених договором, винна сторона зобов`язується на вимогу іншої сторони сплатити суму боргу з урахування пені у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен календарний день порушення терміну проведення розрахунків.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та, відповідно, розміру нарахування пені, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання грошового зобов`язання за актом надання послуг № 84 від 19.02.2020 відбулося починаючи з 25.02.2020 та прострочення виконання грошового зобов`язання за та за актом надання послуг № 245 від 10.04.2020 відбулося починаючи з 16.04.2020.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 402, 70 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з 25.02.2020 по 23.07.2020 та з 16.04.2020 по 23.07.2020, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 74, 00 грн - 3 % річних за періоди з 24.02.2020 по 23.07.2020 та 15.04.2020 по 23.07.2020; 125, 37 грн - інфляційних втрат за періоди з березня 2020 по липень 2020 та з квітня 2020 по липень 2020, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та, відповідно, розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 73, 49 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 25.02.2020 по 23.07.2020 нарахована на суму боргу 5 330, 12 грн та з 16.04.2020 по 23.07.2020 нарахована на суму боргу 968, 72 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 80, 08 грн. за вказані періоди, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2020 між Адвокатським об`єднанням Романа Ганенка (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик" (далі - клієнт) укладено договір № 15/07 про надання правової (правничої допомоги), умовами якого передбачено, що бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову (правничу) допомогу щодо, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань представництва та захисту інтересів клієнта; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, відзиву, відповіді на відзив, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

Позивачем також додано до матеріалів справи акт № 01/20 приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 23.07.2020, в якому наведено обсяг наданих послуг, вартість яких становить 2 000, 00 грн.

Таким чином, перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1 985, 92 грн. витрат на правову допомогу адвоката-пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротолока" (вул. Академіка Заболотного, буд. 152, м. Київ, 03143, ідентифікаційний код - 39196467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд Логістик" (вул. Василя Верховинця, буд. 12, оф. 403, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код - 42910740) 6 298 (шість тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 84 коп. - заборгованості, 402 (чотириста дві) грн 70 коп. - пені, 73 (сімдесят три) грн. 49 коп. - 3 % річних, 80 (вісімдесят) грн 08 коп. - інфляційних втрат, 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 21 коп. - судового збору та 1 985 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 92 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков

Дата ухвалення рішення05.10.2020
Оприлюднено16.10.2020

Судовий реєстр по справі —910/11083/20

Рішення від 05.10.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Щербаков С.О.

Ухвала від 03.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Щербаков С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні