Рішення

від 12.10.2020 по справі 910/10702/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020Справа № 910/10702/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЕС"

до Акціонерного товариства "Завод "МАЯК"

про стягнення 58 852, 52 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІЕС (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Завод Маяк (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 58 852, 52 грн., з яких: 44 245, 63 грн - основний борг, 1 469, 00 грн - 3 % річних та 13 137, 89 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 204 від 28.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю ІЕС строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 03.08.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

18.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Завод "МАЯК" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 245, 63 грн та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % від визначеної до стягнення суми.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Завод "МАЯК", яке перейменоване на Акціонерне товариство "Завод "МАЯК" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЕС" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 204, умовами якого передбачено, що підрядник приймає на себе зобов`язання виконати для замовника роботи щодо об`єкту, а саме: монтаж системи опалення авторевольверного участку ПАТ "Завод "МАЯК" за адресою: проспект Степана Бандери (Московський), 8, м. Київ (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти роботи згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та здійснити оплату їх вартості на умовах даного договору.

Роботи за цим договором підрядник виконує власними та залученими силами (п. 1.2. договору).

Строк виконання робіт - 20 (двадцять) робочих днів з дати укладення цього договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, загальна вартість робіт встановлена за результатами тендера № 3173324 від 27.11.2018 та складає 36 871, 36 грн без урахування ПДВ.

Згідно п. 2.3. договору, оплата загальної вартості робіт згідно даного договору проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок підрядника, який вказаний у реквізитах даного договору, після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) на підставі рахунку, виставленого замовником.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що прийом-передача виконаних робіт за цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не пізніше 2-х робочих днів з моменту виконання підрядником всіх передбачених даними договором робіт.

За умовами п. 2.6. договору, замовник зобов`язаний протягом 3-х робочих днів з дня одержання підписати акти здачі-приймання робіт (надання послуг) або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Відповідно до п. 5.6. договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від невчасно сплаченої суми за кожен день затримки в оплаті, але не більше 10 % від загальної вартості робіт за цим договором.

Строк дії даного договору - з моменту підписання до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до умов договору були виконані роботи на загальну суму 44 245, 63 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 66 від 24.05.2019, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Однак, відповідач за виконані роботи не розрахувався, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Завод "МАЯК" утворилась заборгованість у сумі 44 245, 63 грн.

При цьому, листом № 1252/100 від 20.11.2019 відповідачем було надано відповідь на претензію позивача № 339 від 24.05.2019, в якому повідомлено, що на грошові кошти товариства, що містяться на всіх відкритих рахунках накладено арешт в рамках виконавчих проваджень, у зв`язку з чим у відповідача відсутні кошти для здійснення розрахунку з позивачем, в той же час відповідач зазначив про здійснення всіх можливих заходів для погашення заборгованості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов`язання щодо оплати виконаних підрядних робіт, зокрема погашення заборгованості у розмірі 44 245, 63 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 469, 00 грн - 3 % річних за період з 25.05.2019 по 02.07.2020 та 13 137, 89 грн - пені за період з 25.05.2019 по 02.07.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 204 від 28.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до умов договору були виконані роботи на загальну суму 44 245, 63 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 66 від 24.05.2019, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копії у матеріалах справи).

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач за виконані роботи не розрахувався, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Завод "МАЯК" утворилась заборгованість у сумі 44 245, 63 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17 та від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2.3. договору, оплата загальної вартості робіт згідно даного договору проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок підрядника, який вказаний у реквізитах даного договору, після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) на підставі рахунку, виставленого замовником.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, приймаючи до уваги п. 2.3. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 66 від 24.05.2019 починаючи з 25.05.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду № 204 від 28.11.2018 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44 245, 63 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 469, 00 грн - 3 % річних за період з 25.05.2019 по 02.07.2020 та 13 137, 89 грн - пені за період з 25.05.2019 по 02.07.2020.

Відповідно до п. 5.6. договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від невчасно сплаченої суми за кожен день затримки в оплаті, але не більше 10 % від загальної вартості робіт за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов`язання, оскільки розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 7 515, 68 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період не більше 6 місяців з 25.05.2019 по 25.11.2019 нарахована на суму боргу 44 245, 63 грн, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 469, 00 грн - 3 % річних за період з 25.05.2019 по 02.07.2020, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором підряду № 204 від 28.11.2018, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 1 469, 00 грн - 3 % річних за період з 25.05.2019 по 02.07.2020.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЕС" підлягають задоволенню частково.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Однак відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених договором, а саме п. 4.1 в частині оплати поставленого товару та не звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

В даному випадку суд враховує, що сума пені за несвоєчасну оплату товару не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної ціни договору та часу прострочення оплати поставленого товару.

Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем зобов`язань за договором підряду № 204 від 28.11.2018, враховуючи майновий стан обох сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЕС" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "МАЯК" (пр. Степана Бандери, буд. 8, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код - 14307423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЕС" (вул. Лебедєва-Кумача, буд. 7-В, офіс 109, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код - 38303794) 44 245 (сорок чотири тисячі двісті сорок п`ять) грн 63 коп. - заборгованості, 7 515 (сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн 68 коп. - пені, 1 469 (одну тисячу чотириста шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. - 3 % річних та 1 901 (одну тисячу дев`ятсот одну) грн. 19 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков